Тема 11. Формалізація облікової політики підприємства

План теми:

1. Необхідність   формалізації   облікової   політики   підприємства за нормативно-правовими актами.

2. Чинники,    які    визначають    особливості    облікової політики підприємства.

3. Сутність формулювань, які формалізуються в обліковій політиці підприємства.

Ключові слова та словосполучення: формалізація облікової політики, чинники, сутність, облікова політика, наказ, система, документи, класифікація, активи, зобов'язання.

Вступ

Для того, щоб облікова політика підприємства могла застосовуватись на практиці, вона, насамперед, повинна бути чітко сформульована й формалізована. Однак у більшості керівників і головних бухгалтерів склалось помилкове уявлення, що облікову політику підприємства викладають лише у відповідному наказі, який на практиці найчастіше складають із загальної частини, розділів «Облікова політика» і «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві», додатків (робочий план рахунків підприємства, схема документообігу, перелік первинних документів, які застосовують на підприємстві, зразок підписів осіб, які мають право підпису первинних документів тощо.

1. Необхідність формалізації облікової політики підприємства за нормативно-правовими актами

У вітчизняній науці термін «формалізація» має негативний відтінок. Але Західні вчені, приміром, К. Ерроу, Ф. Хан, розглядають формалізацію як науковий прогрес. Якщо вдуматись, то вони праві, бо будь-яка ідея може бутивтілена лише за умови її формалізації, або, простіше кажучи, належного оформлення. Доказом цього слугує, зокрема, ситуація з управлінським обліком, який не впроваджений на жодному підприємстві України, бо не формалізований. Аби подібного не сталось з обліковою політикою, зайве доводити необхідність її формалізації на кожному підприємстві (організації).

Водночас, не дивлячись на те, що існують доволі масові роз'яснення змісту облікової політики підприємства, автори обмежуються в них надто стислим загальним викладом, який не може слугувати поставленій меті — забезпеченню чіткої організації бухгалтерського обліку і звітності. Тому такі публікації не конкретизують ні її методики, ні функціональних обов'язків бухгалтерського апарату та інших працівників, пов'язаних тією чи іншою мірою з виконанням облікових функцій. Такими ж загальними є, здебільшого, накази щодо облікової політики.

НАКАЗ

від 3 січня 20ХХ р. № 1 Про облікову політику підприємства на 20ХХ рік

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІ (далі — Закон № 996), Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — П (С) БО), затверджених наказами Мінфіну України, інших нормативних актів, маючи право вибору облікової політики з метою утримання підприємством протягом 20ХХ року єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку й звітності господарських операцій та порядку оцінки об'єктів обліку,

НАКАЗУЮ:

1.    Встановити   на   підприємстві   таку   облікову політику:

1. Класифікацію активів та зобов'язань здійснювати виходячи з терміну один рік.

2. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів   та   нематеріальних   активів,   визначення   строку   їх корисноговикористання, вибору методу нарахування амортизації в момент введення їх в експлуатацію та протягом подальшого використання створити постійно діючу

інвентаризаційну комісію у складі: _ (вказують персональний склад

комісії).

3. Установити на 20ХХ р. такі методи обліку та принципи оцінки активів та зобов'язань підприємства:

3.1. Визнання, оцінку та облік основних засобів здійснювати відповідно до П (С) БО 7 - «Основні засоби». Одиницею обліку визначити окремий об'єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Групування основних засобів в аналітичному обліку проводити згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі — Інструкція № 291).

3.2. Для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів установити вартісну межу у розмірі 500 грн.

3.3. Амортизацію об'єктів основних засобів нараховувати у такий спосіб:

• будівлі та споруди — прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 20 років;

• машини та устаткування — методом прискореного зменшення залишку, виходячи зі строку корисного використання 5 років;

• інші об'єкти основних засобів — прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання 5 років.

3.4. Амортизацію малоцінних необоротних активів нараховувати у першому місяці використання у розмірі 100 % їх вартості.

3.5. Визнання, оцінку та облік нематеріальних активів здійснювати згідно із П(С)БО 8 - «Нематеріальні активи». Одиницею обліку визначити окремий об'єкт нематеріальних активів.

3.6. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Термін корисного використання кожного об'єкта і чинники, щовпливають на нього, відображати в акті, складеному інвентаризаційною комісією.

