3.7.  МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ З ПИТАНЬ МІГРАЦІЇ

Конституція Міжнародної організації з питань міграції (МОМ) - до­кумент, схвалений 19 жовтня 1953 р. колишнім Міжурядовим комітетом з європейської міграції, що започаткував МОМ. Цим документом визначають­ся засади міжнародної діяльності МОМ у сприянні мігрантам. Конституція МОМ була розроблена на виконання резолюції Конференції з питань міграції, прийнятої 5 грудня 1951 р. у Брюсселі. Поправки до Конституції МОМ були внесені 20 травня 1987 р. і набули правової чинності 14 листопада 1989 р.

Конституція МОМ складається з таких розділів: 1. Преамбула. 2. Цілі та функції. 3. Членство. 4. Органи. 5. Рада. 6. Виконавчий комітет. 7. Адміністра­ція. 8. Штаб-квартира. 9. Фінанси. 10. Правовий статус. 11. Інші положення.

Преамбула складається з 10 пунктів, у яких роз’яснюється важливість мі­граційних послуг, потреба упорядкування міграційних потоків, необхідність

співробітництва держав і міжнародних організацій з метою сприяння емігра­ції осіб, що мають намір виїхати до тих країн, де вони, на їх думку, можуть реалізувати себе. У тексті Преамбули зазначається, що на урядовому та не­урядовому рівнях є потреба в міжнародних консультаціях і дослідженнях з міграційної проблематики, а також доцільність у міжнародному фінансуван­ні тієї діяльності, що пов’язується з транскордонним переміщенням людей.

Мета та функції МОМ:

0 здійснювати заходи щодо організованого переміщення мігрантів, на­давати їм спеціальну допомогу, коли в цьому є потреба забезпечувати процес упорядкованого переселення;

0 сприяти організованому переміщенню населення, розвивати систему міграційних послуг на міжнародному рівні;

0 забезпечувати, за погодженням з урядами держав, набір, відбір та під­готовку мігрантів, а також реалізовувати заходи, які сприяють розви­тку мережі консультативних послуг;

0 допомагати розвитку добровільної міграції, в тому числі й зворотної, включно з репатріацією;

0 забезпечувати державам обмін думками та досвідом, координацію зу­силь у сфері міжнародної міграції, науково-прикладні дослідження для розробки практичних рішень;

0 визнати контроль за критеріями прийому та квотами іммігрантів ком­петенцією внутрішньої юрисдикції держав.

Членами МОМ, як це визначається Конституцією, можуть стати ті дер­жави світу, які визнають її, а також щодо яких застосовуються положення статей 34 та 35. Держави, що стали членами МОМ, зобов’язуються сплачу­вати членські внески.

Будь-яка держава може вийти з системи МОМ, якщо надішле до цієї ор­ганізації відповідне повідомлення у письмовій формі на адресу Генерально­го директора МОМ. Це повідомлення має надсилатися за чотири місяці до закінчення фінансового року. Фінансові зобов’язання перед МОМ поширю­ються на весь фінансовий рік, протягом якого надіслано повідомлення.

Якщо держава-член МОМ не виконує своїх зобов’язань протягом двох фінансових років, то Рада МОМ 2/3 голосів може призупинити право голосу, всі або частину послуг, на які ця країна має право. Це право може бути від­новлене Радою МОМ простою більшістю голосів. Призупинення членства в МОМ може настати в результаті порушення принципів Конституції.

Органами МОМ є Рада, Виконавчий комітет, Адміністрація.

Рада визначає політику МОМ, розглядає доповіді, затверджує керівни­цтво та діяльність МОМ, розглядає бюджет, програми тощо, сприяє роботі в інтересах МОМ. Рада складається з представників держав-членів. Будь-яка держава може мати одного представника в МОМ і стільки заступників та рад­ників, скільки забажає. У Раді кожна держава має один голос. Відповідно до замовлень, які попередньо розглядаються, Рада може дозволити державам, що не є членами МОМ, мати присутніх на засіданнях МОМ від них спостеріга­чів (вони не мають права голосу). Сесії Ради проводяться щорічно. Спеціаль­ні сесії можуть скликатися на прохання 1/3 членів, Виконавчого комітету, Генерального директора чи Голови Ради з надзвичайних ситуацій. Щорічна сесія обирає голову МОМ, а також її посадових осіб терміном на 1 рік.

Виконавчий комітет опікується поточними справами, бюджетними й фі­нансовими питаннями, консультаціями для Голови та Генерального директора МОМ. Він приймає будь-які рішення, що відносяться до безпосередньої компе­тенції МОМ, надає Раді та Генеральному директорові відповідні консультації. Виконавчий комітет складається з представників дев’яти держав-членів. Це число може збільшуватися, але не перевищувати 1 /3 усіх членів МОМ. Держа- ви-члени обираються Радою на 2 роки і мають право переобрання. Кожна дер- жава-член Виконавчого комітету має одного представника і тих заступників та радників, яких вона вважає за потрібних. Член Виконавчого комітету має один голос. Виконавчий комітет проводить засідання не менше одного разу на рік. За необхідності наради цього комітету скликаються на прохання Голови, Ради, Генерального директора і більшості членів МОМ. Виконавчий комітет обирає Голову та заступника Голови на один рік. Він створює підкомітети.

Адміністрація складається з Генерального директора, його заступника і того штату співробітників, який визначається Радою. Генеральний директор та його заступник обираються 2/3 голосів і можуть переобиратися. Термін їх перебування на посаді - 5 років, але за виняткових ситуацій може бути скороченим, якщо 2/3 голосів Рада прийме таке рішення. Ці посадові осо­би МОМ працюють за контрактами. Генеральний директор несе відповідаль­ність перед Радою МОМ за неухильне забезпечення адміністративних і вико­навчих функцій. Він призначає співробітників Адміністрації відповідно до Правил для персоналу, які схвалюються Радою. Генеральний директор і пер­сонал МОМ визнаються міжнародними посадовими особами. Держави-члени МОМ зобов’язуються суворо поважати міжнародний характер виконавчих функцій Генерального директора і не мають права одностороннього впливу на них. Генеральний директор або призначений ним заступник можуть бра­ти участь в обговоренні питань, але не мають права голосу. На щорічній сесії Генеральний директор через Виконавчий комітет звітує про роботу МОМ.

Штаб-квартира МОМ знаходиться у Женеві. Проте Рада МОМ рішенням 2/3 голосів може змінити місцерозташування штаб-квартири. Засідання МОМ проводяться у Женеві, але 2/3 голосів Рада може перенести їх в інше місце.

Фінанси МОМ складаються з внесків держав-учасниць. Є адміністра­тивна та оперативна частини бюджету МОМ. Розміри внесків узгоджуються між державами-учасницями. Внески до МОМ є добровільними.

Правовий статус МОМ надає право цій організації укладати угоди (кон­тракти), мати рухоме й нерухоме майно, збирати та витрачати кошти, оскар­жувати у судовому порядку. Представники МОМ мають привілеї та імунітети.

Інші положення Конституції стосуються процедури голосування, супе­речок, розпуску МОМ.

Міграційна інформаційна програма МОМ започаткована Інформаційною Службою Віденської групи 17 лютого 1992 р. Вона має два головних напря­ми - термінове виконання цілеспрямованого дослідження з виявлення про­філю мігрантів та міграційного потенціалу в регіоні, визначення шляхом застосуванням спеціальних методик індивідуальних мотивацій, ставлення до міграції, міграційних уявлень. Другий напрям роботи Програми - ство­рення системи Міграційної пильності для раннього оповіщення урядів про ті ситуації, які можуть спричинити широкомасштабні міграційні потоки.

Програма концентрує свої зусилля на аналізі зміни міграційних потоків через країни Центральної та Східної Європи, коли мігранти з Азії, Африки, Близького Сходу та СНД змушені осідати тут внаслідок жорсткої іммігра­ційної політики у більшості західних країн. Підготовлена серія доповідей по транзитній міграції у Болгарії, Чехії, Угорщині, Польщі, Росії та Україні.

Велику роботи здійснює Центр технічного співробітництва для Євро­пи та Центральної Азії. Він створений у 1996 р. для надання допомоги бюро у розробці та здійсненні програм технічного співробітництва, а також надан­ня експертної підтримки у реалізації програм з використанням і залучен­ням ресурсів у галузі спеціальних знань. Влітку 1996 р. провів національні та регіональні семінари у Бєларусі, Киргизстані та Центральній Азії для ви­значення пріоритетів урядів у галузі міграції, надавав експертно-консуль­тативне сприяння Грузії, Вірменії, Україні, Узбекистану та Киргизстану з питань прикордонного контролю, інформаційних систем у галузі міграції та міграційного законодавства.

Створюється база даних стосовно програми допомоги, найняті місцеві кореспонденти, які збирають інформацію. На сервері Інтернет МОМ ство­рена сторінка, присвячена країнам СНД та Східної/Центральної Європи, де надається інформація про програми МОМ, події в галузі міграції, докумен­тація конференції країн СНД.

Київське бюро МОМ. Діяльність бюро визначається його «Програмою Все­бічної Діяльності в Україні» (ПВДУ) та «Програмою Дій» Конференції СНД.

ПВДУ було схвалено в повному обсязі Кабінетом Міністрів України 6 ве­ресня 1996 р. (№ 15-744/2). Цю довгочасну програму обговорювали із багатьма міністерствами та держкомітетами, які займаються питаннями міграції або спорідненими питаннями. Після тривалих переговорів було досягнуто згоди в цілому, а розроблений документ (ПВДУ) передали до Кабінету Міністрів.

Проекти та діяльність, започатковані у межах практичного впроваджен­ня ПВДУ, включають:

0 побудову відповідних засад шляхом створення Міжвідомчої коорди­наційної ради та цільових робочих груп;

0 невідкладну допомогу та допомогу в інтеграції шляхом створення ре­гіональних центрів прийому мігрантів;

0 допомогу в інтеграції за рахунок здійснення низки проектів, спрямо­ваних на раніше депортованих осіб.

Проекти МОМ у Криму будуть впроваджуватись за допомогою регіональ­ного бюро, що має бути створене у приміщенні Кримської програми розвит­ку та інтеграції ООН. Таким чином, усі проекти будуть повністю координу­ватися з представництвами агенцій ООН, що діють на півострові.

Київське бюро проводить також традиційну діяльність МОМ, пов’язану з програмами переміщення (проведено більше 4700 переміщень та 10 000 медичних оглядів), бере участь в організації та проведенні семінарів, кру­глих столів, досліджень та публікацій.

У стадії розробки знаходяться й інші проекти, включаючи створення центру медичної допомоги мігрантам у регіоні Закарпаття, який зараз вже працює.

Координаційна Рада та робочі групи. Створення Міжвідомчої Координа­ційної Ради (МКР) - це безпосередній результат ПВДУ та її невід’ємна скла­дова частина. Вона створена з метою забезпечити українські та міжнародні установи ефективним механізмом координованого впровадження Програми дій конференцій СНД. Членство у МКР та робочих групах визначається відпо­відно до висновків двох круглих столів що проводилися раніше. Ці круглі сто­ли привернули увагу з боку ПР ООН (програма Розвитку ООН), ОБСЄ, УВКБ ООН. Усі вони є постійними членами МКР. У сесіях МКР беруть участь також міжнародні організації, іноземні представництва та посольства в Україні.

Перша сесія МКР відбулась у листопаді 1996 р. з метою розробки коор­динаційної структури та стратегії діяльності Координаційної Ради. На се­сії було розроблено основні положення щодо робочих груп, діяльність яких концентрується у чотирьох головних напрямах.

1. Робоча група міграційної інформаційної системи:

0 аналіз сумісності існуючих інформаційних систем та їх технічних вимог;

0 підготовка єдиної інформаційно-довідкової системи, що має нада­вати надійну та оперативну інформацію, а також дозволятиме ана­лізувати міграційні процеси в Україні.

2. Робоча група міграційного законодавства України:

0 вивчення світового досвіду, встановлення зв’язків із фахівцями з міжнародного законодавства з метою зміцнення законодавчого, політичного та адміністративного потенціалу урядових структур України;

0 розробка Національної міграційної концепції України.

3. Робоча група наукових проектів, пов’язаних з міграцією:

0 координація наукових та методичних зусиль з метою вивчення впливу міграції на етнічну, політичну та економічну ситуацію в країні.

4. Робоча група у справах раніше депортованих з Криму народів:

0 координація міжнародних та національних зусиль, спрямованих на вирішення проблем інтеграції раніше депортованих із Криму народів; 0 вивчення динаміки переселення до Криму раніше депортованих народів та їх міграційного потенціалу.

На другій сесії МКР (25 березня 1997 р.) кожна з чотирьох робочих груп запропонувала свої проектні пропозиції. Розглядався також подальший роз­виток Секретаріату МКР. Усім присутнім було запропоновано підготувати пропозиції щодо створення підкомітету, що міг би проводити кожного міся­ця зустрічі зі співголовами та керівниками робочих груп щодо операційного керівництва робочими групами. Така структура сприяла б встановленню по­стійних робочих відносин між членами МКР, робочими групами, світовою спільнотою та Київським бюро МОМ.

На третій сесії МКР (19 травня) було офіційно затверджено проекти, що фі­нансуватиме МОМ (принципово). Наступним кроком у діяльності МОМ та ро­бочих груп буде розробки меморандумів порозуміння, які передбачатимуть:

0 орган-виконавець, відповідальну сторону;

0 вимоги щодо звітності;

0 процедури оцінки;

0 остаточний звіт проекту;

0 реєстрацію у Національному Агентстві Інвестицій, Реконструкції та Розвитку (у міру необхідності).

1) Робоча група наукових проектів, пов’язаних з міграцією:

0 дослідження впливу зовнішньої міграції протягом 1991-1996 рр.

та зміни етнічного складу населення та регіонів України;

0 структура на напрямки міграційних потоків населення України;

0 міграційне законодавство України;

0 інформаційно-аналітичний журнал «Проблеми міграції»;

0 міграція та регулювання міграційних процесів в Україні»;

0 еміграційний потенціал українців та вихідців з України, мешкан­ців Республіки Казахстан;

0 публікація спільної монографії.

2) Робоча група у справах раніше депортованих з Криму народів:

0 вирішення проблеми енергозабезпечення поселення раніше депор­тованих осіб (Біле-5, неподалік від Сімферополя, Крим);

0 освіта у школі;

0 «допоможемо собі самі»;

0 нові лікувальні заклади у поселеннях Ісмаїл-бей (Євпаторія) та Мар’їно (Сімферопольський район, Крим).

3) Робоча група міграційного законодавства України.

Працює над проведенням семінару під назвою «Міжнародний досвід з систем управління міграцією: проблеми та рішення» який відбувся влітку 1997 р. До учасників входять: представники міністерств та інших урядових структур, представники Верховної Ради України та міжнародних організа­цій, міжнародні експерти та члени цієї робочої групи.

Прийом мігрантів. Іншим ключовим проектом ПВДУ є створення регіо­нальних центрів взаємодопомоги мігрантів у Києві та в Криму. Метою є на­дання безпосередньої допомоги найбільш вразливішим категоріям мігран­тів як в екстремальних умовах, так і для їх інтеграції в суспільство. Функ­ціонування центрів прийому мігрантів та їх заходи будуть забезпечуватися Асоціацією (НУО).

У Києві чотири НУО - учасники створили асоціацію Український бла­годійний фонд «Міграція», яку було зареєстровано Міністерством юстиції України:

0 Адвентистська агенція розвитку;

0 Громада громадян Афганістану;

0 Центр вивчення проблем міграції;

0 Українська фундація благодійності та здоров’я.

МОМ також уклав угоду з Київською держадміністрацією щодо надання (у формі матеріального внеску) приміщення для першого Центру прийому мігрантів. Зараз ці НУО (спільно з МОМ) розробляють проекти щодо діяль­ності, яка буде проводитись у цьому Центрі.

Представники НУО-учасників пройшли навчання в учбовому курсі Твор­чого Центру Соипїеграй (іншої НУО України, що спеціалізується на прове­денні таких програм для місцевої спільноти) , яке було організоване МОМ. Його загальна дводенна програма «Складання проектів для залучення фінан­сування» охоплювала: методологію, встановлення та визначення проблеми, цілі та завдання проектів, розробку бюджету, планування діяльності, контр­оль та оцінку. Семінар включав також практичні аспекти цих питань.

Між МОМ та Творчим Центром Сошіїеграгї досягнуто принципової до­мовленості щодо розробки серії посібників, присвячених розробці проектів. Проектні матеріали, розроблені персоналом МОМ, мають бути зведені у по­сібники. Творчий Центр Соипіеграгі зараз розробляє пропозиції співробіт­ництва та меморандум порозуміння.

Київське бюро МОМ намагається також залучити до діяльності Центру прийому мігрантів інші міжнародні організації з їх досвідом. Зараз прохо­дить попереднє обговорення з Міжнародною Федерацією Товариств Червоно­го Хреста та Червоного Півмісяця та Чорнобильською програмою ЮНЕСКО.

