7.10.        РЕГІОНАЛЬНІ ТА СУБРЕГІОНАЛЬНІ МІГРАЦІЙНІ ПРОГРАМИ

Федеральна міграційна програма РФ. Права біженців. Програма пе­редбачає надання біженцям таких прав:

0 проживати протягом трьох місяців у місці тимчасового поселення;

0 за тримісячний термін обрати місце свого постійного проживання або населений пункт із запропонованих йому органом ФМС Росії, або на­селений пункт, у якому мешкають його родичі, за умови їхньої згоди на спільне проживання;

0 працювати за наймом чи займатися підприємницькою діяльністю, на­бувати у власність нерухоме майно на умовах, встановлених для іно­земних громадян;

0 добровільно повернутися в країну свого колишнього постійного меш­кання;

0 отримувати від відповідних органів державного управління відомості щодо родичів, які проживають у країні, територію якої покинув біженець.

Відповідні органи державного управління зобов’язання:

0 надати біженцю перелік населених пунктів, які рекомендуються ФМС Росії для постійного проживання, та інформацію щодо умов прожи­вання та можливостей працевлаштування в цих пунктах;

0 надати біженцю, який прибув за направленням ФМС Росії у місце по­стійного проживання, житло із спеціального фонду для біженців;

0 надати біженцю допомогу у працевлаштуванні відповідно до його про­фесії (спеціальності) та кваліфікації з урахуванням рівня зайнятості населення у відповідному регіоні, за необхідності забезпечити йому можливість професійної підготовки (перепідготовки) та підвищення кваліфікації.

Умови надання статусу біженця. Програма передбачає врахування кінцевої мети приїзду в РФ, тобто тимчасове та транзитне перебування чи незворотне пе­ребування, яке передбачає поселення на території РФ. Ураховуються ряд умов:

0 кінцева мета міграції, включаючи репатріацію, виїзд у третю країну, депортація, досягнення самозабезпечення на території Росії за тим­часовими трудовими угодами, отримання російського громадянства;

0 причини, ситуації та умови виїзду зі своїх країн осіб, які шукають притулку;

0 наявність захворювань, що несуть епідеміологічну загрозу.

Відповідно до кінцевої мети приїзду біженців у Росію їм може бути нада­но: право тимчасового проживання (на 3 місяці) чи довготерміновий режим перебування, який припиняється після надання притулку, але не пізніше як через 3 роки після визнання їх біженцями.

Особа, яка подає клопотання про визнання її біженцем, повинна чітко сформулювати реальні принципи, на основі яких вона побоюється стати жертвою переслідувань у своїй країні й тому виїжджає до РФ чи не хоче по­вернутися назад у свою країну.

До розв’язання питання про визнання особи біженцем вона має право:

0 проживати у місці тимчасового поселення і користуватися комуналь­ними послугами;

0 отримати харчування за встановленими нормами;

0 отримати допомогу, визначену російським законодавством.

Рішення про визнання особи біженцем приймається відповідним орга­ном міграційної служби Росії протягом трьох місяців від дня реєстрації кло­потання про надання статусу біженця.

Рішення про відмову у визнанні особи біженцем може бути оскаржене у федеральній міграційній службі Росії або в суді протягом місяця.

Субрегіональні національні програми МОМ та УВКБ. Закавказзя: Ві­рменія, Азербайджан та Грузія. У Грузії чітко визначені ролі МОМ та УВКБ, що може бути моделлю для всього регіону та інших країн СНД. Ця програ­ма інтегрована у всебічну програму реформ державної служби, яку фінансує ПРООН. Серед пріоритетів УВКБ у Грузії - приєднання до Конвенції 1951 р. та Протоколу 1967 p., а також розробка правових рамок з питань біженців, розробка процедури визначення статусу біженця. УВКБ підтримує урядові організації, які контролюють потоки мігрантів, включаючи біженців, а також процедури надання притулку та питання прав людини. Для підтримки проек­ту, який здійснює МОМ з розвитку регулювання міграції в Грузії, надається допомога та експертиза. Особливу увагу УВКБ буде приділяти Міністерству у справах біженців та розселення з тим, щоб у цій країні повністю діяла систе­ма CEE (система індивідуальної реєстрації Центральної та Східної Європи) та щоб Грузія змогла узагальнити й використати інформацію з проблем 250 тис. осіб (офіційна цифра - 288 264), переміщених усередині країни.

