7.4.  МЕХАНІЗМ ПРОВЕДЕННЯ ПОДАЛЬШИХ ЗАХОДІВ

В УВКБ створено підрозділ з координації дій, у МОМ - групи щодо на­ступних заходів із представників штаб-квартири та Центру технічного спів­робітництва для Європи та Центральної Азії. Ці групи спільно забезпечують моніторинг та оцінку прогресу, досягнуто у реалізації Програми дій, готу­ють доповіді для Керівної групи, підтримують зв’язок з державами-учасницями, міжнародними організаціями та НУО з питань планів реалізації та досягнутого прогресу, сприяють включенню НУО в цей процес, організову­ють засідання Керівної групи та інші форуми, що дозволяє учасникам Кон­ференції зробити додатковий внесок у процес реалізації прийнятих рішень.

Молдова. Конфлікт у Придністров’ї спричинив появу 50 тис. недобровільно пере­міщених осіб. Нині їх 3 - 6 тис. як переміщених всередині країни. Нове законодав­ство з питань мови, громадянства, міграції, прийому іноземних робітників, нова Кон­ституція (1994) містять положення, які враховують значну культурну та соціальну різноманітність населення (українці, росіяни, гагаузи, болгари, євреї, цигани).

Департамент імміграції опікується трудовою еміграцією, імміграцією іноземних студентів, заявками на реєстрацію віз молдавських робітників, які перебувають за кордоном.

Молдова першою з країн СНД вступила до Ради Європи, ратифікувала Європейську Конвенцію з прав людини та біженців, протоколи до неї. В кра­їні немає ресурсів, тому Конвенція 1951 р. не підписана. Бюро із зв’язків УВКБ надає допомогу особам, які розробляють законодавство щодо біжен­ців та мігрантів. Створюється Центр з прав людини.

Програма МОМ. Реакція МОМ на потреби країн СНД в управлінні мігра­цією полягає в її програмах технічного співробітництва, спрямованих на зміцнення здатності урядів розв’язувати проблеми міграції. МОМ здійснює програми управління міграцією в Україні, розробляє схожі програми для країн Центральної Азії. Ці програми спрямовані на посилення потенціалу урядів щодо розробки та реалізації ефективної міграційної політики, зако­нодавства та зміцнення відповідних адміністративних структур.

МОМ є головною установою, що несе відповідальність за розробку про­грам та управління ними, а також забезпечує та координує фінансові та ма­теріальні внески у програму.

Важлива галузь діяльності МОМ у країнах СНД - програми інтегра­ції - надання прямої допомоги та здійснення проектів розвитку мікропідприємств, спрямованих на підвищення самозабезпечення мігрантів та спри­яння їх інтеграції, а також на стимулювання локального економічного роз­витку в регіональних розселеннях мігрантів (у Росії зокрема) через надання невеликих кредитів (Кавказ, Україна). Ці проекти усувають залежність від гуманітарної допомоги, розвивають малий бізнес. МОМ надає допомогу цен­трам з прийому мігрантів (Україна).

МОМ продовжує надавати транспортні послуги мігрантам, медогляди, консультації, здійснювати добровільну репатріацію та розселення біженців, які не є уродженцями даного регіону, реалізовувати програми повернення осіб, які не отримали статус біженців, мігрантів, що мають складнощі в про­цесі транзиту, студентів без засобів існуванні в країнах СНД.

ОБСЄ/БДІПЛ. ОБСЄ залишається основним інструментом раннього по­передження та врегулювання криз у регіоні СНД. Пріоритети ОБСЄ вклю­чають: зміцнення загальних цінностей, будівництво громадського суспіль­ства, запобігання локальним конфліктам та відновлення стабільності у ра­йонах конфліктів.

БДІПЛ є інститутом ОБСЄ, відповідальним за зміцнення прав людини, де­мократії та верховенства закону. Воно надає форму для зустрічей і семінарів експертів з розгляду виконання державами ОБСЄ зобов’язань у галузі людсько­го виміру, надає соціальні знання та послуги щодо підготовки кадрів з консти­туційних та юридичних питань, здійснило в країнах СНД програми з кримі­нального правочинства, здійснювало контроль за проводженням виборів, де вони стали ключовим елементом розв’язання конфліктів (Молдова, Чечня).