3.7. Ліквідаційну вартість об'єктів основних засобів і нематеріальних активів прийняти як таку, що дорівнює нулю.

3.8. Переоцінку (дооцінку та уцінку) балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших матеріальних необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводити раз на рік станом на 31 грудня, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більшу ніж на 20 %. Справедливу вартість зазначених активів формувати на рівні вільних ринкових цін на аналогічні активи з урахуванням рекомендацій, викладених у додатку до П (С) БО 19 - «Об'єднання підприємств». Розрахунок, що необхідний для переоцінки зазначених активів та відображення її результатів в обліку, складає інвентаризаційна комісія і затверджується головою цієї комісії.

3.9. Фінансові інвестиції відображати в обліку і звітності відповідно до

П (С) БО 12 - «Фінансові інвестиції» з урахуванням вимог П (С) БО 13 -«Фінансові інструменти».

3.10. Визначення, оцінку та облік дебіторської заборгованості здійснювати відповідно до П (С) БО 10 - «Дебіторська заборгованість». Резерв сумнівних боргів формувати один раз на рік на дату балансу, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів. Наприклад, 2010 р. установити такі коефіцієнти прострочення платежів: до 1 місяця — 1 %; від 3 до б місяців — 5 %; більше б місяців — 8 %. Коефіцієнти встановлюють щодо дебіторської заборгованості станом на 31.12.09р. і протягом року не змінюються.

3.11. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П (С) БО 9 - «Запаси». Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей.

3.12. Для обліку транспортно-заготівельних витрат відкрити субрахунки «Транспортно-заготівельні витрати» до відповідних рахунків запасів.

3.13. Предмети строком використання менше одного року, що супроводжують виробничий процес протягом звітного періоду, обліковувати нарахунку 22 - «Малоцінні та швидкозношувані предмети». У момент передачі таких активів в експлуатацію списувати їх з балансу з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку фактичного використання таких предметів.

3.14. Готову продукцію та незавершене виробництво відображати в бухгалтерському обліку та балансі за фактичною виробничою собівартістю.

3.15. Запаси, які не принесуть економічну вигоду у майбутньому, визнавати неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку.

3.16. Оцінку вибуття сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, інших виробничих запасів і готової продукції здійснювати за середньозваженою собівартістю.

3.17. Спецодяг, виданий у підзвіт працівникам, обліковувати на особистих картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення встановлених термінів його використання здійснювати тільки на підставі актів щодо його непридатності. Акти здавати в бухгалтерію відповідно до графіка документообігу.

3.18. Переоцінку запасів проводити один раз на квартал на підставі рішення постійно діючої інвентаризаційної комісії.

3.19. До складу грошових коштів у фінансовій звітності згідно з П(С)БО 4 - «Звіт про рух грошових коштів» включати грошові кошти на поточному рахунку та в касі, які не обмежені у використанні протягом поточного періоду.

3.20. Кошти та інші активи, що не вказані вище, відображати в обліку і звітності згідно з вимогами відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

3.21. Визнання, оцінку та облік зобов'язань здійснювати відповідно до П (С) БО 11 - «Зобов'язання».

3.22. Заробітну плату нараховувати відповідно до колективного договору:

• для виробничого персоналу — на відрядній основі;

• для апарату управління та працівників відділу збуту — за тарифнимиставками (окладами).

3.23. Визнання та відображення в обліку доходів здійснювати відповідно до вимог П(С)БО 15 - «Дохід» на підставі принципу нарахування та відповідності.

3.24. Визнання та відображення в обліку витрат здійснювати відповідно до вимог П(С)БО 16 - «Витрати» і на підставі принципу нарахування та відповідності.

3.25. Для забезпечення складання звіту про фінансові результати за формою, передбаченою П (С) БО 3 - «Звіт про фінансові результати», облік витрат підприємства вести за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 - «Витрати діяльності».

3.26. Застосовувати по передільній метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

3.27. Розрахунок виробничої собівартості здійснювати для кожного об'єкта обліку витрат окремо.

