13.4. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

Процес "Навколишнє середовище для Європи розпочався із Першої Пан-Європейської Конференції Міністрів охорони навколишнього середовища у Доріс Каста у червні 1991 року. Міністр охорони навколишнього середовища колишньої Чехословаччини Йозеф Вавручек запросив міністрів охорони навколишнього середовища країн-членів Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) і Організації з економічної співпраці й розвитку (ОБЄВ) на конференцію, метою якої було створення нового "європейського екологічного простору ", у зв'язку із закінченням протистояння Захід-Схід. У той час ідея створення такого простору була тісно пов' язана з розвитком концепції "спільного європейського дому". Конференції "Навколишнє середовище для Європи" проводяться регулярно: Добріс (1991), Люцерна (1993), Софія (1995), Орхус (1998), Київ (2003). Саме в межах цього процесу були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як Оргуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, Протокол про реєстри викидів та переносу забрудників до неї, Протокол із стратегічної екологічної оцінки до Конвенції Еспо, Карпатська конвенція та ін.

Оргуська Конвенція Вперше в історії міжнародного права в розробці, обговоренні й прийнятті Конвенції активну участь брала громадськість в особі коаліції НУО, яка мала право голосу на всіх переговорах і на IV Пан-Європейській конференції Міністрів охорони навколишнього середовища в червні 1998 р. в Оргусі, де й була прийнята Конвенція "Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища". Конвенція визнала право кожної людини на доступ до екологічної інформації, право зацікавленої громадськості на участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

Конвенція зобов'язує держав-учасниць адекватно, своєчасно і ефективно інформувати зацікавлену громадськість на ранніх стадіях прийняття рішень і забезпечити, "щоб у відповідному рішенні належним чином були відображені результати участі громадськості"(ст.6). У разі порушення права на інформацію або на участь у прийнятті рішень, будь-яка особа має право оскаржити прийняте рішення в суді або іншому неупередженому органі.

Особливу роль у поширенні принципів та положень Конвенції сьогодні відіграють неурядові організації. Слід згадати, зокрема, про ряд досліджень, які проводились і проводяться такими організаціями в європейському регіоні, серед яких є як практичні, так і аналітичні роботи. Юристи ЕПЛ брали участь в розробці багатьох таких видань: Посібник з імплементації Оргуської конвенції, аналіз законодавства країн Центрально-Східної Європи "Двері в демократію", Посібник з доступу до правосуддя до Оргуської конвенції та ін.

Саме в межах процесу "Навколишнє середовище для Європи" право людини на сприятливе навколишнє середовище набуло свого реального розвитку й міжнародно-правового закріплення. Важливо, що на європейському континенті, де відбуваються значні зміни і перетворення, екологічні права людини зайняли чільне місце в процесі проведення реформ пан-європейського масштабу, поштовхом до чого було виникнення процесу "Навколишнє середовище для Європи". Питання реалізації закріплених у вищезгаданій

Конвенції екологічних прав очевидно й надалі буде наріжним каменем процесу "Навколишнє середовище для Європи.

Запитання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте принципи природокористування.

2. Розкрийте сутність поняття «екологічний моніторинг».

3. Охарактеризуйте основні процеси системи моніторингу.

4. Охарактеризуйте основні завдання екологічного контролю.

5. Як можна класифікувати екологічний моніторинг?

6. Розкрийте сутність поняття «економіка природокористування».

7. Як поділяються завдання економіки природокористування?

8. Обгрунтуйте основні положення світового досвіду і міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища.