2.9.  МІГРАЦІЙНІ ПОТОКИ: СУТНІСТЬ, РІЗНОВИДИ

Щодо міграційних потоків - це різновиди масового соціального потоку з переміщення матеріальних та людських ресурсів, які можна класифіку­вати за їх певною належністю до окремих верств населення (соціальна мо­більність робочої сили, наукових кадрів, сільських трударів), національ­ного походження або віросповідання (етнічна та релігійна міграція), виду і способу виробництва (інвестиції, капітали, ресурси), а також за каналами та напрямками відтоку чи притоку.

Міграційні потоки завжди пов’язуються з конкретним проміжком часу та певними територіями, тобто саме з тими фізичними координатами, завдяки яким їх можна визначати, досліджувати та оцінювати. Міграційні протоки характеризуються своїми масштабами (розмірами та чисельністю), національ­ним складом і видом ресурсів, спрямуванням та інтенсивністю протікання, періодами та частотою коливання. Міграційні потоки обов’язкового передба­чають масовий характер соціальних переміщень і соціальної мобільності. Це не поодинока, самоізольована подія, а, як правило, процес сукупної міграції (людей, продукції, послуг чи товарів). Отже, міграційні потоки можна теоре­тично та умовно розглядати як об’єднані суспільною метою та соціальними за­вданнями сукупні переміщення, для яких характерна спільність напрямку.

Міграційні потоки здійснюються з пункту А до пункту Б. Але цього ви­являється замало, щоб дати їм обсягову характеристику. Потрібно ще вказа­ти на вид матеріальних і людських ресурсів, їх обсяги та масштаби, часовий проміжок міграційного процесу, інтенсивність його протікання, міру та сту­пінь залучення до нього міграційних одиниць.

Міграційні потоки залишають після себе традиційні канали еміграцїї-імміграції, які можуть використовуватися тривалий час. Вони утворюють своє­рідний міграційний простір, характерний лише для того, а не іншого виду та способу соціальних переміщень. Міграційні потоки людей, спрямовані з од­нієї держави в іншу, торують для нащадків стійкі міграційні шляхи, забезпе­чують їм культурний і родинний обмін. Як у природі водний потік зумовлює певні ландшафтні зрушення, так і в соціумі міграційний потік спричиняє сус­пільні видозміни, а відтак - конкретні матеріальні та світоглядні наслідки.

Самі ж міграційні потоки розрізняються за такими критеріями.

Домінуючі міграційні потоки - спостережуваний у режимі чи системі соціальний переміщень і соціальної мобільності саме той потік окремого виду людських або матеріальних ресурсів, який домінує за своєю кількістю і чисельністю над іншим, може бути однорідним та неоднорідним, причому не лише за тривалий, а й за короткий проміжок часу.

Такі міграційні потоки характеризують їх розміри або масштаби, ін­тенсивність протікання, ресурсні можливості тощо. Ці потоки у порівнянні з іншими, як «попутними», так і «зустрічними», переважають над ними. Так, свого часу виїзд євреїв із СРСР домінував над еміграцію українців. І, до того ж, якщо у 1987 р. дозвіл на постійне місце проживання за кордон отри­мали 5,4 тис. громадян України, то серед них до Ізраїлю - більше 3 тис. чол. У 1990 р. на виїзд до Ізраїлю в Україні було видано 68 тис. дозволів, а всього їх було 73 тис. З цього прикладу можна скласти уявлення про те, що виїзд до Ізраїлю протягом 1987-1991 років домінував над еміграцією, скажімо, в Ні­меччину (2 тис. 144 чол. у 1991 р.) або до СІЛА (13 тис. 364 чол. у 1991 р.).

Серед домінуючих міграційних потоків є, як правило, етнічна еміграція- імміграція, яка протікає в історично обумовлених територіях і традиційних напрямках, що склалися в минулому і нині. Суміжні з Україною держави, такі, як РФ, Польща, Угорщина чи Молдова, зазнають домінуючих мігра­ційних впливів та зрушень у своїх прикордонних регіонах. З емігрантами переміщуються гроші, майно, продукція, товари, світогляд. Тобто на кордо­нах між Україною та Молдовою переважає українсько-молдавський мігра­ційний потік. В інших прикордонних регіонах - інші соціальні переміщен­ня, зумовлені етнічними чинниками.

Домінуючи міграційні потоки вносять істотні демографічні та соціальні зрушення в стан і перспективи економічного, культурного і соціального роз­витку держав. Вони глибоко позначаються на всіх галузях і сферах суспіль­ного життя. Трапляється, що ці потоки остаточно придушують зустрічні та попутні потоки, справляють на них деструктивний вплив і тиск.

Зворотні міграційні потоки - це соціальна мобільність або соціальні пе­реміщення, які спостерігаються від пункту А до пункту Б, а потім, через де­який проміжок часу, - від пункту Б до пункту А.