3.28. З метою визначення виробничої собівартості продукції встановити такий перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат:

3.28.1. Змінні загальновиробничі витрати:

• основна і додаткова заробітна плата виробничого персоналу;

• відрахування на соціальне страхування на випадок захворювання та травмування виробничого персоналу;

• витрати на водопостачання для технологічного процесу;

• витрати, пов'язані з енергозабезпеченням технологічного процесу.

3.28.2. Постійні загальновиробничі витрати:

• заробітна плата та інші виплати працівникам апарату управління

цеху;

• відрахування на соціальне страхування апарату управління цеху;

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші послуги на утримання виробничих приміщень;

• операційна оренда основних засобів виробничого призначення;

• амортизація основних засобів виробничого призначення;

• амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

• витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування обладнання цехів.

3.29. Установити порядок розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі основного виробничого персоналу.

3.30. Оцінку залишків незавершеного виробництва здійснювати за кожним із видів готової продукції та статей калькуляції з визначенням фактичної вартості залишки сировини та матеріалів і розрахунком вартості і витрат інших статей калькуляції пропорційно вартості сировини та матеріалів.

3.31. Для здійснення оцінки залишків незавершеного виробництва, визначенні нормальної виробничої потужності, переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості готової продукції, створити комісію в складі_чол. (персонально перерахувати).

3.32. Визначити таку нормальну виробничу потужність структурних підрозділів (наприклад, нормальною виробничою потужністю цеху вважати обсяг діяльності, за якого сума прямих витрат на виробництво продукції складає 85000грн.).

П. Забезпечити організацію бухгалтерського обліку:

4. Бухгалтерський облік на підприємстві вести силами бухгалтерської служби (бухгалтерії, керованої головним бухгалтером), яка підпорядкована безпосередньо директору.

4.1. Обов'язки головного бухгалтера визначені посадовими інструкціями, які розроблені відповідно до вимог п.7 ст.8 Закону № 966.

4.2. Склад бухгалтерії встановлює штатний розпис, а обов'язки кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентують відповідні посадові інструкції.

5. Бухгалтерський облік вести на основі Плану рахунків бухгалтерськогообліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції № 291 за журнально-ордерною формою з елементами комп'ютерної обробки за допомогою прикладної програми.

6. Затвердити робочий план рахунків підприємства з використанням рахунків першого, другого та третього порядку (наводиться в Додатку до цього наказу).

7. Затвердити форми самостійно створених підприємством додаткових облікових документів, застосування яких необхідне для накопичення та обробки інформації з урахуванням організаційно-технологічних та виробничих особливостей підприємства (наводяться в Додатку до цього наказу).

8. Затвердити перелік осіб, які мають право підпису первинних документів (наводиться в Додатку до цього наказу), та довести їх склад для ознайомлення до всіх структурних підрозділів. Зазначені особи несуть відповідальність за достовірність таких документів, своєчасність їх складання і передачу відповідно до графіка документообігу.

9. Головному бухгалтеру:

9.1. Забезпечити застосування в бухгалтерському обліку єдиних форм первинних документів як уніфікованих, що затверджені нормативно-правовими актами України, так і документів, які створені підприємством самостійно.

9.2. Розробити і до_ подати на затвердження Положення, які містять

вимоги щодо документального оформлення господарських операцій і подання до бухгалтерії необхідних документів і даних, правила та графік документообігу, строки та порядок видачі готівкових коштів під звіт працівникам підприємства та оформлення звітів щодо їх використання (перелік можна розширити).

9.3. Забезпечити зберігання первинних документів та облікових регістрів, які були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів, їх оформлення та передачу до архіву відповідно до вимог чинного законодавства.

9.4. Забезпечити складання та подання фінансової та інших видів звітності підприємства відповідним користувачам в обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством (та оприлюднення її у встановленому порядку — для відкритих акціонерних товариств).

10. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів перед складанням річної фінансової звітності та в інших випадках, передбачених законодавством, постійно діючою інвентаризаційною комісією проводити інвентаризацію активів і зобов'язань згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69.

11. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

12. Керівникам структурних підрозділів_забезпечити обов'язкове

виконання вимог цього наказу, а також розпоряджень головного бухгалтера, які здійснюються в межах його повноважень, стосовно ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

13. Ознайомити з цим наказом керівників усіх структурних підрозділів (за переліком).

