7.6.  ПРІОРИТЕТИ КРАЇН СНД

Азербайджан. Із 7 млн 500 тис. населення в країні проживають 233 тис. біженців, 668 тис. осіб, переміщених всередині країні, 46 тис. раніше де­портованих народів. Це - наслідки бойових дій між Вірменією та Азербай­джаном, що значно тисне на інфраструктуру, особливо в галузі освіти та ме­дицини. Все це призводить до загострення існуючих проблем та труднощів. Громадські будинки (школи, лікарні) використовуються для розміщення бі­женців, що позбавляє місцеве населення можливості користуватися ними, особливо у сільській місцевості. Велика кількість переміщених осіб значно гальмує соціально-економічний розвиток країни. Державні пріоритети:

0 розробка, прийняття та виконання законодавства з питань міграції та приведення чинного законодавства у відповідність з Конституцією країни;

0 врегулювання Нагірно-Карабахської проблеми та наступне розселен­ня переміщеного населення;

0 повернення та реєстрація біженців, осіб, переміщених усередині кра­їни, та турків-месхетинців;

0 створення єдиного державного органу, який опікувався б проблемами мігрантів.

Заходи на державному рівні. Будуть розроблені спеціальні двосторонні програми щодо впорядкування повернення та розселення біженців і осіб, пе­реміщених усередині країни. Азербайджан буде співпрацювати з ООН щодо надання гуманітарної допомоги особам, переміщеним усередині країни. Бу­дуть виконуватись міжнародні стандарти. Буде створене єдине урядове ві­домство (міністерство) з проблем міграції, будуть розвиватися існуючі адмі­ністративні структури, що опікуються надзвичайними ситуаціями. Нині діє

Державний комітет щодо біженців та осіб, переміщених усередині країни, що має особливий статус, та місцеві відділення, діє Управління при Кабінеті Міністрів. У 1995 р. створена Комісія з міжнародної та технічної допомоги. У Парламенті діє Комітет соціальної політики та Комітет з прав людини. Мі­ністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення відповідає за конкретні аспекти діяльності.

Беларусь. Населення 10 млн 317 тис.; біженців - 28 тис; репатріантів - 195 816, екологічних мігрантів - 131 200, незаконних та транзитних мігран­тів - 100 тис 3 1990 по 1995 р. зареєстровано 483 648 іммігрантів з країн СНД (РФ, країни Балтії та Казахстану). Зросла незаконна імміграція з країн Аф­рики, Південно-Східної Азії та Близького Сходу, багато в країні транзитних мігрантів. Беларусь використовують для незаконного перевезення мігрантів на Захід. З 1993 р. відбувається значне зниження імміграції, яка складаєть­ся виключно з етнічних білорусів, що шукають соціальної та політичної ста­більності. Очікується посилення репатріації російськомовних осіб з Балтії та Грузії, Центральної Азії, особливо з Казахстану. Зменшилася еміграція білорусів у західні країни (Ізраїль, США). І хоча країна продовжує втрача­ти свій трудовий та інтелектуальний потенціал, більшість емігрантів мають вищий професійний рівень, ніж іммігранти.

Державні пріоритети:

0 створення системи регулювання міграційних потоків шляхом при­йняття законодавства з міграційного контролю, імміграції, свободи пересування та вибору місця проживання

0 сприяння репатріації біженців з країн СНД, їх розселення та інтеграція;

0 виконання «Закону про біженців»;

0 стримування незаконної міграції;

0 інтеграція мігрантів, зокрема екологічних;

0 відбудова забруднених районів, розвиток інфраструктури, медичних установ.

Заходи на державному рівні. Спрямованість на врегулювання міграцій­них потоків, боротьбу з незаконною міграцією та захист прав мігрантів, бі­женців і осіб, що шукають притулку, підтримка та захист білоруських ро- бітників-мігрантів, що живуть за кордоном, а також тих, хто повертається в країну. Беларусь розгляне можливість укладання угод з Польщею та ін­шими країнами про повернення та зворотний прийом мігрантів. Координує міграційну політику Державна міграційна служба.

