7.15.        ІНОЗЕМЦІ У КРАЇНАХ СНД ТА БАЛТІЇ

Іноземні громадяни в Естонській Республіці. Виходячи із прав і свобод, гарантованих Конституцією Естонської Республіки, враховуючи, що за­гальноприйняті принципи і норми міжнародного права є невід’ємною час­тиною правовою системи Естонії, основуючись на необхідності забезпечення

іноземцям, що проживають в Естонії, визнаного в міжнародному масштабі статусу і визначення обов’язків іноземців, бажаючи створити для іноземних громадян в Естонії відчуття захищеності законом, в Естонській Республіці прийнято «Закон про іноземців». Цей закон регулює підстави для в’їзду, пе­ребування, проживання й роботи в Естонії іноземців, а також основи їх юри­дичної відповідальності. Встановлені цим Законом правові дії здійснюються уповноваженими державними установами.

Іноземцем за цим Законом вважається особа, що є громадянином іно­земної держави, або особа без громадянства. Порядок перебування в Естонії біженців регулюється окремим законом.

Постійним жителем Естонії є громадянин країни або проживаючий в Ес­тонії іноземець, що має постійну посвідку на проживання.

Визначення постійного жителя за цим Законом не поширюється на пра­вові акти, прийняті до вступу в силу Закону «Про іноземців».

В Естонії іноземцям гарантуються рівні з громадянами Естонії права і свободи, якщо Конституцією, Законом про іноземців, іншими чинними за­конами або міжнародними договорами Естонії не встановлено інше.

Іноземцям забезпечуються права й свободи, що випливають із загально­прийнятих норм міжнародного права та міжнародної практики.

Іноземці, що перебувають в Естонії, зобов’язані дотримуватись консти­туційного порядку та підписаних правових актів Естонії. За річною іммігра­ційною квотою, найбільша кількість іммігруючи в Естонію іноземців не по­винна перевищувати 0,1 % чисельності населення Естонії. Імміграційна кво­та встановлюється урядом республіки з урахуванням пропозицій місцевих самоврядувань. В окремих випадках стосовно деяких конкретних осіб може бути підвищена діюча квота імміграції за рахунок квоти наступного року.

Кожен естонець має право оселитися в Естонії без імміграційної квоти. Усі прибулі до Естонії та ті, що знаходяться в Естонії, іноземці повинні мати паспорт або документ, що його заміняє. Дійсний паспорт іноземця або адек­ватний документ має засвідчувати його право на перебування в Естонії.

Іноземцю, що не має паспорта або адекватного документа, видають пас­порт іноземця. Це насамперед стосується іноземців, що перебувають в Естонії та мають право на проживання в країні. Термін дії паспорта іноземця не може перевищувати терміну дії посвідки на проживання і становить п’ять років.

Клопотання про отримання паспорта іноземця подається одночасно з клопотанням про посвідку на проживання. Іноземець прибуває в Естонію і перебуває в Естонії на законних підставах згідно з візою або посвідкою на проживання, якщо міжнародними договорами Естонії не встановлено інше. Для роботи в Естонії іноземець повинен мати дозвіл на працевлаштування. Іноземець клопочеться про отримання візи, посвідки на проживання або до­зволу на працевлаштування в закордонних представництвах Естонії. Уря­дом республіки можуть робитися винятки з цього порядку. Іноземець, що перебуває в Естонії, може в установленому урядом республіки порядку кло­

потатись про подовження візи, посвідки на проживання або дозволу на пра­цевлаштування.

Іноземець зобов’язаний залишити Естонію після закінчення терміну дії або анулювання візи чи посвідки на проживання.

Іноземець, що проживає в Естонії на законних підставах, вправі оскар­жити в суді відмову в отриманні посвідки на проживання або дозволу на ро­боту чи дострокове припинення їх дії, а також рішення про його видворення. Дозволи та порядок їх видання встановлюються урядом республіки.

Уряд республіки організовує також укладання договорів про безвізовий режим пересування.

Посвідки на проживання поділяються на:

1) термінову, що діє до п’яти років;

2) постійну.

Термінова посвідка на проживання може бути видана іноземцю:

1) для роботи за трудовим договором разом з дозволом на роботу;

2) для навчання в учбовому закладі за піклуванням учбового закладу;

3) для оселення у близького родича, який постійно проживає в Естонії;

4) легальні доходи якого забезпечать його існування, при цьому ле­гальними доходами вважаються законно зароблена плата за працю, отриманий від законної комерційної діяльності або власності дохід, пенсія, стипендія, аліменти, державна допомога, в тому числі по без­робіттю, допомога на дітей.

Іноземцю, що одружився з постійно проживаючою в Естонії особою, може бути видана тимчасова посвідка на проживання, що подовжується що­року впродовж перших трьох років, якщо шлюб не розірвано.

Постійна посвідка на проживання може бути видана іноземцю, який прожив в Естонії по терміновій посвідці на проживання мінімум три роки із останніх п’яти, має де жити і трудові відносини або інший легальний дохід, що забезпечує його існування.