Основними елементами програми МОМ, що здійснюється у Грузії, та за­планованої регіональної програми МОМ (розпочатої у Вірменії та передбаче­ної в Азербайджані) з питань регулювання міграції є:

0 розроблення початкової фази всеохоплюючої політики у галузі міграції;

0 створення механізмів та процесів постійного розгляду політики.

Законодавство:

0 розроблення та гармонізація існуючого первинного законодавства з між­народними документами та новими конституціями, де це можливо;

0 розроблення вторинного законодавства чи нормативних документів, підзаконних актів з адміністративного здійснення законодавства.

Адміністративні та інформаційні системи:

0 створення адміністративних структур, необхідних для ефективної реалізації політики в галузі міграції та законодавства, включаючи створення центрального агентства міграції з метою координації регу­лювання міграції та розподілу функцій усіх органів, які регулюють міграцію та встановлюють оперативні зв’язки;

0 створення та введення в дію оперативних інформаційних систем щодо регулювання в’їзду та присутність в країні всіх категорій мігрантів через надання комп’ютерного обладнання; здійснення первинних консультативних послуг; підготовку спеціалістів.

МОМ створило у Тбілісі центр мовної підготовки для прикордонників та інших офіційних осіб, які займаються питаннями міграції.

Основне завдання УВКБ у Вірменії - розробка процедури, яка надасть можливість біженцям отримати громадянство Республіки Вірменія, як це гарантовано Законом про громадянство (1995). Крім того, УВКБ надасть до­помогу владі у розробці справедливої процедури визначення статусу біжен­ця для осіб іншого походження, що шукають притулку. УВКБ у Вірменії продовжує надавати допомогу Центру з демократії та прав людини, який ро­бить значний внесок у розповсюдження принципів прав людини, поширює учбові матеріали та здійснює підготовку державних службовців, а також ін­ших зацікавлених осіб (персонал місцевих ПО, юристів і вчених).

В Азербайджані УВКБ надає допомогу уряду в розробці правових рамок для реалізації Конвенції 1951 р. таПротоколу 1967 p., надає комп’ютерне та офісне об­ладнання, технічну допомогу щодо реєстрації недобровільно переміщених осіб.

Інтеграційна діяльність. МОМ планує розробку проектів зі створення малих підприємств у всіх трьох країнах регіону, відбору осіб з «діловим по­тенціалом». Проекти передбачають також підготовку спеціалістів з розроб­ки бізнес-планів, надання обладнання на початковому етапі та фінансову до­помогу у вигляді позичок та грантів. Проекти швидкого реагування УВКБ будуть доповненням до зусиль МОМ.

У Вірменії діяльність УВКБ спрямована на надання притулку біженцям та стимулювання трудової діяльності, яка приносить прибуток як засіб для запобігання міграції з країн з економічних міркувань. УВКБ співробітничає з урядом у визначенні того, які комунальні центри біженців можуть прива­тизуватися тими, хто в них проживає. Сім’ям біженців надаються будівель­ні матеріали. Передбачається надання допомоги у створенні малих підпри­ємств у міських районах у співробітництві з МОМ, щоб полегшити процес ін­теграції біженців. Особлива увага буде приділена діяльності, яка приносить прибуток, особливо серед жінок-біженців.

У Грузії особлива увага надається відбудові тимчасового житла, оскільки влада Грузії висловила побажання, щоб особи, переміщені всередині країни, залежали меншою мірою від гуманітарної допомоги, з урахуванням того, що на переговорах про майбутній статус Абхазії та організоване повернення осіб, перемішених усередині країни, прогресу немає. Пріоритет буде надаватися визначенню проектів швидкого реагування на підтримку таких комунальних структур, як школи та лікарні у районах спонтанного повернення біженців, в районі Галі (Абхазія). У такий спосіб розширюється превентивна та спосте­режна роль УВКБ, а також створюються умови, за яких повернення в Абхазію стане можливим. УВКБ здійснює також програму реабілітації в ряді ізольо­ваних гірських сіл Південної Осетії особам, що спонтанно туди повертаються. Планується створити правові рамки для повернення в Грузію турків-месхетин- ців з Азербайджану та Російської Федерації, отримання ними громадянства.

