Тема 2. Основні фонди транспортних підприємств

Питання

2.1 Визначення і класифікація основних фондів.

2.2 Амортизація.

2.3 Показники використання основних фондів.

2.1 Визначення і класифікація основних фондів

Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди. Важливою умовою високоефективної продуктивної діяльності підприємств є розширене відтворення засобів виробництва в усіх галузях народного господарства, у тому числі й на транспорті.

Засоби виробництва складаються з засобів праці та предметів праці. Відмін­ність між ними полягає в тому, що засоби праці беруть участь у створенні продукту праці (у наданні транспортної послуги) протягом багатьох виробничих циклів, тоді як предмети праці — лише протягом одного циклу.

Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копа­лин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капі­тальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 1000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізич­ним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуа­тації) яких з дати введення в експлуатацію більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для підвищення ефективності використання основних фондів на під­приємстві, першочергове значення має їхнє відтворення. Відтворення основних виробничих фондів - це процес безперервного їхнього оновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних фондів здій­снюється в тому самому обсязі, у якому відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування аналогічним, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене від­творення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів або придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих фондів має низку характерних ознак, серед яких можна виділити наступні:

- основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

- здійснюється нагромадження у грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію нарахуванням амортиза­ційних відрахувань;

- основні виробничі фонди оновлюються в натуральній формі протягом трива­лого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Таблиця 2.1 - Класифікація груп основних засобів та інших необоротних

активів і мінімально допустимих строків їхньої амортизації

 

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

1

2

Група 1 - земельні ділянки

 

Група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом

15

Група 3 - будівлі, споруди,

передавальні пристрої

20 15 10

Група 4 - машини та обладнання з них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні   програми   (крім   програм,   витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом) інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень

5 2

Група 5 - транспортні засоби

5

Група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

Група 7 - тварини

6

Група 8 - багаторічні насадження

10

Група 9 - інші основні засоби

12

Група 10 - бібліотечні фонди

Група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи

5

Група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди

Група 13 - природні ресурси

 

Група 14 - інвентарна тара

6

Група 15 - предмети прокату

5

Група 16 - довгострокові біологічні активи

7

У процесі господарської діяльності колообіг основних виробничих фондів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих фондів і нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі фонди у процесі експлуатації зношуються, і нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії колообігу основних виробничих фондів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих фондів, які перебували у продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд.

На третій стадії у процесі виробництва відбувається оновлення споживної вартості частини основних виробничих фондів. Це оновлення здійснюється за допомогою заміни зношених основних виробничих фондів новими за рахунок амортизаційного фонду.

Просте відтворення основних виробничих фондів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих фондів;

2) капітальний ремонт діючих основних фондів.

За простого відтворення в кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих фондів у попередніх обсягах і з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних фондів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих фондів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих фондів за ринкових відносин визначається, передусім, конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукає підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих фондів із метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, упровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих фондів.

У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються.

Розрізняють два види зносу основних фондів: фізичний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості у процесі експлуатації, тобто суто матеріальне зношення їхніх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема від особливостей техноло­гічного процесу, якості обслуговування основних засобів, кваліфікації робітників і їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності й умов їхнього використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява дос­коналіших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їхнього фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їхнє відтворення. Сума нар ахова-ного зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

2.2 Амортизація

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натуральному вигляді є їхнє відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного вико рис-тання (експлуатації) об'єкта, який установлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж встановлено в таблиці 2.1 і призупиняється на період його реконструкції, модерні­зації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний і моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта й інші фактори.

Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим ніж це визначено в таблиці 2.1.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується на підставі виданого підприємством наказу, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, що настає після місяця зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Амортизація основних засобів нараховується з застосуванням наступних методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Прямолінійний метод нарахування амортизації передбачає рівномірне списання (розподіл) вартості об'єкта основних засобів, що амортизується, протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування визначаються діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:

Амортизаційні =   Первісна вартість - Ліквідаційна вартість _ _

відрахування за рік Строк корисного використання ' '

2) Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Річна       сума  =        Залишкова Річна норма (2.2)

амортизації вартість амортизації

Річна норма амортизації

і-Ліквідаційна вартість-г (23)

=    [1 - ^ (_) ] х 100 %,

Первісна вартість

де: п - це кількість років корисного використання об'єкта.

3) Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта й подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Амортизаційні        „ . Річна норма „ .ч

= Залишкова вартість    х ...     х    2. (2.4)

відрахування амортизації

4) Кумулятивного метода, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Амортизаційні     = Кумулятивний (Первісна        Ліквідаційна     ;   (2 5)

відрахування коефіцієнт вартість вартість) '

Число років, що залишається до кінця строку корисного

Кумулятивний

=   використання об єкта (2 6)

коефіцієнт —-:-—- 4 '

Сума років строку корисного використання об єкта

5) Виробничого методу, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Амортизаційні      =    Фактичний обсяг продукції Виробнича ставка      ;       (2 7)

відрахування (робіт, послуг) амортизації '

Виробнича ставка Первісна вартість - Ліквідаційна вартість

... = - . (2.8)

амортизації Загальний розрахунковий обсяг виробництва

Амортизація об'єктів груп 9, 11, 12, 14, 15 нараховується за методами, наведе­ними в підпунктах 1 і 5. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, і решти 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їхнього вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

Облік вартості, яка амортизується, провадиться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи, у тому числі за вартістю поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) як окремий об'єкт амортизації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об' єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого терміну, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об' єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняєть­ся на період його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

На основні засоби груп 1, 10, 13 амортизація не нараховується.

Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Важливим елементом відтворення основних фондів є їхній ремонт. Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних виробничих фондів запобігає передчасному їхньому зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність і скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих фондів усуненням окремих поломок основних фондів і заміни або поновлення їхніх окремих частин.

Поточний ремонт проводиться для часткового поновлення основних фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їхнього виробничого ресурсу. При цьому здійснюється переважно повне розбиран­ня машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих фондів і забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих фондів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт здійснювати недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторис-но-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати, оплату ремонтних робіт, вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів, вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його про­ведення. За здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, проводяться переважно за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, використані в період проведення ремонту основних фондів тощо.

Контроль за здійсненням капітального ремонту й оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

2.3 Показники використання основних фондів

Ступінь використання основних фондів у всіх галузях народного господарства, у тому числі в комунальному, має винятково важливе значення. Більш повне використання наявних споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та інших видів основних фондів дозволяє збільшити випуск продукції,знизити її собівартість і підвищити рентабельність виробництва за рахунок внутрішніх резервів підприємств без додаткових капітальних вкладень. Краще використання основних фондів комунальних підприємств дозволяє підвищувати рівень комунально-побутового обслуговування населення за його здешевлення.

Для оцінки використання основних фондів на підприємстві використовують наступні групи показників:

1 Показники технічного стану

1.1 Коефіцієнт зносу основних фондів:

Кз=—, (2.9)

де З - сума зносу основних фондів, ПВ - повна вартість основних фондів;

1.2 Коефіцієнт придатності основних фондів:

Кпр=ПВ, (2.10)

де ЗВ - залишкова вартість основних фондів.

2 Показники руху основних фондів

2.1 Коефіцієнт надходження:

Кн = Вн / ОФк.р., (2.11) де Вн - вартість фондів, що надійшли за певний період часу на підприємство; ОФк.р. - вартість основних фондів (повна) на кінець року.

2.2 Коефіцієнт вибуття:

Кв = Вв / ОФп.р., (2.12) де Вв - вартість фондів, що вибули з підприємства за певний період часу; ОФпр - вартість основних фондів (повна ) на початок року.

3 Показники ефективності використання:

3.1 Фондовіддача основних фондів - це відношення обсягу виробленої продукції підприємства до середньорічної вартості основних фондів, що пока­зує, який обсяг виробленої продукції припадає на 1 грн вартості основних фон­дів, тобто:

Фв = 0 / ОФс.р., (2.13) де 0 - річний обсяг реалізованої продукції (у вартісних або натуральних вимірниках);

ОФср - середньорічна вартість основних фондів.

3.2 Фондомісткість основних фондів - це показник, обернений до фондовіддачі. Він показує, яка вартість основних фондів припадає на 1 грн. виробленої продукції, тобто:

Фм = ОФс.р / 0 (2.14)

3.3 Рентабельність основних фондів - це відношення прибутку, отриманого підприємством за певний період, до середньорічної вартості основних фондів підприємства, тобто:

Роф = Пр / ОФс.р, (2.15)

де Пр - прибуток підприємства.