Посвідка на проживання не видається іноземцю:

1) що надав неправдиві дані при подачі клопотання про отримання візи, посвідки на проживання або дозволу на роботу;

2) якщо він не дотримується конституційного порядку і законів Естонії;

3) діяльність якого була спрямована проти Естонської держави і її безпеки;

4) якщо він вчинив злочин, за який йому призначено покарання у ви­гляді позбавлення волі терміном більше одного року і судимість якого не погашена або не знята;

5) якщо він працював раніше або нині в розвідувальних органах або службах безпеки іноземних держав;

6) був кадровим військовим у збройних силах іноземної держави, звіль­нений в запас або вийшов у відставку, а також членам його сім’ї, що

прибули до Естонії у зв’язку з направленням військовослужбовця на службу, в запас або у відставку.

Іноземець зобов’язаний інформувати уповноважені урядом республіки державні установи про такі обставини, що є підставою для видачі йому по­свідки на проживання:

1) зміни постійного місця проживання;

2) дострокове розірвання договору;

3) зміни в сімейному стані;

4) відрахування із учбового закладу або припинення навчання.

Іноземцю, в якого закінчився термін візи або посвідки на проживання

чи вони анульовані, уповноважена державна установа приписує залишити Естонію. У випадку невиконання припису іноземець видворяється з країни. Разом з приписом залишити Естонію або видворенням може бути накладена термінова або постійна заборона на в’їзд до Естонії.

Іноземець, що незаконно прибув до Естонії або незаконно перебуває на її території, видворяється з країни.

Припис залишити Естонію або рішення про вислання із країни може бути оскаржене в суді.

Іноземні громадяни в Киргизькій Республіці. Іноземними громадянами в Киргизькій Республіці визнаються особи, що не є громадянами республіки і мають докази своєї належності до громадянства іншої держави.

Відповідно до Конституції іноземним громадянам в Киргизькій Респу­бліці гарантуються передбачені законодавством права і свободи.

Законодавство Киргизької Республіки про правове становище іноземних громадян в Киргизстані складається із Закону Киргизької Республіки «Про правове становище іноземних громадян у Киргизькій Республіці», що набув чинності 6 квітня 1994 р., та інших законодавчих актів.

Принципи правового становища іноземних громадян у Киргизькій Рес­публіці такі:

0 іноземні громадяни користуються тими ж правами й свободами і ма­ють ті самі обов’язки, що й громадяни Киргизстану, якщо інше не ви­пливає із законодавчих актів;

0 іноземні громадяни рівні перед Законом незалежно від походження, соціального і майнового стану расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять та інших обставин.

Стосовно держав, у яких є спеціальні обмеження прав і свобод громадян Киргизстану, законодавчими актами республіки можуть бути встановлені відповідні обмеження.

Користування іноземними громадянами в Киргизькій Республіці своїми правами і свободами не повинне зашкодити правам і законним інтересам гро­мадян Киргизької Республіки та інших осіб, інтересам суспільства і держави.

Іноземні громадяни, що перебувають у республіці, зобов’язані дотримува­тися Конституції Киргизстану та законів, поважати традиції та звичаї народу.

Іноземні громадяни можуть постійно проживати в Киргизькій Республі­ці, якщо вони мають на те дозвіл, оформлену посвідку на проживання, ви­дані органами внутрішніх справ.

Іноземні громадяни, що перебувають у Киргизстані на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають. Вони зобов’язані в установленому порядку зареєструвати свої закордонні паспорти або доку­менти, що їх заміняють, і виїхати з республіки після закінчення визначено­го терміну перебування.

Киргизька Республіка надає притулок іноземним громадянам, що зазнали переслідувань за захист миру, демократії, прав людини, прогресивну суспільно- політичну, наукову, творчу та іншу діяльність, що відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права. Питання про надання притулку вирішується Пре­зидентом Киргизької Республіки. Іноземні громадяни, що постійно прожива­ють у Киргизстані, можуть працювати робітниками й службовцями на підпри­ємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставі та у порядку, встановленому для громадян Киргизької Республіки. Іноземні громадяни, що перебувають у країні тимчасового, можуть займатися трудовою діяльністю, якщо це сумісне з цілями і термінами їх перебування або якщо на це отримано відповідний дозвіл органів внутрішніх справ.

Іноземні громадяни не можуть призначатися на деякі посади або займа­тися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства при­значення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов’язані з належніс­тю до громадянства Киргизстану. Іноземні громадяни, що перебувають у Киргизькій Республіці, мають право на відпочинок та інші форми соціаль­ного забезпечення, право на отримання освіти, користування досягненням культури на загальних підставах.

Іноземні громадяни можуть відповідно до законодавства Киргизької Республіки мати власність автора твору науки, літератури і мистецтва, ви­находу, раціоналізаторських пропозицій, промислових винаходів, а також інші майнові й особисті немайнові права.

Іноземні громадяни, що постійно проживають у Киргизькій Республіці, мають право вступати на загальних підставах з громадянами країни до гро­мадських об’єднань, якщо при цьому не переслідуються політичні цілі та якщо це не суперечить статутам (положенням) цих об’єднань.

Іноземним громадянам також гарантується свобода совісті, недоторка­ність житла та інші особисті права.

Іноземні громадяни можуть укладати та розривати шлюби з громадяна­ми Киргизької Республіки та іншими особами відповідно до законодавства.

Іноземні громадяни мають право на звернення до суду та в інші державні орга­ни стосовно захисту своїх особистих майнових, сімейних та інших прав. У суді вони користуються процесуальними правами нарівні з громадянами Киргизстану.

Іноземні громадяни не можуть бути обраними до виборних державних органів, а також брати участь у всенародних голосуваннях (референдумах*. Вони також не підлягають військовій службі в Збройних силах Киргизстану.

