1.3. Міжнародні стандарти і концептуальні основи аудиту

Основні питання

и   Постулати аудиту

и   Загальноприйняті стандарти аудиту

и   Міжнародні стандарти аудиту

и   Концептуальна основа аудиту та супутніх послуг

Глосарій термінів за темою

Аудиторська перевірка - перевірка фінансових звітів з метою надання впевненості аудитору, що вони складені (у всіх суттєвих аспектах) відповід­но до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

Національна практика аудиту - сукупність рекомендацій з аудиту, які не мають статусу стандартів, визначені регулювальним органом на націо­нальному рівні і, як правило, застосовуються аудиторами при проведенні ау­диторської перевірки або наданні супутніх послуг.

Національні стандарти аудиту - сукупність стандартів з аудиту, ви­значених законом чи нормативними актами або регулювальним органом на національному рівні, застосування яких є обов'язковим і яких слід дотриму­ватися при проведенні аудиторської перевірки або наданні супутніх послуг.

Огляд фінансових звітів - проведення процедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала б аудиторська перевірка. Огляд фінансових звітів має надати аудитору можливість констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який факт, який дає йому підстави вважати, що фінансові звіти не скла­дені в ус іх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності.

Підготовка інформації - збирання, класифікації та узагальнення фі­нансової інформації.

Погоджені процедури - аудиторські процедури, які були погоджені аудитором, суб'єктом господарювання і будь-якими відповідними третіми сторонами.

Постулат аудиту - положення, припущення, твердження, яке при­ймається без доказів і використовується для побудови системи стандартів і норм (правил, інструкцій), що регулюють сферу аудиторської діяльності.

Стандарти аудиту - загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків.

Супутні послуги - огляди, погоджені процедури та підготовка інфор­мації.

Упевненість - переконаність аудитора в достовірності твердження, зробленого однією стороною для іншої.

Постулати аудиту

Під постулатом аудиту розуміється певне положення, припущення, твердження, яке приймається без доказів, доки не буде доведено зворотне і використовується для побудови системи стандартів і норм (правил, інструк­цій), що регулюють сферу аудиторської діяльності.

Найвідоміші постулати, покладені в основу розвитку теорії аудиту, сформулювали Р.К. Мауц і Х. А. Шараф в 1961 р. у книзі " Філософія аудиту".

Це:

1. Фінансова звітність і фінансові документи мають бути переві­рені. На перший погляд це тривіальне твердження, але насправді воно має глибокий зміст: аудитор не може дати висновок, якщо йому не були предста­влені всі необхідні документи, а також коли були виявлені серйозні викрив­лення звітності. Мета цього постулату: здійснити вплив на аудитора, зму­шуючи його виявити максимальну вимогливість, а клієнтів - краще розуміти умови аудиторської роботи.

2. Конфлікт аудитора і адміністрації не є неминучим (або не треба допускати конфлікт інтересів між аудитором і адміністрацією). Цей постулат повинен створювати довіру і взаємну підтримку між тими, хто перевіряє і ко­го перевіряють. Однак в ряді випадків цей постулат є недоцільним: адмініст­рація фірми-клієнта свідомо порушує вимоги діючих нормативних докумен­тів, намагається обдурити аудиторів, пайовиків і кредиторів, викривити фі­нансові результати. Недоцільність зростає, коли адміністрація і аудитор по­чинають по-різному трактувати вимоги нормативних документів.

3. Фінансова звітність та інша інформація, що підлягає перевірці, не містить обумовлених таємною змовою або інших незвичних перекру­чень (або фінансова звітність і документи, що її підтверджують, вільні від неточностей і таємниць). Сутність цього постулату зводиться до повного пе­ренесення відповідальності з аудитора на його клієнта за умови, що вся до­кументація, представлена для перевірки, складена правильно, а якщо в ній все-таки є певні "неточності і таємниці", то клієнт пішов на свідомий обман аудитора і третіх осіб (акціонерів, кредиторів і податкової інспекції), що з правової точки зору є несправедливим стосовно осіб, зацікавлених в об'єкти­вній аудиторський оцінці.