Діяльність УВКБ в Азербайджані виходить з того, що політичний конфлікт навколо Нагірного Карабаху триватиме. Особлива увага звертається на поліп­шення тимчасового житла для осіб, переміщених усередині країни, та біженців, а також на створення робочих місць, які стимулювали б їх економічну незалеж­ність та знижували б соціальну ізоляцію. Розв’язуються питання постачання водою, санітарно-гігієнічні заходи, проблеми сільськогосподарської продукції та створення тваринницьких ферм. У разі подолання конфлікту УВКБ почне здійснення реабілітаційних проектів з метою полегшення впорядкованого пе­реміщення людей у доступні райони, включаючи допомогу у відбудові житла.

Казахстан. Розширення потенціалу. На основі висновків місії з оцінки потреб у Казахстані МОМ розробляє комплексні програми управління потен­ціалу на місцях на основі інтеграційного підходу в таких ключових галузях, як політика, законодавство та адміністрування. Створено регіональне бюро з Алмати. УВКБ надає деяку матеріальну допомогу відділу з міграції Мініс­терства праці. МОМ та УВКБ також нададуть матеріальну допомогу вузам у вигляді книг, друкованих матеріалів, офісного устаткування, а також у здій­сненні науково-дослідної роботи з питань міграції, біженців, міжетнічних відносин, інших питань, пов’язаних з переміщенням біженців. Планується надання юридичної допомоги, проведення семінарів, здійснення правової підготовки державних службовців, учених та неурядових організацій.

Інтеграційна діяльність. У 1995 р. УВКБ надало допомогу щодо пересе­лення 1500 афганських біженців казахського походження у Казахстан, на­давши будівельні матеріали, проклавши водопровід, збудувавши початкову школу. Зараз розроблена програма з надання допомоги при розселенні та ін­теграції етнічних казахів та інших категорій мігрантів, які повертаються з країн СНД та інших сусідніх країн.

Киргизстан. Розширення потенціалу. У Киргизстані вирішується пи­тання щодо приєднання до Конвенції 1951 p., яка визначила статус біженців. УВКБ надало підтримку та консультативну допомогу різним урядовим уста­новам, що працюють над питаннями приєднання до Конвенції. УВКБ та МОМ планують надання правової допомоги у проведенні ряду семінарів з питань мі­грації, біженців та прав людини для державних службовців, учених і неуря­дових організацій. УВКБ надало транспортні засоби та офісне устаткування відділу з міграції Міністерства праці та соціального забезпечення. МОМ розро­бляє програму надання допомоги владі у розгляді питання міграції та біженців. Найважливішим елементом цієї програми буде надання допомоги у розробці законодавства та політики у галузі незаконної міграції. МОМ та УВКБ нада­ють допомогу урядам країн Центральної Азії щодо створення у Бішкеку регі­онального центру з управління потоками мігрантів та переміщенням населен­ня. Центр буде надавати допомогу п’яти державам Центральної Азії у розробці законодавства та політики, стане головним центром з розширення потенціалу та підготовки спеціалістів, буде здійснювати науково-дослідну роботу щодо переміщення населення та міжетнічних відносин, контролювати виконання регіональних угод, створювати механізм раннього запобігання міжетнічних конфліктам, а також збирати та поширювати відповідну інформацію.

Інтеграційна діяльність. У1995 р. УВКБ надало допомогу у переселенні таджиків киргизького походження в Ошську область. Буде надана допомога 13 тисячам зареєстрованих таджиків-біженців. МОМ надасть допомогу в ре­патріації та розселенні осіб з районів, що постраждали внаслідок стихійного лиха, буде надавати допомогу в інтеграції тим, хто потребує її. УВКБ вже почало роботу по підготовці посібника для дітей киргизькою, російською та англійською мовами з питань міжетнічних відносин з метою виховання у ді­тей терпимості у міжнаціональних відносинах.

Молдова. МОМ буде надавати допомогу властям країни у розробці та здій­сненні заходів і проектів щодо трудової міграції з урядами інших країн тощо. УВКБ з 1994 р. веде курси підготовки спеціалістів, особливо з питань законо­давства про біженців та процедур визначення статусу біженця, а також надає допомогу уряду в розширенні потенціалу. Надається адміністративна допо­мога, устаткування для створення бюро у справах біженців. Передбачається допомога щодо приєднання до Конвенції 1951 р. та Протоколу 1967 р.