Іноземні громадяни, що здійснили злочини, адміністративні чи інші правопорушення на території Киргизької Республіки, несуть відповідаль­ність на загальних з громадянами країни підставах.

Іноземні громадяни в Литовській Республіці. Іноземцями в Литовській Республіці визнаються особи, що є громадянами будь-якої іншої держави, а також особи без громадянства. Правове становище іноземців у Литовській Республіці визначається Законом «Про правове становище іноземців у Литов­ській Республіці», що набув чинності 4 вересня 1991 р., та іншими правовими актами. Іноземці в Литовській Республіці мають ті самі права і свободи, що й громадяни Литовської Республіки, якщо інше не передбачено Конституцією.

Іноземці в Литовській Республіці рівні перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних та інших поглядів, національності чи соціального походження, майнового та іншого стану.

Іноземці в Литовській Республіці, користуючись своїми правами і свобода­ми, не повинні завдавати шкоди інтересам громадян країни. Іноземці, що про­живають у Литовській Республіці, зобов’язані дотримуватись Конституції та законів Литовської Республіки, поважати звичаї і традиції литовського народу та національних меншин країни. Іноземці можуть постійно проживати в Ли­товській Республіці, якщо мають на те дозвіл міністерства внутрішніх справ.

Дозвіл на постійне проживання у Литовській Республіці видається, якщо іноземець:

1) є близьким родичем громадянина Литовської Республіки;

2) перебуває на утриманні громадянина Литовської Республіки;

3) на його утриманні є громадянин Литовської Республіки;

4) уклав шлюб з громадянином Литви;

5) має у Литовській Республіці легальне джерело існування;

6) в інших передбачених законами Литви випадках.

Іноземці, що проживають у Литовській Республіці, мають право вільно висловлювати свої думки, на свободу совісті, релігії та переконань. Іноземці не можуть обирати і бути обраними до представницьких органів державної влади та інших виборних державних органів Литовської Республіки, а та­кож брати участь у референдумах.

Іноземці, що постійно проживають у Литовській Республіці, можуть обі­ймати всі посади на державній службі, за винятком тих, для посідання яких необхідно мати громадянство країни.

Іноземці в Литовській Республіці не зобов’язані проходити військову службу в армії. Відповідно до законів Литовської Республіки іноземцям на її території гарантується недоторканість особи і житла, інші свободи особи.

Іноземець, що перебуває в Литовській Республіці, не може бути затри­маний або арештований, за винятком випадків, коли він:

1) намагався незаконно пройти в Литовську Республіку та був затриманий;

2) незаконно проживав у Литовській Республіці та був затриманий;

3) здійснив злочин чи інше правопорушення, за яке підлягає затриман­ню чи арешту;

4) в інших випадках, передбачених законами республіки.

Іноземці в Литовській Республіці мають право особисто або через свого уповноваженого звертатися до суду чи інших державних органів у тому ж порядку, що й громадяни країни.

Іноземці, що постійно проживають у Литовській Республіці, можуть за­йматися будь-якою трудовою або господарською діяльністю, якщо вона не суперечить законам Литовської Республіки і якщо для цього не передбачено мати громадянство Литовської Республіки.

Іноземці, що постійно проживають у Литовській Республіці та працю­ють на законних підставах, мають усі соціально-економічні права, права на соціальне забезпечення, освіту, користування культурними цінностями.

Іноземцю, що порушив Конституцію Литовської республіки або закони, якщо його дії загрожують безпеці Литовської держави чи громадському по­рядку, здоров’ю і моральності жителів, міністерство внутрішніх справ про­понує виїхати з країни.

Іноземці, що здійснили в Литовській Республіці злочин чи інше право­порушення, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством Литов­ської Республіки, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Іноземні громадяни в Республіці Беларусь. Іноземними громадянами в Республіці Беларусь визнаються особи, що не є громадянами Бєларусі та ма­ють докази своєї належності до громадянства іншої держави.

Особами без громадянства в країні визнаються ті, хто не є громадянами Республіки Беларусь і не мають доказів своєї належності до громадянства іншої держави.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства в країні визначається Конституцією Республіки Беларусь, Законом «Про правове ста­новище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Беларусь», що набув чинності 1 серпня 1993 р., а також міжнародними угодами.

Іноземні громадяни і особи без громадянства користуються тими самим правами і свободами і виконують ті самі обов’язки, що й громадяни Респу­бліки Беларусь, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Права й свободи іноземних громадян і осіб без громадянства можуть обмежуватися лише у випадках, якщо це необхідно для захисту прав і свобод громадян рес­публіки, забезпечення державної безпеки, охорони громадського порядку і здоров’я населення. Іноземні громадяни і особи без громадянства в Респу­бліці Беларусь рівні перед законом незалежно від походження, соціального становища, расової та національної належності, статі, освіти, мови, віроспо­відання, роду й характеру занять та інших обставин.

Здійснення іноземними громадянами та особами без громадянства в Рес­публіці Бєларусь своїх прав і свобод не повинно завдавати збитків інтересам Республіки Бєларусь, правам і законним інтересам її громадян.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, що проживають у Республіці Бєларусь, зобов’язані дотримуватись Конституції та вимог законодавства, по­важати звичаї та традиції народу країни. Іноземні громадяни та особи без гро­мадянства можуть проживати в Республіці Бєларусь постійно або тимчасового. Постійними мешканцями вважаються ті громадяни, які мають виданий орга­нами внутрішніх справ дозвіл на постійне проживання в Республіці Бєларусь.

