ТЕМА 1.2.ВЛАСНІСТБ ТА ЇЇ РОЛЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ

1. Власність як економічна категорія. Типи, форми та види власності

2. Відносини власності в Україні.

1. Власність як економічна категорія. Типи, форми та види власності

Соціально -економічним стрижнем будь-якої економічної системи є відносини власності.

Власність (як економічна категорія) - це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення чинників й результатів вироб ництва.

Місце власності в економічній системі визначається тим, що саме вона визначає: спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва; специфічність дії економічних законів; цілі й мотиви виробництва; характер розподілу й споживання створеного продукту; пануючу систему політичної й економічної влади.

Відносини власності проявляються через її об'єкти й суб'єктп Об'єкти власності - це все те, що можна привласнити (наприклад, засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні та історичні цінності тощо). Суб' єкти власності - це персоніфіциро-вані носії відносин власності (наприклад, окрема особо як носій майнових і не-майнових прав й обов' язків; юридичні особи; держава в особі органів держав­ного управління, муніципалітетів тощо).

Юридичний аспект власності відображається в реалізації прав власності на майно та інші господарські активи. Ключовими категоріями з точки зору прав власності є такі:

- користування як процес виробничої експлуатації об' єкта;

- володіння як фактичне панування над об'єктом;

- розпорядження як право прийняття управлінських рішень;

- відчуження з втратою прав власника;

- траст як делегування прав власності іншій особі.

Існує два підходи до класифікації форм власності.

Перший - вертикально-історичний, передбачає, що кожній цивілізації відповідав пануючий об' єкт привласнення (Аграрна цивілізація спиралася на зе мельну власність і сільське господарство як головну галузь. Але в межах зазначеної системи виділяють географічно-локальні форми: античну, азіатську і германську цивілізацію. Індустріальна цивілізація відрізняється домінуванням у якості головного об'єкта власності засобів і умов праці.

Постіндустріальна форма цивілізації характеризується перевагою власника інформації).

Другий - горизонтально-структурний (передбачає класифікацію економічних форм власності, її видів і типів). Умовами й критеріями цієї класифікації є рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання робітника із засобами виробництва, ступінь правочинностей суб'єкту та ресурси, результати управління виробництвом, механізм розподілу доходів.

Відзначимо основні типи й форми власності:

- приватна (індивідуальна, сімейна з використанням найманої праці або без зазначеного використання);

- державна (загальнодержавна, місцева (комунальна, муніципальна));

- колективна (кооперативна, часткова (пайова), корпоративна (акціонерна), суспільних організацій, асоціацій та ін);

- змішана за участю представників не менш двох вказаних типів, зокрема, сумісна за участю іноземних учасників.

Економічний розвиток людства постійно пов' язаний з процесами зміни типів і форм власності. Принциповими є такі категорії:

- роздержавлення  як  комплекс  заходів,  як і спрямовані  на подолання державного монополізму;

- приватизація як форма роздержавлення з відчуженням колишнього об'єкта державної власності на користь недержавної особи;

- націоналізація як процес, протилежний приватизації;

- денаціоналізація (реприватизація) як процес повернення до приватних володарів об' єктів, що були раніше націоналізовані.

2. Відносини власності в Україні

Стрижнем переходу до нової системи є зміни в структурі власності шляхом роздержавлення і приватизації в таких основних формах:

- перетворення   державного   підприємства   в   господарське товариство, зокрема, акціонерне;

- викуп майна державного суб'єкта орендатором;

- викуп майна трудовим колективом;

- продаж підприємств на конкурсній (змагальній) основі.

Приватизація в Україні пройшла два основних етапи:

1) сертифікатна, або так звана "ваучерна" приватизація, коли кожний громадянин отримав приватизаційний майновий сертифікат еквівалентом 10,5 гри протягом 1993-1997 років;

2) грошова, коли на змагальній основі визначалися нові власники або володарі контрольного пакету акцій (починаючи з 1998 р. і до нашого часу).

Але не завжди зміна типу власності є синонімом ефективного господарювання. Тому головною проблемою перехідного періоду є пошук оптимального співіснування державного, колективного та приватного секторів економіки.

Аналізуючи відносини власності в Україні, доцільно спиратися на Закон «Про власність». Проблему аналізу даного закону доцільно винести для обговорення на практичних заняттях й рекомендувати студентам самостійно ознайомитися з даним законом.