1.6 Політика і стратегія безпеки

Політика безпеки підприємства - це загальні орієнтири для дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цілей [І]. Таким чином для встановлення цих загальних орієнтирів необхідно спочатку сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємства (загальна мета вже визначена раніше). Такими цілями можуть бути:

- зміцнення дисципліни праці і підвищення його продуктивності;

- захист законних прав і інтересів підприємства;

- зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

- збереження і примноження власності;

- підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції;

- максимально повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства і підвищення його ефективності;

- орієнтація на світові стандарти і лідерство в розробці і освоєнні нової технології і продукції, що випускається;

- виконання виробничих програм;

- сприяння управлінським структурам в досягненні цілей підприємства;

- недопущення залежності від випадкових і недобросовісних ділових партнерів.

З урахуванням вищевикладеного можна визначити наступні загальні орієнтири для дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цих цілей:

- збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

- проведення комплексу превентивних заходів щодо підвищення рівня захищеності власності і персоналу підприємства;

- включення в діяльність по забезпеченню безпеки підприємства всіх його співробітників;

- професіоналізм і спеціалізація персоналу підприємства;

- пріоритетність несилових методів запобігання і нейтралізації погроз.

Для успішного виконання цієї політики необхідно реалізувати стратегію безпеки підприємства, під якою розуміється сукупність найбільш значущих рішень, направлених на забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування підприємства.

Виділяються наступні типи стратегій безпеки:

• орієнтовані на усунення тих, що існують, або запобігання виникненню можливих погроз;

• націлені на запобігання дії існуючих або можливих погроз на предмет безпеки;

• направлені на відновлення (компенсацію) збитку, що наноситься.

Перші два типи стратегій передбачають таку діяльність по забезпеченню безпеки, в результаті якої не відбувається загрози або створюється заслін її впливу. У третьому випадку збиток допускається (виникає), проте він компенсується діями, які передбачає відповідна стратегія. Абсолютно очевидно, що стратегії третього типу можуть розроблятися і реалізовуватися стосовно ситуацій, де збитки надолужуванні, або тоді, коли немає можливості здійснити яку-небудь програму реалізації стратегій першого або другого типу.