ТЕМА 1.1. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

1. Предмет і функції економічної теорії.

2. Методи пізнання соціально-економічних процесів.

1. Предмет і функції економічної теорії

Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама знахо­диться у постійному пошуку й розвитку, що обумовлює доповнення й уточнення предмету дослідження. Еволюцію уявлень про предмет економічної теорії може надати аналіз основних етапів становлення й розвиту економічної думки, які подані у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. - Основні етапи розвитку економічної теорії.

Теоретична Представники школа

Основні положення

1                         2 3

Меркантилізм      Ж.-Б. Кольбер, (XVI -XVII ст.)           Т. Ман,

А. Монкретьєн („Трактат політичної економії, 1615р.)

Багатство нації - золото, його джерелом є зовнішня торгівля. Прак­тичні рекомендації: ввозити до країни якомога менше товарів, а вивозити якомога більше, тоді до країни буде поступати золото. Держава повинна заохочувати розвиток виробництва і зовнішньої торгівлі

Фізіократи Ф.Кене (XVIII ст.) („Економічна таблиця", 1758р.) А. Тюрго

Джерело багатства нації сільсько­господарське виробництво. У ньому створюється той додатковий продукт (перевищення виробленого продукту

над с пожитим), за рахунок якого й утворюється багатство нації. Промисловість - „безплідна сфера", тому, що вона тільки переблює продукти землеробства.

1 І 2 І З

Класична

політична

економія

(XVII-ХУШст.)

В. Петті („Трактат о податках і зборах",1662р.), А.Сміт („Дослідження про причини і природу багатства народів",

1776р.),

Д. Рикардо („Дачала політичної економії, 1817 р.)

Джерело багатства суспільства -праця у сфері матеріального виробництва, результати якої (вироблені товари) і складають багатство нації. Ринок і кон­куренція без втручання держави створюють найбільш сприятливі умови для розвитку виробництва. В умовах ринку люди керуються власними інтересами („економічна людини"), переслідують особисті цілі, але, керовані „невідомою рукою", сприяють реалізації інтересів інших людей і суспільства в цілому. А.Сміт під „невідомою рукою" розумів дію об'єктивних економічних законів.

Марксистська політич на економія (сер. ХІХ ст.)

К. Маркс („Каштал",1867р.) Ф. Енгельс

Продукт створюється працею най­маного працівника, а привлас­нюється власником капіталу, що я вляє с обою експлуатацію та соціальну несправедливість. Позбавитися експлуатації робіт­ничий клас може лише у результаті соціалістичної револю­ції, ліквідації приватної власності й заміни її на суспільну. Ринок необхідно замі-нити планом; усім е коном ічним життям повинна керувати держава.

Маржиналізм

(ХІХ ст.)

У .Джевонс, Л.Вальрас, К. Менгер, Е. Бем-Баверк

Пердмет вивчення економіки— поведінка окремих суб'єктів, які включені у господарські відно­сини. Останні керуються у своїй діяльності власними, суб'єктив­ними оцінками вигод і витрат, що виникають у процесі економічної діяльності. Маржиналісти ввели у практику економічного аналізу конце пцію граничних величин, яка широко використовується у сучасних економічних теоріях.

1 І 2 І ~3

Некласичний напрямок

(кінець ХІХ ст.)

А .Маршалл ( „Принципи економікс", 1890р.)

А.Маршалл розробив сучасну теорію ринку, проаналізував механізм ринко­вого ціноутворення, взаємодію попиту й пропозиції, вплив різноманітних факторів на попит і пропозицію.

Інституціона

лізм (початок

ХХ ст.)

Т.Веблен („Теорія праздного класу", 1899р.) Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Д. Гєлбрейт („Дове індустріаль­не суспільство", 1961р.)

Розглядають економіку як систему, де відносини між господарськими суб'єк­тами визначаються не тільки економіч -ними, але й позаекономічними факто­рами Поняття „інститут" трактується досить широко: і як держава, корпо­рація й профспілки, і як конкуренція, монополія, податки, і як стійкий образ мислення, і як юридичні норми.

Кейнсіанство

(ХХ ст.)

Дж.М.Кейнс („Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей",

1936 р.)

Такі негативні явища, як криза, інфляція, безробіття, монополіза-ція, що внутрішньо притаманна ринку, і хоча ринковий механізм може само­стійно справитися з цими явищами, втрати суспільства при цьому занадто великі. За для їх мінімізації необхідно державне втручання. Дж. М.Кейнс об -ґрунтував необхідність, форми, методи державного регулювання економіки, створив теорію змішаної економіки

Монетаризм

(ХХ ст.)

М Фрідмен („Кількісна теорія грошей", 1956р.)

Між темпами розвитку економіки і динамікою кількості грошей в обігу існує певна залежність. Держава, маючи абсолютне право випуску гро­шей в обіг, може впливати на темпи економічного розвитку, безробіття, рі­вень цін, регулюючи кількість грошей в обігу.

Неокласич ний синтез

(ХХ ст.)

П. Самуельсон („ЕЕкономікс", 1948р.)

