2.7.  МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ (КОНВЕНЦІЇ, ПАКТИ, ДОГОВОРИ)

Конвенція про зловживання в галузі міграції та про забезпечення трудя- щим-мігрантам рівних можливостей і звернення. Генеральна Конференція Міжнародної організації праці (МОП) 24 червня 1975 р. прийняла Конвен­цію, яка зобов’язує державу-члена організації систематично визначати на­явність на його території незаконно найнятих трудящих-мігрантів, а також з’ясовувати, чи не з її території започатковується, проходить чи прибуває будь-який міграційний рух трудящих у пошуках роботи, в процесі якого трудящі-мігранти під час переїзду чи з прибуттям, чи під час перебування й праці розміщуються в умовах, які суперечать відповідним актам або багато­стороннім чи двостороннім міжнародним угодам та національному законо­давству. Дана Конвенція зобов’язує кожну країну, в межах своєї юрисдикції чи спільно з іншими країнами, вживати рішучих заходів для призупинення таємного міграційного руху та незаконного наймання мігрантів і проти орга­нізаторів незаконного або таємного переміщення мігрантів у пошуках робо­ти, і проти тих, хто наймає на роботу мігрантів, що іммігрували незаконно. Конвенція зобов’язує кожну країну розробити та здійснювати національну політику, спрямовану на сприяння та гарантування однакових можливостей щодо праці та зайнятості, соціального забезпечення, профспілкових та куль­турних прав, індивідуальних та колективних свобод для всіх осіб, що закон­но перебувають на її території як трудящі-мігранти або члени їхніх сімей.

Конвенція про трудящих-мігрантів від 1.01.1949 р. (переглянута). Гене­ральна Конференція МОП прийняла Конвенцію, яка зобов’язує державу-члена МОП запровадити компетентну і безоплатну службу допомоги трудящим-мігрантам, а також вживати заходів у межах своєї юрисдикції для полегшен­ня від’їзду, переїзду та прийому трудящих-мігрантів; надавати, без дискри­мінації за ознакою національності, раси, релігії або статі іммігрантам, що законно прибули на її територію, умови, не менш сприятливі, ніж ті, котрими користуються власні громадяни (заробітна плата, робочий час, оплачені від­пустки, вік, жіноча стать, оплата юнакам, соціальне забезпечення тощо).

Конвенція постановила, що трудящий-мігрант, котрий був допущений в країну на постійне проживання, а також члени його сім’ї, яким було дозво­лено його супроводжувати або приєднатись до нього, не висилаються в кра­їну походження чи в ту країну, із якої вони емігрували, на тій підставі, що даний мігрант не здатен продовжувати роботу, яку він виконував, через хво­робу чи каліцтва, отримані ним після приїзду. Передбачена така ситуація: коли кількість мігрантів, що прямують з території однієї держави-члена на територію іншої, достатньо велика, тоді компетентні органи влади зацікав­лених країн укладають угоду з метою регулювання питань, які набувають взаємного інтересу. Дана Конвенція не чинна для прикордонних робітників, моряків та осіб вільних професій, які в’їхали на короткий термін.

Міжнародна конвенція про захист прав усіх мігрантів-трудящих та чле­нів їх сімей прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1990 року. Для правильного розуміння змісту Конвенції та з метою уникнення непорозумінь та неоднозначного трактування текст Конвенції містить такі визначення:

0 термін «трудящий-мігрант» означає особу, котра буде займатися, за­ймається чи займалася оплачуваною діяльністю в державі, громадя­нином якої ця особа не є;

0 термін «прикордонний трудящий» означає трудящого-мігранта, ко­трий чи котра зберігають своє звичайне місце проживання в сусідній державі, в яку він чи вона звичайно повертаються щодня або бодай раз на тиждень;

0 термін «сезонний трудящий» означає трудящого-мігранта, робота якого за своїм характером залежить від сезонних умов і виконується лише протягом частини року;

0 термін «моряк», котрий також охоплює рибалок, означає трудящого-мігранта, найнятого для роботи на судні, зареєстрованому в державі, громадянином якої він чи вона є;

0 термін «трудящий, зайнятий на стаціонарній прибережній установ­ці» означає трудящих-мігрантів, найнятих на роботу на прибережній установці, що знаходиться під юрисдикцією держави, громадянином якої трудящий-мігрант не є;

0 термін «трудящий, праця якого пов’язана з переїздами» означає трудящого-мігранта, який, звичайно проживаючи в одній державі, внаслідок характеру своєї роботи змушений переїздити в іншу держа­ву чи держави на короткий термін;

0 термін «трудящий на проекті» означає трудящого-мігранта, допущено­го у державу роботи за наймом на певний строк для праці виключно за конкретним проектом, здійснюваним у цій державі чи його наймачем;

0 термін «трудящий цільового найму» означає трудящого-мігранта:

а) котрий був відісланий його чи її наймачем на обмежений і визна­чений термін у державу роботи за наймом для виконання конкретних функцій чи обов’язків;

б) котрий протягом обмеженого і визначеного терміну виконує робо­ту, що вимагає професійних, комерційних, технічних чи будь-яких інших спеціальних навичок;

