ТЕМА 10. АНГЛІЙСЬКИЙ РОМАНТИЗМ План

1. Своєрідні особливості англійського романтизму.

2. Риси новаторства у творчості старшого покоління англійських романтиків (В. Блейк, В. Вордсворт, С. Колрідж).

3. Вальтер Скотт - засновник жанру історичного роману.

4. Творчість Шеллі.

5. Поема Дж. Байрона "Паломництво Чайльд Гарольда".

6. Жанрові особливості та своєрідність образів у "східних поемах" Дж. Байрона.

1. Своєрідні особливості англійського романтизму:

- великий інтерес до Середньовіччя;

- значна   кількість   творів   з   християнською релігійною образністю;

- заглиблення в суто національне провінційне життя;

- опанування простором далеких країн і континентів аж до космічного простору включно;

- переважання  лірики,   ліроепічних   форм   і   роману над традиційним епосом і драмою.

2. Риси новаторства у творчості старшого покоління англійських романтиків (В. Блейк, В. Вордсворт, СКолрідж).

Всіх трьох поетів об'єднують спільною назвою "озерна школа" і називають "лейкистами", тобто "озерниками", від англійського слова "lake" - озеро. Кожний з них був оригінальною мистецькою індивідуальністю і не хотів бути одним з групи. Спільне між ними,попри всю їхню самобутність як художників, насправді було. Вони були митцями одного покоління, які пройшли в чомусь схожий шлях духовного і творчого розвитку. Вони зазнали спокуси руссоїзму й революційно-демократичних ідей.

Вільям Блейк (1757 - 1827)

Як перший великий романтик Англії, він втілив у своїй творчості головні ідеї, проблематику й образність нового напряму. У "Піснях невідання і пізнання" відбив діалектику людської психології, людських почуттів, складну й суперечливу єдність позитивного й негативного в якостях і досвіді індивіда.

"Пісні невідання" втілюють світлу, сонячну, безневинну сторону існування й таку ж радісну, усміхнену реакцію на неї людини. Це по-дитячому безгрішний, наївний, сповнений оптимізму, щирий, відкритий світ природи і юних істот в ньому ("Вівчар, "Ягня", "Зелена луна", "Пісня, що сміється", "Колискова", "Ніч").

У "Піснях пізнання" зовсім інший настрій, емоційний тон. Якщо в "Піснях невідання" перед нами був позитив, тепер бачимо начебто негатив. Якщо в першому циклі сяє сонце, то в другому "темрява", "світло очей згасло" тощо ("Відповідь землі", "Няньчині пісні", "Малий бурлака").

Цілий ряд віршів в обох циклах мають ту ж назву, тим самим підкреслюється їх пов'язаність і антагоністичне протиставленння ("Квітка" і "Хвора троянда", "Дитя-радість" і "Дитя-rope", "Зелена луна" і "Сад кохання", "Вівчар" і "Лондон").

Вільям Вордсворт (1770 -1850)

Романтичний поетичний збірник "Ліричні балади" об'єднав під однією обкладинкою вірші Ворсворта і Колріджа. Передмова, написана Вордсвортом, стала теоретичним маніфестом англійського романтизму. У передмові було сформульовано засади нового підходу до художньої творчості, її принципів, тематики, проблематики, ролі почуттів та інтуїції в поезії, нарешті, мети нового літературного напряму. На думку Вордсворта, поет має зображувати просте, щоденне життя, його буденні події і випадки, найзвичайніші речі, до яких ми звикли так, що майже не помічаємо. Поет повинен викликати в читачеві глибокі й сильні почуття, зокрема милосердя до тих, хто страждає, чиє життя особливо важке та нещасливе. Тематика віршів,що входять до цього циклу досить різноманітна; спогади про власне нещасливе дитинство ("Люсі Грей або Самотність"), спостереження про важку селянську долю ("Остання з отари", "Мрії бідної Сьюзен", "Нас семеро"), пейзажна лірика ("Нічний спокій", "Метелик", "До зозулі", "Жовті нарциси"), любовна лірика ("Вірші Люсі").