Вірменія. Кількість населення 3 753 500, біженців - 304 тис. (54 тис. - переміщених з Нагірного Карабаху), осіб, переміщених усередині країни, - 72 тис., репатріантів - 35 тис. Перша група вірменських біженців прибула у Вірменію 2 березня 1988 р. після подій у Сумгаїті. Згодом потоки пішли з Баку, Кіровабада та інших районів Азербайджану. 72 тис. вірмен переселились з прикордонних з Азербайджаном місць внаслідок бойових дій на кордоні.

Державні пріоритети:

0 сприяння інтеграції на місці біженців з Азербайджану та репатріація з Нагірного Карабаху назад у цей регіон;

0 регулювання міграційних потоків;

0 розробка відповідного законодавства та створення адміністративних структур;

0 створення державних структур з проблем міграції;

0 повернення та реінтеграція осіб, переміщених усередині країни;

0 повернення осіб, що знаходяться у ситуації, схожій з ситуацією бі­женців (вихідці з Абхазії, Чечні);

0 возз’єднання сімей біженців, члени яких проживають в інших країнах СНД з економічних міркувань та не мають засобів для повернення.

Заходи на державному рівні. Вірменія розробляє, приймає та буде здій­снювати заходи щодо врегулювання міграції, репатріації біженців, осіб, пе­реміщених усередині країни, в’їзду на національну територію, виїзду з неї, вільного пересування в її межах. Законодавство буде розроблятись робочою групою (представники уряду, НУО та відповідних міжнародних організацій). Вірменія має забезпечувати добровільну репатріацію біженців у Нагірний Карабах та Абхазію, здійснювати співробітництво з ООН, урядом Німеччини, буде виконувати програми з надання притулку, підтримувати Національний центр прав людини та демократії, розробить Програму управління міграцій­ними процесами на підставі двох Протоколів (про обмін інформацією та про компенсації), підпише і буде виконувати двосторонню угоду з Росією «Про регулювання міграційних процесів та захист прав переселенців».

Державні структури. У складі Міністерства соціального забезпечення, за­йнятості та міграції населення діє Державне управління у справах біженців.

Грузія. Населення 5 400 841, біженців 348 тис. осіб, переміщених усере­дині країни, - 300 тис. (281 676 з Абхазії). Близько 244 тис. емігрувало з кра­їни за 1990-1993 рр., 100 тис. поселенців чекають повернення в місця, звід­ки вони були депортовані 1940 р. Ситуація тяжким навантаженням лягає на соціальну інфраструктуру, викликає загострення соціально-економічних проблем, значна частка державного бюджету витрачається на розв’язання проблем осіб, переміщених усередині країни, місцеве населення не може ко­ристуватися школами, лікарнями тощо.

Державні пріоритети:

0 повернення та реінтеграція осіб, переміщених з Абхазії в місця їх тра­диційного проживання;

0 відбудова соціальної інфраструктури;

0 створення єдиної міграційної служби та міцної законодавчої основи;

0 розроблення, прийняття та виконання нового законодавства щодо бі­женців, осіб, переміщених усередині країни, та мігрантів;

0 репатріація месхетинців на основі розроблення конкретного законо­давства та програм допомоги.

Заходи на державному рівні. Створити умови для повернення всіх пере­міщених осіб у місця їх традиційного проживання та забезпечити відбудо­ву місцевої інфраструктури. Нині уряд опікується інтеграцією, їм виділені землі для тимчасового користування, зайнятості населення. В Грузії немає закону про біженців, міграційні процеси регулюються угодами та постано­вами президента та Кабінету Міністрів. Створюється відповідне відомство (міністерство), а на місцевому рівні, на кордонах та в посольствах республі­ки в сусідніх країнах буде створена мережа відділень цього відомства. Удо­сконалюватимуться адміністративні структури з надзвичайних ситуацій, зміцнені НУО. Розробляється програма з упорядкування повернення та роз­селення біженців та осіб, переміщених усередині країни. Спеціальні двосто­ронні програми будуть розроблені для месхетинців. Грузія та Азербайджан проведуть з цього питання двосторонні консультації.