4. Задовільна система внутрішнього контролю унеможливлює ви­никнення невідповідностей (порушень правил роботи) (або ефективність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутрішнього контролю). Чим краще, ефективніше організований внутрішній контроль на фірмі клієн­та, чим об'єктивніший його облік і звітні дані, тим, відповідно, аудитора че­кає менше роботи. У поєднанні з попереднім постулатом цей постулат дійсно полегшує роботу аудитора, бо основний ризик згідно з постулатом (3) пере­несений на клієнта, а очевидність вимог, які випливають з постулату (4), створює логічну основу для економії праці перевіряючих осіб.

5. Постійне дотримання стандартів дає змогу мати об'єктивну картину про фінансовий стан і результати господарської діяльності (або звітність повинна бути заповнена згідно зі стандартами). Це необхідно для забезпечення зіставлення звітності. Однак стандарти не охоплюють всієї дія­льності клієнта, не всі відхилення від стандартів можуть розглядатись як ті, що заслуговують на дослідження з боку аудитора. У зв'язку з цим даний по­стулат має у значній мірі декларативний характер.

6. Те, що було справедливим для підприємства в минулому, буде справедливим і у майбутньому, якщо немає доказів протилежного (або аудиторська перевірка не може бути останньою). Це означає, що після прове­деної перевірки в наступному звітному періоді буде ще як мінімум одна. Практичним наслідком цього постулату слід визнати те, що аудитор, здійс­нюючи перевірку, повинен завжди пам'ятати, що отримані ним дані можуть бути предметом глибокого вивчення при наступній перевірці і часто з неба­жаною пристрасною і професійною оцінкою. Тому аудитор має зробити так, щоб ці дані були правильними і їх не можна було піддати критиці. 3відси правило, що випливає з даного постулату: істина, встановлена раніше, по­винна бути використана в майбутньому.

7. Якщо перевірка фінансової інформації виконується з метою ви­словлення незалежної думки, то діяльність аудитора регламентується тільки його повноваженнями (або думка аудитора залежить тільки від його компетенції). Цей постулат свідчить про незалежність аудитора. Але в зв'язку з тим, що аудитор за свої послуги отримує винагороду, цей постулат часто ставлять під сумнів. Головне заперечення зводиться до того, що аудиторська фірма, отримуючи гроші від того, кого перевіряє, не може бути незалежною.

8. Професійний статус незалежного аудитора адекватний його професійним зобов'язанням (або професійні обов'язки аудиторів повинні ві­дповідати їх посадовому статусу). 3міст цього постулату зводиться до відпо­відного професіоналізму аудиторів.

3важуючи на певні зміни в методології і організації аудиту, відомий американський професор Робертсон в 1990 р. дещо по-іншому сформулював постулати аудиту:

1. Фінансові звіти та інформацію можна верифікувати.

2. Завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора і керів­ників підприємства, яке перевіряється.

3. Задовільна структура внутрішнього контролю зменшує ймовір­ність порушень і помилок.

4. Послідовне дотримання ЄААР приводить до точного відобра­ження фінансового стану і результатів операцій.

5. Якщо відсутні чіткі докази протилежного, то інформація, пра­вильна для підприємства, яке перевіряється, у минулому, буде правильною і в майбутньому.

6. Перевіряючи фінансову інформацію з метою скласти незалежний висновок про неї, аудитор діє тільки як аудитор.

7. Професійний статус незалежного аудитора накладає на нього відповідні зобов'язання.

Перший постулат Мауца і Шарафа (або перший постулат Робертсона) вказує на об'єктивну можливість перевірки (верифікації) інформації, на осно­ві якої складено фінансову звітність. Перевірка звітності не означає, що вна­слідок цього буде зібрано вичерпні відомості про неї, але аудитори повинні досягнути якщо не абсолютного, то достатнього рівня впевненості під час формування думки про фінансову звітність клієнта.

