ТЕРМІНОЛОГІЯ МІЖНАРОДНОГО МІГРАЦІЙНОГО ПРАВА

Пізнавальний процес не може обійтися без системи понять. Необґрун- тована строкатість у вживанні понять та термінів, нез’ясованість, нероз- межування їх обсягу та значення, недостатність наукової літератури - все це показує, що осмислення міграційного буття не отримало належної уваги суспільствознавців. Наука не має інших засобів відображення дійсності, ніж поняття, терміни, формули, концепції. Зрештою, жодне поняття у мі­граційній, скажімо, сфері не може відобразити у всій повноті його багато­гранність. Тому й існує потреба застосування всієї сукупності термінів та понять, що відбивають міграційне буття. Є діалектичний зв’язок цих по­нять як відображення системи елементів міграційного буття, як цілісної ідеологічної, політичної та соціально-психологічної структури, як системи сталих понять у сфері національних та міжнаціональних відносин. При­чому, поняття та терміни в міграціологічній царині слід розглядати не як альтернативні чи антиномічні, а як взаємодоповнюючі та взаємозбагачуючі уявлення, кожне з яких має своє місце, своє призначення у системі науко­вих знань. Є своя гармонія, своя, так би мовити, поезія понять. Варто усві­домити й те, що будь-яке поняття, термін, положення, взяті поза системою, втрачають статус науковості. У логічних операціях не можна керуватися лише інтелектуальним інструментом, ігноруючи інші терміни та поняття. Високий рівень розуміння міграційної сфери починається після з’ясування інваріантного для всіх форм міграційного (загальногрупова ознака цього феномена) та варіантного для кожної групи (біженці, репатріанти, депор­товані тощо).

Наукова концепція міграційного права виступає як понятійна система, що має відкритість для послідовного введення та збагачення термінологіч­ного змісту та емпіричних даних, впровадження нових наукових понять. За­пропонована у цьому виданні збірка термінів та понять - не нагромадження готових та вичерпних істин. Цю концепцію треба розглядати у русі, у розвит­ку, у збагаченні новим досвідом. Наукове пізнання міграційного буття - це розуміння діалектики багатоманітних форм, що йде від абстракцій до кон­кретного уявлення як єдності загального, особливого та одиничного.

Отже, основна увага звертається на визначення та класифікацію понять, пов’язаних з міграційною сферою.

Класифікація може розв’язувати два різні завдання, одне з яких полягає в тому, щоб спростити застосування визначень, встановлюючи, які критерії повинні, а які не повинні охоплюватися визначеннями. На думку А. Ейде, це передбачає наявність основної дихотомії у питанні про права, зокрема, мігрантів; усі, хто охоплений визначенням, мають однакові права, а хто не охоплений - цих прав не має. Існує, однак, й інша можливість: встановити різні категорії прав для різних груп мігрантів, зробивши це на основі об’єк­тивних критеріїв, які обґрунтовують відповідні розбіжності. Класифікація може використовуватися для виявлення категорій груп мігрантів, які ма­ють різні права.

Варто підтримати думку вже названого А. Ейде про те, що таке обґрунту­вання є найбільш конструктивним методом, який відповідає також практи­ці, що почала складатися в Організації Об’єднаних Націй. Саме такий підхід застосовано у підручнику. Крім того, класифікації допомагають виявляти ситуації, в яких виникають особливі проблеми і з якими слід бути особли­во обережними. Саме тому об’єктом нашої уваги були не лише визначення, пов’язані з міграційним буттям, з правами мігрантів, а й з врахуванням до­сягнень інших цілей ООН, включаючи підтримку міжнародного миру, норм міжнародного співіснування та конструктивного співробітництва на основі спільних інтересів.

Матеріали, вміщені у підручнику, відбивають питання загального ха­рактеру, зокрема, проблеми, які стосуються визначення бенефіціаріїв, меж та низки термінів та визначень, пов’язаних із міжнародним буттям у всій його складності та різноманітності.