Вордсворт виклав у передмові до збірки свої міркування щодо мови поезії. Він вважає за необхідне наблизити її до народної, живої мови. Вордсворт широко використовує усталені форми версифікації, рими, характерні для англійської балади. Улюбленим жанром поета був також сонет. Серед ранніх сонетів слід відзначити такі перлини цієї форми, як "Чудовий вечір, затишний і вільний", "Не зневажай сонета, критик" тощо.

Семюель Тейлор Колрідж (1772 - 1834)

Колрідж був романтиком у повному розумінні цього слова - в небуденній суперечливій вдачі, у творчості, в безмежно багатій і примхливій уяві; шукачем у царині ідей, емоцій, поетичних прийомів і образів. Найвідомішим твором Колріджа була "Поема про Старого Мореплавця". У творі розповідається про спогади старого моряка, який плив на кораблі на південь. Корабель втратив управління і його занесло штормом у льодові тороси поблизу Південного полюсу. Раптом з'явився білий птах - альбатрос і вивів корабель з льодової пастки. Матроси раділи порятунку й годували священного птаха. А моряк пустив стрілу і вбив птаха. Цей немотивований жахливий вчинок має жахливі наслідки. Корабель несе до екватора. Екіпаж переслідує Дух, що мститься за вбитого птаха. Після тривалих мук від голоду, спеки, спраги екіпаж вмирає, а вбивця альбатроса лишається в живих. У цій поемі є повчальний висновок, викладений у двох заповідях: "Не убий", "Люби свого ближнього". Весь твір наскрізь символічний. Океан, по якому пливе корабель - "море житейське", а час - період людського існування взагалі. Серед важливих прийомів створення чуттєвого напруження, вияскравлення образу у Колріджа в "Старому Мореплавці" - знаменитий романтичний контраст. Контрасти виступають на різних рівнях твору від його початку й до кінця. Все життя в уявленні Колріджа позбавлене гармонійної цілісності, його роздирають суперечності й це найповніше передають образні й емоційні контрасти.

3. Вальтер Скотт - засновник жанру історичного роману

Скотт не просто прагнув розповісти про давні часи, а й відтворити їх у всій повноті - у великих постатях і в дрібних подробицях. Від багатьох письменників та істориків Скотт відрізнявся тим, що зрозумів значення народу, народних рухів у загальному історичному процесі. Він зображував не лише тих, хто стояв при владі, не лише королів, феодалів, полководців і уславлених політиків, а й звичайних селян, войовничих і диких шотландських горців, французьких чи швейцарських солдатів, жебраків і волоцюг, монахів і дрібних урядовців. В усіх романах автора діє багато персонажів. Реальні історичні персонажі не стоять у Скотта в центрі оповіді, однак вони зображені надто виразно, визначена їх роль у великих історичних подіях, у подальшому розвитку країни. Найдовершеніші з художнього боку постаті людей з народу, вони беруть активну участь у розгортанні сюжету, хоч і не виступають головними героями романів. При цьому народ у Скотта - поняття узагальнююче, що включає в себе різні соціальні групи. Героєм роману, з яким пов'язана фабула, у Скотта виступає молода людина, яка не має якихось надто виразних індивідуальних рис або видатних здібностей, але відзначається порядністю, почуттям честі, сміливістю, здоровим глуздом.

Майже всю свою творчість Вальтер Скотт присвятив зображенню феодальних війн, повстань, заколотів. Він шукав в історії такі події, які мали особливо велике значення для подальшої історії людства. Однак його приваблювало і зображення картини звичайного мирного людського існування, радощів і жалів приватного життя. Такі сцени відтінювали сцени масові, динамічні, сповнені масштабних пристрастей, героїзму і жорстокості.

4. Творчість Персі Біші ІІІеллі

Любовна лірика Шеллі багата відтінками почуттів, в ній є жагуча пристрасть, еротична наснага, але головне - ніжність, прагнення духовної близькості з коханою, бажання розділити з нею всі свої думи і почуття, зокрема захоплення красою природи. Такі вірші, як "Індійська мелодія", "Філософія кохання" належать до кращих здобутків ліричної поезії, відзначаються емоційною витонченістю, щирістю і простотою. Значне місце у творчому доробкупоета посідає група творів, присвячених визвольній боротьбі в Греції та Італії ("Еллада"). Чудові ліричні вірші Шеллі створив і на тему мистецтва та долі поета, часто трагічної ("Жайворонок").

