9.5. Аспекти удосконалення бюджетного планування діяльності органів місцевого самоврядування на основі аналізу світового досвіду

Знайомство зі структурою фінансів у різних країнах свідчить, що процес раціонального розмежування функцій центральної державної влади і місцевого самоврядування, що супроводжується відповідним розмежуванням бюджетних засобів, йде важко і повільно. Постійно виникаючі проблеми розподілу податкового прибутку "справедливого виділення дотацій", "розумного" контролю, змушують знову і знову удосконалювати формування бюджетної системи з огляду на світовий досвід. Багато зобов'язань місцевих органів влади (наприклад, общин) у різних країнах по-старому виконуються державою. Це відноситься як до скандинавських країн з їх фінансуванням практично винятково за допомогою механізму доплат до державних прибуткових податків, так і Великобританії і Голландії, де фінансування проводиться через поземельні податки, а також до системи державних асигнувань у Нідерландах і Бельгії, де поряд із зазначеними податками і зборами продовжують існувати середньовічні общинні податки, що дають невеликий прибуток, унаслідок чого общини стають утриманцями держави. Так, у США міста фінансуються здебільшого з поземельних податків і концесійних зборів. У деяких країнах (Австрія, Швеція, Норвегія, Швейцарія) у структурі місцевих фінансів переважають податкові надходження -30%, тоді як у Греції, Ірландії, Італії - менше 20%, а в Нідерландах - лише 5%.

У Німеччині частка місцевих податків на промислові підприємства складає у загальних прибутках - 7,54, у Франції - 7,4, у Великобританії -7,84%, вінших країнах (наприклад, в Японії) понад 14%. У той же час у Греції, Ірландії, Італії - менше 20,а в Нідерландах - 5% фінансових коштів.

Якщо врахувати загальноєвропейський розвиток, то приклад Франції, де тільки в 1976 р. був введений податок на професії, показує, що розвиток йде в напрямку створення добре побудованої системи податків на підприємства. Однак у Великобританії останнім часом відбулися зміни, що характеризують перехід від податку, що має у своїй основі майно, на податок, що засновується на фізичних особах, і виходячи з останнього, до комбінації цих двох податків.

Слід зазначити, що бюджети Німеччини й України мають багато спільного, наприклад, звертає особливу увагу низька питома вага управлінських витрат, а також практична відсутність витрат по фінансових операціях.

Одним із засобів фінансування муніципальних потреб (житлово-комунальних, соціальних та ін.), а також розвитку таких систем життєдіяльності міста, як водо-, газо-, електропостачання, водовідведення, міський транспорт, муніципальне будівництво і т.ін., є муніципальні облігації. Випуск облігацій муніципальної позики - це складна система, що включає такі послідовні етапи від визначення потреби в такого роду фінансуванні до емісії облігацій:

- визначення цілі використання емісії облігацій (необхідність наявності проекту по використанню фінансування. Ні в якому разі випуск облігацій не може бути використаний для покриття дефіциту місцевих бюджетів.);

- проведення економічного і фінансового аналізу (співвідношення витрат і результатів, можливість одержання прибутків);

- визначення джерел і можливостей виплати боргу;

- визначення впливу облігацій на місцевий бюджет;

- проведення аналізу фінансових ринків (визначення попиту на муніципальні цінні папери, умов функціонування ринку капіталів);

- визначення правової підстави випуску муніципальних цінних паперів. Таким чином, слід звернути увагу на позитивні моменти формування

бюджетів аналізованих країн і розроблені у зв'язку з цим пропозиції з удосконалення бюджетного планування. До них можна віднести:

1. Боротьбу не за повну автаркію, а за об'єктивну систему перерозподілу через чіткі схеми визначення розмірів дотацій і субсидій;

2. Уніфікацію бюджетних документів, чіткість процедури, що регламентує бюджетний процес (усяка поправка на збільшення витрат повинна містити вказівку на джерело коштів);

3. Контроль за прийняттям і виконанням бюджету. Наприклад, французька система апостеріорного контролю префектом і обов'язковою участю в бухгалтерській сфері виконання бюджету чиновника-касира міністерства фінансів, вважається раціональною;

4. Розподіл бюджету на поточний і інвестиційний;

5. Свободу ставок основних місцевих податків з наявністю верхнього ліміту, обчисленого від національного середнього;

6. Основна частина прибутків повинна розраховуватися по зафіксованих ставках, а не "погоджуватися" із вищими інстанціями;

