2. Розробка функціональної моделі складних систем

Функціональна модель системи розробляється на початковому етапі життєвого циклу системи, а саме: етапі аналізу. Перші фази (ета­пи) проектування технічних систем, під час яких виконується систем­ний аналіз, дуже важливі. Це зумовлено тим, що помилки на даних ета­пах суттєво впливають на роботу системи. найбільша неприємність по­лягає в тому, що в погано спроектованій системі експлуатаційні витрати суттєво переважають над попередніми затратами. За оцінками експертів виправлення помилок аналізу в 2,10,100 разів дорожче на наступних етапах. Спіральна модель життєвого циклу дозволяє це зменшити. Вона набуває все більшого використання при розробці різного типу інформа­ційних систем, програмних продуктів. Це видно на прикладі версій па­кетів Microsoft Office, Windows та інших. Сучасні заводські технології з гнучкою системою організації технологічних процесів також широко використовують спіральну модель життєвого циклу, як наприклад, ав­томобільна промисловість, що постійно удосконалює відомі серії авто­мобілів.

Перевагами CASE - технологій, як уже відзначалося, є чітка рег­ламентація усіх етапів виконання аналізу - від постановки проблеми до кінцевого продукту та його впровадження у практичну діяльність. Рег­ламентація етапів виконання аналізу забезпечує достовірність, надій­ність та наукову обґрунтованість результатів, можливість їх відтворен­ня.

Залежно від складності системи в розробці функціональної моде­лі бере участь різна кількість людей. Ролі учасників розробки чітко рег­ламентовані, обов'язки їх описані в рекомендаціях по створенню ГОЕРО моделей. Усіх учасників, які беруть участь у розробці, поділяють на аналітиків (авторів), консультантів, експертів (читачів), бібліотекарів і технічних контролерів. Розробку моделі розпочинає аналітик (автор) відповідно до поставлених цілей, завдань моделювання та термінів. Він підбирає потрібний матеріал, класифікує його, описує систему в цілому і приступає до побудови моделі. Модель розпочинають будувати, коли відомі цілі моделювання. Початковими етапами є визначення цілей сис­теми, границь системи, точки зору і контексту розгляду системи. Ці дані вводять у відповідні розділи на початку побудови моделі на комп' ютері. Після цього будують контекстну діаграму. Далі приступають до функ­ціональної декомпозиції. Для виконання декомпозиції автору моделі доводиться користуватися літературою, документацією, використовува­ти результати консультацій зі спеціалістами. Як правило, інформація, потрібна аналітику, розпорошена у великій кількості документів. Знач­ний об' єм інформації міститься у конструкторській документації, тех­нологічних картах, посадових обов' язках, службових інструкціях, нака­зах керівництва. На підприємствах транспорту слід враховувати правила експлуатації транспортних засобів (трамваїв і тролейбусів, автомобілів, автобусів, вагонів тощо) на підприємствах забезпечення, електроенергі­єю - правила експлуатації електроустановок в регламентах робіт, графі­ках виконання профілактичних заходів тощо.

Будуючи модель системи, аналітику необхідно проаналізувати і використати всю наявну інформацію, одержати додаткову інформацію у консультантів, які виступають експертами по розробленій моделі. Різні консультанти володіють інформацією про систему в різній мірі. Вирі­шення питань збору інформації дещо спрощується тим, що побудова моделі відбувається поступово: спочатку будується діаграма декомпо-зиції першого рівня, потім другого і т. д. Під час побудови діаграм де-композиції верхніх рівнів у якості консультантів та експертів виступа­ють керівники підприємства, керівники головних підрозділів, під час розробки діаграм декомпозиції більш низьких рівнів - технологи, керів­ники відділів, а діаграм самого низького рівня - безпосередні виконавці робіт. Автор, одержавши від них інформацію, повинен задокументува­ти її і ввести в розроблювану модель з обов' язковою вказівкою джерела інформації. Розробивши діаграму на черговому етапі декомпозиції її піддають експертизі.

Для проведення експертизи модель в цілому чи окремі діаграми передають бібліотекарю, який відповідає за проходження та зберігання всіх документів. Бібліотекар, відмітивши в облікових документах дату надходження моделі від автора, передає її експертам. В експертизі бе­руть участь спеціалісти експерти (читачі), які добре знають особливості роботи системи. Експертами можуть бути і спеціалісти, які консульту­вали автора з тих чи інших питань. Експерти, ознайомившись з моделлю в цілому чи окремою діаграмою, дають по ній зауваження. Етапи прове­дення експертиза такі:

• Автор, на черговому етапі декомпозиції або після побудови всі­єї моделі формує папку, в яку включає контекстну діаграму, діаграми декомпозиції, словники термінів, звіти, інші діаграми та документи і передає її бібліотекарю.

• Бібліотекар контролює всі комунікації при створенні моделі і відповідає за проходження документів та збереження їх в архіві. Одер­жавши папку з розробленими документами, він реєструє їх, розмножує і передає на експертизу експерту (читачу), а одну копію дає автору.

• Читач рецензує документи і записує свої зауваження. Заува­ження вносяться у діаграму за певними правилами, з якими ми ознайо­мимось пізніше, вивчаючи бланк діаграми. Папку з документами і за­уваження читач передає бібліотекарю. Сеанси експертизи можуть про­водитись у вигляді співбесіди, в якій автор і експерт уточняють вимоги до створеної моделі.

• Бібліотекар, одержавши папку із зауваженнями експерта, може направити її іншому експертові. Після одержання всіх відгуків по моде­лі бібліотекар їх реєструє і передає папку авторові.

• Автор зауваження експертів вносить у свою копію папки і по­вертає через бібліотекаря екземпляр папки експерту.

• Автор на основі зауважень експертів допрацьовує модель і піс­ля цього передає знову бібліотекарю. Бібліотекар знову реєструє модель і піддає її повторній експертизі. Таким чином модель проходить кілька циклів експертизи.

• У міру проходження циклів експертизи кількість зауважень зменшується і модель стає стабільною. Така стабільна модель вже змі­нює свій статус, що вноситься у бланк діаграм. Коли модель досягне статусу "Рекомендація", вона переходить на затвердження у відділ тех­нічного контролю, де проводять її кінцеву експертизу.

• Після внесення усіх потрібних змін модель поступає на затвер­дження керівництву і після цього одержує статус "Публікація".

У результаті одержують закінчену модель, яка може бути розм­ножена, передана для подальшої розробки та впровадження в практику.

На її основі можуть бути розроблені накази, заходи з реорганізації робо­ти системи, зміни організаційної структури системи тощо. Якщо модель створюється під час конструкторської розробки системи, на її основі розробляють ескізний та технічний проекти, виготовляють конструк­торську документацію, проводять розробку робочого проекту, залежно від цілей моделювання.