3.3.1 Суть шахрайства

Суть шахрайства розкривається порівняно з іншими злочинами проти власності. Якщо грабіж - це відкритий силовий перерозподіл майна або прав на нього, якщо крадіжка - це таємна зміна власника матеріальних засобів, якщо шантаж - це передача власності або прав на неї під страхом компрометації об'єкту злочину, якщо рекет - цевилучення частини прибутку організації під загрозою застосування насильства, якщо хабарництво - це використання службового положення працівниками державних служб для отримання «мзди», то шахрайство - це злочин, в результаті якого його жертва добровільно передає частину своїх матеріальних коштів в якій-небудь формі шахраєві. Основою такої «дивності» є обман однією особою (або групою осіб) іншої особи (або групи осіб, або організації) і неуцтво, наївність або зайва довірливість жертви шахрайства по предмету операції. Використуючи ці чинники, шахрай вводить їх в оману щодо можливих вигод від участі в пропонованих шахраєм операціях.

Розкриття шахрайського задуму ускладнюється тим, що по своїй формі велика частина шахрайських операцій в початковому пункті (коли щось принадне і бажане пропонується) і нерідко по їх завершенню (коли жертви залишаються «покараними») практично нічим не відрізняються від звичайних нормальних ділових операцій [10]. До того ж суб'єкт шахрайської операції у багатьох випадках виявляється для потенційних жертв шахрайства переважнішим в особистому відношенні (його ввічливість, готовність йти назустріч побажанням, його зовнішність, поведінка...).

Актуальність проблеми визначається розумінням величезної негативної значущості неуваги до проблеми шахрайства в умовах формування ринкових відносин в Україні. За даними американських дослідників [2], тридцять відсотків всіх випадків краху підприємств в США викликано діями шахраїв. Шахрайство лідирує у сфері незаконного перерозподілу власності. При цьому характерна тенденція до зростання частки доходів від «інтелектуальних» злочинів.