в) котрий на прохання його чи її наймача в державі роботи за наймом виконує впродовж обмеженого та визначеного терміну роботу, що но­сить тимчасовий чи короткочасний характер, і котрий повинен зали­шити державу роботи за наймом або по закінченні дозволеного періоду перебування, або раніше, якщо він чи вона більше не виконують таких конкретних функцій та обов’язків або не займаються цією роботою;

0 термін «трудящий, що працює не за наймом» означає трудящого-мі­гранта, котрий займається діяльністю, яка винагороджується і відріз­няється від роботи за договором найму, і котрий забезпечує за рахунок такої діяльності засоби свого існування, працюючи, як правило, само­стійно або спільно з членами своєї сім’ї, а також будь-якого іншого трудящого-мігранта, що визнається трудящим, що працює не за най­мом, у відповідності з законодавством держави роботи за наймом, що застосовується, чи двосторонніми або багатосторонніми угодами.

Для цілей даної Конвенції термін «члени сім’ї» означає осіб, що перебува­ють у шлюбі з трудящими-мігрантами чи таких, які перебувають з ними в та­ких стосунках, котрі у відповідності з правом, що застосовується, можуть бути

прирівняні до шлюбу, а також дітей, що перебувають на їх утриманні та інших осіб, що визнаються членами сім’ї відповідно до чинного законодавства, або двосторонніх чи багатосторонніх угод між відповідними державами.

Для цілей даної Конвенції:

0 термін «держава походження» означає державу, громадянином якої є відповідна особа;

0 термін «державароботи за наймом» означає державу, в якій залежно від конкретного випадку трудящий-мігрант буде займатися, займа­ється чи займався оплачуваною діяльністю;

0 термін «держава транзиту» означає будь-яку державу, через яку відповідна особа проїздить, прямуючи до держави роботи за наймом чи з держави роботи за наймом до держави походження або держави свого проживання.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації прийнята ООН 7 березня 1966 р. За даною Конвенцією словосполучення «ра­сова дискримінація» означає будь-які відмінності, винятки, обмеження або переваги, які ґрунтуються на ознаках раси, кольору шкіри, родового, наці­онального або етнічного походження, котрі ставлять собі за мету знищення або применшення визнання, використання або здійснення на рівних заса­дах прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній або інших галузях суспільного життя.

Ніщо в даній Конвенції не може бути витлумачене як виняткове будь-якою мірою на стан законодавства держав-учасниць, що стосується питань національної приналежності, громадянства або натуралізації, за умови, що в таких постановках немає дискримінації щодо будь-якої національності.

У відповідності з основними обов’язками держави-учасниці зобов’язу­ються заборонити й ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, незалежно від раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, особливо щодо здійснення основних прав.

Насамперед, це право на рівність перед судом і всіма іншими органами, що здійснюють правосуддя. Право на особисту безпеку та захист з боку дер­жави від насильства або тілесних ушкоджень, заподіюваних як урядовими посадовими особами, так і будь-ким іншим, групами або установами. Кон­венцією передбачається здійснення політичних прав, зокрема, права брати участь у виборах - голосувати та виставляти свою кандидатуру - на осно­ві всезагального і рівного виборчого права, права брати участь в управлінні країною, як і в керівництві державними справами на будь-якому рівні, а та­кож права доступу до державної служби.

Цим документом регламентуються й інші громадянські права. Так, пра­во на свободу пересування і проживання в межах держави, право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну.

Особливий наголос зроблено щодо права на громадянство, а також звер­нено увагу на право укладання шлюбу, право на володіння майном як осо­бисто, так і колективно, право на спадщину.

Конвенція чітко виділяє право на свободу думки, совісті, релігії, право на свободу переконань і на вільне висловлення їх, право на проведення мир­них зборів і асоціацій.

Документ регламентує права в економічній, соціальній і культурній сфе­рах, зокрема, право на працю, вільний вибір роботи, задовільні умови праці, захист від безробіття, однакову плату за однакову працю, справедливу й на­лежну винагороду.

Право на створення професійних спілок і вступу до них. В соціальному плані виділяється право на житло, на охорону здоров’я, медичну допомогу, соціальне забезпечення й соціальне обслуговування, право на освіту та про­фесійну підготовку, право на участь у культурному житті тощо.

Переміщена особа - згідно з резолюцією ООН (1946), особа, яка в ре­зультаті дій органів влади була вислана з країни свого громадянства чи по­переднього місця проживання, або яка була змушена покинути їх з релі­гійних, політичних чи інших причин. Термін «переміщена особа» також використовується щодо жертв військових дій, стихійних лих (голод, по­вінь, землетрус тощо), промислових аварій. Переміщена особа не є об’єк­том спеціалізованого міжнародного захисту та допомоги (таким захистом користуються біженці). Не зважаючи на це, переміщені особи входять до сфери особливої уваги та діяльності ряду впливових міжнародних органі­зацій: ООН (зокрема, Бюро координатора ООН з питань допомоги під час стихійних лих), ЮНІСЕФ, Міжнародного Червоного Хреста, а також кіль­кох неурядових організацій (Лікарі без кордонів), в окремих випадках - УВКБ ООН.