Відповідальний за організацію бухгалтерського обліку — директор С. Ф. Петренко.

Попри те, що наведений взірець наказу значно ширший за своїм змістом, він не може вичерпно характеризувати методику організації бухгалтерського обліку і звітності на кожному підприємстві, насамперед тому, що при цьому необхідно враховувати конкретні особливості його діяльності.

По-перше, ця система містить власне облікову політику організації — документ, який є поєднувальною ланкою і своєрідним мостом між зовнішнім стосовно організації законодавством з бухгалтерського обліку і її внутрішнім законодавством. Цей наказ повинен бути якомога коротшим і містити чіткі, конкретні рішення за низкою груп питань.

По-друге, ця система має містити положення й інструкції з бухгалтерського обліку для конкретної організації, які мають стосовно неїобов'язковий характер.

2. Чинники, які визначають особливості облікової політики підприємства

Назву документів, їх зміст і статус, принципи побудови та взаємозв'язку між собою, а також порядок підготовки, затвердження і актуалізації керівництво організації визначає самостійно. Чим більша організація, чим складніша її структура, чим більш серйозніші завдання ставить вона в своєму розвитку, тим важливіше для неї створення системи внутрішнього нормативного регулювання.

Чинники, які впливають на вибір облікової політики, наведені на рис.7.

Вибір облікової політики підприємства залежить від

 

Форми власності і його організаційно-правової форми

 

ТзОВ, ВАТ, ЗАТ, виробничий кооператив тощо

 

 

Галузі або вид діяльності

 

Промисловість, будівництво, торгівля, транспорт

 

 

 

Співвідношення з системою оподаткування

 

Звільнення від різних податків, ставки податків, пільги з оподаткування

 

 

 

Ступеня свободи дій в умовах переходу до ринку

 

Можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів

 

 

 

Стратегії фінансово' господарського розвитку

 

Цілі й задачі економічного розвитку організації на довгострокову перспективу, очікувані напрями інвестицій, тактичні підходи до виоішення пеоспективних задач

 

 

 

Наявності матеріальної бази

 

Забезпеченість комп'ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, профямно-методичним забезпеченням тощо

 

 

 

Системи інформаційного забезпечення підприємства

 

За тими напрямами, які необхідні для її ефективної діяльності

Рівня кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної кмітливості, ініціативності й

підприємливості керівників

Системи матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов'язків

Обсягів діяльності, середньоспискової чисельності працівників тощо

Отже, в жодному з наказів неможливо охопити всі аспекти ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, зважаючи на їх багатогранність. Тому хоч загалом саме наказ про облікову політику є її своєрідною квінтесенцією, його треба розглядати лише в буквальному значенні цього слова — як екстракт сукупності принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання й подання звітності.

Таким чином, наказ про облікову політику підприємства повинен розглядатись лише немов узагальнений бібліографічний покажчик, що орієнтує працівників бухгалтерії в системі нормативних документів, які регулюють організацію бухгалтерського обліку на підприємстві — від законів, положень, інструкцій до методик, рекомендацій тощо, аж до переліку посадових обов'язків включно.

І хоч при цьому ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка встановлена переліком методик і облікових процедур, допустимі альтернативні варіанти. Вони визначаються можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Тобто, облікова політика підприємства — це не просто сукупність способів ведення обліку, вибраних відповідно до умов господарювання, але й вибір його методики, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку залежно від поставленої мети. Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому — як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

Стосовно ж змісту наказу про облікову політику, то він повинен містити конкретну інформацію з обґрунтування наступних груп питань:

• вибрані організацією способи бухгалтерського обліку, варіантність яких передбачена нормативними документами з бухгалтерського обліку ібухгалтерської звітності вищих рівнів регулювання (як правило, другого рівня системно-нормативного регулювання бухгалтерського обліку;

• способи бухгалтерського обліку, опис яких відсутній в документах вищих рівнів;

• способи бухгалтерського обліку, принципи яких визначені керівними або нормативними документами. А організація затверджує особливості їх застосування, виходячи з специфіки умов господарювання — галузевої належності, структури, розмірів тощо;

• способи бухгалтерського обліку, встановлені нормативними документами бухгалтерського в Україні, але які не дозволяють організації правдиво показати її майнове становище і фінансові результати, тому вона застосовує інші способи бухгалтерського обліку;

• способи бухгалтерського обліку, варіантність яких зумовлена протиріччям, недосконалістю чинного бухгалтерського законодавства, і виявляється достатньо складним визначити пріоритети того чи іншого способу.

