2.1. Основні принципи класифікацій витрат

Одним з основних об'єктів управлінського обліку є витрати, які є вартістю ресурсів, що використовуються для отримання прибутку або досягнення інших цілей підприємства. До витрат відносять вартість матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для виробництва тієї чи іншої продукції або послуг.

Витрати підприємства, понесені в процесі виробництва будь-якого виду продукції (надання послуг), виражені в грошовій формі, називають собівартістю.

У практичній діяльності підприємств в рамках управлінського обліку можуть розраховуватися наступні види собівартості: технологічна, виробнича, планова (нормативна), реалізованої продукції, операційної діяльності і звичної діяльності.

Технологічна собівартість - усі витрати, які безпосередньо пов'язані з певним видом продукції, що випускається. Її розрахунок пов'язаний з розподілом витрат на прямі й непрямі.

Під виробничою собівартістю продукції (робіт, послуг) розуміються поточні витрати підприємства на її виробництво, які виражені у грошовій формі.

Планова (нормативна) собівартість - це нормативні витрати ресурсів на виробництво конкретного виду продукції у майбутньому (планованому) періоді, розраховані на підставі існуючих норм витрачання ресурсів, стандартів і технічних умов, які встановлені для певного виду продукції.

Собівартість реалізованої продукції складається з частини виробничої собівартості, що припадає на реалізовану продукцію, понаднормових витрат і нерозподіленої частини постійних загальновиробничих витрат.

Собівартість операційної діяльності є аналогом повної (заводської) собівартості і відображає всі витрати на виробництво та реалізацію продукції, а також інші витрати, пов'язані із здійсненням операційної діяльності.

Найекономічніший і доцільний підхід до побудови системи обліку витрат і калькуляції собівартості - це виділення типових груп управлінських рішень (наприклад, контроль за трудовитратами або використанням матеріалів) і вибір відповідних до них об'єктів обліку витрат (наприклад, продукція або підрозділ).

Сучасні системи обліку витрат в рамках впровадження на підприємстві управлінського обліку разом з традиційними завданнями - оцінка запасів і визначення прибутку - забезпечують надійну базу для прогнозування економічних наслідків наступних рішень:

- випуск якої продукції продовжити ? Припинити ?

- яку встановити ціну ?

- чи змінювати нам технологію і організацію виробництва ? і т.д. Розв'язання перерахованих завдань, як і багатьох інших, ґрунтується на

правильному й об'єктивному поділі витрат згідно з класифікаційними ознаками.

Облік виробничих витрат ведеться за напрямами, які є галузями діяльності підприємства, де потрібний відокремлений цілеспрямований облік витрат на виробництво.

З метою задоволення потреб різних видів користувачів вся інформація про витрати, яка використовується у процесі ведення управлінського обліку, може бути поділена на:

- інформацію для оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

- дані для ухвалення рішень і планування;

- відомості для контролю і регулювання фінансово-господарської діяльності.

Класифікація витрат, виходячи з напрямів їх обліку може бути представлена таким чином:

- для оцінки запасів і визначення фінансових результатів:

■ вичерпані й невичерпні;

■ витрати на продукт і витрати на період;

■ прямі й непрямі;

■ основні й накладні;

- для ухвалення управлінських рішень:

■ релевантні й нерелевантні;

■ постійні й змінні;

■ маржинальні й середні;

■ реальні й можливі;

- для контролю і регулювання:

■ контрольовані й неконтрольовані.