9.4.2. Витрати

Бюджетним кодексом визначено, що міжбюджетні відносини - це відносини між державою й місцевим самоврядуванням по забезпеченню відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України й законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є відповідність між повноваженнями на здійснення витрат, закріпленими державою, і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

Кодексом визначені види витрат на здійснення повноважень, джерела їхнього фінансування, а також відповідальність за здійснення цих витрат. Одночасно з цим установлена норма, за якою держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення витрат тільки за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплення за відповідним бюджетом загальнодержавних податків і зборів або їхньої частки, а також трансфертів з Державного бюджету.

До витрат, здійснюваних з бюджетів міст обласного значення й, що враховують при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, відносяться витрати:

1) на державне управління, тобто на утримання органів місцевого самоврядування;

2) на освіту: дошкільна освіта, загальна середня освіта: загальноосвітні навчальні установи (школи - дитячі садки - для міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи, загально­освітні школи-інтернати, для дітей-сиріт і дітей, позбавлених опіки батьків, дитячі будинки (якщо не менше 70% чисельності цих дітей формується на території відповідного міста або району), інші державні загальноосвітні програми;

3) охорона здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну й стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, родильні будинки, станції швидкої й невідкладної медичної допомоги, поліклініки й амбулаторії, загальні стоматполіклініки), міські й районні центри здоров'я;

4) соціальний захист і соціальне забезпечення:

- державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у випадку, якщо не менше 70% чисельності дітей, що перебувають у цих установах, формуються на території відповідного міста або району), територіальні центри й відділення соціальної допомоги вдома;

- державні програми соціального захисту:

* пільги ветеранам війни й праці, допомога родинам з дітьми, субсидії (додаткові виплати населенню на покриття витрат по оплаті житлово-комунальних послуг);

* компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- районні й міські програми й заходи щодо реалізації державної політики у відношенні дітей, молоді, жінок, родини.

При цьому фінансування пільг, допомоги родинам з дітьми, субсидій і компенсаційних  виплат   виконується  за  рахунок  цільових   субвенцій з Державного бюджету;

5) державні культурно-освітні й театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци й будинку культури, школи естетичного виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізкультури й спорту: утримання і навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського й обласного значення), заходи по фізичній культурі й спорту, фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення (Палац спорту в Харкові);

7) місцеву міліцію (дію цієї статті припинено).

Слід відзначити, що статтею 85 Бюджетного кодексу України заборонено планувати й здійснювати витрати, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати протягом бюджетного року витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів (за винятком державних професійно-технічних училищ і вищих навчальних закладів державної форми власності, фінансування яких за рахунок засобів місцевих бюджетів може виконуватися винятково у випадку перевиконання дохідної частини загального фонду відповідного бюджету).

Обсяг засобів, переданих органам місцевого самоврядування, визначається виходячи із загального обсягу ресурсів, що направляются у цілому по Україні на реалізацію державних бюджетних програм по кожній галузі, і фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, розрахованого на одного жителя або одержувача соціальних послуг.

Для забезпечення фінансування цих програм у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання у випадку перевищення обсягу витрат, що враховуюється при визначенні трансфертів, над обсягом відповідних закріплених доходів;

2) субвенції на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання державою пільг (наприклад, по платі за землю);

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

Перелік витрат місцевих бюджетів, що не ураховують при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначений статтею 91 Кодексу й включає витрати на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) місцеву міліцію (дія тимчасово припинена);

3) позашкільну освіту;

4) соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення у відношенні дітей, молоді, жінок, сім'ї;

6) місцеві програми соціального захисту окремих категорій громадян;

5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства й благоустрою населених пунктів;

6) культурно-художні програми місцевого значення;

7) програми підтримки кінематографії й засобів масової інформації місцевого значення;

8) місцеві програми по розвитку фізичної культури й спорту;

9) типове проектування, реставрацію й охорону пам'ятників архітектури місцевого значення;

10) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішенням органів місцевого самоврядування;

