ТЕМА 1.5. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК

1. Економічні потреби: сутність та класифікація. Закон зростання потреб.

2. Економічні інтереси: сутність, основні види.

1. Економічні потреби: сутність та класифікація. Закон зростання потреб

Економічні потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер, тому що відображають відносини людей до недостатку певних благ, що пов' язаний з бажанням володіти ним и. Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економ ічної науки.

Потреба — це нужда у чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

У найзагальнішому вигляді виділяють потреби:

- біологічні, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

- соціальні,   зумовлені   соціальною   (суспільною)   природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

- духовні (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Економічні потреби — це потреби в економічних благах. Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.

Економічні потреби класифікуються за певними критеріями:

За ступенем реалізації:

- абсолютні, які відповідають світовому рівню;

- дійсні, які типові для даної країни або регіону;

- пла тос проможні.

За пріоритетністю (по А. Маслоу):

- фізіологічні;

- у безпеці й захисті;

- соціальні (у спілкуванні);

- у повазі;

- у самовираженні й самореалізації.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на пе рший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

За суб 'єктами:

- індивідуальні, колективні й суспільні;

- потреби домогосподарств, підприємств і держави.

За характером виникнення:

- первинні (базові), що пов'язані із самим існуванням людини (їжа, одяг, житло, безпека, тощо);

- вторинні, що виникають й змінюються у результаті розвитку цивілізації (модний одяг, комфортне житло, тощо).

За засобами задоволення:

- мате ріальні;

- нематеріальні (духовні).

За те рміновістю задоволення:

- першочергові;

- другорядні.

За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у предметах споживання).

За можливістю задоволення:

- насичені, втомовані (мають чітку межу й можливе повне задоволення);

- ненасичені, невтомовані (не можуть бути задоволені, не мають меж нас иченості).

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги В їхній сукупності розрізняють:

- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);

- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);

- теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб' єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.

Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв' язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення

Вирішення протиріччя між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності.

Виявлення шляхів найкращого застосування обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб пов'язане з постійною оцінкою та відбором альтернативних варіантів підвищення ефективності економіки.

Розуміння потреб споживачів та вміння задовольнити ці потреби одночасно з раціональним використанням обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Задоволення потреби супроводжується отриманням корисності. При цьому діє закон спадної граничної корисності, за яким кожна додаткова одиниця блага, що споживається, приносить людині менше задоволення, ніж попередня.

Виділяють наступні етапи розвитку потреб:

- 1-й етап при домінуванні матеріально-речових потреб (до кінця 50-х років ХХ століття);

- 2-й етап з перевагою потреб у соціальних послугах (до нашого часу);

- 3-й етап при пріоритетності вільного часу почав формуватися у 80-90 роки ХХ століття.

2. Економічні інтереси: сутність, основні види

Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів.

Економічний інтерес— це усвідомлене бажання економічних суб'єктів задовольнити певні потреби, тобто економічні інтереси є усвідомлені потреби

Суб'єкти економічних інтересів — окремі індивіди, сім'ї, домо-господарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Суб'єкти економічних відносин є в иразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці: економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корис ності благ з урахуванням існуючих цін тадоходів; економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції; економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Об'єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси можливо класифікувати:

- За суб'єктами: державні; групові (колективні); особисті (індивідуальні).

- За об'єктами: матеріальні (майнові, фінансові); духовні (інтелектуальні); соціальні ( влада, місце у суспільстві).

- За ступенем усвідомлення: дійсні; бажані.

- За способом реалізації: завдяки зростанню доходів; за рахунок накопичення колективного й національного багатства; за рахунок підвищення соціально-економічної ефективності.

- За ознакою часу: поточні; перспективні.

Отже, економічні інтереси є формою вияву економічних потреб, відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб, спонукають економічних суб'єктів до діяльності для задоволення потреб.

Економічний інтерес, як усвідомлене бажання задовольнити певну потребу викликає внутрішнє бажання до конкретних дій, які направлені на об'єкт уваги, певну ціль. Спонукання ж економічних суб'єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреб (чи не задоволення), таким чином утворюючи логічний ланцюжок активної діяльності, який подано у схемі 1.5.1.

Схема 1.5.1.

Потреба —    Економічний інтерес   —   Мотив    —      Дія і

Т і

Т   —   —   Результат (задоволення, часткове     —    <— і задоволення, незадоволення потреб)

Система взаємопов'язаних та взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Єдності інтересів можливо досягти у процесі їх взаємодії та взаємореалізації. До шляхів поєднання економічних інтересів відносять: субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим, координоване погодження різноманітних інтересів усіх економічних суб'єктів. Механізм погодження економічних інтересів визначається економічною системою. Відповідно кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму узгодження економічних інтересів.