ТЕМА 12. ФРАНЦУЗЬКИЙ РОМАНТИЗМ План

1. Своєрідність французького романтизму.

2. Роман В. Гюго "Собор Паризької Богоматері".

3. Ідейно-художня проблематика повісті Шатобріна "Атала".

1.  Своєрідність французького романтизму.

Французький романтизм був своєрідним утворенням у контексті європейського романтизму. Ця своєрідність зумовлена різними чинниками: суспільно-політичний чинник (Велика буржуазна революція), традиції національної культури (у Франції найповнішерозвинувся класицизм). Французький романтизм мав свої специфічні властивості: розвиток байронічної течії, поширення соціально-утопічних тенденцій, наявність релігійнс-містичних мотивів. У Франції романтизм найраніше поширився в поезії, особливо в баладі. Популярним був жанр елегії, розквітає інтимна лірика. Провідним жанром драматургії є драма на історичні чи умовно-історичні сюжети.

2. Роман В. Гюго "Собор Паризької Богоматері".

Дія роману "Собор Паризької Богоматері" відбувається в XV ст., у якому Гюго вбачав переломну епоху в історії Франції. Автор точно датує початок дії роману - 6 січня 1482р. Це ще середньовічна Франція, але вона стоїть на порозі Відродження. Роман наповнений розгорнутими масовими сценами й картинами народного життя середньовічного Парижа.

Одним із центральних образів роману є образ Квазімодо. У перших книгах роману - це істота, яка ще тільки нагадує людину, раб, вірний пес, який сліпо й бездумно служить своєму господареві. Але поступово Квазімодо перероджується, стає втіленням моральної краси, яка перебуває в різкому контрасті з його фізичною потворністю.

Ще одним із центральних образів роману є Клод Фролло, архідиякон собору Паризької богоматері. З одного боку, в ньому відображено процес вивільнення людської свідомості з-під влади церковно-аскетичної догми, з іншого боку, Клод Фролло виступає в романі носієм середньовічного насильства й жорстокості.

Третій з центральних образів роману, образ Есмеральди. Це втілення краси й молодості, душевної чистоти й доброти. Це ніби якась дивовижна перлина, що з'явилася серед бруду й потворності і стає жертвою феодального правосуддя і церковного бузувірства.

У романі є ще один образ, функціонально надзвичайно важливий, - образ собору паризької богоматері. Він - не просто місце дії твору, але і його ідейно-композиційний центр, грандіозний символ епохи, який виражає не тільки її зміст і колорит, а й її філософсько-історичну істину.

2.  Ідейно-художня    проблематика    повісті Шатобріна "Атала".

Дія в повісті "Атала" розгортається в Північній Америці, серед диких індіанців і християнських місіонерів, на тлі незайманої природи, якій належить у творі активна роль. Молодий індіанець Шактас у сутичці з ворожим племенем був захоплений у полон, де його чекала неминуча смерть, але його рятує дівчина-християнка Атала. Вони втікають від погоні, і під час цієї втечі молоді люди палко покохали одне одного. Однак на шляху до щастя постає непоборна перешкода - обітниця, яку принесла мати Атали; за цією обітницею її донька мала стати черницею. Патетично змальовує Шатобріан жорстоку боротьбу, що розігрується в душі нещасної дівчини, боротьбу між пристрастю й християнською вірою. Не в змозі витримати цю боротьбу, Атала заподіює собі смерть, а Шактас переживає тяжку душевну кризу.

У повісті "Атала" знайшло яскраве вираження те нове відчуття природи, яке Шатобріан виніс із мандрів первісною Америкою. Тут персонажі вперше у французькій літературі постали в органічному зв'язку з природою, яка виступає ніби третім героєм повісті. Шатобріан зображує її прекрасною і величною, але водночас стихійною і грізною. Романтизм ніс з собою інше відчуття і переживання природи, романтики знаходять красу в природі стихійній і дикій, сповненій динаміки і контрастів. Повість "Атала" стала важливим романтичним проривом у цьому напрямі.

Повість "Атала" має сюжетне обрамлення, за формою це розповідь старого Шактаса своєму прийомному синові Рене. Водночас вона звучить і сповіддю Шактаса про те, як він, переживши тяжку душевну драму, знайшов порятунок у християнській релігії. Дізнавшись про причину смерті коханої, він посилає прокляття небу, життя для нього втрачає сенс, світ перетворюється в пустелю. Та абат Обрі обертає його в християнство, яке виліковує душу, вносить примирення з життям і світом.

Література

Основна

1. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХГХ сторіччя. Доба романтизму: Підручник. - К.: Заповіт, 1997.-464 с.

Додаткова

1. Наливайко Д.С. Віктор Гюго: Життя і творчість. - К.: Дніпро, 1976.-203 с.

2. Трескунов М.С. Виктор Гюго-Л.: Просвещение, 1969,- 154 с.

Завдання та запитання

1. У чому виявляється специфіка жанру роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері".

2. Охарактеризуйте образ Квазімодо з роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері".

3. Розкрийте образ Есмеральди з роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері".

4. Визначте ідейно-художню проблематику повісті Шатобріана "Атала".