б) експлуатація дорожньої системи місцевого значення (у тому числі: роботи, проведені спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, ремонт, реконструкція та утримання доріг місцевого значення;

11) заходи щодо організації порятунку на водах;

12) обслуговування боргу органа місцевого самоврядування;

13) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

14) управління комунальним майном;

15) регулювання земельних відносин;

16) інші програми, затверджені відповідною радою відповідно до закону. Для здійснення непередбачених витрат, які не мають постійного характеру і

не могли бути заплановані при складанні проекту бюджету, передбачене створення резервного фонду бюджету, розмір якого не може перевищувати одного відсотку обсягу витрат загального фонду відповідного бюджету (ст.24). При цьому перелік захищених статей витрат бюджетів всіх рівнів щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Слід зазначити, що стабільне наповнення бюджету міста дозволило зробити безумовним правилом забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, повноти фінансування інших захищених статей бюджету й спожитих бюджетними установами енергоносіїв, а також нарешті звернути увагу на такі галузі, як культура, фізична культура й спорт, житлово-комунальне господарство й на розвиток інфраструктури міста.

За минулі роки витрати на освіту зросли в 2,8 раза, охорону здоров'я - в 2,1 раза, культуру - в 3,7 раза, фізичну культуру й спорт - в 4 рази, територіальні центри соціального захисту населення - в 2,5 раза, молодіжні програми - в 6,8 рази.

У порівнянні з 2007 р. витрати на заробітну плату працівникам бюджетної сфери збільшилися в 2,7 раза, внаслідок чого рівень середньомісячної заробітної плати в галузях "Освіта" і "Охорона здоров'я" зріс в 2,8 раза, по територіальних центрах - в 2,7 раза, галузі "Культура й мистецтво" - в 3 раза, "Фізична культура й спорт" і "Молодіжна політика" - в 3,3 раза.

За цей же період зросли в 2,2 раза витрати на оплату спожитих бюджетними установами енергоносіїв, в 2 раза - продукти харчування, в 1,5 рази - медикаменти.

Слід зазначити зростання в 3,8 раза витрат на житлово-комунальне господарство, серед яких в 9,2 раза збільшилися витрати на вивіз сміття, в 7,9раза - на освітлення, в 2,9 раза - на утримання і ремонт доріг і озеленення міста, в 2,2 раза - на фінансову підтримку житлово-експлуатаційних об'єднань.

Крім того, в 3,5 раза збільшилися обсяги засобів, що направляються на підтримку й розвиток підприємств міського транспорту.

Особливо звертає на себе увагу зростання в 15,6 раза витрат бюджету розвитку (з 8,4 млн.грн. до 131,1 млн.грн. в 2005 році).

У той же час фінансові нормативи бюджетної забезпеченості значно відстають від мінімальних соціальних параметрів, у зв'язку з чим нестача ресурсів не дозволяє ставити й реалізовувати стратегічні й довгострокові програми по створенню необхідного рівня матеріально-технічної бази в соціальній сфері.

Крім того залишаються нереалізованими повною мірою й програми розвитку соціальної інфраструктури міста, тому що навіть в умовах значного відставання нормативів бюджетної забезпеченості соціальної сфери від мінімальних соціальних параметрів питома вага захищених статей витрат у бюджеті неухильно зростає.

З півторамільярдного обсягу бюджету направити на утримання і розвиток соціальної інфраструктури місто може менше однієї п'ятої, а інвестиційна частина бюджету не досягає і 6 відсотків (84,0 млн.грн. з 1,5 млрд.грн.).

Слід відзначити, що статтями 92 і 93 Кодексу регулюється порядок передачі витрат між різними місцевими бюджетами, що передбачає прийняття рішень відповідних рад, висновок договорів до 1 серпня року, який передує плановому, і встановлення відповідних трансферних платежів. Цей порядок не відноситься до взаємовідносин міського й районних у місті рад, де відповідно до статті 68 Кодексу склад доходів і витрат визначається міською радою.