7.17.        ВИМУШЕНІ МІГРАНТИ

Вимушені мігранти в Республіці Таджикистан. Вимушеним мігрантом в Республіці Таджикистан визнається громадянин Республіки Таджикистан або особа, що постійно мешкає на території держави, змушена покинути місце свого постійного проживання внаслідок здійсненого стосовно неї насильства або загрози реальної небезпеки за ознакою расової, національної належності, походження, віросповідання, мови, політичних поглядів, а також належнос­

ті до певної соціальної групи, масових заворушень, що суттєво ущемляють права людини, та інших умов, які порушують громадський спокій у місці її постійного проживання. Вимушеним мігрантом не може бути особа, що здій­снила злочин проти світу, людства або інший умисний злочин.

Статус вимушених мігрантів регулюється Конституцією Республіки Та­джикистан, загальноприйнятими міжнародно-правовими нормами, Загаль­ною декларацією прав людини та Законом Республіки Таджикистан «Про вимушених мігрантів» , що набув чинності 20 липня 1994 р.

Особа, що хоче отримати в Республіці Таджикистан статус вимушеного мігранта, після того як вона залишила місце постійного проживання, або на підставах, передбачених ст. 1 Закону «Про вимушених мігрантів», зобов’я­зана звернутися з клопотанням до Головного управління у справах біженців Міністерства праці і зайнятості Республіки Таджикистан і його органи на місцях. Зазначені органи приймають рішення про реєстрацію клопотання про надання статусу вимушеного мігранта протягом трьох днів від дня звер­нення з клопотанням.

У випадку реєстрації клопотання про надання статусу вимушеного мі­гранта особа, що подала клопотання, має право:

0 отримати направлення на тимчасове поселення;

0 забезпечуватися безкоштовним проїздом і провозом багажу до місця тимчасового проживання;

0 проживати в місцях тимчасового поселення і користуватися кому­нальними послугами безкоштовно до вирішення питання про надан­ня статусу вимушеного мігранта;

0 отримувати харчування за встановленими нормативами;

0 користуватися медичною допомогою в державних установах охорони здоров’я;

0 отримувати разову матеріальну допомогу в розмірі, визначеною Ра­дою Міністрів Республіки.

Особа, що подала клопотання про надання статусу вимушеного мігран­та, зобов’язана:

0 повідомити відповідним органам дані, необхідні для розгляду питан­ня про надання статусу вимушеного мігранта;

0 дотримуватись встановленого порядку проживання в місці тимчасо­вого поселення;

0 проходити медичний огляд на вимогу органів охорони здоров’я.

Рішення про надання статусу вимушеного мігранта приймається Голо­вним управлінням у справах біженців Міністерства праці і зайнятості на­селення Республіки Таджикистан і його органами на місцях. Термін при­йняття рішення - не більше одного місяця з дня реєстрації клопотання про надання статусу вимушеного мігранта. До вирішення питання про постійне місце проживання, але впродовж не більше 6 місяців, Головне управління у

справах біженців Міністерства праці і зайнятості населення Республіки Та­джикистан і його органи на місцях забезпечують вимушеному мігранту:

0 безкоштовне проживання в місцях тимчасового поселення. За бажан­ням вимушеного мігранта він може тимчасово проживати у родичів або інших осіб з їх згоди без компенсації їм міграційною службою ви­трат на проживання;

0 надання допомоги в працевлаштуванні за місцем тимчасового посе­лення;

0 за відсутності можливості працевлаштування вирішити питання про надання допомоги із безробіття;

0 безкоштовне харчування у разі його непрацездатності, що підтвер­джено належно оформленими медичними документами;

0 надання медичної та лікарняної допомоги;

0 допомогу у порядку та розмірах, визначених Радою Міністрів Респу­бліки Таджикистан.

Вимушений мігрант не може бути повернений проти його волі в місце попереднього постійного проживання.