Російська Федерація. Росія потребує міжнародної допомоги як на феде­ральному, так і регіональному рівнях в силу розмаху міграційного потоку в РФ, зумовленого в основному переміщенням недобровільно переміщених осіб із сусідніх країн СНД. Ситуація ускладнюється й тим, що в країні вже є значна кількість незаконних мігрантів, а також осіб, що шукають притулку. Географічний масштаб районів, які слід охопити, а також те, що різні катего­рії переміщених осіб, якими опікуються МОМ та УВКБ, «чисто» переміщені, визначає, що обидві організації несуть особливу відповідальність перед РФ щодо координації їх діяльності для максимального використання ресурсів та експертних оцінок. МОМ буде посилювати підтримку в різних регіонах кра­їни, де відбуваються міграційні переміщення, а УВКБ буде надавати особли­вої уваги регіони, що межують з неспокійними та потенційно неспокійними територіями, де можуть статися недобровільні переміщення, включаючи основні урбанізовані регіони, де є велика кількість осіб, що шукають при­тулку, та біженців. У районах, де працюють обидві організації, особливого значення набуває спільний підхід до розширення потенціалу та допомога в інтеграції, є потреба ефективної координації у всіх сферах діяльності.

МОМ та УВКБ розроблена спільна стратегія, на основі якої вони передбача­ють розширену програму допомоги інтеграції НПО (недобровільно переселених осіб), включаючи й тих, які шукають притулку, прямуючи із країн СНД, так і ззовні. У РФ ця допомога буде йти не лише на задоволення потреб федеральних установ, а в основному - регіональних міграційних відділень по всій країні. Ці програми мають включати чотири аспекти: а) розширення потенціалу на міс­цях; б) задоволення потреб найбільш нужденних осіб; в) економічну інтеграцію недобровільно переселених осіб та інших категорій, які входять у сферу діяль­ності Конференції в країнах СНД; г) вироблення механізмів запобігання. Метою програми з розширення потенціалу є зміцнення та підвищення ефективності федеральної, регіональної та місцевої адміністрації, а також НУО та інших не­залежних учасників. У цих програмах має бути передбачена допомога для:

0 поліпшення збору інформації, її аналізу та обробки (створення бази даних);

0 поширення та взаємний обмін інформацією;

0 навчання, семінари, круглі столи;

0 надання базових матеріальних ресурсів, включаючи обладнання для установ, засоби комунікації, транспорт та ін.;

0 надання людських ресурсів, насамперед консультантів.

Виявлення найбільш потребуючих осіб перед недобровільно переміще­них осіб передбачає розробку програми поліпшення умов їх життя, насампе­ред підтримку для:

0 переоснащення та вдосконалення центрів тимчасової допомоги;

0 ремонт та вдосконалення притулків для людей похилого віку та сімей, що перебувають у важкому матеріальному становищі;

0 надання одноразової допомоги, наприклад, забезпечення предмета­ми першої необхідності (одягом, основними предметами домашнього вжитку та гігієни);

0 професійного навчання чи за необхідності перекваліфікації.

Діяльність з економічної інтеграції стосується підтримки міграційних общин, організацій, підприємств та пов’язаних з ними проектів. Вони ма­

ють передбачити можливості отримання роботи, заробітку та поліпшення житлових умов. Можливі форми допомоги в цій галузі:

0 кредити для підприємств, пов’язаних з переробкою продуктів харчу­вання та будівництва, розташованих у селах чи містах, де значна кон­центрація недобровільно переміщених осіб;

0 програм розвитку малих та середніх підприємств;

0 навчання, необхідне для отримання роботи та управління підприєм­ством.