Водночас, оскільки облікова політика є сукупністю способів ведення бухгалтерського обліку, а тому для їх вибору і обґрунтування повинно застосовуватись тільки бухгалтерське законодавство. Підприємство не має права через механізм облікової політики вирішувати ті питання, які не входять в його компетенцію.

«Винайдений» організацією спосіб бухгалтерського обліку, який відсутній в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації на момент прийняття облікової політики має бути всебічно обґрунтований, виходячи з основоположних принципів формування достовірної інформації, що має свідчити про високий рівень професіоналізму бухгалтерської служби.

3. Сутність формулювань, які формалізуються в обліковій політиці підприємства.

За необхідності організації визначають через механізм облікової політикиспецифіку формування своїх активів — основних засобів, нематеріальних акти­вів тощо чи процесів — капітальних ремонтів, модернізації, формування собівартості та ін.

Таким чином, облікова політика організації є унікальним засобом, за до­помогою якого:

по-перше, здійснюється процес реальної лібералізації системи бухгалтерського обліку;

по-друге, — вдосконалення нормативної системи бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності;

по-третє, усуваються протиріччя законодавства.

Стосовно ж змісту облікового наказу, який розглядається, то за конкретизації на підприємстві доцільно враховувати зауваження, відносно того, що облікова політика мусить забезпечити:

• незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік має передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;

• повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) усіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

• правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлене чинним законодавством;

• розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

• тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Оскільки ж складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, які використовують для первинного відображення господарських операцій, а також облікових регістрів, що необхідні длянакопичення і систематизації інформації, то він повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може містити:

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що охоплює синтетичні та аналітичні рахунки, що необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку й звітності;

• форми первинних облікових документів, що застосовують для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

• методи оцінки активів зобов'язань;

• правила документообігу і технологію обробки облікової інформації;

• порядок контролю за господарськими операціями;

• інші рішення, які необхідні для організації бухгалтерського обліку. Саме останнє й зумовлює те, що облікова політика є сукупністю

конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил, а тому й основні положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку;

2. Організація роботи облікового апарату;

3. Технічна організація обліку;

4. Організація бухгалтерського обліку;

У першому розділі наказу визначають способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності.

До них відносять:

• оцінку  запасів,   товарів,   незавершеного   виробництва  і готової

продукції;

• кількість і дата проведення інвентаризації;

• методи амортизації основних засобів;

• методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;

• інші способи, що відповідають вимогам суттєвості;

• визнання доходів і витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

• варіанти ведення обліку витрат виробництва, позаяк його можна здійснювати:

• за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріальні витрати, амортизація тощо);

• за видами продукції (робіт, послуг);

• в розрізі виробничих або інших підрозділів;

• з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання.

Другий розділ наказу, на думку цих авторів, має встановлювати структуру облікового апарату та обов'язки окремих працівників бухгалтерії. Визначальним для встановлення структури облікового апарату є обсяг облікових робіт.

Досить тісно зі структурою облікового апарату переплітається і розподіл обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Це є важливою частиною організації облікового процесу на підприємстві, яка є у віданні головного бухгалтера. Під його безпосереднім керівництвом для конкретних облікових працівників розробляють посадові інструкції, якими визначається коло їхніх службових обов'язків.

Третій розділ наказу забезпечує технічну організацію обліку на підприємстві. Виходячи з конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової інформації, наявності кваліфікованих облікових кадрів, визначають рівень механізації та автоматизації обліку.

У четвертому розділі наказу затверджують:

• форму організації бухгалтерського обліку;

• форму ведення бухгалтерського обліку;

• форму внутрішньогосподарського обліку;

• правила документообігу й технології обробки облікової інформації;

• обов'язки головного бухгалтера.