Дозвіл на постійне проживання іноземним громадянам і особам без гро­мадянства видається, якщо вони:

1) перебувають у близьких родинних зв’язках з громадянами Республі­ки Бєларусь;

2) уклали шлюб з громадянином Республіки Бєларусь.

Дозвіл на постійне проживання може бути наданий і в інших випадках, передбачених законом.

Посвідка на проживання особам, що отримали дозвіл на постійне меш­кання в Республіці Бєларусь, оформляється у порядку, затвердженим Ра­дою Міністрів.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, що проживають у Респу­бліці Бєларусь, вважаються такими, що тимчасового перебувають у країні. Умови їх перебування на території республіки визначаються Радою Міні­стрів. Ті, що тимчасово проживають, повинні вибути з республіки, коли за­кінчиться визначений термін перебування.

Іноземні громадяни в Республіці Вірменія. Правове становище інозем­них громадян у Республіці Вірменія регулюється Законом «Про правове ста­новище іноземних громадян у Республіці Вірменія», прийнятим 17 червня 1994 р., положення цього закону стосуються також осіб без громадянства, що проживають у країні, якщо законодавством не передбачене інше.

Іноземним громадянином Республіки Вірменія вважається особа, що не має громадянства республіки і не має громадянства іншої держави.

Іноземний громадянин у Республіці Вірменія користується правами й свобо­дами, що встановлені нормами міжнародного права та законодавством Вірменії

Іноземний громадянин у Вірменії зобов’язаний дотримуватись законів республіки, поважати національні звичаї, традиції її народу.

Іноземний громадянин може в’їхати в Республіку Вірменія на підставі візи на в’їзд, що видається відповідними органами Міністерства закордон­них справ Республіки Вірменія, а на прикордонних пунктах - відповідни­ми органами Міністерства внутрішніх справ, або в порядку, встановленому міжнародними угодами республіки.

В’їзд у Республіку Вірменія та виїзд з неї іноземного громадянина, що має посвідку на проживання у Республіці Вірменія, регулюється Законом «Про правове становище іноземних громадян у Республіці Вірменія».

Для отримання візи на в’їзд до Республіки Вірменія іноземний громадянин заповнює анкету за встановленою формою, надає інші необхідні документи.

Іноземному громадянину, що в’їжджає до Республіки Вірменія, вида­ються такі візи:

а) транзитна на в’їзд - терміном до трьох днів;

б) туристична на в’їзд - до двадцяти одного дня;

в) довгострокова на в’їзд - до трьох місяців;

г) дипломатична віза на в’їзд.

Термін візи на в’їзд іноземного громадянина може бути продовжено не більше ніж двічі - на третину терміну візи на в’їзд у кожному випадку орга­нами Міністерства внутрішніх справ, а за кордоном Республіки - відповід­ними органами Міністерства закордонних справ Вірменії.

Іноземний громадянин може виїхати з республіки за визнаними на між­народному рівні посвідченнями особи, що видані відповідними органами внутрішніх справ Вірменії.

Виїзд іноземного громадянина може бути заборонено:

а) якщо стосовно нього порушено кримінальну справу - до закінчення розгляду справи;

б) якщо він засуджений - до відбуття покарання або звільнення від по­карання;

в) якщо стосовно нього є вирок або постанова суду - до закінчення вико­нання вироку чи постанови або до звільнення від їх виконання.

У Республіці Вірменія встановлено чотири види на проживання інозем­них громадян: тимчасовий, звичайний, спеціальний, особливий.

Іноземний громадянин у Республіці Вірменія має право: на свободу дум­ки, слова, совісті та віросповідання - відповідно до законодавства Республі­ки Вірменія; на збереження своєї національної мови, культури, звичаїв; має право на захист від незаконного втручання в особисте і сімейне життя, за­хист в судовому порядку від посягань проти недоторканості особи та житла, таємниці листування, честі, гідності, життя і здоров’я, особистої свободи і майна нарівні з громадянами Вірменії; має право на власність, працю і під­приємницьку діяльність; може одружуватись у республіці або розривати шлюб у порядку, встановленому законодавством Республіки Вірменія, має в сімейних відносинах рівні з громадянами республіки права та обов’язки.

Він сплачує податки, мито та здійснює інші обов’язкові платежі в поряд­ку, встановленому законодавством.

При захисті своїх прав користується всіма гарантіями, встановленими для громадянина Республіки Вірменія.

Однак іноземний громадянин не має виборчого права, не може бути членом будь-якої громадсько-політичної організації республіки, не може бути обра­ний або призначений на такі посади або займатися такою діяльністю, для яких законодавством республіки передбачається громадянство Вірменії. Він також не несе обов’язків щодо служби у Збройних силах Республіки Вірменія.

Користування іноземним громадянином своїми правами і свободами не повинне шкодити правам і свободам громадян республіки, інших осіб, гро­мадському порядку, безпеці країни.

Іноземний громадянин несе перед законом відповідальність нарівні з громадянами Вірменії, за винятком випадків, встановлених міжнародними угодами республіки та законодавством.

Іноземний громадянин може бути видворений з Республіки Вірменія в адміністративному порядку або виданий відповідно до угоди про обмін кри­мінальними злочинцями.

