ТЕМА 8. НІМЕЦЬКА ЛІТЕРАТУРА XV III сг. План

1. Жанрово-стильові особливості драми Е. Лессінга "Емілія Галопі".

2. Проблематика драми Шиллера "Підступність і кохання".

3. Проблематика драми Ф. Шиллера "Розбійники".

4. "Вільгельм Телль" як народно-героїчна драма.

5. Проблематика   та   художня   своєрідність   роману Гете "Страждання юного Вертера".

6. Трагедія "Фауст".

1. Жанрово-стильові особливості драми Е. Лессінга "Емілія Галотті".

Вершиною драматургії Лессінга вважається найбільш гостра і смілива п'єса "Емілія Галопі". У своєму підтексті трагедія спирається на відомий епізод з "Історії"" Тіта Лівія, коли на римському форумі батько вбиває свою дочку Віргінію, рятуючи її від безчестя з боку децемвіра Аппія Клавдія. Ця подія, за Лівієм, привела до повстання народу.

Хоча дія відбувається в Італії, в уявному князівстві Гвастала легко впізнати будь-яке з німецьких князівств. Так античні герої були перенесені у XVIII ст. і постали перед глядачами як їхні сучасники.

Композиція п'єси має такі особливості. По-перше, всі колізії формуються і розвиваються на наших очах без передісторії - від зародження до катастрофи. По-друге, такі сценічно вагомі події, як вбивство графа Аппіані і викрадення Емілії, розгортаються в середині п'єси (очевидно, за зразком "Юлія Цезаря" Шекспіра), щоб спрямувати у нове річище розвиток не тільки дій, а й характерів, і в такий спосіб поставити в центр п'єси проблему психологічного вибору.

Трагедія відзначається глибиною і переконливістю образів. Психологічно складний образ Емілії. Лессінг змальовує її чистою, самовідданою і в той же час наділяє внутрішньою слабкістю, невпевненістю в собі. Більше смерті Емілія боїться спокуси.

Типовим є образ фаворита Марінеллі, готового на будь-яку підлість у своєму прагненні догодити принцу. Переконливий і характер графіні Орсіні, яку вражена жіноча гордість робить викривальницею мерзотностей і розпусти, що панують при дворі.

Безсумнівним успіхом Лессінга є образ принца. Він не позбавлений чарівності, тонко відчуває мистецтво, поважає і цінує порядність. І тим страшніші наслідки його вчинків. Трагедія приводила до думки, що необмежена, деспотична влада спотворює, нівечить душу людини.

2. Проблематика драми Шиллера "Підступність і кохання".

Драма Шиллера "Підступність і кохання" пов'язана з традиціями "Бурі й натиску", але структура її дещо ускладнена. По-перше, обраний автором жанр "міщанської драми" більше наближав твір до життя, у ньому виведені реальні персонажі, відтворені типові ситуації й актуальні проблеми того часу. По-друге, більш складною була й образна система п'єси, багатозначними її образи. Так, леді

Мілфорд зображено не тільки як багату князеву фаворитку, а й як жінку трагічної долі, що переймається проблемами народу. Президент фон Вальтер показаний не лише жорстоким правителем, а й люблячим батьком.

Із надзвичайною майстерністю змальовані автором представники народу. Старий музикант Міллер, навіть не маючи засобів до існування, не принижується перед багатіями. Понад усе він цінує честь своєї родини. Луїза втілює ідеал високого кохання, але навіть любов не може змусити її забути про обов'язок дочки, і дівчина жертвує своїм щастям заради звільнення батька. Лупа наділена шляхетними почуттями, великою гідністю, самовідданістю. Образ Фердінанда втілює ідеал героя, який вступив у нерівну боротьбу з недосконалим суспільним ладом і стверджує право людини на свободу і щастя.

Хоча центральною в драмі "Підступність і кохання" є любовна інтрига, п'єса має соціально-політичний характер. Головний конфлікт полягає у зіткненні двох світів - феодального, деспотичного світу брехні й підступності, і світу добра, любові, що уособлюють представники третього стану.

3. Проблематика драми Ф. Шиллера "Розбійники".

Основна тема твору - боротьба проти тиранії, насильства, неволі. Головний герой п'єси Карл Моор постає проти суспільства, отруєного брехнею і підступністю. Він не сприймає аморальних порядків й намагається відновити справедливість. Його ідеал - антична республіка.