МОМ та УВКБ планують визначити конкретні заходи, які сприятимуть ранньому попередженню, нагляду та запобіганню. У зв’язку з цим УВКБ та МОМ розгорнуть діяльність із систематичного інформування широких мас, щоб повідомляти населенню Росії та сусідніх країн відомості про все, що стосується біженців та мігрантів. Така діяльність буде спрямована на за­побігання нелегальних пересувань населення всередині цих країн та спри­ятиме упорядкуванню легалізованої міграції. Насамперед УВКБ та МОМ нададуть допомогу для вдосконалення та обладнання центрів з тимчасового облаштування у обраних районними та федеральними властями регіонах, організують семінари щодо узгодження змісту програми дій у цих регіонах. У Москві УВКБ та МОМ створять спільний консультативний механізм для координації своєї діяльності з федеральною та регіональною владою з метою вироблення процедур для тіснішої інтеграції управлінських функцій. Про розробці нового спільного підходу МОМ та УВКБ діятимуть на основі свого мандату, який буде доповнювати іншу сторону. МОМ допомагає теперішнім властям Росії в розробці юридичної бази, політики та програм, пов’язаних з питаннями міграції та громадянства, а також допомагає з перекладами від­повідних документів та законів. Вона буде продовжувати роботу, пов’язану з незаконною міграцією, наприклад, удосконалить наукові дослідження, об­мін інформацією та процедуру прикордонного контролю. Програми передба­чатимуть допомогу мігрантам, які затримались при транзиті, та студентам, що не здатні повернутися (забезпечує їм переїзд у країну походження). МОМ розробляє програму підтримки та допомоги тим особам, яким було відмов­лено у наданні статусу біженця при проходженні процедури визначення ста­тусу, допомагаючи їх поверненню в країну походження за сприяння УВКБ. Остання буде продовжувати допомагати потребуючим особам, які шукають притулок у РФ, буде надавати допомогу властям у таких сферах, як зако­нодавство, процедура визначення статусу та соціальна діяльністю. Різно­манітне комп’ютерне обладнання буде надано для запровадження системи індивідуальної реєстрації Центральної та Східної Європи. У міру можливого разом з МОМ буде продовжувати надавати допомогу та сприяння добровіль­ній репатріації біженців та осіб, що шукають притулку.

Узбекистан. Субрегірональні національні програми МОМ та УВКБ ана­логічні іншим, які здійснюють спільно МОМ та УВКБ у Центральній Азії.

Вони дають оцінку необхідності проведення науково-дослідної роботи та аналізу місцевими установами міжетнічних відносин, переміщення насе­лення та механізму раннього запобігання.

Україна. Розширення потенціалу. Основна робота УВКБ полягає в тому, щоб полегшити застосування на практиці національного законодавства щодо біженців та приєднання України до Конвенції 1951 р. і Протоколу 1967 p., яке вже відбулося, а також до міжнародних документів з безгромадянства. МОМ намагається зробити свій внесок у розробку всеохоплюючої та регіо­нально інтегрованої міграційної політики, у зміцнення оперативної та адмі­ністративної здатності властей України щодо ефективного та гуманного роз­гляду питань міграції. У майбутньому буде здійснено спільний підхід, який забезпечить розширення потенціалу. Робота МОМ в Україні ґрунтується на бажанні уряду створити центральне агентство з питань міграції з філіями на місцях. МОМ планує надати допомогу органам державної влади України у розробці та здійсненні на практиці угод з трудової міграції та міграційних проектів з урядами інших країн. Плануються робочі семінари, матеріальна допомога щодо створення систем управління даними, курси з вивчення мов та допомога у здійсненні досліджень, участь у семінарах, які проводяться за кордоном. МОМ допоможе створити Регіональний учбовий центр для вивчен­ня питань міграції, а також функціональну мережу НУО в галузі міграції. УВКБ надає правову та матеріальну допомогу зацікавленим органам влади з метою завершення розробки процедур реєстрації та визначення статусу бі­женця. Надається також допомога у зміцненні структур, які можуть сприя­ти пошуку довготермінових рішень та інтеграції офіційно визнаних біженців на місцевому рівні. Процедурам визначення статусу біженця, які почав реа­лізовувати уряд України з 1966 p., буде надана підтримка з боку УВКБ шля­хом консультацій юристів, обміну інформацією та надання іншої технічної допомоги. УВКБ здійснює семінари щодо законодавства з питань біженців та вищевказаних процедур. Органи державної влади запрошуються до участі у конференціях, зустрічах і семінарах, здійснюваних по лінії УВКБ. УВКБ надало уряду кілька комп’ютерів та програмне забезпечення, факси, копію­вальне та інше обладнання для використання при реєстрації біженців. Нада­ється також фінансова допомога з друкування посвідчень особи.