Київське бюро МОМ та ЮНЕСКО досягає принципової домовленості щодо співпраці у проектах, які мають здійснюватись у Центрі прийому мі­грантів у Києві. Обидві організації оптимістично дивляться на визначення

сфер спільних інтересів та на перспективу співробітництва у проектах, які підпадають під мандати обох організацій. До діяльності, яка може проводи­тись у Центрі прийому мігрантів, входять: консультації для мігрантів з сус­пільних та юридичних питань, розвиток установ денного догляду. Досвід, що має ЮНЕСКО у проведенні вивчення громад, може також виявитись дуже цінним для визначення потреб груп мігрантів.

Крим. Своє партнерство у створенні Центру прийому мігрантів у Сімфе­рополі запропонували МОМ такі організації Автономної Республіки Крим: 0 ФондТЕСІР;

0 Асоціація кримськотатарських лікарів;

0 Союз кримськотатарських офіцерів;

0 Центр кримськотатарської молоді;

0 Товариство Червоного Півмісяця Криму.

Ці організації створили асоціацію під назвою Кримський національний центр демократичних реформ. Ця організація має також підтримку з боку урядових структур та депутатів Верховної Ради Криму. Інші НУО Криму та­кож надали або запропонували свою підтримку асоціації та її ініціатив щодо створення Центру прийому мігрантів у Криму та висловили своє бажання стати членами Кримського національного центру демократичних реформ.

Проект лікарні у місті Берегово став складовою частиною комплексу заходів, спрямованих на поліпшення управління міграцією на регіонально­му рівні. Уряди України та Угорщини звернулися із запитом до Київського бюро МОМ та бюро МОМ у Будапешті по допомогу у розробці цього проекту. Головні цілі проекту:

0 задовольнити медичні потреби різних категорій мігрантів, зокрема:

0 трудових мігрантів, сезонних робітників, неофіційних (незабезпечених) мігрантів та тих українців, які зараз звертаються за медичною допомогою в інші країни;

0 скоротити небажані перетини кордонів, пов’язані із лікуванням.

Мета проекту - створити на базі районної лікарні міста Берегово загально­національний український Центр медичної підготовки, що займається пробле­мами охорони здоров’я та міграцією. Берегово розташоване у Закарпатті дуже близько до кордонів України з Угорщиною, Польщею, Румунією та Словакією. У цьому регіоні спостерігаються високі та зростаючі міграційні потоки. МОМ виступає як головна установа у розробці та впровадженні цього проекту, у ко­ординації діяльності партнерів. Досвід та операційні якості МОМ є каталізато­ром цього проекту. Разом із МОМ у розробці проекту братимуть участь:

0 Міністерство охорони здоров’я України;

0 Адміністрація Закарпатської області;

0 Дербеценський університет (Угорщина);

0 Фундація Helping (Угорщина);

0 Міжнародна Федерація Червоного Хреста (Київ);

0 Міжнародна Організація Праці;

0 Медичний факультет Ужгородського університету;

0 Корпус Миру (США).

Спільна експертна місія партнерів по проекту відвідала Закарпатську область та Берегівську лікарню з метою зібрати інформацію та провести ана­ліз ситуації для визначення практичних заходів та діяльності, які мають проводитись протягом першої стадії цього проекту (два роки). Зараз розро­бляється кінцевий проектний документ.

Програми поточних операцій та медичного огляду. Київське бюро МОМ веде п’ять поточних програм та підтримує велику службу медичного скри- нінгу в Україні.

1) Проведення незабезпечених транзитних мігрантів. Ця програма надає допомогу в поверненні у країну походження тим уразливим мігран­там (як легальним, так і нелегальним), які залишилися без засобів іс­нування в Україні. З цієї категорії осіб МОМ добровільно повернула на батьківщину 37 осіб (включаючи 15 жінок та 8 дітей).

2) Програма повернення незабезпечених студентів. Ця програма працює із студентами, що закінчили університети або інститути (або виклю­ченими з цих вузів), що втратили право на проживання в Україні. З цієї категорії осіб, з допомогою Київського бюро МОМ, добровільно повернулися 40 осіб (включаючи 9 жінок та 9 дітей).

