2.5.  КЛАСИФІКАЦІЯ МІГРАНТІВ

Мігранти (від лат. migrans, migrantis - переселенець; той, хто пересе­ляється) - особи, котрі здійснюють міграцію, тобто перетинають державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживан­ня назавжди або на певний час. За часовою ознакою вони поділяються на чотири великі групи: а) ті, що перебираються до інших країн чи регіону на постійне місце проживання (П.М.П.); б) ті, які виїздять на нетривалий час; в)   ті, які прибувають до нового місця поселення на нетривалий час (до одно­го року); г) кочівники. Окрім того, в сучасній науковій літературі та між­народному праві мігранти поділяються на кілька типів: мігранти внутрішні й зовнішні (міжнародні); мігранти транзитні і зворотні; мігранти трудові, етнічні, політичні та ін. їх статус, права і обов’язки визначаються як наці­ональним законодавством окремих країн, так і міжнародними правовими нормами. Загальну кількість мігрантів важко встановити (через брак відпо­відної інформації), але, за припущеннями, вона сягає сотень мільйонів осіб і становить одне з найважливіших джерел внутрішньодержавних та між­державних конфліктів. Все це вимагає ретельного дослідження проблем мі­грації та подальшого вдосконалення її правового забезпечення як на рівні національного, так і міжнародного законодавства. Такий поділ мігрантів є досить умовним, оскільки люди можуть легко і швидко переходити з однієї категорії до іншої: тимчасові мігранти можуть перетворюватися на постій­них; легальні на нелегальних і т. д.

За територіальної ознакою мігранти поділяються на дві групи: а) вну­трішні мігранти; б) зовнішні мігранти. Внутрішні мігранти - це та катего­рія осіб, які з різних причин, перш за все економічних та екологічних, пе­ретинають внутрішні адміністративні кордони (міста, району, області) своєї країни і оселяються постійно або тимчасово в нових місцях. Як правило, ця категорія осіб є легальними мігрантами, хоча в деяких тоталітарних краї­нах вони вважались нелегальними, зокрема в СРСР в період 30-х - першої половини 50-х років, коли мешканці сільської місцевості не мали паспортів і були позбавлені права змінювати місце проживання; їх переїзд до іншого району, особливо до міста, міг розглядатися владними структурами як не­легальна міграція. Статус внутрішніх мігрантів визначається внутрішнім законодавством конкретної країни. Зовнішні, або міжнародні мігранти - це особи, які перетинають міжнародні кордони незалежно від місця їх постій­ного проживання. Ця категорія людей охоплює не лише суто мігрантів, а й біженців, туристів, трудящих, студентів тощо. їх статус визначається зако­нодавством країни, що приймає, та нормами міжнародного права.

За правовою ознакою мігранти поділяються на три групи: легальні; не­легальні; напівлегальні. Легальні мігранти - це ті, що перетинають між­народні кордони на законних підставах, тобто мають в’їздну візу на певний термін або, перебуваючи в іншій країні, продовжили термін її дії. Нелегаль­ні мігранти - це ті, що покинувши країну постійного проживання, прони­кли на територію іншої держави без офіційного дозволу, тобто без візи на в’їзд до неї. Напівлегальні мігранти - це ті, що в’їхали до якоїсь країни на законних підставах, тобто маючи візу. Але через різні обставини вони від­мовляються покинути цю країну і залишаються в ній після завершення тер­міну, обумовленого в’їзною візою. Це також ті особи, які прибули до якоїсь країни легально, але маючи при цьому туристичну візу, влаштувались на роботу. Нелегальні на напівлегальні мігранти створюють безліч додаткових проблем як для окремих країн, так і для світового співтовариства.

Політичні мігранти - тип мігрантів, які покидають свою країну з по­літичних мотивів. Це може бути примусовим, вимушеним або добровільним актом. У першому випадку людей оголошують дисидентами, позбавляють громадянства (як це було в СРСР) і силоміць випроваджують з країни їх постійного проживання. У другом випадку люди вимушені покидати свою країну через репресії і переслідування за політичну діяльність, дискриміна­цію за політичні переконання, а також через громадянські війни та зброй­ні конфлікти. У третьому випадку особи можуть добровільно (якщо є така можливість) залишати власну країну з огляду на політичну нестабільність у ній, прихід до влади сил, які не викликають політичних симпатій та ін. Політичними мігрантами стають, як правило, громадяни тоталітарно-авторитатних, посттоталітарних або країн, що розвиваються. Покидаючи влас­ну країну, вони намагаються легально чи нелегально виїхати до західних правових демократичних держав.

Трудові мігранти - тип мігрантів, які перетинають внутрішні й міжнарод­ні кордони у пошуках роботи або з метою придбання чи продажу невеликих партій товару. Головні причини, що спонукають людей до такої міграції: без­робіття, багатомісячні затримки з виплатою заробітної плати, її мізерні розмі­ри, зубожіння населення та ін. Найчастіше мігрантами стають некваліфіковані або низькокваліфіковані робітники, які мають низький статус у суспільстві. Проте трудовими мігрантами стають і професіонали, які мають дефіцитну про­фесію, вищу освіту і навіть вчені ступені. Протягом 90-х років основну масу трудових мігрантів давали посттоталітарні країни, охоплені економічною кри­зою, катастрофічним спадом життєвого рівня населення, зростанням безробіт­тя та ін. Трудові мігранти поділяються на три великі групи: а) ті, які покида­ють країну проживання назавжди; б) ті, які працюють в іншій країні тривалий час; в) так звані трудові туристи, які перетинають кордони на короткий час (на кілька днів чи місяців). Як правило, трудові мігранти прямують до розвине­них країн Західної Європи та Північної Америки. Зростання їх чисельності по­роджує безліч політико-правових, соціально-економічних, мовно-культурних та інших проблем і часто призводить до посилення антиімміграційних настро­їв серед певної частини населення приймаючих країн, які змушені обмежува­ти наплив мігрантів та посилювати за ними нагляд і контроль. Уряди багатьох західних країн та міжнародних організацій виступають за створення системи впорядкованої, контрольованої та планової міграції.