Існуюча ринкова самоналаштованість повинна доповнюватися обережним державним регулювання. У реальній економіці важливо добитися опти­мального співвідношення стихійних сил ринку та усвідомленого регулю­вання, виключаючи надмірності остан­нього й підриву ринкових стимулів.

Аналізуючи матеріали таблиці, можемо відзначити, що представники традиційних шкіл (меркантилізм, фізіократи, класична школа) зв'язували предмет науки з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами. Так, представники стародавньої думки вважали предметом вивчення науки - закони домогосподарства, домоволодіння; меркантилісти, фізіократи, класики - наука про виникнення, примноження та розподіл багатства нації; марксисти - наука про виробничі відносини й закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на різних етапах розвитку суспільства. Представники сучасних економічних течій зв'язують предмет науки з проблемою обмеженості ресурсів, ефективністю їх використання, альтернативністю вибору й дають наступні в изначення предмету:

- наука, про сферу індивідуальних й суспільних дій людей, яка найтіснішим чином зв'язана з створенням і використання матеріальних основ добробуту (А. Маршалл);

- наука про діє людей у процесі вибору обмежених ресурсів за для виробництва різноманітних товарів (П. Самуєльсон);

- вивчення поведінки людей, як зв'язку між метою і обмеженістю ресурсів, що мають альтернативні шляхи використання (Дж. Робінсон);

- наука про ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб (К. Макконнелл, С. Брю).

Узагальнюючи сказане, можна дати наступне визначення предмету економічної теорії, це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, яка направлена на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

Об'єктом дослідження економічної теорії є економіка в цілому, на усіх рівнях:

- мікрорівені з особливостями діяльності окремих споживачів і виробників, продавців і покупців;

- макрорівені зі специфікою функціонування господарства країни в цілому;

- мегарівені з оцінкою діяльності в межах світового господарства і міжнародних економічних зв' язків.

Доцільно зазначити, що економічна теорія не є механічною сумою її складових, Усі її частини знаходяться у нерозривній єдності та органічному взаємозв'язку, що забезпечує цілісність сприймання економіки як само­достатньої й динамічної системи, що функціонує на національному і світовому рівнях.

Важливо зазначити, що разом з еволюцією визначення предмету науки, еволюціювала й її назва.

Вперше термін "економіка" ввів Аристотель у 3 ст. до н.е. У перекладі з грецької "економіка" означає мистецтво ведення домашнього господарства ("ойкос" - дім, "номос" - вчення). Аристотель відрізняв економіку і хриматистику. Перша пов'язується зі задоволенням потреб людей, друга - з накопиченням грошей.

Термін "політична економія" вперше використував французький вчений-меркантиліст Антуан де Монкретьєн у 1615 році при виданні своїй книги "Трактат політичної економії".

Термін „економікс" - АМаршалл, П.Самуельсон, КМакконнелл і С.Брю.

Економічна теорія, пізнаючи об' єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії, закони, принципи.

Економічні категорії - найбільш абстрактні, загальні поняття, які відображають принципові умови економічного життя суспільства (наприклад, товар, гроші, розподіл, багатство та ін).

Економічні закони - об'єктивні, стійкі причинно -наслідкові зв'язки в межах виробничих відносин. Розрізняють всезагальні, загальні й специфічні (спеціальні) закони.

Все загальні закони описують взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин протягом усій історії людства. Наприклад, мова йдеться про закони економії часу, підвищення потреб.

Загальні закони відображають взаємозв'язки організаційно-економічних відносин і продуктивних сил протягом довготривалих періодів історії. Наприклад, закони товарного виробництва: закон попиту, закон вартості та іи

Специфічні (спеціальні) закони аналізують особливості розвитку виключно виробничих відносин на вузьких відрізках історичного розвитку.

Розрізняють дві форми пізнання і використання економічних законів: емпірична (коли люди, які не знають сутності економічних законів, використовують їх інтуїтивно у своїй економічний діяльності); наукова (коли люди, які пізнали й зрозуміли сутність економічних законів, використовують їх свідомо, ефективно у своїй економічній діяльності).

Розрізняють також рівні використання економічних законів, їх три:

- науково-теоретичний;

- державно-управлінський;

- господарсько-практичний.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, які включають певні припущення, усереднення, що відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Відображуючи взаємозв'язки економічних явищ, економічні принципи є менш стійкими й мають менш обов' язків характер порівняно з економічними законами.

Характеризуючи предмет економічної теорії, важливо визначити наступні ключові терміни: „продуктивні сили", „виробничі відносини" та їх складові елементи.

Продуктивні сили складаються з двох елементів: робочої сили й засобів вироб ництва.

Робоча сила - особистий чинник виробництва як здібність людини діяти у матеріальній та духовній сферах.

Засоби виробництва - уречевлений чинник виробничої діяльності як сукупність предметів, засобів і умов праці.

Предмети праці - об'єкти впливу людини при виробничої діяльності, зокрема, речовини природи й продукти попередньої переробки (сировина, напівфабрикати).

Умови праці виконують функцію забезпечення загальних умов вироб ництва і є необхідною складовою нормальної діяльності (будівлі, споруди, засоби безпеки та ін.).