Інтеграційна діяльність. У Криму МОМ та УВКБ звертають особливу увагу та інтеграцію кримських татар та інших раніше депортованих наро­дів. Вони вже провели консультації з ПРООН щодо надання підтримки Про­грамі інтеграції та розвитку, розробленій ПРООН. Обидві організації здій­снять спільні дії в розробці програм надання допомоги. Особлива увага буде надана координації дій щодо створення робочих місць та малих підприємств між МОМ та УВКБ, з одного боку, та ПРООН - з іншого. МОМ планує від­крити філію бюро у Сімферополі, буде звертати особливу увагу в Криму на надання допомоги у створенні малих та середніх підприємств для громад мі­грантів. Запропонує розробку програм надання кредитів громадам і таким чином надасть доступ підприємцям та домовласникам до позичок під низькі проценти. МОМ також має наміри надати підтримку місцевим НПО з тим, щоб вони краще захищали інтереси общин мігрантів, які вони представля­ють. МОМ створить два центри з прийому та розміщення мігрантів: один у Криму, а другий - в Київській області. За активної участі місцевих і між­народних НПО, а також регіональних адміністрацій ці центри будуть нада­вати первинну допомогу найбільш вразливим мігрантам, включаючи надан­ня юридичної допомоги, шкільну освіту, мовну та професійну підготовку, отримання первинної медичної допомоги. У лютому-березні 1996 р. УВКБ надіслало до Криму свою місію з метою визначення становища на місці та надання необхідної допомоги населенню з боку УВКБ. Бюро УВКБ підтри­мує зусилля уряду України щодо розселення кримських татар, які повер­таються на батьківщину, та планує співробітництво на допоміжній основі з іншими організаціями. У плани УВКБ входить розгляд питань інтеграції осіб, що повертаються, включаючи отримання ними громадянства, статусу біженця та прописки. Цільова допомога на невеликі проекти швидкого реа­гування, що розробляються для найбільш вразливих груп населення, допо­можуть задовольнити першочергові потреби.

Інша діяльність з надання допомоги. За даними УВКБ, нині в Україні близько 5 тис. осіб, що шукають притулку. Більшість з них виїхало з Аф­ганістану та Анголи, менше - з Ірану, Сомалі, Ефіопії та Шрі-Ланки. Коли на місцях створюються відповідні структури та при відсутності партнера з реалізації намічених планів, УВКБ надає безпосередню допомогу особам, що шукають притулку. У зв’язку зі стурбованістю України з приводу еко­логічних мігрантів МОМ здійснить оцінку стану справ, щоб визначити, чи можуть бюро МОМ в Україні надати допомогу мігрантам та урядовим струк­турам, використовуючи досвід роботи в Росії та інших країнах.

Таджикистан. Розширення потенціалу. У1995 р. УВКБ провело семінари для суддів з питань: конституційне та кримінальне законодавство, незалежність судової влади, адміністративні методи роботи суддів, відносини між суддями та прокурорами. Здійснено ряд рекомендацій з управління судовою системою, по лінії юридичної допомоги проводяться семінари для інших правоохоронних ор­ганів, бюро МОМ - семінари для державних службовців з питань регулювання міграції та забезпечення готовності у випадках стихійного лиха.

Інтеграційна діяльність. УВКБ виконало основні завдання своєї триріч- й ної діяльності в Таджикистані щодо повернення більшості таджиків, переміщених всередині країни. Реконструйовано 18 тис. будинків, доставляються будівельні матеріали. Проекти швидкого реагування створили основу для І переходу до виконання програм з розвитку малих підприємств, яким надає И підтримку ПРООН. УВКБ надає допомогу 500 міським біженцям у районі Ц Душанбе та спільно з ОБСЄ контролює та допомагає біженцям із Північного В Афганістану, де все ще перебувають близько 17 тис. таджицьких біженців. І Забезпечено повернення більшості осіб з Гірського Бадахшану у Душанбе.