Іноземні громадяни в Республіці Грузія. Іноземними громадянами в Рес­публіці Грузія вважаються:

а) особи, що не є громадянами Грузії і мають документи, що підтверджу­ють їх належність до громадянства іншої держави;

б) особи, що не є громадянами Грузії і не мають документа, який підтверджує їх належність до громадянства іншої держави (особи без громадянства).

Іноземцям у Республіці Грузія гарантуються передбачені законодав­ством країни права та свободи.

Правове становище іноземців у Республіці Грузія визначається Консти­туцією, «Законом Республіки Грузія про правове становище іноземців», що набув чинності 8 червня 1993 р., та іншими законодавчими актами, а також міжнародними угодами Республіки Грузія.

Іноземці в Республіці Грузія користуються тими самими правами і сво­бодами та несуть ті самі обов’язки, що й громадяни Грузії, якщо чинним за­конодавство не передбачене інше.

Іноземці в Республіці Грузія рівні перед законом незалежно від похо­дження, соціального та майнового становища, раси, національної належ­ності, статі, освіти, мови, релігійних, політичних та інших поглядів, сфери діяльності та інших обставин.

Республіка Грузія охороняє життя, особисту недоторканість, права і сво­боди іноземців, що перебувають на її території.

Республіка Грузія нарівні зі своїми громадянами охороняє права й за­конні інтереси осіб без громадянства, тим, що тимчасово перебувають за її межами, але постійно проживають у Грузії.

Здійснення прав і свобод іноземців у Республіці Грузія не повинно ущем­ляти інтереси держави або обмежувати права громадян Грузії та інших осіб, а також ігнорувати їх законні інтереси.

Іноземці, що перебувають у Республіці Грузія, зобов’язані дотримува­тись Конституції і законів країни, поважати грузинську мову, культуру, традиції і звичаї грузинського народу, права й свободи національних мен­шин, що проживають у Грузії.

Іноземці можуть постійно проживати в Республіці Грузія на підставі ви­даного у встановленому Кабінетом Міністрів порядку дозволу на постійне проживання в республіці. Дозвіл видається, якщо іноземець:

а) грузин за походженням;

б) один із батьків, чоловік (дружина), не досягнув 18 років або повноліт­ній недієздатний син (дочка) громадянина Грузії;

в) один із батьків, чоловік (дружина), не досягнув 18 років або повноліт­ній недієздатний син (дочка) іммігранта;

г) особа, що знаходиться під опікою громадянина Грузії;

д) опікун або попечитель громадянина Грузії;

е) якщо це випливає із державних інтересів Грузії, на що має бути рі­шення Президії Кабінету Міністрів Грузії;

є) якщо він задовольняє іншим вимогам, що висуваються законодав­ством Грузії.

Умови, зазначені в п. «д» і «е» , не поширюються на осіб, що заявили про відмову прийняти громадянство Грузії. Ці особи вважаються постійно проживаючими в Республіці Грузія особами без громадянства. Іноземці, що перебувають у Республіці Грузія на інших законних підставах, вважаються такими, що тимчасово перебувають у Республіці Грузія; вони зобов’язані у встановленому порядку зареєструвати в органах внутрішніх справ свої за­кордонні паспорти або документи, що їх заміняють, і виїхати з республіки, коли закінчиться термін їхнього перебування.

Республіка Грузія надає притулок іноземцям, які переслідуються в сво­їх країнах за захист прав людини і боротьбу за мир, за прогресивну суспіль­но-політичну, наукову або іншу творчу діяльністю Не допускається надання громадянства іноземцям, погляди і діяльність яких суперечать завданням і принципам ООН та державним інтересам Грузії. Рішення про надання при­тулку приймає глава держави Грузія.

Іноземці, що проживають на території Республіки Грузія, мають право: на трудову діяльність; на відпочинок; на охорону здоров’я; на соціальне за­безпечення; на майнові і особисті немайнові права; на отримання освіти; на користування культурними цінностями; на участь у політичних та громад­ських об’єднаннях; свободу віросповідання; користуються правами та несуть обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах нарівні з громадянами Грузії.

Іноземцям у Республіці Грузія законодавством гарантується недоторка­ність особи та житла, невтручання в особисте та сімейне життя, повага гід­ності й репутації, право на таємницю листування, вільний розвиток особи в економічній, соціальній і культурній сферах та інші права. Не дозволяєть­ся затримувати й арештовувати іноземця, що перебуває на території Грузії, крім випадків, коли він: а) намагався незаконно перетнути державний кор­дон Грузії; б) незаконно перебував у Республіці Грузія; в) здійснив злочин, за який допускається затримання або арешт; в інших випадках, передбаче­них законодавством республіки.

Іноземці користуються правом вільного пересування по території Респу­бліки Грузія та вибору місця проживання відповідно до порядку, встановле­ного законодавством Грузії.

Іноземці в Республіці Грузія мають право на звернення до суду та інших державних органів для захисту своїх майнових, особистих немайнових та інших прав.

Іноземці в Республіці Грузія не мають права обирати або бути обраним в Парламент та інші виборні державні органи. Вони також не можуть брати участь у всенародних голосуваннях. Іноземці не несуть військової служби у Збройних силах республіки.

Іноземці, що здійснили злочин, адміністративне або інше правопорушення на території Республіки Грузія, несуть відповідальність відповідно до законо­давства Грузії, якщо інше не передбачене міжнародними угодами республіки.