Зворотні міграційні потоки потрібно відрізняти від зворотних міграцій, оскільки вони є дещо ширшими та складнішими за своїми кількісними та якісними характеристиками. У розуміння зворотного міграційного потоку покладені наукові уявлення про те, що він має властивість або тенденцію до повернення назад, до того місця, звідки колись отримав стійкі витоки.

У системі координат «в’їзд-виїзд» зворотні міграційні потоки можуть розглядатися як зустрічні потоки, що відстежуються на певному шляху, в тому числі на такому самому напрямку. Все те, що рухається назустріч, може сприйматися як зворотний міграційний потік. Проте, щоб визначи­ти зворотність міграційного потоку, потрібно обов’язково знати його похо­дження, кількісний та якісний склад.

Варто мати на увазі, що зворотний міграційний потік - це рееміграція, понят­тя та усвідомлення якої ще не дає чітких уявлень про однорідність чи різнорід­ність (тотожність і нетотожність) об’єктів соціальних переміщень або соціальної мобільності. Зворотний міграційний потік є таким чином універсальним робочим терміном, використання якого потребує уважного ставлення, щоб не внести плу­танини або неясності в ті міграційні комунікації, де він може застосовуватися.

Зворотний або той, що повертається назад, міграційний потік може ви­явитися сильнішим або слабкішим за попередній. Оскільки джерела, з яких зворотні міграційні потоки беруть свій початок, завжди істотно різняться між собою, позначаються неадекватною інтенсивністю і потенцією.

Причини зворотності міграційних потоків бувають різними - від полі­тичних і військових до культурних, релігійних і соціальних. Зворотні мі­граційні потоки бувають як стійкими, тобто інтенсивними і тривалими, так й нестійкими - тимчасовими чи розрізненими, а також - однорідними та неоднорідними, організованими і стихійними. Залежно від того, з якої на­укової диспозиції вони розглядаються, застосовується відповідний понятій­ний інструментарій для їх вивчення.

Прямі міграційні потоки - природні та соціальні переміщення, що здій­снюються в чітко визначеному напрямку, не мають істотних відхилень ві раніше визначеного шляху і способу пересування, а вже в системі та в струк турі координат «зустрічних міграцій» можуть розглядатися як безповорот ні переміщення.

Прямі міграційні потоки - людські або матеріальні, які від пункту А до пункту Б протікають по вертикалі, горизонталі або ж діагоналі з майже не­істотними відхиленнями від попереднього напрямку та шляху руху, виду і способу власного переміщення. Бо саме вид та спосіб міграції людських і матеріальних ресурсів дуже видозмінює прямі міграційні потоки, надаючи їм непрямого, часто диференційованого спрямування.

Термін «прямий» у міграційних потоках означає, що з Києва до Нью-Йорка мігрант може переміститися одразу ж, тобто без тимчасового перебуван­ня, наприклад, в Оттаві чи Торонто. Так само продукцію і товари, призначені для торгового партнера, надсилають партіями прямим скороченим шляхом (авіалініями, водним простором, залізничним транспортом). Але прямий мі­граційний потік може бути і вигіднішим, і невигіднішим від «кривого», тобто зміщеного в той або інший бік, навіть з ретельним урахуванням кошторисних витрат на своє переміщення. Все у цьому випадку залежить від тих соціаль­них умов, які дозволяють здешевити прямий міграційний потік, або ж навпа­ки - забезпечать його дорожнечу, невигідність і високу рентабельність.

Прямі міграційні потоки, якщо їх розглядати спрощено, - це прямі на­прямки руху, у межах яких здійснюється, з одного боку, безповоротна мі­грація, а з іншого - зворотні переміщення, лише, відзначимо, знову ж таки саме прямими, а не побічними чи комбінованими напрямками та шляхами.

Прямі міграційні потоки в організованому порядку - це переміщення транспортом людських і матеріальних ресурсів між населеними пунктами, між якими налагоджено стійкий та регулярний обмін, або між окремими дер­жавами, що мають потребу в інтенсивних міграційних контактах. До прямих міграційних потоків можна зарахувати як природні, так і соціальні процеси, що забезпечують міграційний рух за ознакою «прямого спрямування».

Зрештою, міграційні потоки - процес розгалуження, аж до дисперсного розтікання міграційних потоків, по території тих чи інших держав, областей та регіонів, який свідчить про те, що хвилі переселенців проникають у певні ландшафтні зони з неоднаковою інтенсивністю, масштабністю і скупченістю.

Розпорошення міграційних потоків - це закономірне соціальне явище, в основі якого лежить інтерес мігрантів до того місця їх майбутнього облашту­вання, що обирається ними інколи задовго до переселення. Процес розпоро­шення міграційних потоків також залежить від індивідуальних можливос­тей та соціальних умов, які певною мірою позначаються на дисперсному чи компактному розсіянні переселенців у інооточенні.