Державні структури. Діє Міністерство з біженців та розселення, яке відповідає за надання статусу біженця чи особи, переміщеної всередині кра­їни, розробляє рекомендації та принципи щодо осіб, які шукають притулку, надає допомогу, розміщую мігрантів.

Казахстан. Населення 16 млн 800 тис., біженців 16 тис., репатріантів - 127 900, раніше депортованих народів - 578 тис. (78 тис. чеченців, інгушів), 74 тис. екологічних мігрантів (з районів Аральського моря, Семипалатин­ська). Починаючи з 1991 р., близько 10 тис. етнічних казахів повернулись з Таджикистану, Афганістану. Спостерігається значний відтік російськомов­ного населення та осіб, що належать до раніше депортованих народів (нім­ці, кримські татари), хоча певна їх частина повернулася до Казахстану. По­ловина з в’їхавших в країну - росіяни та українці, 4 % - німці. Внаслідок стабільності в країні міграція зменшується. Очікується імміграція з країн СНД (РФ, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан та Таджикистан), а також з Китаю, Туреччини, Монголії та Ірану.

Державні пріоритети:

0 ефективне регулювання міграційних потоків у республіці;

0 розв’язання проблем раніше депортованих народів та екологічних мі­грантів (повернення, реабілітація, інтеграція);

0 розроблення та прийняття відповідного законодавства з питань мігра­ції, зміцнення відповідних адміністративних структур.

Заходи на державному рівні. Казахстан буде забезпечувати репатріацію етнічних казахів, приділяти особливу увагу раніше депортованим народам та екологічним мігрантам (переселення, інтеграція, сприяння соціальному розвитку). Буде підтримувати створення регіональних чи субрегіональних структур для нагляду, раннього оповіщення та підготовки працівників мігра­ційних служб. Співробітництво на дво-, багатосторонньому та міжнародному рівнях передбачається розвивати шляхом підписання відповідних угод, об­міну інформацією. Департамент з питань міграції Міністерства праці створе­но у 1992 р. Він опікується переселенням, забезпеченням житлом, працевла­штуванням, соціальною та економічною реінтеграцією репатріантів, мігра­цією робочої сили, створенням фонду для надання допомоги іммігрантам.

Киргизстан. Населення 4 467 000, біженців 14 983, біженців з інших країн - 980 афганців, 27 ефіопів, екологічних мігрантів - 23 тис. Біженці - таджики, росіяни, євреї, чеченці, грузини. 116 тис. киргизьких громадян (молодь) перемістилися всередині країни в пошуках роботи. Міжетнічна напруга в Ошському районі призвела у 1991 р. до відтоку населення з пів­денних у північні райони Киргизстану. Еміграція значної кількості висо­кокваліфікованого російськомовного населення призвела до закриття ряду підприємств та масового безробіття. У деяких же районах масовий притік біженців допоміг розв’язати проблему скорочення робочої сили.

Державні пріоритети:

• розв’язання проблеми незаконної транзитної міграції;

• вирішення питання екологічних мігрантів, частково за рахунок від­будови забруднених районів;

• інтеграція біженців та осіб, переміщених усередині країни, на основі прийняття відповідного законодавства.

Заходи на державному рівні. Киргизстан створює централізоване, єдине урядове відомство чи міністерство високого рангу з питань міграції. На міс­цевому рівні та в посольствах сусідніх країн буде створена мережа відділень цього відомства. Уряд сприяє добровільному поверненню біженців, створе­но центр тимчасового розміщення мігрантів, а при Товаристві Червоного Хреста - Фонд надання допомоги біженцям та мігрантам. Киргизстан здій­снює очищення забруднених районів, а також територій, що постраждали від зсувів, розробив програму інтеграції біженців з Таджикистану, вивчить можливість заснування поста омбудсмена. Планується розробка масових програм з інформування громадськості про проблеми біженців, осіб, пере­міщених всередині країни, та мігрантів, особливу увагу буде приділено по­передженню екологічних катастроф. Підписав з Таджикистаном, Казахста­ном, Туркменістаном та Узбекистаном двосторонні угоди «Про регулювання міграційних процесів та захист прав переселенців», у співдружності з ними розробив регіональні підходи до міграційних питань. Взяв участь у створен­ні в Бішкеку регіонального міграційного центру для допомоги урядам регіо­ну в розробці їх державних програм з міграції, в плануванні та координації розподілу гуманітарної допомоги, забезпеченні спостереження, раннього оповіщення та підготовки працівників міграційних служб. Нині діє Управ­ління з питань міграції Міністерства праці та соціального захисту.