Іноземці громадяни в Республіці Казахстан. Правове становище інозем­них громадян у Республіці Казахстан регулюється Конституцією республі­ки, Законом республіки від 10 грудня 1993 р. «Про тимчасове делегування Президенту Республіки Казахстан та главам місцевих адміністрацій до­даткових повноважень» та Указом Президента Республіки Казахстан «Про правове становище іноземних громадян у Республіці Казахстан», що набув чинності 24 червня 1995 р.

Іноземними громадянами в Республіці Казахстан визнаються особи, що не є громадянами Республіки Казахстан і мають докази своєї належності до громадянства іншої держави. Особи, що не мають доказів своєї належності до громадянства інших держав, визнаються особами без громадянства.

Іноземні громадяни в Республіці Казахстан мають усі права й свободи, а також несуть обов’язки, встановлені Конституцією, законами та міжна­родними угодами Республіки Казахстан, за винятком випадків, передбаче­них законами та міжнародними договорами Республіки Казахстан. Іноземні громадяни в Республіці Казахстан рівні перед законом, незалежно від соці­ального і майнового становища, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять.

Використання іноземними громадянами своїх прав і свобод не повинне шкодити інтересам Республіки Казахстан, правам та законним інтересам її громадян.

Постійно проживаючими у Республіці Казахстан визнаються іноземні громадяни, що отримали на те дозвіл та постійну посвідку на проживання, видану органами внутрішніх справ.

Іноземні громадяни, що перебувають у Республіці Казахстан на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають у краї­ні. Вони зобов’язані зареєструватися в установленому порядку і виїхати з Республіки Казахстан, коли закінчиться визначений термін перебування. Республіка Казахстан надає притулок іноземним громадянам і особам без громадянства, які стали жертвами порушень прав людини. Питання про на­дання політичного притулку вирішує Президент Республіки Казахстан.

Іноземні громадяни можуть здійснювати трудову діяльність у Республіці Ка­захстан на підставі і в порядку, встановленому законодавством і міжнародними

угодами Республіки Казахстан. Іноземні громадяни не можуть призначатися на окремі посади або займатися певним видом трудової діяльності, якщо відповідно до законодавства Республіки Казахстан призначення на ці посади або зайняття таким видом діяльності пов’язані з належністю до громадянства країни.

Іноземні громадяни у трудових відносинах мають ті самі права і несуть ті самі обов’язки, що й громадяни Республіки Казахстан. Іноземні громадя­ни, що перебувають у Республіці Казахстан, мають право на відпочинок на загальних підставах з громадянами країни.

Іноземні громадяни, що проживають на території Республіки Казахстан, у сфері охорони здоров’я, соціального захисту, отримання освіти, в житлових питаннях, щодо користування досягненнями культури, шлюбно-сімейних відносинах мають ті самі права і несуть ті самі обов’язки, що й громадяни рес­публіки. Іноземні громадяни, що постійно проживають у Республіці Казах­стан, правомочні вступати в громадські об’єднання, окрім політичних партій і громадських об’єднань, що мають політичні цілі, і якщо це не суперечить ста­тутам (положенням) цих об’єднань. Іноземним громадянам, що знаходяться в Республіці Казахстан, гарантується свобода совісті та недоторканість житла, часті та гідності особи нарівні з громадянами республіки. Іноземні громадя­ни можуть вільно пересуватися по території Республіки Казахстан, відкритій для відвідання іноземними громадянами, та обирати місце проживання від­повідно до порядку, встановленого законодавством Республіки Казахстан.

Іноземні громадяни в Республіці Казахстан мають право на звернення до суду та в інші державні органи для захисту своїх майнових й особистих прав. У суді вони користуються процесуальними правами нарівні з громадянами Республіки Казахстан, за винятком випадків, передбачених міжнародними угодами республіки.

Іноземні громадяни в Республіці Казахстан не можуть обирати і бути об­раними до представницьких та інших виборних органів і на посади, а також брати участь у республіканських референдумах.

Загальна військова повинність не стосується іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на терито­рії Республіки Казахстан. Правила в’їзду в Республіку Казахстан іноземних громадян, їх виїзду з країни і транзитного проїзду через територію республіки встановлюються зазначеним Указом Президента Республіки Казахстан.

Іноземні громадяни, що здійснили злочини, адміністративні або інші правопорушення на території Республіки Казахстан, відповідають на за­гальних підставах з громадянами Республіки Казахстан, за винятком ви­падків, встановлених міжнародними угодами Республіки Казахстан.

Іноземні громадяни, що порушили правила перебування в Республіці Ка­захстан , тобто проживають без відповідних документів або за недійсними доку­ментами, не дотримуються встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, ухиляються від виїзду по закінченні визначеного для них терміну перебування, а також не дотримуються правил транзитного проїзду через територію Республіки Казахстан, підлягають адміністративній відповідальності відповідно до законодавства Республіки Казахстан.

Зумисне порушення іноземними громадянами правил перебування в Рес­публіці Казахстан і транзитного проїзду через території Республіки Казахстан тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену законодавством.

