8.5.1. Загальні відомості

У цілому методи супутникової геодезії розділяють на геометричні й динамічні. Серед видів спостережень (вимірювань) знаходять застосування такі види: вимірювання напрямків на супутники, вимірювання відстаней між супутниками й наземними станціями, доплеровські вимірювання, визначення відстаней в системах супутник-супутник, радіовіддалеметрія поверхні морів і океанів. У геометричній супутниковій геодезії з двох або більшого числа станцій проводять спостереження напрямків на супутники посередництвом фотографування їх на фоні зоряного неба. Це дозволяє визначити напрямки в просторі між різними станціями спостережень у системі координат, пов'язаній з віссю обертання Землі. Супутник використовують тільки як візирну ціль, знання орбіти необхідне тільки для їх виявлення. Спостерігаючи одночасно, принаймні два положення супутника з двох станцій, в просторі фіксують дві площини, тобто просторовий напрям між станціями. За результатами вимірювань напрямків можна створити просторову мережу, що охоплює Землю, яка сумісно з вимірюваннями часу буде орієнтована в глобальній геоцентричній системі координат. За допомогою звичайного годинника прив' язку в часі можна здійснити з точністю 1мс. (для супутника з висотою 1000 м. це відповідає похибці в положенні 7,4 м.) За допомогою транспортабельного атомного годинника точність часової прив' язки можна підвищити до 0,1 мс. Масштабування просторової мережі досягається посередництвом вимірювання відстаней між станціями спостережень і супутниками за допомогою електромагнітних віддалемірних систем або прокладання траверсів між станціями спостережень. Визначення положень геометричними способами можна розглядати як автономні. Зрозуміло, що вимірювання напрямків зберігають деяке своє значення для вивчення орбіт супутників. При малих діаметрах супутників напрямки слід визначати з використанням лазерного випромінювання. Найбільш придатним для цього є рубіновий імпульсний лазер з шириною імпульсів на половинному рівні 0,4 мс. Просторове положення супутникової мережі по відношенню до центра мас Землі при геометричному методі залишається невідомим. Його встановлюють динамічним методом. У динамічній супутниковій геодезії як допоміжний елемент використовують модель орбіти супутника. Здійснюючи безперервне слідкування за орбітою за допомогою вимірювання напрямків, відстаней і різниць відстаней з порівнювальних обчислень визначають геоцентричні координати станцій спостереження.