Таким чином, методика формування облікової політики підприємства передбачає принаймні низку додатків до основного наказу, яким вона встановлюється. При цьому такі додатки не обов'язково треба розробляти самостійно, що називається «з чистого аркуша», оскільки у більшості випадків мова йде про типові нормативно-правові документи, як-от: інструкцію із застосування Плану рахунків, інструкція з проведення інвентаризації, певне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку тощо. Але й обмежуватись лише прикладенням таких методичних матеріалів до наказу про облікову політику не слід, бо вони здебільшого надто абстраговані, аби відображати конкретні особливості їх застосування на тому чи іншому підприємстві.

Наприклад, інструкція до Плану рахунків бухгалтерського обліку не містить визначень економічного змісту господарських операцій, які мають відображатись за відповідною кореспонденцією рахунків. Тому навіть у випадках, коли на підприємстві робочий План рахунків повністю збігатиметься із затвердженим типовим (підкреслимо, що цього бути не може, якщо облікова політика формується на підприємстві не формально, бо галузеві та інші особливості діяльності кожного суб'єкта господарювання зумовлюють певні розбіжності щодо загального Плану рахунків, незалежно від того, скорочений він чи повний), без визначення конкретних тлумачень кожної операції, яка відображається на рахунках за певною кореспонденцією, не обійтись. Отож, як додаток до наказу про облікову політику підприємства треба мати принаймні зміст типових господарських операцій за кожним синтетичним рахунком.

Звісно, тут теж не потрібно «винаходити велосипед», бо після затвердження Міністерством фінансів України теперішнього Плану рахунків різними авторами видано низку посібників, у яких тією чи іншою мірою викладено     зміст    типових     господарських     операцій,     причому за

Але, не зважаючи на те, що окремі видання опубліковані під заманливими назвами, приміром, енциклопедій чи наскрізних блоків бухгалтерських прове­день, вони все ж таки можуть слугувати лише орієнтиром. Для неформального здійснення облікової політики на кожному підприємстві такі методичні матеріали треба конкретизувати з урахуванням особливостей власної діяльності, а тому постійно доповнювати не тільки з огляду на періодичні зміни нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, але й тому, що на практиці нерідко виникають нетипові події — факти господарського життя, які все - таки треба відобразити в певній кореспонденції рахунків. Отож усі такі випадки варто сформулювати як доповнення до — у даному разі — відповідного додатка до наказу про облікову політику.

Окрім того, наказ про облікову політику, як зазначають ці ж автори, є од­ним із перших документів, які використовує податкова інспекція, аудиторські фірми та інші відповідні служби під час перевірки діяльності підприємства. За відсутності належним чином оформленого та затвердженого наказу про облікову політику контролюючий орган може визнати недостовірним баланс. Відповідальність же за організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на підприємстві покладають на власника. Коли підприємством управляє найманий управлінець (менеджер), власнику необхідно делегувати керівнику свої повноваження (загальними зборами, наказом власника тощо). Лише в такому разі юридична сила наказу не викликає сумнівів.

У преамбулі наказу про облікову політику, як підкреслюють цитовані автори, доцільно наводити основні відомості щодо підприємства: форму власності, організаційно-правову форму, про державну реєстрацію, місцезнаходження, наявність філій та види діяльності, наявність ліцензій або патентів, середньоспискову чисельність працівників тощо; також можна вказати документи, якими керуються у веденні бухгалтерського обліку на підприємстві.

У першому розділі наказу «Організація роботи бухгалтерської служби» визначають загальні організаційні питання роботи облікового апарату. Також у даному розділі наказу необхідно передбачити: А

• схему ведення обліку;

• рівень централізації обліку;

• порядок виділення підрозділів на окремий баланс (у разі необхідності);

• систему внутрішньовиробничого контролю;

• взаємодію бухгалтерії з управлінськими службами;

• перелік внутрішніх інструкцій, стандартів, положень;

• інші аспекти діяльності бухгалтерського апарату.

У другому розділі наказу «Методика і способи відображення в обліку його об'єктів», на думку цитованих авторів, визначають методичні аспекти організації бухгалтерського обліку. До методичних аспектів облікової політики належать і положення, які передбачають правила визнання та оцінки статей звітності за конкретним напрямом обліку. Наприклад, оцінка запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції; метод амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів; визнання доходів і витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; варіанти ведення обліку витрат виробництва тощо.