Молдова. Населення 4 362 000 осіб, переміщених усередині країни - 100 тис., більшість повернулися додому. 6 тис. осіб заарештовано у 1993 р. як незаконних транзитних мігрантів. Збільшилася еміграція на Захід за ра­хунок відтоку німців та євреїв (погіршення економічної ситуації). Покидають країну євреї, росіяни, українці, молдавани. Росіяни повертаються в РФ.

Державні пріоритети:

0 регулювання та стабілізація міграційних потоків;

0 прийняття соціальних законів з міграції;

0 підписання угод в галузі праці та соціальних прав;

0 сприяння координації та забезпечення прав меншин, їх інтересів та потреб.

Молдова надає перевагу в імміграційній політиці етнічним молдаванам та возз’єднанню їх сімей. За надання допомоги переміщеним особам відпові­дає Міністерство праці, соціального захисту та сім’ї, створено Департамент з міжетнічних відносин та Палац національностей.

Російська Федерація. Населення 148 млн, біженців - 46 572 осіб, перемі­щених усередині країни - 577 тис., недобровільно переміщених осіб - 909 тис., екологічних мігрантів - 75 тис., нелегальних і нелегальних транзитних мі­грантів - 600 тис. Загальна кількість осіб, що переселилися в РФ з 1992 р., становить майже 3 млн чол. (з Кавказу та Центральної Азії). Можливий при­тік осіб, що належать до раніше депортованих народів (14 тис. карачаївців, 8 тис. фінів, греків та поляків). Причини - розпад СРСР та соціальна, політична й культурна ізоляція; нове законодавство щодо мови та громадянства; вияви елементів націоналізму на побутовому рівні та погіршення економічного ста­новища, безробіття, військові конфлікти. Зростає відтік населення із північ­них та східних районів у регіони Центральної та Південної Росії (понад 2 млн чол.), додатковий чинник - повернення демобілізованих військовослужбов­ців і членів їх сімей з держав СНД, Балтії та Східної Європи.

Державні пріоритети:

0 захист прав та інтересів мігрантів і недопущення дискримінації щодо них за ознаками раси, віросповідання, громадянства, статі, віку, на­лежності до певної соціальної групи чи політичних переконань, а та­кож заборона вислання чи примусового повернення мігрантів у краї­ни їх походження, за винятком випадків, передбачених законом;

0 регулювання міграційних потоків та реалізація програм з урахуван­ням державних інтересів, вільного вибору мігрантами місць прожи­вання та видів зайнятості відповідно до федеральної та регіональних програм, законодавства РФ, а також рівня соціально-економічного розвитку регіону, який приймає, національної сумісності та специфі­ки мігрантів; кліматичних особливостей місць розселення, застосу­вання квот у прийомі біженців;

0 створення умов прийому та розміщення мігрантів, що стимулює їхню активну участь у адаптації до нових умов;

0 удосконалення міграційного законодавства;

0 стримування незаконної міграції шляхом удосконалення законодав­ства, розвитку системи імміграційного контролю, зміцнення взаємо­дії з іншими державами (підписання угод, що регулюють порядок в’їзду та виїзду іноземців);

0 зміцнення потенціалу регіональних міграційних служб (професійна підготовка кадрів, надання обладнання);

0 надання мігрантам допомоги (будівництво житла, відбудова соціальної інфраструктури, створення робочих місць, а також виплата компенсацій недобровільно переміщеним особам, що втратили своє майно). Буде за­охочуватися особиста участь мігрантів в облаштуванні на новому місці;

0 створення автоматизованої інформаційної системи реєстрації мігран­тів, а також розвиток системи імміграційного контролю (оснащення пунктів комп’ютерною та спеціальною технікою);

0 сприяння добровільній репатріації біженців та осіб, що шукають при­тулку, в країни їх походження чи постійного проживання.