7. Передача повноважень повинна супроводжуватися передачею фінансових ресурсів;

8. Уміння користуватися приватними і державними кредитами;

9. Створення мережі статистичних центрів і банків даних, де державні, місцеві органи влади змогли б одержати необхідну інформацію. Застосування для цієї цілі ГІС дозволило скоротити витрати в адміністрації США на 80%. Застосування ГІС у Швеції підвищило прибутки в 20 разів;

10. Застосування методів екстраполяції на основі розрахунку середнього абсолютного приросту, темпу росту в основному для розрахунку витрат, у результаті аналізу даних минулих років, для з'ясування тенденції їхнього розвитку в майбутньому. Проте, як правило, прогнозування в більшості країн здійснюється не з огляду на методи статистики, а на суб'єктивні й об'єктивні причини, що впливають на розвиток показника в майбутньому. Цей метод містить елементи, які дозволяють зробити висновок, що попередній розвиток являє собою тенденцію, показову для майбутнього;

11. Формування бюджету, виходячи з видаткової частини, маніпулюючи при цьому надходженням ресурсів;

12. Побудову системи пріоритетів, спрямованої на людину.

Приклад для розрахунку 2. Розглянемо порядок розрахунку суми податкових надходжень у місцевий бюджет на прикладі комуни Бгісіоге (депар­тамент ІпсСге-еІ-Ьоіге) Франція. Чисельність комуни - 46* чол.

Середній нормативний податковий потенціал на душу населення у відповідній демографічній групі - 128* фр.

Реальний податковий продукт території від місцевих податків - 50332* фр. (змінити * на останню цифру номера залікової книжки).

1. Розрахувати можливий податковий продукт (потенціал) комуни, дані представити у табл. 2.

2. Розрахувати податковий потенціал на душу населення в 2010 р.

3. Розрахувати відносне відхилення податкового потенціалу від середнього у відповідній демографічній групі в 2010 р.

4. Розрахувати податкове зусилля комуни в 2010 р.

Перед затвердженням суми податкових надходжень у місцевий бюджет у комуні готують спеціальний документ "Стан податків", який підписує мер комуни, префект департаменту і директор податкової служби.

Так, для комуни Бгісіоге на 2010 р. очікуваний податковий продукт буде дорівнювати базі оподатковування по відповідному податку і середній національній ставці. Наприклад, можливий податковий продукт (податковий потенціал) комуни щодо податку за проживання складе:

2009 р. - 1322820 х 11,81% = 156225 фр.

2010 р. - 1057000 х 11,81% = 137727 фр.

Таблиця містить показники, необхідні для визначення ставок місцевих податків.

Ці дані рекомендуються комуні податковими державними службами (табл. 1). Розрахунок   відносного   відхилення   податкового   потенціалу (ПРО) проводиться за формулою

ПРО = (Нп порівн. - Нп ф.) / Нп порівн., де Нп порівн. - середній нормативний податковий потенціал на душу населення у відповідній демографічній групі, фр.;

Нп ф. - фактичний податковий потенціал території на душу населення, фр. Таблиця 2 - Дані для розрахунку податкових надходжень

Вид податку

База обкла­дення (2009 рік), фр.

База обкла­дення (2010 рік),

фр.

Середня націо­нальна ставка,

%

Можливий податковий продукт

(2009 р.), фр.

Можливий податковий продукт

(2010 р.), фр.

За проживання

1322820

1057000

11,81

?

?

На будівлі

698310

793000

14,62

?

?

На землю

393690

394000

37,51

?

?

Фаховий

312122

387800

13,05

?

?

Разом

 

 

 

?

?

Розрахунок податкового зусилля (Ну) комуни виконують за формулою:

Ну = Нр / Нп,

де Нр - реальний податковий продукт території (податок за проживання, податок на землю, податок на будівлі, податок або збір за збирання сміття), фр.;

Нп - податковий потенціал (по трьох основних місцевих податках, без урахування податкових надходжень від фахового податку, див. табл. 2).

Запитання для самоконтролю

1. Сутність місцевих фінансів.

2. Основні структурні елементи місцевих фінанс ів.

3. Функції місцевих фінансів.

4. Місцеві  бюджети  як  база  функціонування   органів місцевого самоврядування.

5. Основні етапи удосконалення бюджетного планування.

6. Дайте визначення поняття "місцеве самоврядування".

7. Які основні ознаки місцевого самоврядування?