3) Програма студентів з Танзанії. Ця програма дає Київському бюро МОМ можливість сплачувати невелику стипендію групі студентів з Танзанії (83 особи), з метою дозволити їм закінчити вищу освіту в Україні, не перетворюючись на тягар для держави та для спільнот, в яких вони мешкають. Крім того, Київське бюро МОМ також поверну­ло до Танзанії на добровільній основі 11 осіб, більшість з яких завер­шили своє навчання в Україні.

4) Возз’єднання сімей у країнах ЄС. Ця програма надає допомогу не- громадянам України, які подорожують з України до Бельгії, Данії, Франції, Німеччини, Нідерландів або Швеції, де вони отримали ста­тус біженців. Київське бюро МОМ надало допомогу 53 особам, що під­падають під цю програму (включаючи 20 жінок та 21 дитину).

5) Возз’єднання сімей у США. Ця програма створює найбільше наванта­ження в оперативній діяльності Київського бюро МОМ, в межах цієї програми 4552 особи отримали допомогу для возз’єднання із своїми сім’ями у Сполучених Штатах.

Київське бюро МОМ займається також управлінням та здійсненням ме­дичного огляду потенційних мігрантів для декількох приймаючих країн. Ці країни включають: Сполучені Штати, Канаду, Австралію, та Нову Зеландію.

Публікації Київського бюро МОМ. Щоквартальний журнал,«Проблеми міграції». Київське бюро МОМ та Центр дослідження проблем міграції з під­тримкою з боку МКР досягай угоди щодо видання щоквартального журналу під назвою «проблеми міграції», що концентрується на управління мігра­цією та на проблемах, з якими стикаються мігранти в Україні. Цей журнал розповсюджуватиметься безкоштовно серед міністерств та відомств України, представництв міжнародних організацій в Україні та за кордоном, диплома­тичних представництв, консульських установ іноземних країні в Україні та інших фізичних та юридичних осіб, зацікавлених в такому журналі.

Словник міграційних та імміграційних термінів. Цей проект, розробле­ний Національною академією наук України за підтримки Київського бюро МОМ та Кабінету Міністрів України, включає публікацію словника мігра­ційних термінів, який міститиме визначення та тлумачення, які ґрунтують­ся на національних та міжнародних нормах. Тематика словника включати­ме міграційні проблеми, міграційну політику та проблеми інтеграції. При­мірники словника будуть розповсюджуватись серед відповідних міністерств і відомств України, установ Верховної Ради України, представництв систе­ми ООН в Україні, інших установ та окремих осіб.

Семінари та круглі столи. Протягом своєї діяльності Київське бюро МОМ брало активну участь у таких заходах:

1) Дві програми дій/круглі столи МКР 10 жовтня у Києві та 20 листопа­да у Ялті. Бюро МОМ та бюро УВКБ ООН в Україні були спонсорами та організаторами цих круглих столів. Вони проводились з метою ви­вчення пріоритетних сфер програми дій та розробки «національного плану впровадження міграційних програм в Україні».

2) Семінар з нерегульованої міграції. У відповідь на одну з пріоритетних проблем уряду України Київське бюро МОМ (спільно із бюро МОМ у Гельсінкі та із спонсорською допомогою з боку цього бюро) організува­ло третій регіональний семінар МОМ з нерегульованої міграції (Київ, 27-29 січня 1996 p.). Перші два семінари з цієї серії проводились ра­ніше у Шрі-Ланці та у Панамі.

На цьому семінарі зібралися представники Естонії, Литви, Латвії, Російської Федерації, Молдови, Білорусі та Польщі. У виступах дев’яти фахівців розглядалися питання, пов’язані з цією важливою та делікатною проблемою. Таким чином, у фахівців була можливість обмінятися домками з питань, що викликають спільне занепокоєння та зробити пропозиції щодо подальших заходів, зокрема діяльності цільових груп з питань Угод щодо зворотного прийому та питання консультацій/координації на рівні відповідних служб. Для цього бюро МОМ у Гельсінкі організує семінар з участю тих самих країн, що має назву «Зустріч експертів із зворотного прийому та повернен­ня» (Вільнюс).

Підсумковий звіт цього семінару має назву «Нерегульована міграція в країнах СНД та державах Балтії, документи Київського семінару МОМ (27-29 січня 1997р.)». Цей звіт видано російської та англій­ською мовами.