Заходи на державному рівні. Прийнято закони «Про внесення доповнень та змін у Закон РФ «Про недобровільно переміщених осіб», Закон «Про вне­сення змін та доповнень у Закон РФ «Про біженців», підготовлено проект Закону «Про імміграцію». Прийнято постанову уряду 1021 «Про заходи щодо запобігання та скорочення неконтрольованої зовнішньої міграції», створено 55 постів імміграційного контролю на території 25 адміністратив­них районів, розширюється система імміграційного контролю. Федеральна імміграційна служба збільшила до 68 кількість центрів розміщення грома­дян, що постраждали внаслідок збройних конфліктів, здійснює програму надання допомоги в районах повернення (житло, інфраструктура), особливо в Чечні та Інгушетії. Розпочато роботу по сплаті компенсацій постраждалим за втрачене житло та майно. Фінансується будівництво 56 компактних посе­лень у 25 областях РФ, надані позички на: житлове будівництво 18 тис. осіб, оплата будівництва житла для ЗО тис. соціально уражених мігрантів. Укла­дені угоди з підприємствами про надання фінансової допомоги для облашту­вання вимушених переселенців на основі створення робочих місць. Почата реалізація програм (на 2 роки) «Діти сімей біженців та недобровільно пере­міщених осіб». Відкрито відділення міграційної служби при посольствах РФ за кордоном. Здійснюються наукові дослідження в галузі міграції, ро­бота зі збору, обробці інформації, створюється єдина багаторівнева автома­тична інформаційно-довідкова система «Міграція» (ФСМ та її територіальні відділення). РФ уклала міжурядові угоди з питань переселення та захисту прав осіб, що переселяються, з Грузією, Киргизстаном, Латвією, Таджикис­таном, Естонією, а з Туркменістаном - міждержавну угоду в межах СНД про допомогу біженцям, недобровільно переміщеним особам.

Державні структури: Федеральна міграційна служба Росії (ФМС) - фе­деральний орган виконавчої влади, що забезпечує визначення та реалізацію

політики РФ в галузі міграції та координує цю діяльність. Має 90 центрів тимчасового розміщення та пунктів первинного прийому біженців з респу­блік колишнього СРСР, три центри тимчасового розміщення мігрантів. За­вдання ФМС: розробка проектів федеральних і міжрегіональних міграцій­них програм та забезпечення їх реалізації; захист прав мігрантів; контроль за міграційними процесами та міграційною ситуацією в країні; розробка та реалізація заходів у галузі зовнішньої трудової міграції громадян РФ: визна­ння правового статусу осіб, що прибувають чи хочуть прибути на територію РФ. ФМС також розподіляє засоби, які виділяються з федерального бюджету з міграції та забезпечує контроль за їх використанням, регулює прийом та тимчасове розміщення біженців, надання їм допомоги та сприяє облашту­ванню на новому місці проживання. Здійснює співробітництво з міжнарод­ними та зарубіжними організаціями з питань міграції. Під егідою ФМС діє навчальний центр підготовки служби. Взаємодіє з МЗС Росії, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством співробітництва Росії, Міністерством національностей, оборони, а також з Федеральною службою зайнятості.

Узбекистан. Населення 22 млн, біженців - ЗО тис., біженців з країн, що не входять до СНД, - 8 тис. осіб, переміщених усередині країни - 400 тис., репатріантів - 60 тис., раніше депортованих народів - 60 тис. Еміграція з Узбекистану становила в 1989-1995 рр. 505 тис. чол. - росіяни, українці, німці, білоруси й татари; серед біженців - 8 тис. афганців. У 1993 р. в країну повернулося близько 150 тис. чол. і ця тенденція зберігається зараз. Серед них є й особи, що належать до етнічних груп.

