ТЕМА 1.6. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

1. Проблема обмеженості економічних ресурсів. Крива виробничих можливостей, її графічний аналіз.

2. Закони обмеження природних ресурсів, зниження енергетичної ефективності природокористування, падіння природно - ресурсного потенціалу.

1. Проблема обмеженості економічних ресурсів. Крива виробничих можливостей, її графічний аналіз

Людина існує у світі обмежених можливостей. Не тільки окрема людина, але й все суспільство, існує у світі обмежених можливостей, незважаючи на те, що за віки своєї історії людство суттєво розширило межи цих обмежень. Але й сьогодні обмеженість наявних ресурсів залишається важливою проблемою.

У процесі вибору, який нав'язаний обмеженістю наявних ресурсів, люди стикаються з необхідністю вирішення трьох фундаментальних завдань: .Що, тобто, які товари чи послуги і в якій кількості виробляти? Як, тобто за допомогою яких обмежених ресурсів й технічних засобів, виробляти необхідні людям блага? Для кого виробляти ці обмежені миттєві блага?

При обговоренні цих та інших, пов'язаних з ними завдань, економісти широко використовують різного роду моделі, що дозволяють у компактній формі отримати певні результати

Спробуємо за допомогою найпростішої моделі сформулювати основну економічну проблему, „що, як і для кого виробляти?". Припустімо, що мешканці якоїсь гіпотетичної країни можуть використовувати свої природні й людські ресурси для виробництва засобів виробництва і предметів споживання. Побудуємо графік виробничих можливостей цієї країни (рис. 1.6.1.).

На осі абсцис будемо відкладати кількість предметів споживання (Х), на осі ординат - кількість засобів виробництва (У). Крива АВСД що має назву крива виробничих можливостей, характеризує максимально можливі обсяги вироб ництва засобів виробництва і предметів праці при використанні усіх наявних ресурсів. Це означає, що кожна точка на цій кривій показує певну комбінацію товарів цих двох видів. Наприклад, точка В показує комбінацію Хв одиниць предметів споживання і Ув одиниць засобів виробництва.

Графік кривої виробничих можливостей дозволяє мати більш чітке уявлення про три взаємопов'язані поняття: обмеженість ресурсів, вибір, витрати.

Точка Б, що знаходиться у межах виробничих можливостей, показує таку комбінацію засобів виробництва й предметів споживання, яка значно менша за можливий обсяг при ефективному використанні всіх ресурсів. Якщо вибрати цю точку, то матимемо недовикористання ресурсів (наприклад, безробіття) або низьку ефективність використання ресурсів (наприклад, великі витрати, у тому числі й робочого часу).

Точка М характеризує такий випуск продукції, який є недосяжним при пов ному використанні наявних ресурсів та існуючих технологій.

Таким чином, крива АВСД (межа області виробничих можливостей) характеризує одночасно й можливий, й бажаний обсяг виробництва. Точки на самій кривій АВСД представляють різні можливі сполучення обсягів випуску засобів виробництва і предметів споживання, необхідно вибрати ту комбінацію, що є найбільш ефективною.

Порівняємо точки В і С. Якщо вибрати точку В, то віддаємо перевагу більшому виробництву засобів виробництва (Ув) і меншій кількості предметів споживання (Хв). Якщо вибираємо точку С, отримаємо протилежну ситуацію. При переході від точки В до точки С отримаємо додатково ЛХ=ОХс - ОХв у одиницях предметів споживання, жертвуючи ЛУ =ОУс - ОУв одиниць засобів вироб ництва.

Кількість одного товару, яку необхідно принести в жертву для зб ільшення виробництва іншого товару на одиницю, називають альтернативними витратами, або витратами втрачених можливостей

Далі розглянемо форму кривої АВСД. Вона випукла праворуч - догори. Це пов'язано з тим, що одні ресурси можуть більш продуктивно використовуватись при виробництві предметів споживання, інші - засобів виробництва. Рухаючись по межі виробничих можливостей праворуч - донизу і змінюючи таким чином структуру виробництва на користь збільшення випуску предметів споживання, у виробництво залучається все більше малоефективні для виробництва предметів споживання ресурси. Тому кожна додаткова одиниця випуску предметів споживання буде вимагати все більшого скорочення виробництва засобів виробництва. У міру наближення до будь-якої з осей координат нахил кривої (до даної осі) буде зростати, а це призводить до зростання альтернативних витрат.

Чи може суспільство вийти за межі своїх виробничих можливостей? Чи може зсунутися КВМ догори і праворуч? Безумовно, так. Або за рахунок технічних та економічних нововведень, або за рахунок збільшення виробничих ресурсів (відкриття нових природних копалин, включення у виробничу діяльність тих, хто раніше не працював і т.п). Якщо нові технологічні процеси будуть впроваджуватися одночасно й рівномірно у всіх галузях, то зсув КВМ буде таким, як показано на графіку (рис. 1.6.3). Точка М, що знаходилась поза межами першої КВМ, стане тепер досяжною.

Якщо нововведення будуть здійснюватися більше в галузях, що виробляють засоби виробництва, збільшення області виробничих можливостей буде зміщено праворуч, що відображає графік на рис. 1.6.2.