Є два види розпорошення міграційних потоків: а) компактне; б) дисперс­не. Компактне розпорошення міграційних потоків - це більш-менш скуп­чене розгалуження мігрантських хвиль, які поділяються на два чи більше потоків, що спрямовуються по території країни облаштування до майбутніх місць проживання осіб. Компактному розпорошенню міграційних потоків сприяють як організоване переселення, так і соціальні умови - будівництво промислових комплексів, колонізація мало заселених регіонів, надання різ­них пільг для проживання та працевлаштування в економічно недорозви­нених адміністративно-територіальних округах. Дисперсне розпорошення міграційній потоків характеризується високим ступенем розгалуження мі­граційних хвиль, що проникають на територію держав, де забезпечується добровільне чи вимушене переселення. Таке розгалуження можна уявляти як «вкраплення» мігрантів у соціальний простір тих держав, до яких спря­мовуються переселенські потоки та міграційні хвилі.

Розпорошення міграційних потоків означає збільшення їх кількості за рахунок закономірного розпаду на менш обсягові та цілісні за розмірами потоки, але за умови збереження чисельності переселенців, які в’їздять до країни свого майбутнього проживання. Розпорошення міграційних потоків буває планомірним і спонтанним, залежно від того, наскільки та як цей про­цес інтенсивно чи масштабно протікає у часі й просторі.

Розпорошення міграційних потоків протилежне тому соціальному проце­су, який означає скупчення мігрантів на певній території. Якщо йдеться про переїзд мігрантів з одного міста чи села до іншого, але на території тієї держа­ви, з якої вони не вибувають, то розпорошення міграційних потоків можна оцінити як наслідок соціальних переміщень або соціальної мобільності.

Чисті міграційні потоки - сукупна різниця між кількістю тих осіб, які виїхали з держави або повернулися до неї, емігрували з одного регіону чи ім­мігрували назад, що вказує на точність підрахунку в’їзду-виїзду, з обов’яз­ковим урахуванням демографічних втрат чи набутків, статистичних абера­цій (відхилень) і розбіжностей.

У іншому науковому розумінні чисті міграційні потоки - це однорід­ність емігрантів чи іммігрантів за своїм національним складом, міра та сту­пінь їх етнокультурної ідентичності як усвідомленої, так і ні. Наприклад, імміграційний потік з Російської Федерації в Україну є і буде різнорідним, переважно з особами (громадянами) українського, білоруського, єврейсько­го, закавказького чи російського походження. З наведеного прикладу, до­слідивши та визначивши національний склад іммігрантів, можна мати тео- ретико-прикладні уявлення про чисті міграційні потоки.

Чисті міграційні потоки, якщо використовувати це поняття для кількіс­ного та якісного підрахунку переміщених у соціумі осіб, надають змогу кра­ще виводити (складати) позитивне і негативне сальдо міграції. У зустрічних міграційних потоках чисті міграційні потоки означають ретельно підрахо­вану різницю між еміграцією-імміграцією як іноетників, так і представни­ків корінного населення, в тому числі людських та матеріальних ресурсів. У такий спосіб чисті міграційні потоки визначають кількісні та якісні співвід­ношення між вибуттями і прибуттями їх обсяги та масштаби.

Без урахування чистих міграційних потоків унеможливлюються різ­ні науково-дослідні операції, наприклад, підрахунок національного складу іммігрантів, міри та ступеня їх працездатності, якщо до поняття «чистоти» внести умови і завдання визначити трудову кваліфікацію та професійну здат­ність. Так само й питання про організовану злочинність, яка завжди і скрізь зазнає транснаціонального переміщення, не можна ставити, коли не знаєш чистих міграційних потоків. «Чистоту» міграційних потоків не можна плу­тати з їх частотою, з використанням якої науково досліджуються інтенсив­ність та періодичність міграційних коливань, у тому числі маятникових.

Тепер щодо нелегальної міграції. Міграція має власну динаміку з різни­ми формами у кожній країні, спільні показники, характерні для всього світу: чому люди переїздять, куди вони можливо поїдуть, через які країни і спира­ючись на яку допомогу. Дослідження МОМ, зокрема щодо незаконної пере- правки мігрантів через Литву на Захід, можуть відповісти на ці питання.

Другий важливий компонент - відносна неефективність самостійних за­ходів урядів проти неорганізованої міграції. Можливо, варто було б вивчити досвід компаній, які займаються незаконним переправленням людей та роз­робити міжнародний режим контролю за нелегальною міграцією. ЄС вже зро­било кроки в цьому напрямі - Шенгенська угода, Дублінська Конвенція та ініціатива Треві. Розробляються стандарти та здійснюється багатобічне спів­робітництво на кордонах, в аеропортах з ініціативи Міжнародної асоціації по­вітряного транспорту та Міжнародною асоціацією цивільної авіації.