1. Моделі життєвого циклу

Системний аналіз, як це відзначалося в попередніх розділах, - це складний процес вивчення системи й розробки варіантів вирішення проблеми чи проблемної ситуації. Він має ряд етапів. Етапи системного аналізу значною мірою залежать від завдань, що стоять перед систем­ним аналітиком і від прийнятої моделі життєвого циклу системи. Коло завдань системного аналізу надзвичайно ширше і охоплює практично всі напрямки інтелектуальної діяльності людини. До них можна віднес­ти такі:

• вивчення закономірностей існування систем;

• вирішення складних проблем, що виникають у системах, на ос­нові системного підходу;

• покращання роботи систем;

• розробка нових систем із заданими характеристиками. Системи, з якими має справу системний аналітик, можуть бути

самими різними, як-от: природні утворення від космічних до мікроско­пічних масштабів, соціальні системи з великими колективами людей, технічні системи різного рівня складності.

Для природних систем і систем, які створюються людиною, етапи системного аналізу визначаються прийнятою моделлю життєвого циклу системи [28]. На сьогодні найбільш широко застосовують дві моделі життєвого циклу.

• Каскадна модель життєвого циклу.

• Спіральна модель життєвого циклу, яка набуває все більшого розповсюдження в останні роки.

Каскадна модель життєвого циклу займала домінантне положен­ня при аналізі й проектуванні систем приблизно до 1985 року [19, 28]. Вона розглядає етапи існування та розвитку систем як ізольовані і май­же повністю завершені. Існування системи розпочинається початковими етапами зародження, потім етапами розвитку і відмирання. Система переходять з одного етапу в інший після повного завершення поперед­нього етапу. Така модель приймається у практичній діяльності людини, наприклад, при розробці певних технічних систем, організації нових виробництв, створенні підприємств, розробці програмного забезпечен­ня. Основними етапами розвитку системи при каскадній моделі життє­вого є такі:

• зародження;

• розвиток;

• старіння;

• відмирання.

Для систем, що розробляються і створюються людиною, етапи життєвого циклу дещо змінені. Основними етапами каскадної моделі є такі:

• аналіз - вивчення того, що і для чого повинна робити система;

• проектування - визначення, як система повинна працювати: ро­зробка плану вирішення проблеми, визначення підсистем їх взаємодії;

• реалізація - конкретні дії, направлені на розробку системи для вирішення проблеми;

• впровадження - введення системи в дію;

• супровід функціонування -практична діяльність системи та її

аналіз.

Ці етапи показано на рис. 43.

Супровід

Каскадна модель життєвого циклу передбачає поетапну розробку системи, її впровадження в життя і супровід системи під час її функціо­нування. Перевагами такої моделі життєвого циклу є:

• можливість чіткого планування роботи;

• завершеність кожного етапу і виконання всієї потрібної доку­ментації на кожному етапі;

• простота контролю виконання кожного етапу;

• можливість поетапного фінансування;

/вання

ч

Реалізація

1

Впровадження

1

• можливість виконання кожного етапу різними незалежними ко­лективами.

Ці переваги в найбільшій мірі відповідають командній системі керування господарською діяльністю. Але реальний процес життєвого циклу не вміщується у таку жорстко регламентовану модель. На всіх етапах життєвого циклу неодноразово виникає необхідність повернення до попередніх етапів не тільки через наявність помилок, й через причи­ну впливу факторів часу та інших факторів. Постійно виникає необхід­ність уточнити прийняті раніше рішення. Реальний процес набуває ви­гляду, зображеного на рис. 44.

 

Недоліком каскадної системи є також те, що система не розвива­ється, вона зупиняється на тому рівні, який був закладений на початко­вих етапах аналізу і проектування.

Природним системам більш характерна спіральна модель життє­вого циклу. Вони проходять послідовно етапи зародження, розвитку, відмирання, ці етапи багаторазово повторюються. Розвиток у природі здійснюється по спіралі. Спіральна модель життєвого циклу прийнята у вигляді стандарту і для розробки інформаційних та інших технічних систем [23, 28].

Спіральна модель життєвого циклу також має ряд послідовних етапів, а саме:

• визначення вимог;

• аналіз;

• проектування;

• реалізація та тестування;

• інтеграція.

На цих етапах виконуються операції, як і при каскадній моделі. Етап реалізації здійснюється шляхом створення прототипів, на яких конкретизуються вимоги й деталі наступного циклу. Вказана модель зображена на рис. 45.