Поема "Повстання Ісламу" присвячена дружині Шеллі. Образ головної героїні Цитни увібрав в себе риси Мері і її матері. Цитна поділяє, як і Мері, всі переконання, мрії, сподівання Персі-Лаона, вона діє разом з ним, йде з ним на боротьбу і смерть. Лаон - просвітник і вихователь народу - своїми промовами викликає в людях непереможне прагнення свободи і вони підіймаються на боротьбу проти деспота та його поплічника Іберійського жерця. Повстання таке могутнє, як бурхливі стихії, але потім тирану вдається приборкати повсталих. Лаон і Цитна опиняються в ув'язненні. Цитна навіть у жахливій підземній печері мріє про подальшу боротьбу. За ці ж ідеали прагне скласти голову і нескорений Лаон. Обоє гинуть, але навіть смерть їх не марна, бо народ продовжить боротьбу за свободу і справедливість.

"Повстання Ісламу" - наскрізь романтична поема, в якій панує алегорія, символіка, фантастичні образи і ситуації, докорінна трансформація реальних подій і постатей, що набувають характеру інакомовлення, натяку, більш чи менш прозорої паралелі. Піднесений тон порівнянь із силами природи, космічними явищами, ідеалізація в зображенні головних героїв, схильність до абстрактних узагальнень -все це характерне для поетики Шеллі.

5.   Поема   Джорджа   Байрона   "Паломництво Чайльд-Гарольда".

Поема Байрона "Паломництво Чайльд-Гарольда" засвідчила появу в літературі нового героя і зумовила докорінний переворот у романтизмі й мистецтві взагалі. У поемі поєднуються два плани -конкретний (особистісний) і загальний (універсальний). За жанровими особливостями поема належить до ліро-епічних творів. Форма щоденника допомогла авторові відтворити моральний стан сучасників і сам "дух доби".

У творі є кілька сюжетних ліній, що розвиваються відносно незалежно одна від одної. Розповідь про життя Чайльд-Гарольда у світі, про його розваги і порожнє існування, кохання й розчарування, а потім про подорож країнами Європи переплітається з оповіддю авторапро епохальні історичні події (Велику Французьку революцію, падіння Риму), боротьбу європейських народів за незалежність, історію культури. Важливу роль в поемі відіграє ліричний сюжет -розвиток думок і почуттів головного героя і самого автора. Цей внутрішній сюжет надає творові особливої емоційної напруги, схвильованості, задушевності.

Основний композиційний прийом у творі - подорож героя різними країнами. Грандіозний задум поета допомогла здійснити й особлива форма оповіді - надзвичайно гнучка спенсерова строфа.

У першій пісні поеми виразно змальовано нового героя, що прийшов у літературу. До речі, ім'я героя досить промовисте: Чайльд-назва дворянина, ще не посвяченого в лицарі. Чайльд-Гарольд став узагальненим літературним тином, уособленням характерних рис молодого покоління епохи Байрона. Чайльд-Гарольд чужий і самотній у цьому світі, незадоволений навколишньою дійсністю і собою. Водночас він сповнений бажання боротися, дістатися інших берегів, прилучитися до високих ідеалів, але ні в Португалії, ні в Іспанії він не знайшов бажаної гармонії.

У другій пісні Чайльд Гарольд продовжує свої мандри. Він потрапляє в Грецію і в Албанію. Греція, колиска світової культури, країна античних героїв, постає у досить жалюгідному вигляді. Культура занедбана, духовні ідеали забуті, античні храми руйнуються. Роздуми про занепад суспільства і загальну зневіру звучать і в описах Албанії.

У третій пісні поет починає шукати засобів лікування спліну, на який був хворий він сам і його герой. Невипадково автор повератс свого героя до Англії і до згадки про Велику Французьку революцію. Байрон пише про ті великі надії, які плекали передові люди його часу, і про глибоке розчарування всіх європейців після падіння Свободи. Проте у третій пісні істотно змінюється сам образ автора. Замислюючись над вічним і тлінним, він відкриває для себе те, що є справді безсмертним - мистецтво.

