9.3. Функції місцевих фінансів

Для більшості розвинутих країн з унітарним державним ладом у повоєнний період була характерною тенденція зростання ролі місцевих органів влади в економічній і соціальній сферах. Відповідно зростала роль і місцевих фінансів. Протилежна тенденція спостерігається у федеративних державах. Тут, навпаки, посилюються функції і зростає частина витрат федеральної влади. Це характерно для США, Німеччини, Швейцарії та ін.

Відзначимо основні форми впливу фінансів органів місцевого самоврядування на економіко-соціальний розвиток держави.

По-перше, у системі місцевих фінансів мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту (ВВП). Через названі системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП.

Таким чином, місцеві фінанси є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку країни поряд із державним регулюванням. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання.

Функції соціально-економічного регулювання, забезпечені фінансами місцевих органів влади, не обмежуються збором, розподілом і перерозподілом частини ВВП.

Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, встановлюючи, таким чином, визначені правила здійснення діяльності суб'єктами, які господарюють.

Експертами Робочого комітету з місцевих і регіональних органів влади, ця проблема розглядається у двох аспектах: це обсяг муніципальних витрат у ВВП країни й обсяг муніципальних витрат у загальнодержавних витратах. До європейських країн з найбільш високими показниками муніципальних витрат в обсязі ВВП відносяться: Швеція - 25,5, Данія - 19,9, Норвегія - 18,9, Фінляндія -18, Литва - 13,1%.

Понад 10% ВВП перерозподіляються через муніципальні витрати в Австрії, Латвії, Великобританії, Швейцарії. До країн, де цей показник найбільш низький, відносяться: Кіпр - 1,4, Греція - 3,33, Румунія - 3,5, Туреччина - 2,41, Португалія -4,6%. Показники, що характеризують рівень муніципальних витрат у загальному обсязі державних витрат, також дуже різноманітні (наприклад, Норвегія - 60, Литва -58,8%; тоді як на Кіпрі - 4,1, у Португалії - 9,7%).

Перерозподіляючи ВВП, місцеві органи впливають на процес суспільного відтворення і значною мірою, разом із державою його регулюють. Особливу роль при цьому відіграє політика ціноутворення, що в багатьох країнах знаходиться у межах компетенції місцевих органів влади в частині регулювання цін на продукцію і тарифи підприємств комунального сектора. Цінова й тарифна політика, що проводиться органами місцевого самоврядування, також впливає на рівень прибутків місцевої влади.

По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом, що дозволяє забезпечити ресурсами виконання поставлених перед ними завдань. На відміну від державної фіскальної діяльності, діяльність органів місцевого самоврядування регламентується державою.

По-третє, органи місцевого самоврядування є інструментом забезпечення суспільних послуг. Держава й органи місцевого самоврядування розподіляють між собою завдання і відповідальність щодо надання послуг населенню. Закономірним явищем для більшості країн є такий розподіл функцій, коли на місцеві органи влади лягає основна відповідальність за послуги соціального характеру. Наприклад, у США, Канаді, Великобританії від 70 до 99% витрат на охорону здоров'я забезпечується місцевими органами влади. У місцевих бюджетах соціальні витрати складають, як правило, понад 80% їхнього загального обсягу.

По-четверте, муніципальні фінанси є інструментом забезпечення економічного росту, що також є однією з форм соціально-економічного регулювання розвитку держави в цілому. У більшості країн органи місцевого самоврядування є значними інвесторами. Наприклад, у Чехії на інвестиції спрямовується близько 40% усіх муніципальних витрат, у Португалії - 34,85, в Ірландії - 32, у Швейцарії - 31,7 і т.д.