Соціальний конфлікт знайшов у п'єсі втілення у зіткненні двох братів - Карла і Франца Моорів. Якщо Карл уособлює дух волелюбства, правди і совісті, то Франц, навпаки, символізує все найгірше, що було в Німеччині. Деспот за природою, Франц досягає своїх цілей хитрістю й підступністю, для нього не існує моральних норм, він ладен прибрати всіх, хто стоїть на його шляху до влади.

Симпатії автора цілком на боці Карла, який вступив у нерівну боротьбу з тиранією, але образ його неоднозначний. До протесту Карла спонукає особиста образа - прокляття батька. Він охоплений жагою помсти всьому людству, тому стає розбійником. Боротьба Карла набуває стихійного характеру, що закономірно призводить до злочинів. Його відчайдушний бунт був безперспективним, але в серцігероя, попри трагічні обставини, живе прагнення свобода, без якої він не уявляє собі життя.

Драма "Розбійники" наскрізь пройнята бунтарським пафосом. В умовах тогочасної Німеччини п'єса звучала сміливо й переконливо. Вона збуджувала думку і закликала народ повстати проти тиранії і віковічного рабства.

4. "Вільгельм Телль" як народно-героїчна драма.

У драмі "Вільгельм Телль" Шиллер розкриває тему боротьби швейцарських кантонів за свою незалежність проти австрійців в середні віки. Шиллер об'єднує дві сюжетні основи. Це історичний переказ про клятву представників трьох швейцарських кантонів біля озера Рютлі у 1307 р., де провідну роль відігравав селянин із Урі Вернер Штауффахер, і легенда про вправного стрільця Вільгельма Тел ля, що виникла у XV ст.

Штауффахер і Телль - головні персонажі драми. Штауффахер -організатор, він дбайливо сплановує й методично готує виступ народу проти поневолювачів. Його тактика - детально продумана й обережна боротьба. Телль, навпаки, відзначається психологічною самодостатністю, внутрішньою відокремленістю від інших, незалежним способом життя і думки. Вільгельм Телль втілює найкращі якості народу - сміливість, мужність, гуманізм, справедливість, волелюбність. Він став уособленням народного духу, зв'язку між минулим і майбутнім своєї вітчизни.

Отже, драма "Вільгельм Телль" - глибоко народний твір, пройнятий демократичними ідеями. У ньому на історичному матеріалі показано життя народу та його боротьбу за незалежність.

5. Проблематика  та  художня  своєрідність  роману Ґете "Страждання юного Вертера".

Справжньою вершиною штюрмерської творчості Ґете став роман "Страждання юного Вертера" - один з найяскравіших творів європейського сентименталізму. Роман написаний у формі листів Вертера до його друга. У центрі першої частини - любовні почуття Вертера до Шарлотти, яка, хоч і відчуває прихильність до юнака, вірна своєму нареченому Альберту, вийти заміж за якого пообіцяла вмираючій матері. У другій частині розповідається про службу Вертера, яка закінчується для героя відставкою через його фатальнупомилку. Третя частина має назву "Від видавця - читачеві" і містить розповідь (нібито оперту на власні записи Вертера) про останні його години, а також про його самогубство і поховання.

Головний конфлікт у романі розгортається між героєм (який не здатний на моральні компроміси ні з собою, ані з суспільством) і оточенням, де панують компроміс, умовності, етикет.

Вертер - справжнй сентименталістський герой за своєю здатністю почувати, за вмінням у почутті відкривати для себе повноту і єдність всесвітнього життя, мучитися від розладу з ним. Трагедія Вертера - це трагедія соціальна. Він постійно повинен пам'ятати про своє бюргерське походження, терпіти глузування і знущання. Його трагедія- це трагедія людини, яка не знаходить місця у світі, яка задихається в ньому.

Роман яскраво відобразив головні ідеї "Бурі і натиску" і внутрішню кризу руху, став прощанням Ґете з роками бурхливої юності. Письменник показав духовну трагедію молодого бюргера, скутого у своїх поривах і внутрішніх прагненнях застиглими умовами життя.

6. Трагедія "Фауст".

Проблематика твору

У центрі авторської уваги знаходяться філософські проблеми: духовний стан світу, людина й природа, роль культури в розвитку людства, місце людини на землі, сенс буття особистості, її моральний вибір. "Фауст" відзначається великим універсалізмом зображення. Художній простір твору охоплює різні сфери - землю, небо, пекло; у ньому діють персонажі, взяті не тільки з реальної дійсності, а й із міфів, фольклору, Біблії; час дії в трагедії - минуле, теперішнє й майбутнє, тобто сама Вічність.