Засоби праці - провідники людського впливу на предмет праці (устаткування, інструменти, ЕОМ та ін). Особливе місце у зазначених засобах займають знання у широкому розумінні включаючи інформацію.

Виробничі відносини являють собою сукупність відносин людей у сферах безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. При цьому відрізняють організаційно-економічні й соціально-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини характеризують систему зв'язків між людиною і виробничим процесом (поділ праці, організація і оплата праці, грошовий обіг та ін). Соціально-економічні відносини описують відносини людини й людини при здійсненні господарської діяльності. Йдеться про відносини власності, розподілу доходів і багатства у цілому, відтворення суспільного виробництва. Визначальною формою соціально-економічних відносин є власність. Організаційно-економічно визначають індивідуально-сімейну, колективну, державну, міжнародну власність.

Визначають також позитивну і нормативну науку.

Позитивна економічна теорія аналізує наявні факти й процеси економічної дійсності (те, що є).

Нормативна економічна теорія надає рекомендації подальшої практичної діяльності на підставі узагальнень позитивної науки.

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки, були сформовані її основні функції: теоретико-пізнавальна (добуває знання, систематизує їх, розкриває закономірності процесів і явищ економічного життя); методологічна (є методологічною базою для усієї системи економічних наук, тобто розкриває загальноположні базові поняття, економічні закони,принципи господарювання); практична (передбачає наукове обгрунтування економічної політики держави, розробку рекомендацій використання принципів й методів раціонального господарювання); прогностична (передбачає розробку наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому, зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів), виховна (передбачає формування економічної культури, логіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і світовому рівнях й дає змогу випрацьовувати грамотну економічну поведінку).

2. Методи пізнання соціально-економічних процесів

Кожна наука спирається на сукупність інструментів вивчення свого предмету, або на систему методів пізнання. Економічна теорія має також власний інструментарій дослідже нь, або методологію.

Взагалі методологія - це вчення про методи наукового пізнання суті явищ предмету науки. В перекладі з грецького "метод" - шлях до чого- небудь.

Економічна теорія користується двома групами методів досліджень:

- за га льнонаукові;

- спеціальні.

Загальнонаукові методи містять такі складові: 1.    Структурно-функціональний аналіз, що передбачає розгляд явища як складної системи з обов' язковим розглядом функцій елементів. Вказані функції об'єднуються такими угрупованнями взаємозв 'язків:

- координаційні, що пов'язані з узгодженістю структурних елементів системи;

- субординаційні   що   підкреслюють   ранжирування   елементів по пріоритетності;

- генетичні, що аналізують історію розвитку зв' язків.

2. Поєднання кількісного і якісного аналізу з використанням математичного моделювання соціально-економічних процесів.

3. Метод наукової абстракції з виділенням істотних рис і явищ з одночасним уникненням від розгляду другорядних процесів. Істотні, глибинні характеристики є науковими абстракціями, які не існують у чистому вигляді, але дозволяють описати суть явищ з подальшим доповненням новими формами.

4. Аналіз і синтез, що поєднують початкове розчленування явища на окремі частини з подальшим розглядом кожної з них і складання різних елементів у цільну систему.

5. Індукція і дедукція, які вибирають протилежні підходи до взаємодій часткового і загального. Індуктивний метод дозволяє робити загальні висновки після находження закономірностей рис часткового. Дедуктивний підхід спочатку надає загальний алгоритм, а часткові висновки є лише окремими випадками вихідного положення.

6. Поєднання логічного й історичного використовується в економічний теорії для дослідження економічних процесів у єдності: історичний вивчає процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникли, розвивалися, змінювалися один за одним; логічний досліджує економічні процеси в їх логічній послідовності, досліджуючи від простого до складного, звільнюючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів, що не притаманні даному процесу.

Спеціальні методи в економічній теорії містять такі основні форми:

1. Економічний експеримент. Штучне відтворення економічних процесів та явищ з метою їх вивчення, за оптимально сприятливих умов й подальшого практичного втілювання.

2. Використання статистичних, або економетричних інструментів.

3. Використання вихідних принципів поведінки економічних суб'єктів:

- кожний веде себе раціонально, наприклад, мріє про максимізацію доходів при мінімізації витрат;

- принцип "за решти рівних умовах", коли взаємодії двох параметрів розглядаються в динаміці при незмінності інших величин; наприклад, висновок про зворотний зв'язок динаміки цін на товар і величини попиту є справедливим при постійності інших чинників попиту.

4. Економічне моделювання. Являє собою формалізований опис економічних процесів та явищ за допомогою математики і економетрики, структура яких абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель дає змогу наочно й глибоко досліджувати основні риси й закономірності розвитку реального об 'єкту пізнання. Економічні моделі можуть бути вербальними, аналітичними, графічними, у вигляді числових таб лиць тощо.

5. Паралельне використання словесного (вербального), графічного і аналітич -ного методів аналізу економічних процесів. При цьому ми отримуємо однакові висновки.

Отже, визначення предмету, функцій економічної теорії та методів соціально-економічного аналізу дозволяє в подальшому вивченні дисципліни якісно і кількісно охарактеризувати складні явища в економіці.