Підприємство повинно розкрити обрані способи ведення бухгалтерського обліку, що суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності. Суттєвими визнають способи ведення бухгалтерського обліку, без знань про застосування яких зацікавлені користувачі бухгалтерської звітності не можуть достовірно оцінити фінансовий стан, рух грошових коштів або визначити фінансові результати діяльності підприємства.

У третьому розділі наказу «Організаційно-технічні аспекти обліку» регламентують процедури організації роботи облікового апарату, вибіру форм обліку,    порядок    затвердження    первинних    документів, організаціядокументообігу тощо. Тут визначають:

- форму ведення бухгалтерського обліку;

- правила документообігу і технології обробки облікової інформації, графік документообігу і регістрів аналітичного обліку;

- систему і форми управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

- робочий план рахунків;

- порядок складання регістрів обліку та форм звітності;

- організацію і порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань;

- контроль за виконанням наказу про облікову політику та інших наказів, в яких задіяна бухгалтерська служба;

-інші питання щодо організації бухгалтерського обліку. Методологічні розробки цитованих вчених, на наш погляд, можуть слугувати орієнтирами щодо розробки (а не механічного копіювання, як це інколи практикують) наказу про облікову політику на конкретному підприємстві. Насамперед слід зазначити, що в останньому прикладі набагато повнішим є перелік додатків до наказу про облікову політику (табл. 13).

Окрім того, зміст наказу теж суттєво доповнює цитовані раніше, дозволяючи, таким чином, виробити власний підхід щодо формування тих чи інших розділів, призначених для конкретного підприємства.

Отож, завершуючи розгляд цього питання, можна стверджувати, що здійснення облікової політики на підприємстві доволі складна справа як стосовно методологічного обґрунтування, так і методичного забезпечення. Тому, розробляючи власний наказ, не слід копіювати наведені, бо, попри їх обґрунтованість і повноту, все - таки конкретні особливості того чи іншого підприємства жоден із них, звісно, відображати не може. Водночас безперечно, що тільки спираючись на вже обґрунтовані провідними і вченими напрацюваннями можна розробити такий формалізований документ, який забезпечить формування облікової політики відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів, тим самим уникаючи навіть матеріальнихвитрат у вигляді фінансових санкцій — штрафів, що неминуче, коли на підприємстві нехтують вимогами цих документів.

Перелік додатків до наказу про облікову політику наведено у таблиці 13. Таблиця 13 - Перелік додатків до наказу про облікову політику

Номер

Назва

Додаток 1

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Додаток 2

Перелік, склад і порядок розподілу змінних і постійних

Додаток 3

Склад і порядок розподілу витрат майбутніх періодів

Додаток 4

Нормальна потужність цехів та інших структурних підрозділів

Додаток 5

Перелік створюваних на підприємстві резервів (фондів) і порядок їх формування та використання

Додаток 6

Перелік посадових осіб, які наділяються правом видачі дозволу на проведення господарських операцій

Додаток 7

Перелік осіб, які наділяються правом отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності

Додаток 8

Перелік осіб, які складають звітність

Додаток 9

Графік документообігу

Додаток 10

Перелік первинних документів, які застосовуються підприємствами у практичній діяльності та офіційно

Додаток 11

Перелік первинних документів, якими регламентується діяльність підприємства, форми яких затверджуються наказом

Додаток 12

Перелік первинних документів, зведених бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, які

Додаток 13

Перелік бланків суворої звітності, які використовуються підприємством у практичній діяльності

Додаток 14

Перелік осіб, які використовують бланки суворого обліку у своїй роботі

Додаток 15

Строки зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку в архіві підприємства

Додаток 16

Перелік і строки подання форм внутрішньогосподарської (управлінської) звітності

Додаток 17

Робочий план рахунків бухгалтерського обліку

Контрольні питання

1. Як розподіляються функціональні обов'язкі, щодо забезпечення ведення управлінського обліку за обліковою політикою?

2. Визначте структуру та зміст  Наказу про облікову політику структура підприємства.

3. Визначте   основні   положення   облікової   політики   за стандартами бухгалтерського обліку.

4. Визначте взаємозв'язок принципів, методів і процедур за обліковою політикою.

5. Сутність документообігу як складової облікової політики.

6. Розподіл обов'язків серед працівників бухгалтерії за обліковою політикою.