БДІПЛ розглядає виконання зобов’язань щодо свободи пересування та зібрань як надзвичайно важливе для прогресу в рамках наступних заходів після Конференції щодо країн СНД. Співпрацює з Верховним комісаром ООН у справах національних меншин, який має мандат виявляти вогнища етнічної напруженості, що може поставити під загрозу стабільність чи мир­ні відносини між державами, та сприяти їх запобіганню.

БДІПЛ виконує функції координаційного центру з питань людського ви­міру та виступає як інформаційний центр до НУО у регіоні ОБСЄ, чекає від них інформації про виконання урядами зобов’язань у рамках Програми дій Конференції щодо країн СНД.

Програми УВКБ. Основні завдання УВКБ в регіоні СНД - захист біжен­ців, осіб, які шукають притулку, та осіб, переміщених всередині країни, надання їм належної допомоги та пошук довгострокових рішень їхніх про­блем. Ширші завдання - зміцнення верховенства закону в нових демократі­ях, сприяння країнам СНД в управлінні пересуваннями населення, включа­ючи біженців, осіб, які шукають притулку, та осіб, переміщених всередині країни, та у запобіганні ситуацій, включаючи конфліктні, які призводять до недобровільних переміщень населення. Акцент на запобіжні заходи зро­

блено у ході Конференції по країнах СНД, і УВКБ намагається розв’язувати це, використовуючи різноманітні заходи.

УВКБ надає допомогу в розробці юридичних систем і процедур для ефек­тивного управління пересуванням населення, особливу увагу приділяючи правам біженців, визначенню їх статусу та законодавству з питань грома­дянства та забезпечуючи відповідність національного законодавства міжна­родним критеріям з прав біженців і прав людини. УВКБ намагається зміц­нювати місцевий потенціал шляхом проведення семінарів, курсів, де навча­ється персонал НУО, державних служб.

Програми матеріальної допомоги знедоленим групам населення потре­бують інтеграції, включаючи тимчасову, сприяють стабілізації обстановки та попередженню нових недобровільних переміщень.

Добровільне на безпечне повернення біженців та осіб, переміщених усе­редині країни, у місце постійного проживання є головним завданням УВКБ і являє собою довгострокове рішення, спрямоване на те, щоб репатріація чи повернення відбулися в умовах безпеки.

Визначено кілька категорій осіб, які виходять за межі відомого феномена біженців. У Кримі УВКБ надає юридичне сприяння у зв’язку з проблемою гро­мадянства та безгромадянства осіб, що належать до раніше депортованих на­родів, допомагає координувати розв’язання їх проблем з державами Централь­ної Азії (Узбекистан), звідки вони повертаються. У РФ УВКБ надає допомогу тисячам етнічних росіян (недобровільних переселенців), що повертаються.

УВКБ вдосконалює стратегію «попередження», спрямовуючи її на підвищен­ня відповідальності за долі біженців, зміцнення етнічної толерантності з метою пом’якшення напруженості, яка може викликати додаткові недобровільні пересу­вання. Розробляються стратегії в галузі масової інформації в Центральній Азії та РФ. У Вірменії здійснюється важлива інформаційна кампанія в тим, щоб стрима­ти від’їзд вірмен із країни у пошуках притулку в Західній Європі, де їх клопотання завжди відхиляються, що знижує поріг толерантності у країнах, які приймають.

Освітній проект сприяння етнічній терпимості реалізується у школах Киргизстану, а згодом він розгорнеться в інших країнах.

УВКБ звертає увагу на гуманітарний вимір процесу врегулювання конфлік­тів водночас із розв’язанням політичних питань, на необхідність узгодження дій, які гарантують безпеку постраждалого населення та надання йому допомоги.

Постконфліктна відбудова має починатися відразу після повернення насе­лення, що має полегшити процес примирення та сприяти стабільності і миру.