5 БЕРИЛІЙ ТА ЙОГО СПЛАВИ

Берилій (Ве) - метал сірого кольору. Температура плавлення берилію 1289°С. Метал має дві поліморфні модифікації а - з ГЩП граткою (с/а=1,568) та Р - з ОЦК граткою, температура поліморфного перетворення складає 1270°С, атомний діаметр - 0,226 нм. Густина берилію при 20°С складає 1,845 г/см3. Берилій має найвищі показники питомої жорсткості, міцності, теплоємності. Недоліками металу є ви­сока токсичність, низька пластичність та значна анізотропія властиво­стей в деформованих напівфабрикатах. Берилій поступається за елект-ро- та теплопровідністю міді, сріблу, золоту та алюмінію. Коефіцієнт лінійного розширення берилію наближається до ТКЛР заліза. Модуль нормальної пружності - 309 ГПа (в 1,5 та 2,5 рази вище, порівняно зі сталлю та титаном, відповідно). Берилій слабко поглинає рентгенівські промені.

Берилій стійкий в сухій атмосфері, у вологому повітрі повільно окислюється. При перегріванні (300°С) у вологих умовах швидко ко­родує.

Механічні властивості залежать від чистоти берилію та способу отримання напівфабрикатів ав=300-1000 МПа, 5=2,5-40%.

Особливістю берилію є низька технологічна пластичність. Сков­зання при деформації а-Ве переважно відбувається у базисній площи­ні (0001), в меншій мірі за площинами призми (10 1 0), двійникування

здійснюється за площинами (1012). При деформуванні в напівфабри­катах виникає значна анізотропія властивостей, пов'язана із текстурою деформації. Механічні властивості визначаються чистотою металу, те­кстурою та розміром зерна. Зважаючи на невеликі розміри атомів бе­рилію, атоми інших елементів викликають значне спотворення гратки та окрихчують метал. Берилій потребує глибокого очищення від до­мішок.

При нагріванні нагартованого берилію до температури 600­625°С впродовж 1-6 годин залишкові напруження повністю зникають (зворот). Берилій після значної деформації здатний до рекристалізації при температурі вище 700°С. Рекристалізація не усуває текстури, тому зберігається анізотропія властивостей.