Особа втрачає статус вимушеного мігранта, якщо вона:

0 набула громадянства іншої держави;

0 виїхала на постійне місце проживання за межі Республіки Таджикистан;

0 отримала статус вимушеного мігранта шляхом надання неправдивих даних.

Особа, що втратила статус вимушеного мігранта, впродовж одного мі­сяця має право оскаржити в суді рішення, прийняті Головним управління у справах біженців Міністерства праці та зайнятості населення Республіки Таджикистан та його органами на місцях.

Вимушені переселенці в Російській Федерації. Вимушений переселе­нець - громадянин РФ, що покинув місце проживання внаслідок здійснено­го стосовно нього або членів його сім’ї насилля або переслідування за озна­ками расової чи національної належності, віросповідання, мови, а також за ознакою належності до певної соціальної групи або політичних поглядів, що стали приводом для проведення ворожих кампаній щодо конкретної особи або групи осіб, масових порушень громадського порядку.

Вимушеним переселенцем визнається:

1) громадянин РФ, змушений покинути місце проживання в іноземній державі та прибути на територію РФ;

2) громадянин РФ, що змушений покинути місце проживання та тери­торії одного суб’єкта РФ та прибув на територію іншого суб’єкта РФ.

Вимушеним переселенцем також визнається іноземний громадянин або особа без громадянства, що постійно проживають на законних підставах на території РФ та змінили місце проживання в межах держави з обставин, за­значених вище.

Вимушеним переселенцем визнається також громадянин колишнього СРСР, що постійно проживає на території республіки, яка входила до скла­ду СРСР, отримав статус біженця в РФ та втратив цей статус у зв’язку з на­буттям громадянства РФ, за наявності обставин, що заважали даній особі в період дії статусу біженця у влаштуванні на території РФ.

Статус вимушених переселенців, що надає економічні, соціальні та право­ві гарантії захисту їхніх прав та законних інтересів на території РФ встанов­люється та регулюється Конституцією, Законом РФ «Про вимушених пересе­ленців», що набув чинності з 25 грудня 1995 р., загальновизнаними принци­пами й нормами міжнародного права та міжнародними договорами РФ.

Вимушеним переселенцем не може бути визнана особа:

1) що здійснила злочин проти миру, людства або інший тяжкий злочин, що визнається таким законодавством РФ;

2) що не звернулася без поважних причин з клопотанням про визнання її переселенцем упродовж двадцяти місяців з дня вибуття її з місця проживання або протягом одного місяця з дня втрати статусу біженця у зв’язку з набуттям громадянства РФ;

3) що покинула місце проживання з економічних причин або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного та техногенно­го характеру.

Особа, що претендує на визнання її вимушеним переселенцем, вправі до залишення місця проживання звернутися з клопотанням у федеральний орган міграційної служби або територіальний орган міграційної служби за місцем переселення, до дипломатичного представництва або консульської установи РФ у державі свого перебування для направлення клопотання до міграційної служби за місцем передбачуваного переселення.

Рішення про реєстрацію клопотання приймається територіальним орга­ном міграційної служби протягом трьох днів з дня надходження клопотання.

Особа, що отримала посвідчення про реєстрацію клопотання, і прибулі з нею члени сім’ї, що не досягли 18-річного віку, мають право на:

1) отримання разової грошової допомоги на кожного члена сім’ї в порід­ку і в розмірах, які визначаються урядом РФ, але не нижче мінімаль­ного розміру оплати праці, встановленого федеральним законом;

2) отримання направлення територіального органу міграційної служби на проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених пересе­ленців за відсутності можливості самостійного визначення місця про­живання і місця перебування на території РФ;

3) сприяння в забезпеченні їх проїзду та перевезення багажу до місця тимчасового поселення в порядку, визначеному урядом РФ;

4) проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселен­ців, отримання харчування за встановленими нормами та користування

комунальними послугами відповідно до порядку, визначеного урядом, до вирішення питання про визнання їх вимушеними переселенцями;

5) безкоштовну медичну допомогу в державних та муніципальних уста­новах охорони здоров’я відповідно до законодавства РФ.

Особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію клопотання, та прибулі з нею члени сім’ї, котрі не досягли 18 років, зобов’язані:

1) перебуваючи в центрі тимчасового розміщення переселенців, повинні дотримуватися встановленого порядку проживання в ньому;

2) проходити обов’язковий медичний огляд;

3) повідомляти федеральному органу міграційної служби і територіаль­ному органу міграційної служби достовірні дані, потрібні для при­йняття рішення про надання їм статусу вимушеного переселенця.

Рішення про визнання особи вимушеним переселенцем приймається від­повідним територіальним органом міграційної служби протягом трьох міся­ців з дня реєстрації клопотання незалежно від можливості особи самостійно влаштуватися в цій місцевості.

Вимушений переселенець має право:

1) самостійно обирати місце проживання на території РФ, у тому числі в одному з населених пунктів, що запропоновані йому територіальним ор­ганом міграційної служби. Вимушений переселенець може відповідно до встановленого порядку проживати у родичів чи інших осіб за умови їхньої на те згоди незалежно від розміру житлової площі, яку вони займають;

2) при відсутності можливості самостійного визначення свого нового місця проживання на території РФ отримати у федерального органу міграцій­ної служби або територіального органу міграційної служби в порядку, що визначається урядом, направлення на проживання в центрі тимчасо­вого розміщення вимушених переселенців або в житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців;

3) на отримання сприяння в забезпеченні їх проїзду і перевезення багажу до основного місця проживання або до місця перебування у порідку, визначеному урядом РФ.

Вимушений переселенець зобов’язаний:

1) дотримуватися Конституції РФ та законів;

2) дотримуватися встановленого порядку проживання в центрі тимчасо­вого розміщення вимушених переселенців, у житловому приміщенні із фонду житла для тимчасового облаштування вимушених переселенців;

3) при зміні місця проживання перед виїздом знатись з обліку у терито­ріальному органі міграційної служби та впродовж одного місяця ста­ти на облік у територіальному органі міграційної служби;

4) проходити щороку переоблік у терміни, визначені територіальним органом міграційної служби.

Особа втрачає статус вимушеного переселенця при припиненні грома­дянства РФ.

Особа також втрачає статус вимушеного переселенця:

1) при виїзді на постійне проживання за межі території РФ;

2) у зв’язку із закінченням терміну надання статусу вимушеного пере­селенця.

Федеральний або територіальний орган міграційної служби позбавляє особу статусу вимушеного переселенця, якщо вона:

1) засуджена за вироком суду за здійснені злочини;

2) зумисне повідомила неправдиву інформацію або пред’явила свідомо фальшиві документи, що послужили підставою для визнання її виму­шеним переселенцем.

Повідомлення про позбавлення особи статусу вимушеного переселенця з вказівкою причин і порядку оскарження направляється цій особі впродовж п’яти днів з дня прийняття рішення.

Втрата особою статусу вимушеного переселенця або позбавлення цього статусу визнається відповідним органом міграційної служби.

Повноваження федеральних органів виконавчої влади, органів виконав­чої влади суб’єктів РФ та органів місцевого самоврядування стосовно виму­шеного переселенця регламентуються Законом РФ «Про вимушених пере­селенців», що набув чинності 28 грудня 1995 р.

Відновлення та міграція населення в РФ. З кінця 80-х років Росія пережи­ває катастрофічне падіння народжуваності та рівня відновлення населення, що у поєднанні зі зростанням смертності призвело до тотальної демографічної кризи і початку абсолютного скорочення кількості населення (з 1992 р.).

Виділяються три типи території: області та краї Європейської Росії та Уралу, де мешкає основний масив російського етносу; республіки в складі Росії; області та краї Сибіру й Далекого Сходу з часткою неросійського на­селення вище за середню. Основна маса негативного природного приросту (90 %) припадає на регіон першого типу; у другій групі зберігається пози­тивний природний приріст, регіон третьої групи займає проміжне станови­ще, в цілому більш сприятливе, ніж у першій.