Другий постулат про ймовірність конфлікту аудитора і адміністрації підприємства-клієнта був сформульований Дж Робертсоном протилежно до твердження Мауца і Шарафа. Це пояснюється зміною соціальних умов і ви­могами громадськості. У 70-х роках XX ст. У США було виявлено численні факти хабарництва і незаконних виплат (явище, особливо знайоме і характе­рне для України 90-х років), що змусило посилити вимоги до якості аудитор­ських перевірок. Отже конфлікт інтересів аудиторів і адміністрації фірми-клієнта завжди береться до уваги.

Третій постулат Мауца і Шарафа сьогодні навряд чи можна назвати ак­туальним. Здебільшого фінансова звітність містить різноманітні перекручен­ня, в тому числі й ті, що зумовлені випадками шахрайства адміністрації і пе­рсоналу підприємства. Хоча на аудиторів і не покладається обов'язок вияв­лення і розкриття всіх фактів шахрайства, але враховувати ймовірність існу­вання цих фактів, очевидно, потрібно.

Постулат про роль системи внутрішнього контролю краще сформу­лював Дж. К. Робертсон, який наголошував, що ця система зменшує (а не унеможливлює) ймовірність виникнення помилок і порушень.

Пятий постулат, починаючи з 2000 р., може бути використаний і укра­їнськими аудиторами у зв'язку з прийняттям національних Положень (стан­дартів) бухгалтерського обліку — П(С)БО.

Шостий постулат має виняткове значення для визначення сфери відпо­відальності аудитора за майбутні події. Майже завжди відповідальність ауди­тора за прогнози розвитку підприємства є обмеженою, але не відсутньою. Це означає, що вивчення і оцінка фінансової інформації перспективного харак­теру є обов'язковими процедурами при проведенні фінансового аудиту. На практиці перспективний період обмежується переважно роком.

Сьомий і восьмий постулати Мауца і Шарафа (шостий і сьомий у Робе-ртсона) визначають основні етичні принципи аудиторської професії — неза­лежність і компетентність. Незалежний аудитор не повинен виконувати ро­боту, яка прямо не стосується власне аудиту та супутніх послуг. Крім того, він має певні зобов'язання — передусім перед клієнтами. Аудитори несуть також відповідальність перед іншими категоріями користувачів, які вимага­ють належної якості аудиту.

Загальноприйняті стандарти аудиту

Одним із проявів і шляхів здійснення інтеграції та гармонізації аудиту є його стандартизація. Стандарт у перекладі з англійської — норма, зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших по­дібних об' єктів. Тому можна стверджувати, що стандартизація аудиту — це процес розробки та послідовного застосування комплексу правил, принципів та процедур у процесі здійснення аудиторської діяльності. Таким чином, ста­ндарт аудиту є нормативним документом, який має рекомендаційний харак­тер. Мета стандартів — бути детальними й повними, щоб їх тлумачення було однаковим у різних країнах, регіонах, фірмах. Серед стандартів аудиту доці­льно виокремлювати чотири рівні: міжнародні; регіональні; національні; вну-трішньофірмові.

Стандартами аудиту називають загальні вимоги щодо проведення ау­диту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці ви­моги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність та не­залежність аудиторів), так і аудиторської звітності й достатності аудиторсь­ких доказів.

Найзагальніші вимоги щодо проведення аудиту містяться у загально­прийнятих стандартах аудиту. Ці стандарти були розроблені Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів багато років тому і досі залишаються майже незмінними.

Загальноприйняті стандарти згруповані в три групи: загальні, робочі й стандарти звітності.

Загальні стандарти:

- Аудиторська перевірка повинна виконуватись особою (особами), яка має необхідну академічну і технічну підготовку як аудитора.

- Аудитор (аудитори) повинен бути неупередженим і незалежним від об'єкта перевірки.

- Виконуючи процедури перевірки і готуючи аудиторські звіти, ауди­тори повинні відповідально ставитися до роботи, яку вони виконують.

Загальні стандарти підкреслюють важливі особисті якості, які повинен мати аудитор.