3) Симпозіум MOM/Preeciot House. Цей міжнародний симпозіум під назвою «Проблеми міграції та повернення депортованих народів в Україну» був спільно організований МОМ та Ргеесіот Ноизе. Ргеесіот Ноизе - це неприбуткова, неполітична організація сприяння розви­тку демократії в усьому світі (створена у 1941 р. Елеонорою Рузвельт та Венделем Уілкі). На цей симпозіум зібралися представники уряду України, НУО України, амбасад Узбекистану та Казахстану, а також представники НУО цих республік для обговорення міграційного по­тенціалу депортованих осіб, що мешкають у цих регіонах.

За результатами симпозіуму було проведено дослідження в Криму та Узбекистані. Ці демографічні дослідження координуються Центром технічного співробітництва МОМ та Києво-Могилянської академією. Інформація, яку передбачається зібрати, буде використовуватися для порівняння намірів депортованих осіб в Узбекистані та причин їх мі­грації з відповідними показниками тих, що вже повернулися в Крим з Узбекистану. Дослідження дозволить порівняти демографічні харак­теристики цих двох популяцій.

Іншим проектом, що є наслідком симпозіуму, є семінар «Міжнарод­ний досвід державних систем керівництва міграцією: проблеми та рі­шення», що вже згадувався раніше як діяльність робочої групи з мі­граційного законодавства України.

Стажування. З допомогою Київського бюро МОМ була забезпечена при­сутність представників України на «Четвертій зустрічі Будапештської гру­пи», яка проходила в Осло (Норвегія() 3 та 4 жовтня 1996 р. Ці неформальні зустрічі збирають фахівців з усього світу, щоб розглянути та запропонувати механізми запобігання неконтрольованої міграції.

МОМ надала фінансову допомогу Державному Комітету України у спра­вах національностей та міграції, щоб відправити делегацію до Литви та Лат­вії. Метою цього візиту було проведення дискусії з представниками урядів Литви та Латвії з спільних міграційних проблем, а також з проблем україн­ців, що мешкають у Балтійських республіках, розробки угоди щодо регулю­вання міграційних потоків між Україною та країнами Балтії.

Київське бюро МОМ допомогло Державному комітету України у справах національностей та міграції надіслати представника на дванадцятий семі­нар МОМ, що проходив у Женеві 28-29 квітня. Цей семінар розглядав голо­вним чином проблеми, пов’язані з управлінням міжнародною міграцією у країнах, що розвиваються, та висновки дослідного проекту МОМ/ФНООН (Фонд народонаселення ООН) щодо динаміки еміграції в цих країнах.

Представники Київського бюро МОМ та Державного комітету України у справах національностей та міграції відвідали семінар «Прикордонний контроль та міграційні інформаційні системи», який проходив у Тбілісі (Грузія) з 5 по 9 травня. Цей семінар, організатором та спонсором якого було Бюро МОМ у Тбілісі, відвідали представники вищого та середнього рівня з Вірменії, Азербайджану та Грузії. Сесії та дискусії концентрувалися на пи­таннях, пов’язаних з прикордонним контролем та із створенням міграцій­них інформаційних систем.

Спільна діяльність УВКБ та МОМ включає:

0 інституційні рамки - вироблення єдиного підходу та систематичне надання країнам СНД рамок, що включають елементи всеохоплюю- чої системи, які відображували б можливості кожної організації щодо створення такої системи. Переваги такого підходу - взаємозв’язок між проблемами міграції та користю розробки взаємодоповнюючих захо­дів по їх рішенню. Уряди, консультуючись з обома організаціями, мо­жуть вибирати придатні для них елементи з цих рамок, а УВУКБ або МОМ залежно від цього будуть здійснювати відповідну координацію;

0 оперативні рамки - це заходи щодо надання надзвичайної допомоги в репатріації, поверненні та інтеграції, хоча кожна з організацій ви­конує певне завдання. У певних ситуаціях доцільно використовувати оперативні ресурси для пошуку довгострокових рішень проблем на­селення, що постраждало від недобровільних переміщень.

У контексті повернення осіб, що не потребують міжнародного захисту, УВКБ буде активно підтримувати програми повернення, які здійснює МОМ, та разом з ними буде вишукувати способи сприяння процесу повернення. У галузі інтеграції УВКБ та МОМ будуть намагатися створювати спільні відді­ли управління на місцях, що приведе до вдосконалення взаємодомовленості обох організацій та оптимального використання ресурсів. Спільна оператив­на стратегія УВКБ та МОМ у разі її виконання може стати провісником узго­джених дій для співробітництва цих двох організацій.