Отже, депопуляція в РФ має чітко виражене етнічне навантаження, хоча й може охопити у майбутньому всю країну.

Найважливіші причини: у дітонароджувальні процеси на початку 90-х років вступили малочисельні покоління жінок; основну кількість жі­нок склали жінки з повністю вичерпаними планами щодо народжування; соціально-економічна криза стимулювала відкладення шлюбів, провокує дестабілізацію сімей, зростання розлучень, бездітних шлюбних союзів. Го­ловні проблеми демографічного розвитку Росії - початок природного змен­шення населення (понад 900 тис. чол. за 1992 -1993 рр.); постійне розши­рення депопуляційної зони; інтенсивний розвиток депопуляційних процесів основного етносу, що має загальнодержавне значення (частка росіян серед населення становить 4/5); активізація старіння населення в цілому, а також його репродуктивного потенціалу.

Відновлення та міграція населення в РФ (здоров’я та смертність) випли­ває із кризового становища в галузі охорони здоров’я та смертності населен­ня Росії, яка, особливо її Європейська частина, належить до найбільш еко­логічно несприятливих регіонів, а ряд її індустріальних центрів очолюють список найбрудніших міст віку (Москва, Єкатеринбург, Череповець). У гус- тонаселених регіонах накопичились відходи промислового виробництва та отруйні речовини у повітрі, воді та ґрунті, а екологічна детермінація збіль­шення рівнів захворюваності та смертності буде посилюватися.

Приріст смертності в окремих статево-вікових групах величезний: у по­рівнянні з 1989 -1990 рр. склала від 20 до 40 %, катастрофічно зросла смерт­ність від психічних, нервових, ендокринних захворювань. Тривалість жит­тя опустилася нижче рівня 50-х років, а у чоловіків - нижче 60-річної дав­ності, що поставило Росію в один ряд з слаборозвинутими країнами.

Найбільш несприятливе становище двох груп регіонів, де мешкає осно­вна маса населення: старіюче населення регіонів центру Європейської час­тини Росії та регіони Російської Півночі.

Нині суттєво змінилися стереотипи міграційної поведінки та потоки між- поселенського й міжрегіонального міграційного обміну всередині Росії та з іншими державами. На рівні міграційних потоків ці зміни виявляються у:

0 скороченні відтоку сільського населення та формуванні позитивного міграційного сальдо в сільських регіонах Росії;

0 зворотній міграції переселенців минулих років з регіонів нового гос­подарського освоєння (з Російської Півночі, інших регіонів Сибіру та Далекого Сходу) як в обжиті регіони Росії, так і в країни СНД, пов’я­зані з відносним переселенням, нестачею робочих місць, зміною спів­відношення в рівнях на користь давно обжитих регіонів тощо;

0 зростанні міграційного відтоку російськомовного населення з колиш­ніх автономій Росії як у внутрішні регіони, так і за межі, викликані загостренням соціально-політичної ситуації та міжетнічними кон­фліктами; переміщення військових контингентів та повернення сі­мей військовослужбовців та вільнонайманих;

0 потоках вимушеної міграції та біженців з вогнищ міжетнічних зброй­них конфліктів за межах РФ, що формуються на базі російськомовно­го населення у колишніх республіках СРСР;

0 міграції депортованих та репресованих народів усередині Росії та в рамках колишнього СРСР;

0 міграційних переміщеннях, зумовлених наявністю зон екологічного лиха та природних катастроф (землетрусів тощо);

0 економічній еміграції в країни близького та далекого зарубіжжя;

0 імміграції в Росію, яка має на меті, з одного боку, використати її як перевалочну базу на шляху прямування В'розвинені країни світу (з боку африканських та арабських країн), з другого - набуття власнос­ті передусім на землю (з боку громадян Східної та Південно-Східної Азії, головним чином, громадян Китаю)