Перший загальний стандарт - достатня технічна підготовка і професі­оналізм. Як правило, він означає вимогу до аудитора мати академічну освіту в галузі бухгалтерського обліку й аудиту і достатній практичний досвід ауди­торської роботи. Крім того, аудитор повинен постійно підвищувати свій про­фесійний рівень.

Другий загальний стандарт - незалежність і неупередженість. Цей ста­ндарт вимагає від аудиторів дотримуватись певних правил поведінки й етич­них норм. Детально цей стандарт викладено у Кодексі професійної етики ау­дитора, розробленому Американським інститутом дипломованих бухгалте­рів.

Третій загальний стандарт - достатність компетентних аудиторських доказів. Згідно з цим стандартом аудитор повинен сам прийняти рішення, яку кількість аудиторських доказів він вважає за необхідне зібрати за обставин, що склалися.

Робочі стандарти. Робота має бути належним чином спланована, за нею повинен здійснюватись відповідний нагляд з боку керівництва аудитор­ської фірми. Аудитор повинен бути достатньо обізнаним зі структурою внут­рішнього контролю, щоб спланувати проведення аудиту і визначити характер і кількість тестових перевірок, які необхідно виконати. За допомогою переві­рок, спостережень і опитувань аудитор повинен отримати таку кількість ком­петентних доказів, яка є достатньою для аудиторського висновку про фінан­сову звітність, що перевірялася.

Стандарти аудиторської звітності. Стандарти аудиторської звітнос­ті вимагають, щоб аудитор підготував висновок про фінансову звітність в ці­лому, вказавши при цьому, чи є опублікована у фінансовій звітності інфор­мація достатньою і чи опублікована вона в повному обсязі. Аудиторський висновок повинен визначити, чи відповідає фінансова звітність загально­прийнятим принципам, вказати на причини, з яких не було дотримано цих принципів у поточному звітному періоді, якщо в попередніх звітних періодах такі принципи дотримувалися. Вважається, що повнота відображеної у фі­нансовій звітності інформації є достатньою, якщо інше не вказано в аудитор­ському висновку. В аудиторському висновку має бути висловлена думка ау­диторів про фінансову звітність в цілому, або зазначено, що ця думка висло­влена бути не може. Якщо в аудиторському висновку не висловлюється дум­ка аудиторів щодо фінансової звітності в цілому, то потрібно вказати причи­ну цього. У всіх випадках висновок повинен чітко вказувати характер прове­деної аудиторами перевірки (якщо вона була проведена) і ступінь відповіда­льності аудиторів.

Міжнародні стандарти аудиту

Одним із проявів і шляхів здійснення інтеграції та гармонізації аудиту є його стандартизація. Стандарт аудиту є нормативним документом, який має рекомендаційний характер. Мета стандартів — бути детальними та по­вними, щоб їх тлумачення було однаковим у різних країнах, регіонах, фір­мах. Серед стандартів аудиту доцільно виокремлювати чотири рівні: міжна­родні; регіональні; національні; внутрішньофірмові.

Стандартами аудиту називають загальні вимоги щодо проведення ау­диту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці ви­моги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність та не­залежність аудиторів), так і аудиторської звітності й достатності аудиторсь­ких доказів.

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості орга­нізації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку і аудиту в країнах з різними формами власності й господарювання у виді міжнародних стандартів аудиту (МСА).

Згідно з рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 р. Ста­ндарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийняті в якості Національних стандартів аудиту і підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторської діяльності до річної фінансової звітності, починаю­чи зі звітності за 2003 рік, але допускається їх застосування до фінансової звітності попередніх періодів.

Міжнародні стандарти аудиту необхідно застосовувати в аудиторській перевірці фінансової звітності. Крім того, Міжнародні стандарти аудиту ви­користовуються в аудиторській перевірці іншої інформації, а також при на­данні супутніх послуг.

