3.11.        МІГРАЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ

Поліпшення існуючих моделей міграційного контролю, введення нови залежить від таких допущень:

0 служби прикордонного міграційного контролю потребують удосконалення'

0 обмеженість ресурсів ускладнює адміністрації міграційного контр олю збільшувати кількість персоналу;

0 впровадження інформаційних технологій сприятиме підвищенн ефективності служб;

0 можна встановити прийнятий баланс між прискореним переміщен­ням людей через кордон і контроль за їх прибуттям;

0 поглиблення співробітництва з сусідніми країнами щодо спільного використання статистичних даних та міграційної інформації.

Міграційний контроль (передпольотна перевірка) полягає у використанні моделі запозиченого варіанта «вибіркової системи обробки». Ця система до­зволяє відомству міграційного контролю, приймаючої країни діяти на терито­рії країни-відправника. Система забезпечує подвійні переваги - більш ефек­тивний контроль та менш вартісні процедури відмови, повернення, оскільки при отриманні відмови пасажир позбавляється права ступити на борт літака.

Міграційний контроль зумовлюється традиційними та незмінними при­чинами: захист державного суверенітету, благополуччя населення та спри­яння їх економічним інтересам. Разом з тим міграційний контроль має захи­щати і права особи, яка мандрує. Існують привілеї, які надають прогресивні служби міграційного контролю, зокрема проходити міграційний контроль якомога швидше, наскільки це можливо.

Система червоних/зелених проходів при міграційному контролі - само­стійний відбір, який запроваджуються митними властями щодо пасажирів, котрі вже пройшли паспортний контроль. На підставі політики добровіль­ного виконання пасажири користуються червоним проходом (якщо в них є вантажі, що підлягають декларуванню) та зеленим (якщо таких немає).

Застосовується, як правило, операційний контроль прибуваючих-вибуваючих для визначення законності їх в’їзду. Конкретна модель для в’їзду-виїзду подекуди буває завуальованою та малозрозумілою. Існують унікальні програми в окремих аеропортах чи на інших пунктах, що пов’язано з осо­бливими ситуаціями чи особливими місцевими умовами. Це, в свою чергу, спирається на систематизований підхід до визначення права на виїзд.

Міграційний контроль встановлює баланс між дотриманням закону та спрощенням і є одним із компонентів успішного управління міграційними програмами, до якої треба додати успішну інтеграцію мігрантів у суспіль­ство, що приймає.

Міграційний контроль використовує нові комп’ютерні технології такі як оптичне розпізнання тексту (ОР), що здатні читати письмові тексти та здійснювати порівняння з інформацією в електронних базах даних. Міжна­родна організація цивільної авіації (ІСАО) розробила та ввела паспорти для машинної обробки (МКР), Всесвітня Митна Організація (ВМО) застосувала в аеропортах усього світу системи митної «очистки» з використанням «черво­них та зелених проходів». У деяких країнах управління митного контролю досягло високого наукового рівня, що дає можливість швидко перевірити пасажирів та гарантувати захист країни від нелегальних мігрантів, злочин­ців та ввезення заборонених товарів.

Традиційна система міграційного контролю - паспортний контроль ви­ключно чиновниками прикордонної служби. Не здійснюється перевірка чи огляд прикордонними службами (митницями). Тобто йдеться про перевірку для імміграційних цілей до переходу в митну зону. У Канаді, Австралії та Новій Зеландії за перевірку пасажирів відповідають митні чиновники (мо­дель першого рівня перевірки). В інших - це виключно прерогатива іммі­граційної служби чи відомств національної безпеки/поліції. Система розро­блена на початку 60-х років у Північній Америці у зв’язку зі збільшенням обсягів повітряних перевезень, переповнення пасажирських терміналів.

Раніше існували кілька рівнів перевірки (для імміграційних, митних, ме­дичних, карантинних чиновників). Чиновник першого рівня перевірки пропус­кає більшість пасажирів та відправляє на другий рівень перевірки осіб, які не за­довольняють вимоги, як це прийнято на сухопутних кордонах Канади та СІЛА.

Труднощі міграційного контролю пов’язані зі значним зростанням інду­стрії туризму, більшою відкритістю, доступністю кордонів, що суперечить вимогам безпеки країн, особливо з боку організованої злочинності (нелегаль­не перевезення мігрантів, переміщення злочинців, контрабанда наркотиків, переміщення вкрадених автомашин, тероризм). Міжнародне співтовариство вимагає поліпшити захист людей, які звертаються за наданням притулку. Політика міграційного контролю різних країн часто конфліктує щодо філо­софії здійснення законів. Пріоритети міграційної адміністрації країн-від- правників, транзитних країн та країн призначення вкрай рідко збігаються. Існує конфлікт інтересів між службами міграційного контролю, що веде до дублювання зусиль чи до суперечностей в їх політиці та програмах.