2.1. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринкової економіки обумовив відповідні зміни в теорії розміщення виробничих сил і насамперед затвердив пріоритетність економічних законів - загальних, характерних для всіх суспільно-економічних формацій.

Економічні закони - це об'єктивні закони розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу, споживання матеріальних благ. Вони виражають найбільш істотні, стійкі зв'язки між явищами економічного життя суспільства.

Розміщення продуктивних сил визначається дією окремих економічних законів, хоча в спеціальній економічній і економіко-географічній літературі з цієї нагоди мова йде не про закони, а про закономірності розміщення виробництва, які фактично є просторовим проявом окремих економічних законів. В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладені економічні закони.

Закономірності розміщення виробництва - категорії того самого порядку, що й економічні закони розвитку суспільства, є їхньою модифікацією, що обумовлено своєрідністю розміщення виробництва на території країни, значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Ця своєрідність визначається складними взаємозв'язками розміщення виробничих сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов і ресурсів; значними регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку виробничих сил у районах; різноманітним об'єднанням галузей і виробництв промисловості й сільського господарства в районах і країнах; значними техніко-економічними особливостями розміщення різних галузей і виробництв.

Закономірності розміщення виробництва - це об'єктивні категорії, що пізнаються і свідомо використовуються у практичній діяльності. При проведенні господарської політики суспільство на підставі впізнання закономірностей перетворює в життя певні принципи. Закономірності розміщення виробничих сил власне є законами територіальної організації народного господарства.

Принципи - це лаконічно сформульовані суспільством керівні положення, що визначають об'єктивні потреби й умови суспільного розвитку, які воно реалізує у процесі практичної діяльності для досягнення певної мети.

Принципами, які служать керівництвом до дії в народному господарстві, виражаються потреби певного історичного етапу. Інакше кажучи, принципи -це дії, свідомо спрямовані на б ільш повний прояв об'єктивних закономірностей розміщення виробничих сил з обліком, що відповідають факторів.

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при розгляді питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

- охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

- забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення;

- обмеження надлишкової концентрації промисловості в містах;

- вирівнювання рівнів економічного розвитку районів і областей;

- зміцнення обороноздатності країни;

- врахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Принципи розміщення в різних країнах можуть бути однаковими й різними. Важливість кожного принципу визначається стратегією й завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціально спрямовані принципи, ті, що сприятимуть вирішенню соціальних проблем.

Закономірність раціонального розміщення виробництва випливає із спеціального економічного закону економії праці, що регулює витрати на подоланняпросторової незбалансованості між районами видобутку, виробництва й споживання продукції. У масштабах України роль цього закону при розміщенні виробничих сил є визначальною, оскільки занадто значною є територіальна диференціація в розміщенні природних ресурсів і населення. У сучасному виробництві витрачається дуже багато праці на транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між окремими елементами виробництва. Раціональна територіальна організація виробництва повинна забезпечити найвищу продуктивність суспільної праці завдяки максимальній економії її за рахунок зменшення витрат праці на подолання територіального розриву між виробництвом і споживачами. Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил реалізується в першу чергу через принцип розміщення промисловості з погляду наближення її до джерел сировини, палива й споживача.

Сьогодні в народному господарстві України використовується близько 1 млрд.т природних ресурсів і цей показник з кожним роком збільшується. У структурі витрат на виробництво промислової продукції на сировину, матеріали й паливо припадає майже 3/4 всіх витрат. Частка сировини й палива становить на залізницях 75%, на водному транспорті - 90 - 96% вантажообігу. Збільшення видобутку мінеральних ресурсів приводить до погіршення навколишнього середовища, чим вища якість сировини, тим нижче рівень його забруднення. Вичерпання окремих видів ресурсів, з одного боку, і збільшення витрат на їхній видобуток і транспортування, з другого, визначають актуальність комплексного використання сировини й палива, особливе впровадження ресурсозберігаючих технологій. Насамперед це стосується водних і лісових ресурсів. Отже в розміщенні промисловості зростає роль принципу раціонального використання природних ресурсів і ресурсозбереження.

Сучасний етап розвитку й розміщення виробничих сил характеризується погіршенням екологічної обстановки в багатьох регіонах країни, у зв'язку з чим загострюються екологічні проблеми. Слід сказати про проблеми забруднення атмосфери в Донбасі й Придніпров'ї, водних ресурсів у більшості міст. Охорона навколишнього середовища, забезпечення здорових гігієнічних умов життя тапраці є важливим принципом розміщення виробничих сил, що має в першу чергу соціальну спрямованість. Тому не менш важливим принципом є обмеження надлишкової концентрації промисловості в містах. Відомо, що економічна ефективність розміщення виробництва досягається переважно його концентрацією, що дає можливість зменшувати капітальні вкладення в інфраструктуру й, отже, собівартість продукції. У той же час концентрація промисловості приводить до зростання концентрації населення в містах, викликає проблеми екологічного характеру. Обмеження концентрації промисловості можна досягти створенням середніх і малих спеціалізованих підприємств і розосередженням їх у малих містах і великих селах. Реалізація цього принципу може уможливити більш рівномірне розміщення у границях областей. В умовах переходу до ринкової економіки головна роль у реалізації принципів раціонального розміщення виробничих сил в адміністра­тивних районах і областях належить місцевим зборам народних депутатів.

Закономірність розміщення виробничих сил випливає з економічного закону концентрації виробництва. Реалізація цієї закономірності має великий соціальний зміст, оскільки дає можливість обмежити надлишкову концентрацію промислових підприємств і населення в більших містах. Крім того, пропорційне розміщення виробництва на території України сприятиме вирівнюванню в розрізі областей душового виробництва національного доходу, а, отже, і реальних доходів населення. В умовах переходу до ринкової економіки практично реалізувати цю закономірність держава може через економічне регулювання, що передбачає надання відповідних пільг інвесторам капіталу. Врахування закономірності пропорційного розміщення продукту дасть можливість фактично вирівнювати рівні економічного розвитку регіонів, більш рівномірно розвивати продуктивні сили економічних районів. Особлива роль закономірності полягає у встановленні територіальних пропорцій, які характеризують територіальну структуру народногосподарського комплексу, рівень господарського розвитку районів, економічні зв'язки між різними регіонами країни. Закономірність розміщення виробничих сил втілюється в життя дією принципів вирівнювання рівнів економічного розвитку районів, територіального зближення обробної промисловості з добувною, раціоналізацією міжрайонних економічних зв'язків.