2. Виявлення цілей

Після постановки проблеми наступним кроком системного аналі­зу є визначення цілей вирішення проблеми. Визначення цілей означає, що проблема повинна бути приведена до такого вигляду, коли чітко поставлені цілі або завдання, які дозволяють повністю чи частково ви­рішити проблему. Труднощі, що виникають під час постановки цілей, зумовлені тим, що ціль є іншою, зворотною стороною проблеми. Якщо формулюючи проблему, ми вже маємо в наявності систему, яка її міс­тить, ми вказуємо на те, що нас не влаштовує, то під час постановки цілей необхідно визначити, чого ми хочемо досягнути, до чого потрібно прагнути, який ідеальний результат вирішення проблеми буде. Це зро­бити значно важче, ніж просто сформулювати проблему, адже рішення ще немає, воно не існує, його ще треба знайти. Напрямків вирішення проблеми завжди, як правило, досить багато. Під час формулювання цілей потрібно вибрати найбільш вірні напрямки , які дійсно приводять до вирішення проблеми.


 

Проблема

 

 

 

 

 

Що не задовольняє, чому і для чого потрібно прагнути усунути проблему?

 

 

 

 

 

Що необхідно робити

 

 

Ретроспективне

Перспективне

Рис. 80 - Модель системних запитань для вирішення проблеми

Ціллю називають результат або стан, якого прагнуть досягнути.

Розрізняють об'єктивні й суб'єктивні цілі (див. розділ 1.).

Суб'єктивна ціль - це образ бажаного майбутнього стану або ре­зультату діяльності системи відповідно до її призначення. Суб'єктивні цілі визначаються людиною (суб' єктом), як правило, для штучних або змішаних систем.

Об'єктивна ціль - це майбутній реальний стан системи, якого во­на досягне, рухаючись по траєкторії свого життєвого циклу. Об' єктивні цілі визначаються для природних систем.

Проблема у своїй постановці передбачає досягнення цілого ряду цілей. Ціль, яка може бути сформульована у постановці проблеми, має, як правило, загальний, дещо розпливчастий, декларативний характер.

Проблема не завжди може бути вирішена повністю. У багатьох випад­ках достатнім результатом є часткове вирішення проблеми. Наприклад, ціль поставленої в попередньому параграфі проблеми, а саме: покра­щання транспортного обслуговування жителів міста має загальний де­кларативний характер. Вона містить цілий ряд аспектів, інших цілей, вирішення яких певною мірою є вирішенням поставленої проблеми.

Сформулювати ціль - означає визначити, що потрібно зробити для вирішення проблеми повністю чи частково. Складність формулю­вання цілей має ряд причин. Серед цих причин можна виділити такі:

- суб'єктивний характер цілей;

- складність та ієрархія цілей;

- взаємозумовленість цілей;

- зв' язок цілей з можливістю їх досягнення.

Суб' єктивний характер цілей зумовлений тим, що у вирішенні всякої проблеми кожен суб' єкт може мати свої певні цілі, відмінні від цілей іншого суб' єкта. Наприклад, у проблемі покращання транспортно­го обслуговування населення міста зацікавлені особи мають різні цілі. Для населення - це ціль якнайшвидше і якомога дешевше добратися від однієї точки до іншої; для виробничих підприємств - забезпечити своє­часну доставку робітників до місця роботи, для торгових організацій -забезпечити максимальну кількість населення в місцях розміщення тор­гових точок; для працівників електротранспорту - це розвиток і збіль­шення прибутку і т. д.

Суб' єктивний характер цілей зумовлений також системою цінно­стей, якою керуються особи, котрі ставлять певні цілі. У найбільш зага­льній постановці можна виділити дві системи цінностей [1, 2]: техно­кратичну і гуманістичну:

• технократична - "людина - цар природи",

• гуманістична - "людина - частина природи".

Деякі характеристики вказаних систем цінностей наведено в табл.27.

Складність та ієрархія цілей полягає у тому, що всяка проблема має ряд цілей різного рівня. Вона зумовлена тим, що всяка проблема виникає в системі, що входить в більш загальну метасистему і містить у собі підсистеми. Цілі можуть бути сформульовані для кожного ієрархі­чного рівня. Наприклад, ціль покращання транспортного обслуговуван­ня населення міста для метасистеми - держави може бути сформульова­на як більш загальна ціль - покращання добробуту населення, досяг­нення більш високого розвитку держави. Для підсистем транспорту міс­та цілями можуть бути, наприклад, покращання роботи метрополітену, розвиток автобусного сполучення, розвиток транспортної мережі й ре­гулювання руху на дорогах і т.п. Тобто існує ціла ієрархія цілей і вибір конкретних з них має важливе значення. Досягнення певної цілі є пев­ним етапом вирішення проблеми.