3.4 Фондовіддача на одного робітника - показник, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних фондів із урахуванням кількості робітни­ків. Розраховується за наступною формулою:

Фвр = 0 / (ОФс.р * Ч), (2.16) де Ч - середньооблікова чисельність виробничого персоналу.

3.5 Механоозброєність виробництва - показник вартості машин та облад­нання на одиницю обсягу реалізації продукції (послуг). Він застосовується для аналізу зміни питомої вартості засобів механізації. Цей показник підраховуєть­ся у процентах або тис. грн. на 1 млн. грн. доходів від реалізації продукції за формулою:

Мв = Фм / 0. (2.17)

3.6 Механоозброєність праці - характеризує вартість засобів механізації, що припадають на одного робітника. Цей показник визначають, поділивши за­гальну балансову вартість машин і механізмів на середньооблікову кількість робітників:

Мп = Фм / Ч. (2.18)

3.7 Енергоозброєність праці - показник, що визначається загальною установочною потужністю двигунів, установок, механізмів у кВт, що припадає на 1 робітника. Обчислюється за наступною формулою:

Е п = І Е п / Ч. (2.19)

3.8 Коефіцієнт технологічної структури основних фондів -визначається як співвідношення вартості активної частини основних фондів (Фа) і вартості основних фондів (Ф) за наступною формулою:

Ктсф = Фа / Ф (2.20)

Тобто, для характеристики використання основних фондів застосовують показники, які поділяють на вартісні й техніко-економічні.

Узагальнюючим вартісним показником ефективності використання всієї сукупності основних фондів є фондовіддача. Крім того, для характеристики фондовіддачі можуть використовуватися натуральні вимірники. Наприклад, для підприємств міського електротранспорту фондовіддача може виражатися кіль­кістю перевезених пасажирів на 1 грн основних фондів. Для характеристики використання основних фондів комунального господарства доцільно також за­стосовувати натуральні техніко-економічні показники, наприклад, для міського електротранспорту кількість перевезених пасажирів на один приведений за місткістю трамвайний вагон (тролейбус) і т. д.

У цілому, можна зазначити, що підприємствам міського електричного транспорту постійно необхідно дбати про поліпшення використання основних фондів. Покращення використання основних фондів може досягатися двома шляхами: продовженням терміну їхньої служби і збільшенням навантаження.

Безумовно, доцільним є продовження терміну служби трамвайних шляхів, контактної мережі трамвая і тролейбуса тощо. На це і спрямована система планово-попереджувальних ремонтів. Збільшення навантаження (звичайно, не внаслідок підвищення наповнюваності, а шляхом збільшення швидкості, тривалості роботи,скорочення простоїв) приводить до зближення термінів фізичного й морального зносу техніки, прискорення темпів відновлення рухомого складу.

Підвищення ефективності використання основних фондів припускає необхідність поліпшення експлуатаційних показників. Важливо також удоско­налювати структуру основних фондів, забезпечувати пропорційність розвитку окремих груп. Покращенню використання основних фондів сприяють також своєчасне виключення непотрібних підприємству основних фондів, скорочення термінів введення й освоєння нових виробничих потужностей.

Показники ефективності використання основних фондів поділяють на показники інтенсивного (характеризують вихід продукції за одиницю часу) й екстенсивного використання (характеризують використання основних фондів протягом певного періоду). Розглянемо основні з них.

1. Коефіцієнт змінності роботи устаткування - це відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць устаткування:

Кзм = Км-з / Куст, (2.21) де Км-з - кількість відпрацьованих машино-змін за добу; Куст - кількість одиниць устаткування.

2. Коефіцієнт напруженості використання устаткування:

Кнап = 0 / Куст , (2.22)

де 0 - обсяг виробленої продукції.

3. Коефіцієнт інтенсивного навантаження:

Кінт = ч / П, (2.23) де ч - кількість продукції, виготовленої за одиницю часу; П - продуктивність устаткування;

1ф, 1;н - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції й технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці цієї продукції.

4. Коефіцієнт екстенсивного навантаження:

Кекст = Фд / Фн, (2.24) де Фд, Фн - фонд часу роботи устаткування за певний період відповідно дійсний і номінальний.

5. Коефіцієнт використання виробничої потужності:

Квик = 0 / ВП, (2.25) де ВП - середньорічна виробнича потужність.