Якщо нововведення будуть здійснюватися у галузях, що виробляють предмети споживання, збільшення області виробничих можливостей буде зміщено праворуч донизу, що відображає графік на рис. 1.6.4.

За умов обмеженості ресурсів проблема вибору, що є продовженням конкуренції за використання обмежених ресурсів, неподолана, а боротьба з нею є безплідною. Можна примусити конкуренцію прийняти ту чи іншу форму, полегшити чи утруднити здійснення вибору. Завдання полягає не у знищенні конкуренції, а в тому, щоб надати їй цивілізованої форми, примусити її пра цювати на благо людей.

Таким чином, КВМ дозволяє продемонструвати такі фундаментальні економічні поняття, як обмеженість ресурсів, проблема вибору, альтернативні витрати.

Людство виробило декілька способів упорядкованого розподілу обмежених ресурсів та результатів виробництва між конкуруючими цілями.

2. Закони обмеження природних ресурсів, зниження енергетичної ефективності природокористування, падіння природно - ресурсного потенціалу

Право природокористування -  система  юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання,відновлення та охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб'єктів природокористування. Таким чином, під правом природокористування мається на увазі інститут загальної частини екологічного права, в якому об'єднані норми, які визначають загальні положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання.

Розрізняють наступні види права природокористування: Об'єктивне право,  яке включає механізм правового регулювання і забезпечення правовідносин природокористування:

- норми,     які     визначають     підстави     виникнення,     зміни права природокористування;

- норми, що встановлюють комплекс прав і обов'язків природокористувачів;

- форми і види правовідносин природокористування;

- юридичні   засоби   захисту   прав   суб'єктів   правовідносин природо­користування;

- норми,   які   встановлюють   підстави   припинення   права природо­користування.

Суб'єктивне право, яке включає сукупність повноважень особи щодо використання, відтворення та захисту природних ресурсів:

- сукупність  прав  і обов'язків   щодо  виникнення  суб'єктивного права природокористування та його захисту;

- сукупність     прав     і     обов' язків     щодо     володіння     об' єктами природокористування;

- сукупність  прав та обов'язків  щодо використання об'єктів природо­користування;

- сукупність прав і обов'язків щодо зміни та припинення суб'єктивного права природокористування;

- сукупність прав, обов'язків, щодо захисту порушеного суб' єктивного права природокористування.

Зміст права природокористування - сукупність прав і обов'язків суб' єктів права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами чинного законодавства чи відповідною угодою на користування природними ресурсами (договором оренди тимчасового, короткострокового або довгострокового користування).

Право природокористування як комплексний правовий інститут поділяється на види, що відповідно до норм екологічного законодавства здійснюється за різними класифікаційним ознаками. Так, за типом природного об'єкта, який використовується, право природокористування поділяється на:

- Право землекористування;

- Право водокористування;

- Право надрокористування;

- Право лесокористування;

- Право користування об'єктами тваринного світу;

- Право користування об'єктами рослинного світу (нелесной рослинністю);

- Право користування  територіями та об'єктами природно заповідного

фонду.

За поширеністю і правовими підставами виникнення розрізняється право загального та право спеціального природокористування.

Право загального природокористування означає гарантовану законом можливість всіх громадян користуватися здоровим навколиш ним природним середовищем та обов'язковим виконанням встановлених правил його охорони.

Право спеціального природокористування встановлюється і регулюється державою в інтересах цільового використання природних ресурсів в процесі їх господарської експлуатації та рекреаційного використання. Воно включає право землекористування, лесопользованія. Основою для його виникнення є акт компетентного органу держави про надання відповідного ресурсу в користування і господарську експлуатацію за його цільовим призначенням.

За термінами, на які надається право природокористування, виділяється право постійного і право тимчасового природокористування. Різний рівеньохоронного режиму встановлений для користування природними ресурсами загальнодержавного та місцевого значення. За способами виникнення право природокористування поділяється на первинне і вторинне (щодо землі, води, лісів). За ознакою можливості доступу до відповідного природного об'єкту інших користувачів законодавство виділяє відокремлений і неотделенное природокористування. Можливе розділення права природокористування на види і за іншими класифікаційним критеріями.

Проблеми та напрямки розвитку мінерально-сировинної бази, відновлення природних ресурсів, раціонального природокористування та ресурсозбереження, охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами в техногенно напружених регіонах закріплені рядом законодавчих актів України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів, знайшли своє відображення в державних і обласних програмах. Так, стратегічною галуззю України є вугільна, шляхи розвитку якої відображені в проектах Державної Програми "Українське вугілля", програми науково - технічного розвитку Донбассу на період до 2020 р.

Таким чином, правова регуляція природокористування здійснюється через систему керівних, зобов'язуючих і заборонних норм права. Керівні норми встановлюють умови та порядок виникнення права користування природними ресурсами, визначають межі поведінки пріродокорістувачів, надають їм необхідні гарантії реалізації та охорони їх прав та ефективного виконання покладених на них обов'язків. Зобов'язуючи норми спрямовані на регуляцію виконання природокорістувачамі правил використання природного багатства, пла нів та заходів, в галузі використання та відновлення природних ресурсів, зб ереження і поліпшення природного середовища.