МОМ надає допомогу урядам при розселення осіб із тих сіл, де їм загрожує стихійне лихо. Розробляються програми інтеграції для повернення таджи­ків, що перебувають у країнах СНД, МОМ надає допомогу щодо повернен­ня висококваліфікованих таджиків на батьківщину з тим, щоб вони брали участь у відбудові та розвитку своєї країни.

Туркменістан. Проводяться семінари з питань міграції, біженців, прав людини для державних службовців, вчених та НУО, на яких розглядаються питання міграції робочої сили та висококваліфікованих спеціалістів, а та­кож контролю за транзитною та незаконною міграцією. УВКБ надасть мате­ріальну допомогу відповідним міністерствам та вузам з метою зміцнення їх адміністративних можливостей. МОМ та УВКБ будуть сприяти поверненню та реінтеграції афганців туркменського походження.

Транзитна та нелегальна міграція в країнах СНД сприймається зараз як порівняно нова і зростаюча проблема, що викликає занепокоєння і пов’яза­на з незаконними операціями з мігрантами, а також з іншими видами зло­чинності. Вона ставить нелегкі завдання перед властями, особливо в галузі законодавства та координації дій і зумовлює необхідність посилення двосто­роннього та внутрішньорегіонального співробітництва у таких галузях:

0 обмін інформацією;

0 прикордонний контроль;

0 дозвіл на поселення в країні та видворення;

0 гармонізація законодавства;

0 повернення та дозвіл на поселення потворно.

Основні проблеми:

1) візова практика, зокрема наслідки розбіжностей у візовому законо­давстві, візовій політиці та практиці;

2) розробка та гармонізація законодавства, а також пошук відповідних механізмів забезпечення його дотримання;

3) необхідність включення до законодавства положення, що визначає незаконні операції з мігрантами, використання фальшивих чи під­роблених документів як кримінальний злочин, а також необхідність аналізу практичного застосування такого ґатунку законодавства там, де воно вже існує;

4) обмін інформацією (створення єдиної системи інформації) про джерела та канали транзитної і нелегальної міграції як один із засобів розв’язан­ня цього питання, навіть якщо це пов’язано зі значними витратами;

5) підготовка кадрів, зорієнтованих передусім на розв’язання практич­них завдань;

6) недостатній рівень співробітництва, за винятком взаємодії прикор­донних служб, особливо систематичного співробітництва між різни­ми відомствами.

Важливе значення для розв’язання проблем біженців має Угода про спів­робітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мі- грантів, підписана 15 квітня 1994 р. у Москві державами - учасницями СНД. Терміни, що застосовуються в Угоді, мають такі значення: «Трудящий-мігрант (або працівник)» - особа, яка постійно проживає на території сторони виїзду та на законних підставах займається оплачуваною діяльністю з боку країни пра­цевлаштування; «члени сім’ї» - особа, яка одружена з трудящим-мігрантом, а також діти та ін., які знаходяться на утриманні й визнаються членами сім’ї згідно з чинним законодавством сторони працевлаштування; «роботодавець (наймач)» - підприємство, установа, організація незалежно від форм влас­ності чи відомчої належності, які надають роботу в країні працевлаштування; «сторона виїзду» - держава, на території якої трудящі-мігранти проживають та мігрують в іншу державу з наміром одержати роботу; «країна працевлашту­вання» - держава, на території якої трудящі-мігранти, що прибули з іншої держави, здійснюють свою трудову діяльність на умовах трудового договору (контракту); «умови праці» - сукупність чинників виробничого середовища, які впливають на стан здоров’я та працездатність людини в процесі праці, а та­кож встановлена тривалість робочого часу та відпочинку, надання відпусток, оплата праці згідно з законодавством про працю країни працевлаштування.

Угода передбачає визнання між країнами дипломів, свідоцтв про освіту, присвоєння звань, кваліфікацію та інші необхідні для трудової діяльності документи; трудовий стаж. Трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), а працівники користуються правами і виконують обов’язки, встановлені трудовим законодавством. Угодою вста­новлюється право працівників та членів їх сімей на вивіз особистого майна, вказується на те, що трудящі-мігранти користуються соціальним страху­ванням та соціальним забезпеченням (крім пенсійного).

Усі питання, пов’язані з виконанням Угоди, вирішуються шляхом кон­сультацій або через Консультативну Раду з праці, міграції та соціального захисту держав-учасниць СНД.