Ураховувалося й те, що деякі терміни, хоча й широко вживаються у міжнародному праві, не мають чіткого, точніше, однозначного визначення та перебувають у безперервному процесі еволюції.

Водночас орієнтація лише на міжнародні стандарти, на універсальні ви­значення не може задовольнити ані розуміння самих міграційних процесів, ні тим більш - практики міграційного врегулювання.

Саме тому в книзі осмислюється міграційна проблематика і під кутом зору регіональних, зокрема європейських та національних підходів до мі­граційного буття.

Автор намагався будь-що деполітизувати визначення низки категорій, особливо щодо країн СНД та передусім - України, тобто понять, що викорис­товуються в цьому регіоні та донедавна слугували джерелом напруженості між цими країнами.

Визначивши коло цих категорій, автор керувався підходом відомої кон­ференції країн СНД (1996), де спільними зусиллями були визначені ті, що мо­жуть розглядатися на основі міжнародних норм, а також ті, що не підпадають під ці норми. Йдеться, отже, у першому випадку, про стандартизацію та при­

ведення їх у відповідність з чинними міжнародними конвенціями та докумен­тами, а в другому - про уточнення існуючих понять та розроблення нових.

Зрештою, визначення категорій цікавить не лише юристів-міграціознав- ців, конфліктологів та етнологів. Слова відбивають наші думки, а останні, своєю чергою, визначають політику, яка впливає на долю людей. Крім того, щоб вести діалог та співпрацювати, люди (а тим більше країни) повинні зна­ходити спільну мову.

Саме тому вкрай важливий ґрунтовний розгляд термінології, яка вико­ристовується для означення тих чи тих переміщень населення.

Водночас автор звертає особливу увагу на поняття, пов’язані з права­ми людини, керуючись, зокрема, резолюцією 41/120 Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 1985 року - «Встановлення міжнародних стандартів у га­лузі прав людини», яка закликала органи, причетні до розробки міжнарод­них стандартів у галузі прав людини, належним чином враховувати і в цій роботі вже існуючу міжнародно-правову основу.

Особлива увага звертається на:

0 узгодження відповідних документів з міжнародно-правовими норма­ми в галузі прав людини;

0 те, щоб положення мали фундаментальний характер і ґрунтувалися на принципах поваги до гідності людини;

0 те, щоб положення були чіткими та служили джерелом прав і обов’язків;

0 те, щоб вони передбачали реальний і ефективний механізм здійснен­ня та користувалися широкою міжнародною підтримкою.

Однак існуючий міграційний понятійний апарат не відображує повністю сучасну складність та масштаби вимушених міграцій. Дедалі важке чітко визначити ті категорії людей, з якими мають справу гуманітарні організації біженців, тих, хто повертається на батьківщину, внутрішньо переміщених осіб та постійне (резидентне) населення. У прикордонних областях Ліберії чи Сьєра Леоне, Ефіопії чи Сомалі можна знайти чимало представників усіх чотирьох груп, що живуть пліч-о-пліч та в однакових умовах. Окремі особи чи сім’ї переходять з однієї категорії в іншу через стратегію виживання.

Події в Югославії - яскравий приклад невідповідності загальновизна­них категорій сучасної реальності. УВКБ ООН, наприклад, завжди вважало себе організацією, що надає допомогу біженцям, хоча останнім часом де­далі частіше займається внутрішньо вимушеними переселенцями. Після Боснії та Герцеговини УВКБ надає допомогу тисячам людей, які опинилися ізольованими у своїх поселеннях. Викликає певні труднощі визначення ле­гального статусу багатьох переміщених осіб у республіках Югославії, яка розпалася.

Зростає тенденція не наполягати на визначенні біженців, прийнятому Конвенцією (1951), а говорити у більш загальному розумінні про переміще­них осіб, вимушених мігрантів чи про людей, відірваних від рідних місць.