Особливості жанру

Жанр "Фауста" важко визначити однозначно. Сам Ґете назвав свій твір трагедією. За масштабами зображення дійсності, глибиною образів і силою ліризму "Фауст" можна назвати ще й поемою. Глобальність порушених питань дозволяє вважати великий твір Ґете філософською поемою. А характер конфліктів дає підстави говорити про "Фауста" як про поему драматичну.

Біблійні мотиви у трагедії "Фауст" Гете використав біблійні мотиви у своїй трагедії "Фауст". Але тут не може бути мови про пряме наслідування. Образи Господа, Мефістофеля, архангелів потрібні письменнику для того, щоб ствердити особливе божественне призначення людини - бути Людиною. Автор показує особистість у постійній боротьбі. Ситуація вибору - вихідна ситуація "Фауста". Вибір між добром і злом, духовним і тілесним, життям і смертю, істиною і темрявою визначає шукання головного героя "Фауста".

Фауст і Вагнер

У першій частині трагедії ще до появи Мефістофеля, головними героями є двоє вчених - Фауст і Вагнер. Вони втілюють два типи пізнання: традиційний (або схоластичний, догматичний) і творчий (або філософський). У цьому виявляється новаторство Гете: він протиставляє усталеним поглядам нову концепцію людини, яка прагне усвідомлення глобальних проблем буття.

В образі Фауста Гете стверджує вічний рух людської свідомості, велич особистості, яка бере на себе духовну відповідальність за долю Всесвіту. Вагнер не любить життя, людей, природу, це тип кабінетного вченого, якого вабить лише мертва наука і слава.

Фауст і Мефістофель

Сам Гете сприймав образи Фауста і Мефістофеля в нерозривній єдності. Але така єдність особлива - це єдність і постійна боротьба різних начал у людині, що визначають її духовний рух і моральну стійкість. Функція Мефістофеля у творі - моральне випробування людини. Мефістофель приходить на землю, щоб не тільки самому творити зло, а й виявляти приховані тваринні інстинкти, таємні бажання смертних. Визнаючи неможливість знищити людський рід, Мефістофель поставив собі за мету взяти в полон душу людину. Але Мефістофелю не вдалося підкорити собі душу людини, довести її "мерзенну суть". Фауст не перестав шукати істину, не зупинився в процесі пізнання, не втратив людське єство, хоча й припускався помилок.

1. Артамонов С.Д. История зарубежной литературы XVII- XVIII вв.— М.: Просвещение, 1988. - 698 с.

2. История зарубежной литературы XVIII в. - М.: Просвещение, 1991.-335 с.

3. История зарубежной литературы XVIII в.: Страны Европы и США.- М.: Изд-во МГУ, 1984. - 404 с.

4. Разумовская М.В. и др. Литература XVII - XVIII вв. - Мн.: Университетское, 1989-286 с.

Додаткова

1. Аникст А. "Фауст" Гете: Литературный комментарий. - М.: Наука, 1979. - 350 с.

2. Ланштейн Петер. Жизнь Шиллера. - М.: Радуга, 1984. - 404 с.

3. Лейтес Н.С. От "Фауста" до наших дней. - М.: Просвещение, 1987.-223 с.

4. Либинзон З.Е. Фридрих Шиллер. -М.: Просвещение, 1990.- 175 с.

5. Стадников Г.В. Лессинг. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. - 99 с.

6. Шалагінов Б. Й.В. "Фауст" Й.Г. Гете.- К.: Вежа, 2002. - 280 с.

7. Шалагінов Б. Шіллер // Вікно в світ. - 1999. - № 1. - С. 74 - 89.

Запитання та завдання

1. Розкрийте жанрово-стильові особливості драми Г. Е. Лессінга "Емілія Галопі".

2. У чому полягає своєрідність розкриття образу позитивного героя в драмі Шиллера "Підступність і кохання".

3. Визначте проблематику й поетику драми Шиллера "Розбійники".

4. Розкрийте особливості п'єси Шиллера "Вільгельм Телль" як народно-героїчної драми.

5. Визначте проблематику та художню своєрідність роману Й.В.Ґете "Страждання юного Вертера".

6. Розкажіть про історію створення трагедії Й.В. Ґете "Фауст".

7. У чому полягає своєрідність трактування легендарного образу Фауста у Гете.

8. Охарактеризуйте образ Мефістофеля в трагедії Й.В. Ґете "Фауст".