4 ЗАГАЛЬНІ СВІДЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНЮ БАЛІСТИКУ

Внутрішньою балістикою називається наука, що вивчає рух снаряда всередині ствола гармати під дією газів, що утворяться при горінні порохового заряду. Слово «балістика» походить від грецького слова ваХХсо , що в перекладі означає «кидаю».

Історична довідка

Незважаючи на те, що артилерія існує вже більше шести сторіч, внутрішня балістика є порівняно молодою наукою. Початком її само­стійних кроків є середина 19 сторіччя. Цей час ознаменувався перехо­дом від гладкоствольних до нарізних гармат.

У результаті численних стрільб із гармат поступово накопичу­валися факти, що побічно характеризували явище пострілу, спостері­гаючи за дальністю польоту ядра, незабаром переконалися, що даль­ність змінюється в залежності від кількості пороху, від ступеня його ущільнення, від маси і розташування заряду. В результаті укладалися емпіричні правила, що, не пояснюючи явища пострілу, допомогли створити гарні для того часу зразки гармат.

Насамперед, увагу було звернено на порох, у результаті вивчен­ня якого, замість порохового м'якуша взяли зерна.

Надалі багато займалися поліпшенням складу димного пороху шляхом пошуку найкращої пропорції основних вихідних матеріалів -сірки, вугілля і селітри, а також шляхом уведення різноманітних речо­вин - миш'яку, нашатирю, оцту і навіть вина.

У 1788р. Д. Бернуллі в роботі "Гидравлика" робить одну з пер­ших спроб описати процес розширення газів і прямування снаряду в гарматі. Він одержав теоретичну формулу для обчислення початкової швидкості снаряда.

Після відкриття закону зберігання і перетворення енергії стала розвиватися енергетична точка зору на явище пострілу. В внутрішній балістиці закон зберігання і перетворення енергії був застосований французьким вченим Резалем, що получив у 1864р. рівняння балансу енергії.

Відкриття в 80 роках 19 сторіччя бездимного пороху зажадало нового підходу до теорії пострілу. Цю задачу успішно вирішив полко­вник морської артилерії А. Бринк, що читав курс внутрішньої балісти­ки в артилерійській академії.

Перше математично точне рішення системи рівнянь внутрі­шньої балістики належить російському вченому-артилеристу Н.Ф. Дроздову.

У 20-х роках Н.Ф. Дроздов склав перші таблиці внутрішньої ба­лістики.

При рішенні задач внутрішньої балістики відчиняються можли­вості враховувати процеси, що раніш ставилися до розряду другоряд­них, а основні явища процесу пострілу розглядати з великою глиби­ною і використанням самих сучасних наукових теорій і методів.