Стратегія співробітництва УВКБ та МОМ - складова спільної оператив­ної стратегії у країнах СНД як наслідок Конференції з проблем біженців та переміщених осіб у СНД. Ця стратегія надає можливість вироблення нова­торських підходів до проблеми, заснована на досвіді та місіях, які здійсни­ли УВКБ та МОМ та які викликають інтерес і стурбованість щодо широкого спектру категорій осіб, означених у прийнятій Конференцією Програмі дій. Завдання стратегії співробітництва загального характеру:

0 надання допомоги та зміцнення потенціалу урядів і неурядових учас­ників у регіоні щодо розв’язання різнобічних проблем, пов’язаних з міграцією;

0 сприяння запобіганню подальших дестабілізуючих недобровільних переміщень населення;

0 сприяння інтеграції груп населення, які постраждали внаслідок до­бровільних переміщень. Спільна стратегія передбачає, що УВКБ та МОМ будуть співробітничати, передовсім у

0 зміцненні потенціалу (технічного співробітництва) та інтеграційної діяльності (надання прямої допомоги общинам мігрантів);

0 у майбутньому - спільні форми представлення, мобілізація ресурсів та об’єднані органи управління.

Передбачається спільний підхід у питаннях розробок, планувань, надан­ня та залучення ресурсів.

Підтримка в реінтеграції - новий підхід УВКБ ООН, який виходить з п’яти основних принципів:

0 УВКБ є відповідальним і за сприяння реінтеграції біженців, а не лише за організацію їх репатріації;

0 успішна реінтеграція біженців, які повернулися, та інших переміще­них осіб не виникає автоматично, а залежить від відновлення процесу розвитку у країнах репатріації;

0 сприяння у реінтеграції - найбільш ефективне та справедливе, коли здійснюється на основі врахування інтересів усього суспільства і при­носить користь населенню районів розміщення біженців;

0 підтримка в реінтеграції має здійснюватися таким чином, щоб не культивувати утриманські тенденції серед репатріантів, а сприяти розвитку їх власної компетенції та здібностей;

0 необхідним є плавний перехід від короткотермінової допомоги в ра­йонах повернення до більш детальних програм розвитку з боку при­ймаючих країн та міжнародних агентів.

Миротворча діяльність УВКБ пов’язана з новою роллю по підтримці миру та безпеки, яку відіграє нині ООН. Характерно, що лише за 1993 р. миротворчих операцій ООН було більше, ніж за попередні 48 років.

Миротворча діяльність ООН здійснювалась на ізраїльско-арабському кордоні, в прикордонних районах Індії, Афганістану, Саудівської Аравії та Йемену. З 1945 по 1988 р. здійснено всього 13 операцій, як правило, військо­вого характеру, лише три включали доставку гуманітарної допомоги. Зре­штою, вони не торкались проблем біженців, за останні роки миротворці ООН та інші військові сили залучались до розв’язання військових конфліктів.

Зміни відбулись у зв’язку з початком широкомасштабних польових опе­рацій ООН по контролю за мирним процесом у країнах, де завершувалися затяжні війни, та втручанням ООН, державних органів та збройних сил у серію конфліктів «нового покоління».

Миротворча діяльність ООН включає в себе і нові напрями, які відобра­зили значні зміни у діяльності УВКБ, спрямовані на захист біженців, на до­помогу їм та пошук шляхів влаштування їх долі.

З 1990 р. дедалі частіше діяльність УВКБ стала набувати форми спецо- перації в країнах виходу та в зонах активних конфліктів у рамках широко­масштабних операцій ООН щодо встановлення та підтримки миру. А це свід­чило, що вимушені міграції зайняли гідне місце у перших рядках порядку денного та надало УВКБ можливість полегшувати становище осіб, перемі­щених усередині країни та допомагати їм у репатріації та реінтеграції.

Щоправда, виник і ризик компрометації зв’язком із збройними силами, негайна допомога не може підмінити рішучих міжнародних дій щодо попе­редження чи припинення конфліктів які породжують біженців, право на притулок може обмежуватися у своєму застосуванні через невинні пошуки допомоги населенню, зачепленому війною у його власній країні.