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) не є законодавчим документом, як, наприклад, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, недотримання яких вважається порушенням законодавства у сфері обліку. МСА містять ос­новні принципи й процедури, а також відповідні рекомендації, подані у ви­гляді пояснювального та іншого матеріалу. МСА треба застосовувати тільки в суттєвих аспектах. За виняткових обставин аудитор може, якщо конче тре­ба, відступити від МСА для ефективнішого досягнення мети аудиторської перевірки. У разі виникнення такої ситуації аудитор має бути готовий обґру­нтувати зроблений відступ.

МСА юридично не мають переважної сили над національними норма­тивними документами, які регулюють аудиторські перевірки фінансової чи іншої інформації в конкретній країні. Аудиторська перевірка фінансової або іншої інформації з певного питання, здійснена згідно з національними нор­мативними документами цієї країни, автоматично вважатиметься такою, що відповідає Міжнародним стандартам аудиту, тією мірою, якою Міжнародні стандарти аудиту відповідають нормативним документам стосовно цього пи­тання. Якщо національні нормативні документи відрізняються від Міжнаро­дних стандартів аудиту чи суперечать їм у певному питанні, організаціям-членам слід виконувати обов'язки, викладені в Конституції МФБ щодо Між­народних стандартів аудиту.

Кодифікація Міжнародних стандартів аудиту та положень з міжнарод­ної практики аудиту 100-199 Вступна частина 100 Завдання з надання впевненості

120 Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту 200-299 Відповідальність

200 Мета й загальні принципи аудиту перевірених фінансових звітів 210 Умови завдань з аудиторської перевірки

220 Контроль якості аудиторської роботи 230 Документація

240 Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів

250 Врахування законів і нормативних актів при аудиторській перевір­ці фінансової звітності

260 Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки найви­щому управлінському персоналу

300-399 Планування

300 Планування

320 Знання бізнесу

320 Суттєвість в аудиті

400-499 Внутрішній контроль

400 Оцінка ризиків і внутрішній контроль

401 Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем

402 Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій , що надають послуги

500-599 Аудиторські докази

500 Аудиторські докази

501 Аудиторські докази : додаткові міркування щодо окремих статей 505 Зовнішні підтвердження

510 Перше завдання : залишки на початок періоду 520 Аналітичні процедури

530 Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки 540 Аудиторська перевірка облікових оцінок 550 Зв'язані сторони 560 Подальші події 570 Безперервність

580 Пояснення управлінського персоналу

600-699 Використання роботи інших фахівців

600 Використання роботи іншого аудитора

610 Розгляд роботи внутрішнього аудиту

620 Використання роботи експерта

700-799 Аудиторська думка і звітність

700 Аудиторський висновок про фінансову звітність

710 Порівнювані дані

720 Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові

звіти

800-899 Спеціалізовані сфери

800 Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціально­го призначення

810 Перевірка прогнозної фінансової інформації

900-999 Супутні послуги

910 Завдання з огляду фінансових звітів

920 Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації

930 Завдання з підготовки фінансової інформації 1000-1100 Положення з міжнародної практики аудиту

1000 Процедури міжбанківського підтвердження

1001 Середовище ІТ: автономні персональні комп' ютери

1002 Середовище ІТ: онлайнові комп'ютерні системи

1003 Середовище ІТ: системи баз даних

1004 Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів

1005 Особливості аудиту малих підприємств

1006 Аудит міжнародних комерційних банків

1008 Оцінювання ризиків та внутрішній контроль характеристики та особливості КІС

1009 Комп'ютеризовані методи аудиту

1010 Розгляд питань, пов'язаних з охороною довкілля при аудиторській перевірці фінансової звітності

1011 Наслідки «Проблеми 2000" для управлінського персоналу

1012 Аудит похідних фінансових інструментів

Стандарти аудиту передбачають основні принципи виконання аудитор­ських робіт, але не є методиками або інструкціями до застосування методич­них прийомів і властивих їм процедур. Вони не мають законодавчого стату­су, тому не є обов'язковими для застосування в практиці аудиторської діяль­ності, хоча в міжнародному і вітчизняному аудиті цих стандартів здебільшо­го дотримуються.