Четверта пісня - підсумок духовних пошуків поета. Звертаючись до Італії, письменник пише про невідворотність часу, перед яким схиляються найжорстокіші тирани. Поет мріє про відродження Риму - республіки вільних людей, країни Мистецтва, Думки, Природи, Мрії. Образ "воскреслого Риму" символізує надію на майбутнє відродження людства.

Фінал поеми відкритий. Твір завершується описом вічно мінливого моря. То спокійне й лагідне, то бурхливе й небезпечне, воно ніколи не спиняє свого руху. Так само ніколи не зупиняються у своєму розвитку людина, історія, культура, світ. У цьому вічному русі автор убачає запоруку майбутнього відродження людства.

Головний результат подорожі, здійсненої в "Паломництві Чайльд-Гарольда", - це відкриття людини в людині, того, що її хвилює, тих проблем, що є в світі, і загальнолюдських ідеалів, що рухають життя. Це поема про величезну скорботу, яка охопила все людство на початку ХГХ ст, але водночас і про можливість подолати її силами мистецтва, духовною силою особистості.

б. Жанрові особливості та своєрідність образів у "східних поемах" Дж. Байрона.

Оповідь у "східних поемах" будується не лише в хронологічній і логічній послідовності, а й найчастіше складається з окремих епізодів найдраматичнішого характеру, спеціально перемішаних у примхливий спосіб так, що пізніші події згадуються перед більш ранніми. Це робить сюжет напруженішим, драматичнішим. Майже в усіх поемах головні персонажі гинуть чи вмирають від душевного болю. Головні персонажі східних поем відзначаються демонічністю. Вони бунтівники, що повстали проти людей і Бога, носії ідеї нічим не обмеженої індивідуальної свободи, які заради неї руйнують на своєму шляху чужі долі, розбивають серця тих, хто їх любить, порушують суспільні закони і моральні норми, їхній бунт не має соціального чи політичного підґрунтя. Вони переступають через долі і життя без співчуття і сумнівів. Майже кожний з них має на своєму сумлінні одне чи багато вбивств, або принаймні прагне когось вбити. Тобто кожний з цих персонажів -носій зла, щоправда приречений на загибель.

Однак і Гяур, і Селім, і Корсар, і Лара, і Альп, і Уго змальовані автором так, що викликають подвійне почуття. Так, вони приносять іншим лише страждання, але трагічно страждають і самі, їхня зовнішність романтично прегарна - бліде обличчя, палаючі очі, розвіяні чорні кучері, зморшки на чолі - свідчення пережитих мук, пристрастей і похмурих дум. Насправді, це варіації одного людського тину, одного характеру. Хай їх походження, національність, події, що їх сформували такими, якими вони є, відмінні, але основа особистостітитанічного індивідуаліста лишається тією ж. Він лише обертається в кожній поемі якимись гранями, які доповнюють цей образ-тип.

Література

Основна

1. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХГХ сторіччя. Доба романтизму: Підручник. - К.: Заповіт, 1997. - 464 с.

2. Дьяконова Н.Я. Английский романтизм. - М.: Наука, 1978. - 296 с.

Додаткова

1. Дайчес Дэвид. Сэр Вальтер Скотт и его мир. - М.: Радуга, 1987.­171 с.

2. Дубашинский И.А. Джордж Гордон Байрон. - М.: Просвещение, 1985.-142 с.

3. Елистратова А.А. Байрон. - М.: Изд-во АН СССР, 1956. - 263с.

4. Кургинян М. Джордж Байрон. - М.: ГИХЛ, 1958. - 215 с.

5. Павличко С. Байрон. - К.: Дніпро, 1989. - 197 с.

6. Пирсон Хескет. Вальтер Скотт. - М.: Книга, 1983. - 239 с.

Запитання та завдання

1. Назвіть основні особливості англійського романтизму.

2. У чому виявилися риси новаторства у творчості старшого покоління англійських романтиків (Блейк, Вордсворт, Колрідж)?

3. Визначте жанрову своєрідність історичних романів В. Скотта.

4. Розкрийте художні особливості поеми Дж. Байрона "Паломництво Чайльд-Гарольда".

5. Охарактеризуйте образ романтичного героя в "східних поемах" Дж.Байрона.

6. Визначте проблему художнього методу в поемі Дж. Байрона "Дон Жуан".

7. Розкрийте особливості лірики Шеллі.