Іноземному громадянинові, що порушує законодавство про правове ста­новище іноземних громадян у Республіці Казахстан, може бути скорочено ви­значений для нього термін перебування. Цей термін також може бути скоро­чений, якщо відсутні підстави для його подальшого перебування. Іноземний громадянин може бути видворений за межі Республіки Казахстан, якщо:

а) його дії суперечать інтересам підтримання державної безпеки або охо­рони громадського порядку;

б) це необхідно для охорони здоров’я і моральності населення, захисту прав і законних інтересів громадян республіки та інших осіб;

в) він порушив законодавство про правове положення іноземних грома­дян у Республіці Казахстан, митне, валютне та інше законодавство республіки.

Іноземні громадяни в Республіці Молдова. Іноземними громадянами ви­знаються особи, що не є громадянами Республіки Молдова і можуть довести свою належність до громадянства іншої держави.

Особи, що не є громадянами Молдови й не мають доказів своєї належнос­ті до громадянства іншої держави, визнаються особами без громадянства.

Іноземні громадяни та особи без громадянства зобов’язані дотримувати­ся Конституції та інших законів Республіки Молдова.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства визна­чається чинним законодавством, особливу роль відіграє Закон «Про правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства в Республіці Молдо­ва», який набув чинності 24 грудня 1994 р., та міжнародними договорами, у яких бере участь Республіка Молдова.

Іноземні громадяни і особи без громадянства мають ті самі права, свобо­ди і обов’язки, що й громадяни Республіки Молдова, окрім винятків, визна­чених законом, за умови, що це не буде завдавати шкоди інтересам держави, правам і законним інтересам громадян Республіки Молдова.

Іноземні громадяни та особи без громадянства рівні перед законом і владою незалежно від раси, національності, етнічного походження, мови, релігії, статі, політичних та інших поглядів, майнового стану чи соціального походження.

Іноземні громадяни і особи без громадянства мають право проживати в Республіці Молдова за наявності документів, що засвідчують особу.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, що постійно проживають у Молдові, мають право на працю і захист праці відповідно до чинного законо­давства. Вони не мають права на посади або діяльність, для яких відповідно до чинного законодавства необхідне громадянство Республіки Молдова.

Іноземні громадяни і особи без громадянства мають право на відпочи­нок і охорону здоров’я, на отримання пенсій та інші види соціального забез­печення, вправі мати будинок та інше майно на праві приватної власності, успадковувати або заповідати майно, користуватися правами автора на тво­ри літератури, мистецтва й науки, відкриття, винаходи, а також мати осо­бисті немайнові права.

Вони мають рівні з громадянами Республіки Молдова права на отримання освіти, на загальних підставах з громадянами Молдови вступати в культурні, наукові, спортивні товариства, кооперативні організації, виробничі асоціації, якщо інше не передбачене статутами цих організацій. Іноземним громадянам та особам без громадянства, що постійно проживають у Молдові, гарантується свобода совісті, інші свободи відповідно до чинного законодавства.

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають право пересуватися по території Республіки Молдова або обирати місце проживання в порядку, встановленому законодавством, їм гарантується право на недоторканість особи і житла. Вони мають право на ефективне відновлення в правах ком­петентними судами у випадку порушення їхніх прав, свобод та законних ін­тересів. У суді вони користуються тими самими процесуальними правами, що й громадяни Республіки Молдова.

Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права обирати і бути обраними до законодавчих, виконавчих та інших виборних органів, а також брати участь у всенародному голосуванні. Вони не можуть бути чле­нами партій та інших суспільно-політичних організацій, не можуть прохо­дити військову службу у Збройних силах Республіки Молдова.

Іноземні громадяни та особи без громадянства за порушення чинного за­конодавства несуть адміністративну і кримінальну відповідальність. Вони можуть бути вислані із Республіки Молдова, якщо:

1) в’їзд та перебування в республіці здійснені з порушенням чинного за­конодавства;

2) перебування в республіці шкодить національній безпеці, громадсько­му порядку, здоров’ю і моралі суспільства.

Іноземні громадяни в України. Становище іноземців в Україні регулю­ється Законом України «Про правовий статус іноземців», що набув чинності ЗО березня 1994 р. Цей Закон закріплює основні права, свободи і обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства, що проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок розв’язання питань, пов’язаних з їхнім в’їздом та виїздом з України.

Іноземцями визнаються особи, що належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства, тобто не на­лежать до громадянства будь-якої держави.

Іноземці користуються тими самими правами і свободами і виконують ті самі обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, чинними законами України, а також міжнародними договорами держави.

Іноземці рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлен­ня до релігії, роду й характеру занять, інших обставин.

Якщо іноземною державою встановлені обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, Кабінет Міністрів України може прийняти рі­шення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод гро­мадян цієї держави на території України.

Іноземні громадяни зобов’язані дотримуватись Конституції та законів України, поважати традиції і звичаї народу України.

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на по­стійне проживання або для працевлаштування на певний термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постій­не проживання, якщо він:

0 має в Україні законне джерело існування;

0 перебуває у близьких родинних стосунках (мати, батько, діти, брат, сестра, чоловік (дружина), дід, баба, онуки) з громадянами України;

0 є на утриманні громадянина України;

0 в інших, передбачених законами України, випадках.

Іноземці, що іммігрували на постійне проживанні або для тимчасового працевлаштування, отримують відповідно посвідку на постійне або тимча­сове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання і вирішення інших питань, пов’язаних з імміграці­єю іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до Конституції і Закону України «Про громадянство Украї­ни» іноземці можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зо­внішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, перед­баченими законодавством України. При цьому вони мають такі самі права і обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає із Конституції і законів України.