Заходи на державному рівні:

ІЗ надання допомоги добровільним мігрантам;

ІЗ надання допомоги особам, що повертаються, їх інтеграція;

ІЗ надання допомоги таджицьким та афганським біженцям з метою їх повернення в свої країни;

ІЗ сприяння міжнародним установам у розв’язанні проблем переміще­ного населення у регіоні.

Проблеми міграції знаходяться у віданні Міністерства закордонних справ, Міністерства соціального захисту та Міністерства праці.

Україна. Населення близько 52 млн, біженців - 88 тис., репатріан­тів - 624 тис., раніше депортованих народів - 250 тис., екологічних мігран­тів - ЗО тис., осіб, що знаходяться в ситуації, схожій з ситуацією біжен­ців, - 85 тис. (з Чечні, Абхазії, Нагірного Карабаху, Придністров’я), близь­ко 14 тис. осіб звернулися щодо надання статусу біженця. УВКБ зареєстро­вано 3,5 тис. біженців, емігрантів -1 464 774, включаючи 288 212 - з країн, щ не входять до складу СНД, незаконних мігрантів - 65 тис. З 1991 по 1995 р. Україні зареєстровано 1 724 237 біженців, репатріантів, осіб, які належать д раніше депортованих народів та ін. Вже повернулося 250 тис. кримських татар вірмен, болгар, греків та німців, 250 тис. мають бажання переселитися най

ближчим часом. За цей період повернулося понад 600 тис. репатріантів укра­їнського походження, і ця тенденція буде посилюватись. 31989 по 1995 р. було кілька великих потоків осіб, що знаходяться у ситуації, схожій з ситуацією бі­женців, внаслідок збройних конфліктів. Після Чорнобильської катастрофи із зон обов’язкового відселення переселено понад 15 тис. сімей.. У 1995 р. в Укра­їні зареєстровано 65 тис. незаконних мігрантів, включаючи 10 тис. незаконних мігрантів, що затримані при спробі перетнути державний кордон країни.

Державні пріоритети:

0 створення законодавчої бази регулювання міграційних процесів;

0 створення системи державних органів, що працюють у сфері управ­ління міграційними процесами;

0 сприяння репатріації осіб українського походження, які з різних при­чини опинилися за межами України;

0 надання допомоги при поверненні чи реінтеграції в українське сус­пільство раніше депортованих народів;

0 надання допомоги при інтеграції на новому місці екологічних мігрантів;

0 подолання незаконної транзитної міграції.

Заходи на державному рівні. Україна розробила Концепцію державної мі­граційної політики, яка ґрунтується на національних інтересах, загальновиз­наних нормах та принципах міжнародного права й захисті прав людини, нор­мах та принципах Ради Європи. У національному законодавстві особлива увага приділяється питанню регулювання всіх форм міграції. Вжиті заходи щодо поліпшення координації діяльності державних органів, що здійснюють управ­ління міграційними процесами. Розроблені програми, що передбачають різні форми підготовки та перепідготовки кадрів, що займаються міграцією, розро­блена Концепція державної етнонаціональної політики з метою запобігання си­туацій, за яких можуть виникнути недобровільні переміщення населення.

Національні структури. У 1993 р. створено Міністерство у справах наці­ональностей та міграції. Його головне завдання: розроблення та здійснення державної міграційної політики, координація взаємодії державних органів з питань міграції. Міністерство розробляє міграційні програми, надає допо­могу з репатріації та інтеграції особам, що належать до депортованих наро­дів, виробляє процедури визначення статусу біженця, організовує через міс­цеві органи міграційної служби прийом біженців. Міністерство здійснює у співробітництві з міністерствами освіти, культури, інформації та ін. захист прав національних меншин. Державний комітет захисту державних кордо­нів України відповідає за контроль на кордоні та приймає клопотання про надання притулку. У роботі з біженцями та іншими мігрантами також бе­руть участь Служба національної безпеки, Міністерство внутрішніх справ та їх відділення на місцях, Міністерство праці надає біженцям допомогу в тим­часовому працевлаштуванні. Республіканська комісія щодо депортованих народів Криму та Українсько-німецька комісія щодо депортованих німців координує репатріацію та інтеграцію осіб, що мають відношення до раніше депортованих народів. Гуманітарні організації, які діють в Україні: міжна­родні організації - УВКБ, ПРООН, МОМ, ОБСЄ, міжнародні НУО - Україн­ський Червоний Хрест; національні НУО - Центр з питань плюралізму Інсти­туту демократії ім. П. Орлика, Центр дослідження проблем міграції тощо.