Отже застосування міжнародних стандартів аудиту сприяє поліпшенню якості контролю й активізації діяльності суб'єктів підприємництва і достові­рності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності. Єдиний профе­сійний підхід до аудиту у всьому світі дозволить реальніше оцінювати фінан­сову звітність підприємств.

Концептуальна основа аудиту та супутніх послуг

Концептуальна основа розрізняє аудиторські перевірки і супутні по­слуги. Супутні послуги включають огляди, погоджені процедури та підгото­вку інформації. Аудиторські перевірки й огляди призначені для того, щоб ау­дитор міг надати високий або помірний рівень упевненості. Завдання з пого­джених процедур та підготовки інформації не мають на меті надання аудито­ру можливості висловлення впевненості.

Термін "упевненість" у контексті наведеної Концептуальної основи означає "переконаність аудитора в достовірності твердження, зробленого од­нією стороною для іншої". Для надання такої впевненості аудитор оцінює докази, зібрані в результаті проведених процедур, і висловлює думку. Досяг­нутий рівень переконаності, а відтак і рівень упевненості, який може бути наданий, визначається виконаними процедурами та їхніми результатами.

Характер послуги

АУДИТ

Аудиторська перевірка

СУ П У Т Н І

П О С Л У Г И

Огляд

Погоджені процедури

Підготовка інформації

Порівняльний рівень упевеності, що його надає аудитор

 

Упевненість не в ислов люється

Висновок, що надається

Позитивна впевненість щодо твердження (тверджень)

 

Зазначення підготовленої інформації

Рис. 3.1 - Концептуальна основа аудиту та супутніх послуг

Проводячи аудиторську перевірку, аудитор надає високий (але не абсо­лютний) рівень упевненості в тому, що інформація, яка підлягає аудиту, не містить суттєвих викривлень. Це висловлюється позитивно в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість.

Виконуючи завдання з огляду, аудитор надає помірний рівень упевне­ності в тому, що інформація, яка підлягає огляду, не містить суттєвих викри­влень. Це виражається у формі негативної впевненості.

У результаті проведення погоджених процедур аудитор просто подає висновок про фактичні дані, тому впевненість не висловлюється. Натомість, користувачі звіту самостійно оцінюють процедури та дані, викладені аудито­ром у висновку, і роблять власні висновки за результатами роботи аудитора.

У завданні з підготовки інформації у висновку не висловлюється впев­неність, хоча користувачі підготовленої інформації й отримують певну виго­ду від участі бухгалтера.

Аудиторська перевірка фінансових звітів має на меті надати аудитору можливість висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансо­вої звітності. Аудитор використовує такі формулювання для висловлення ау­диторської думки: "справедливо і достовірно відображає" або "подає достові­рно, в усіх суттєвих аспектах", що є еквівалентними термінами. Це стосуєть­ся аудиторської перевірки фінансової або іншої інформації, підготовленої згідно з відповідними критеріями. Формуючи аудиторську думку, аудитор має отримати достатні й відповідні аудиторські докази, щоб бути спромож­ним зробити висновки, на яких ґрунтуватиметься така думка. Думка аудитора підвищує довіру до фінансових звітів завдяки наданню високого, але не аб­солютного рівня впевненості. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжнавнаслідок дії таких чинників, як необхідність судження, використання тесту­вання, обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також через те, що більшість свідчень, які може отримати аудитор, є за своїм характером більше переконливими, ніж остато­чними.