Таблиця 27 - Характеристики систем цінностей

Технократична система цінностей

Гуманістична система цінностей

Природа - джерело необмеже­них ресурсів

Людина - господар природи Природа ворожа чи нейтральна Потрібно керувати навколишнім середовищем

Технічний розвиток суспільства Ринкові відносини Риск і виграш

Індивідуальне самозабезпечення Розумність засобів Інформація, запам'ятовування Освіта

Природні ресурси обмежені

Гармонія з природою Природа дружелюбна Навколишнє середовище знахо­диться в чутливій рівновазі Соціально-культурна рівновага Суспільні інтереси Гарантія безпеки Колективна організація Розумність цілей Знання, розуміння Культура

Взаємозумовленість цілей полягає у тому, що кожна ціль не са­мостійна, не відірвана від інших, а взаємозв' язана з ними. Досягнення однієї цілі змінює можливість досягнення інших цілей. Як показано в розділі 2, при вирішенні однієї проблеми, досягненні однієї цілі система змінюється, стає іншою, для неї характерні інші цілі. Наприклад, побу­дова нових ліній метрополітену приводить до зміни пасажиропотоків у місті, структури наземного міського пасажирського транспорту, транс­портної доступності районів міста. Збільшення кількості індивідуально­го транспорту населення приводить до загострення проблем регулюван­ня руху на дорогах, виникнення аварійних ситуацій, зменшення серед­ньої швидкості транспорту на вулицях міста.

Зв' язок цілей із засобами і можливістю їх досягнення полягає в тому, щоб були поставлені такі цілі, які можна досягнути наявними за­собами за визначений час. До засобів досягнення цілей відносяться ма­теріальні, фінансові, й енергетичні ресурси, все більшого значення на­бувають інформаційні й інтелектуальні ресурси.

Під час визначення цілей важливо враховувати ситуації, коли до­сягнення цілей не приведе до вирішення проблеми. Це може бути в ре­зультаті:

- підміни цілей засобами їх досягнення,

- змішування цілей,

- зміни цілей на протязі часу.

Підміна цілей засобами їх досягнення є однією з небезпек, яка може призвести не до вирішення проблеми, а до її загострення. Це буває тоді, коли засоби досягнення приймаються за самостійні цілі. Напри­клад, розглянемо проблему підвищення рівня знань випускників навча­льного закладу. Засобів вирішення проблеми є досить багато - це засто­сування нових прогресивних методів навчання та контролю знань, на­приклад, рейтингово-блочного методу навчання, підвищення середнього балу успішності та ін. Доки ці питання розглядаються як методи підви­щення рівня знань студентів і використовуються в сукупності з іншими засобами, то ціль підвищення рівня знань може бути досягнута. Але як тільки цим питанням надається більше значення і вони розглядаються як самостійні цілі (ціль впровадження рейтингово-блочного методу на­вчання; ціль підвищення середнього балу успішності), то проблема під­вищення рівня знань може ще більше загостритися. Справді, рейтингова оцінка знань за тестами зводить до мінімуму контакт студентів з викла­дачем, студент не набуває навиків розмовляти, викладати свої думки, вести діалог зі спеціалістом. Це може призвести до зниження рівня його знань навіть при успішному виконанні тестових завдань. Те саме стосу­ється до вимог підвищення середнього балу успішності. Якщо таку ціль ставити як самостійну і до неї прагнути всіма засобами, то можливе під­вищення середнього балу успішності навіть при зниженні середнього рівня знань студентів.

Для розглянутого прикладу щодо покращання транспортного об­слуговування населення міста можливими засобами вирішення пробле­ми є більш повне забезпечення населення індивідуальними транспорт­ними засобами, розвиток таксомоторного транспорту замість тролейбу­сного чи трамвайного. Але якщо ці засоби ставляться як самостійні цілі, то можливо, що загальна проблема ще більше загостриться. Ми це ба­чимо на прикладі великих міст, де розвиток індивідуального й таксомо­торного транспорту призвів до перенасичення транспортних магістра­лей, виникнення пробок на дорогах, аварійних ситуацій, зменшення се­редньої швидкості сполучення і загострення проблеми транспортного обслуговування населення.

Іншою стороною небезпеки є змішування цілей, коли одна ціль приймається замість іншої, головна - підмінюється другорядною. Така небезпека буває тоді, коли авторитетні професіональні спеціалісти нав' язують своє бачення проблеми і підміняють головні цілі своїми. Наприклад, відомим є факт, що великий винахідник в області електро­техніки Едісон забороняв використання змінного струму на тій основі,що вважав його неперспективним і орієнтувався тільки на постійний струм, що було помилковим. Прикладів змішування цілей можна навес­ти багато. Ними викликані проблеми Байкалу, коли на його березі був побудований целюлозний комбінат і було загублене найбільше в світі прісноводне озеро, порушена його екологічна рівновага. Залив Кара-Богаз-гол перегородили, щоб побудувати хімічні комбінати, в результаті виникла маса проблем Каспійського моря. Грандіозні проекти повер­нення великих сибірських рік, також ледве не були реалізовані і не при­вели до грандіозних природних катастроф.

Третій аспект проблеми -зміна цілей протягом часу. Така зміна цілей зумовлена двома причинами. По-перше, в міру досягнення певних часткових цілей система, що містила проблему, змінюється і змінюють­ся її цілі. По-друге, з часом змінюється навколишнє середовище і зміна його приводить також до зміни цілей системи або навіть до зміни про­блеми в цілому. З часом проблема може загострюватися, але може ви­рішуватися і сама по собі під впливом зовнішніх факторів.