Іноземці мають рівні з громадянами України права і обов’язки в трудо­вих відносинах, якщо інше не передбачене законодавством України та між­народними договорами України.

Іноземці, що постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці, іммігруючи в Україну для працевлаштування на певний тер­мін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до отриманого у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Іноземці мають право на відпочинок нарівні з громадянами України.

Іноземці, що постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами.

Іноземці мають право на соціальний захист, у тому числі на отримання пенсій та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Іноземці, що постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановленому для громадян України, отримати житлове примі­щення, якщо інше не передбачене законодавством України. Права власності на житло іноземці набувають відповідно до законодавства України.

Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати його, а також мати особисті немайнові пра­ва. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту, на користування досягненням культури нарівні з громадянами України. їм га­рантується право на свободу совісті, недоторканість особи, житла, невтру­чання в особисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних роз­мов і телеграфних повідомлень нарівні з громадянами України.

Іноземці мають право звертатися до суду та в інші державні органи для захисту їхніх особистих, майнових та інших прав.

Іноземці не можуть обирати і бути обраними в органи державної влади і самоврядування, а також брати участь у референдумах. Вони не проходять військову службу в Збройних силах України та інших військових формуван­нях, створених відповідно до законодавства України.

Іноземці, що скоїли злочин, адміністративне чи інше правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Іноземцю, що порушив законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративну чи кримінальну відповідальність, може бути скорочений визначений термін перебування в Україні.

Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймаються органами внутрішніх справ.

Іноземець може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

0 його дії суперечать інтересам безпеки України або охороні громад­ського порядку;

0 це необхідне для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

0 він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземці (правове становище) - предмет обговорення на Семінарі країн СНД та Балтії з питань громадянства у Гельсінкі (грудень 1994 р.). Закони про громадянство не вирішують питання про правовий статус населення. Тим особам, які не отримують чи не набувають громадянства, але прожива­ють на території даної держави, необхідно надавати певний правовий статус із тим, щоб чітко визначити їх основні права та обов’язки. Іммігрантам, що постійно живуть у країнах Західної Європи, надаються чотири правові ста­туси: громадянство, квазі-громадянство, певний вид привілейованого режи­му (ЄС) та статус натуралізованого іноземця. Усі чотири моделі можна було б застосувати й для країн СНД та Балтії.

Учасники Семінару погодились, що благополуччя населення регіону за­лежить від обсягу його прав, запропоновано чітко викласти права громадян та іноземців у національному законодавстві з тим, щоб захистити особу від свавілля та дискримінації. Базою для цього мають стати міжнародні пакти (про громадянські, політичні права та про економічні, соціальні й культур­ні права). Більш того, міжнародне право розвивається у напрямі надання права на проживання, а не на громадянство. Чим довше особа перебуває в країні, тим більше прав вона повинна набути. Цей принцип застосовується незалежно від походження мігранта. Соціальні права надаються кожному, а економічні - у країнах, що розвиваються; надається свобода вибирати масш­таби надання цих прав негромадянам залежно від економічних ресурсів.

Іноземці в країнах СНД та Балтії - особи, які не є громадянами країни, на території яких вони мешкають. В цих країнах є дві категорії іноземців: мігранти та особи, що повернулися після 1992 р. в країни їх походження. Мігранти в тих країнах, де закон про громадянство заснований на моде­лі відбудови держави, їм не було автоматично надано громадянства і вони є іноземцями. Інша категорія - «свої», але вони не мають певного терміну проживання і автоматично не стали громадянами (жили за межами). Це приклад двох напрямів одного й того самого руху: переміщення людей, які покинули свою етнічну батьківщину чи повернулися туди.

Визначення «особи, які покинули свою етнічну батьківщину чи повер­нулися туди» ґрунтується на понятті етнічного походження. Розгляд про­блеми іноземців з етнічної точки зору - найгірший варіант. Справа в тому, що етнічне походження іноземців не повинно мати такого значення, як за­раз. Поки що етнічні міркування відіграють надто важливу роль у питанні громадянства та іноземців. Обидві сторони використали етнічне походжен­ня іноземця для виправлення своєї політики та практики. Етнічний аспект існує, але не є актуальним з усіх практичних міркувань. Більше того, етніч­ний аспект відволікає увагу від реальних проблем - економічних, соціаль­них, політичних, необхідні щодо цього чіткі концепції та формулювання, інакше справжнього вирішення проблеми не буде.

Скажімо, в Естонії проблема не в наявності росіян, а в наявності значної кількості людей, які не інтегровані в суспільство. Проблема не в росіянах, а в їх небажанні інтегруватися. Отже, це соціальна, а не етнічна проблема. Недоліки розгляду проблеми з етнічної точки зору полягають у тому, що в країнах СНД та Балтії є екстремістські угруповання - з обох боків - які ви­користовували та знову використовують етнічні концепції, щоб здійснити свої недемократичні політичні цілі. Ці самі концепції широко використову­ються у політичних дебатах і це може призвести до загрозливих наслідків.

І нарешті, навіть на Заході сучасні проблеми в регіоні СНД та Балтії, як і раніше, трактують як етнічні проблеми. Це не так чи не зовсім так. Тому необхідно врегулювати проблеми, пов’язані з сучасною демографічною си­туацією, та розробити спільні заходи для їх розв’язання.