Таджикистан. Населення 5777 тис., біженців - 77 тис., осіб, переміще­них усередині країни, - 197 693, недобровільно переміщених осіб - 190 тис. На кінець 1994 р. з 670 418 осіб, переміщених усередині країни, 40 тис. бі­женців з Афганістану та значна частина біженців з країн СНД повернулася в райони свого походження. Внаслідок нового спалаху напруги в Афганістані багато афганців втекли в Таджикистан, 600 з них було надано статус біжен­ця. Відтік кваліфікованих російськомовних спеціалістів, а також депортова­них народів (німців, кримських татар) відчутно вплинув на економічний стан країни. Деякі з іммігрантів повернулися в країну, багато емігрує в столицю.

Державні пріоритети:

0 повернення та реінтеграція біженців та осіб, переміщених усередині країни;

0 ліквідація еміграції, особливо серед кваліфікованих робітників;

0 розробка законодавства, що регулює міграцію;

0 надання допомоги таджицьким біженцям всередині країни та за кор­доном.

Заходи на державному рівні. Припинення відтоку кваліфікованих та­джицьких та російськомовних кадрів. Стабілізація соціально-політичного становища в країні, національне примирення та відбудова економіки. Повер­нення таджицьких біженців та їх реінтеграція в суспільство - важлива умо­ва для досягнення цієї мети. Буде забезпечуватися добровільне повернення біженців в Афганістан, країни СНД, а також переміщених осіб з Горно-Ба- дахшанського району при повазі гідності та в умовах безпеки. Особлива ува­га приділяється розв’язанню питань щодо захоплення будинків та ділянок землі у районах повернення. Створюється централізоване урядове відомство високого рівня чи міністерство з проблем міграції та мережа відділень цього відомства. Буде введено пост омбудсмена, підписано ряд двосторонніх угод щодо біженців з Бєларуссю, Казахстаном та Узбекистаном.

Питаннями біженців та міграції зараз опікується Комітет з надзвичай­них ситуацій Міністерства праці та зайнятості.

Туркменістан. Населення 4449 тис., біженців - 35 тис., репатріантів - 6698. Проблеми міграції не носять гострого характеру.

Державні пріоритети:

0 розробка, прийняття та виконання законодавства з проблем міграції;

0 регулювання трудової міграції;

0 припинення еміграції кваліфікованих кадрів;

0 контроль за незаконною та незаконною транзитною міграцією.

Заходи на державному рівні. Міграційна політика буде зосереджена на створенні умов для прийому біженців, регулюванні трудового міграції з Таджикистану, призупиненні еміграції в РФ, а також на контролі за тран­зитною та незаконною міграцією. Буде розвиватися законодавство, створе­на постійна комісія з розгляду міграційних проблем, розроблені плани на випадок надзвичайних ситуацій, надаватиметься підтримка національному Інститут з прав людини та демократизації суспільства. Туркменістан підпи­ше з РФ угоду щодо захисту меншин та міграційних питань, а також угоду з Україною «Про співробітництво у наданні допомоги добровільному перемі­щенню депортованих народів в Україну». Спільно з державами Центральної Азії відкриє в Бішкеку регіональний центр з міграції.