Мета огляду фінансових звітів - дати можливість аудитору, не викори­стовуючи процедури, які не надають усіх свідчень, що вимагалися б при ау­диторській перевірці, констатувати, чи побачив аудитор те, що змушує його вважати, що фінансові звіти не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з ви­значеною концептуальною основою фінансової звітності. Такою є сама мета й огляду фінансової та іншої інформації, підготовленої згідно з відповідними критеріями. Огляд охоплює запити та аналітичні процедури, призначені для огляду достовірності твердження, за яке відповідає одна сторона, зробленого для іншої сторони. Огляд передбачає використання аудиторських навичок і методів і збирання доказів, але він, як правило, не включає оцінювання сис­тем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, перевірки записів і ві­дповідей на запити, отримані у процесі перевірки шляхом підтвердженого свідчення, підтвердження та обчислення, що є процедурами, які звичайно ви­конуються під час аудиторської перевірки. Хоча аудитор і намагається дізна­тися про всю важливу інформацію, досягнення цієї мети шляхом застосуван­ня процедур огляду менш імовірне, ніж у завданні з аудиторської перевірки, а отже, рівень впевненості у висновку про огляд є, відповідно, нижчим, ніж той, що надається в аудиторському висновку.

У завданні з проведення погоджених процедур аудитор зобов'язується виконувати такі процедури, які характерні для аудиторської перевірки, були погоджені аудитором, суб'єктом господарювання і будь-якою відповідною третьою стороною, а також зобов'язується підготувати висновок про фактич­ні дані. Одержувачі висновку повинні сформувати власні висновки на підста­ві висновку, складеного аудитором. Висновок надається виключно тим сто­ронам, які погодились на виконання процедур, оскільки інші сторони, не ознайомлені з причинами проведення таких процедур, можуть неправильно тлумачити їхні результати.

У завданні з підготовки інформації бухгалтер зобов'язується користу­ватися бухгалтерським досвідом для збирання, класифікації та узагальнення фінансової інформації. Це, як правило, тягне за собою зменшення обсягу де­тальних даних до керованої та зрозумілої форми без вимоги тестувати твер­дження, що лежать в основі такої інформації. Застосовувані процедури не дають (і не призначені для того, щоб давати) бухгалтерові можливість висло­вити будь-яку впевненість щодо фінансової інформації. Проте користувачі підготовленої фінансової інформації отримують певну вигоду в результаті виконання бухгалтером цього завдання, оскільки послугу надано з належним професійним умінням і ретельністю.

Аудитор причетний до фінансової інформації, якщо його висновок до­дається до цієї інформації або якщо він погоджується на використання свогоімені у зв'язку з професійною діяльністю. Якщо аудитор не є причетним у та­кий спосіб, то треті сторони можуть зробити припущення про відсутність будь-якої відповідальності з боку аудитора. Якщо аудитор дізнається, що су­б'єкт господарювання використовує ім'я аудитора (стосовно фінансової інфо­рмації) неналежним чином, то аудитор має вимагати від управлінського пер­соналу припинити такі дії й за потреби може вжити подальші заходи, такі як інформування всіх відомих користувачів інформації, які є третіми сторонами, про неналежне використання імені аудитора у зв'язку з цією інформацією.

Запитання для самоконтролю

1. Що треба розуміти під постулатом?

2. Як сформулювали постулати аудиту Р.Мауц і Х.Шараф?

3. Які зміни вніс К.Робертсон в постулати аудиту?

4. Що являють собою стандарти і стандартизація аудиту?

5. Назвіть рівні стандартів аудиту.

6. Хто виступає розробником загальноприйнятих стандартів аудиту?

7. Сформулюйте і охарактеризуйте загальні стандарти аудиту.

8. У чому полягає сутність робочих стандартів аудиту?

9. У чому полягає сутність стандартів аудиторської звітності?

10. Які стандарти аудиту діють в Україні?

11. Охарактеризуйте правове положення Міжнародних стандартів ауди­ту і їх застосування.

12. Яку мету має застосування Міжнародних стандартів аудиту в світі?

13. Що таке аудиторська перевірка?

14. Чому абсолютна впевненість в аудиті недосяжна?

15. Що включають супутні аудиту послуги?

16. Що таке огляд?

17. Що таке погоджені процедури?

18. Що таке підготовка інформації?

19. Що таке "рівень впевненості"?

20. Як змінюються вимоги до рівня впевненості в залежності від харак­теру аудиторських послуг?

21. Який надається висновок аудитора залежно від характеру аудитор­ських послуг?

22. У який спосіб встановлюється причетність аудитора до фінансової інформації?