На вищезгаданій конференції була розроблена Програма дій. Вона перед­бачає створення чи зміцнення адміністративних структур щодо регулювання міграції - урядового відомства високого рівня з питань міграції. Крім опера­тивної діяльності, воно опікувалося б розробкою політики, а також координа­цією дій усіх урядових органів, причетних до питань міграції. На місцевому рівні і на кордонах можна було б створити систему відділень цього відомства. Державні міграційні структури мають дотримуватися вимог законодавства в галузі міграції при збереженні рівноправності та без дискримінації відповід­но до міжнародного права. Необхідно чітко визначити функції усіх структур, причетних до здійснення міграційної політики й програм та їх координації на державному рівні. Все це має сприяти досягненню цільового призначен­ня гуманітарної допомоги, діяльності міжнародних та неурядових організа­цій. Необхідні відповідні адміністративні структури для здійснення законо­давства, що стосується біженців, та розгляду індивідуальних клопотань про надання притулку з використанням внутрішньодержавних процедур визна­чення статусу біженців. Такі процедури мають носити справедливий і опе­ративний характер. Справедливі процедури передбачають уважне вивчення клопотань чітко визначеним, кваліфікованим та неупередженим органом. Кожна особа, що шукає притулку, повинна мати можливість отримання до­помоги при поданні клопотання, мати право на оскарження. У разі масового притоку біженців слід передбачити можливість визначення статусу осіб на основі першорядної оцінки становища (пріма фаціе), можливість отриманні відповідних документів, що засвідчують статус біженця. Необхідні відповід­ні структури та механізми забезпечення контролю на кордоні та пропуску на кордоні, що гарантуватимуть мігрантам і біженцям застосування відповідних процедур та недискримінаційне поводження. Розробити процедури із затри­мання на кордоні та вислання, доручити відповідним інстанціям нагляд за законністю рішень виконавчих органів щодо затримки осіб на кордоні та їх вислання. Необхідно розробити ефективні процедури із виявлення та попе­редження незаконного в’їзду, включаючи незаконне перебування в країні під виглядом туристських, учбових та ділових поїздок. Угоди щодо співробітни­цтва, укладені з сусідніми країнами, могли б підвищити ефективність контро­лю, запобігти незаконній міграції та переправці іноземців через кордон. Реко­мендується застосовувати чіткі та ефективні процедури реєстрації пересувань населення, створення надійних інформаційних мереж, обмін інформацією, апаратні засоби та програмне забезпечення. На урядовому рівні слід створити чи розвивати структури та механізми готовності до надзвичайних ситуацій для розв’язання питань, пов’язаних з несподіваними та масовими переміщен­нями населення, зміцнювати потенціал неурядових організацій для дій в умо­вах надзвичайних ситуацій та здійснення надзвичайних програм.

Раннє оповіщення - ключовий елемент готовності до надзвичайних ситу­ацій, у разі їх виникнення - планування спрямовується на виявлення можли­вих сценаріїв переміщень населення та розробку механізмів реагування, що призведе до встановлення галузевих потреб у наданні захисту та допомоги, визначенні управлінських органів та структур, необхідних для забезпечення координації джерел фінансування. Ці плани повинні регулярно оновлюва­тися, а в процес мають «втягуватися» державна влада, міжнародні організа­ції, місцеві та міжнародні НУО. На місцевому, державному та міжнародному рівнях могли б бути розроблені та здійснені учбові програми в галузі регулю­вання міграції. Вони мали б бути орієнтовані на осіб, що займаються питан­ням міграції, забезпечуючи вироблення у них навичок та спеціальних знань, необхідних для професійної та ефективної реалізації законодавчих актів та відомчих інструкцій. У короткочасних та довгострокових програмах особли­ву увагу слід приділити спеціалістам, включаючи співробітників НУО. Уч­бові програми забезпечували б заохочення дотримання міжнародних норм у галузі прав людини, гуманітарного права, що стосується біженців, а також процедур визначення статусу біженців, готовності до надзвичайних ситуацій та здійснення планування на випадок їх виникнення з використанням до­свіду міжнародних та НУО. Обмін досвідом передбачає програму підготовки викладачів, ознайомчі поїздки представників влади, міждержавний обмін спеціалістами, включаючи викладачів та представників НУО. Можна було б пристосувати існуючі установи з підготовки державних службовців та ство­рити мережу регіональних учбових закладів, а також субрегіональні учбові центри та мережу субрегіональних учбових закладів.