2.4.  КЛАСИФІКАЦІЯ МІГРАЦІЙ

Класифікація міграцій - аналіз, дослідження, переосмислення з метою концептуального узагальнення науково-прикладних матеріалів про специ­фіку переміщення (динаміки і статики руху) у «мертвій» та «живій» приро­ді матеріальних об’єктів, предметів, речей і тіл, а також переселення птахів, рослин, тварин, людей тощо.

Класифікація міграцій - це процес упорядкування теоретично-практич­них знань про міграційні феномени (явища), що відстежуються завжди та скрізь, охоплюючи своїм впливом як різновиди переміщень, так і різнови­ди переселення. Тому класифікація міграцій означає практично дещо умов­ний поділ різновидів міграцій на класи або сфери їх специфічного прояву чи самовияву. Це надає змогу відслідковувати біосоціальні процеси, у меж­ах яких діють особливі, притаманні лише цьому міграційному руху закони. Останні дозволяють, зокрема, вивчати ті або інші природні й соціокультурні переміщення та переселення у загальнопланетарному масштабі (на різних рівнях і в конкретних сферах впливу).

Так, дрейф континентів і переміщення кліматичних зон перебувають у постійному полі дослідно-пошукового зору геофізики та кліматології, які, набувши певних знань про специфіку їх міграції, створили достатній науко­вий інструментарій для вивчення такого роду природних рухів у часі та про­сторі. Переміщення у сфері фауни та флори досліджують зоологія і біологія, а також певною мірою географічні науки, в тому числі геологічні дисциплі­ни. Міграцію, або соціальну мобільність населення, вивчають демографія, політологія, статистика, соціологія філософія і т. д. Проте обсяговий аналіз міграційних фактів зібраних і переосмислених сучасною наукою, вимагає виокремлення різнобічних уявлень про них у спеціальну галузь наукових знань. При цьому обов’язково враховують потребу міждисциплінарного роз­гляду міграційних явищ і процесів.

У такий спосіб актуалізуються науково-методичні проблеми класифіка­ції міграцій за їх місцем або роллю в природі та соціумі, сферою самовияву, векторами чи напрямами поширення. Таким чином, класифікація мігра­цій - це своєрідне упорядкування міграційних розпорошених фактів про со­ціальні та природні переміщення, але саме таке упорядкування, яке дозво­ляє науковцям краще розуміти міграцію у вузькому і широкому значенні. Без класифікації міграцій унеможливлюється аналіз та синтез матеріалів про різновиди наявних у природі та соціумі переміщень (переселень).

Міграції - універсальне природне явище, а конкретні міграції - універ­сально-специфічне. Тому розглядаються міграції тварин або їх самостійних класів-підкласів (різновидів), рослин або птахів. Міграція людей є проце­сом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування. Філософія стверджує, що соціальні міграції - це пошук індивідом кращих для себе умов з метою оптимальної самореалізації або самоутвердження. Прийнятні соціокультурні умови можна знайти не лише у межах національної терито­рії, тобто історичної батьківщини, а й на території іноземних держав, тобто в еміграції.

Міграція за кордон - це зовнішні переселення, а в межах однієї країни - внутрішні. Таку міграції ретельно вивчаються політичними та соціальними науками, а демографія виокремлює не лише просторовий, а й соціальний рух людей, бо він дозволяє аналізувати процес відтворення населення.

Міграції капіталовкладень загальновідомі у соціальній лексиці як ди­намічні (статичні) переміщення майна, капіталів, інвестицій та субсидій, тобто людських і матеріальних ресурсів. Зовнішні (міждержавні) міграції інвестицій регулюються міжнародними угодами та двосторонніми договора­ми, які досліджуються науками про банківську справу, міжнародну дипло­матію, фінансові відносини. Якби міграції не були класифіковані, то, ска­жімо, міждержавні переміщення інвестицій не пізнавалися б як різновид грошового обігу. Поряд з цим міграція капіталів - це вже інтернаціональне та регіональне (локальне) явище, що пов’язується з їх перерозподілом у со­ціально-політичному просторі.

Багато природних та соціальних утворень, яким притаманні певні влас­тивості, риси й ознаки, можна поділити на окремі класи та групи, щоб у межах їх взаємодії розглянути міграцію крізь призму її детермінованості до специфічних умов, у яких вона виявляє себе певним чином. Це й буде спро­бою класифікацій міграцій, тобто її розгляду залежно від адаптації перемі­щення (переселення) природних і соціальних суб’єктів науково-приклад­ного дослідження у конкретних межах та кордонах. Завдяки класифікацій міграцій систематизуються та узагальнюються наукові факти про неї, а від­так - більш ґрунтовно та кваліфіковано вивчаються і пояснюються різні мі­граційні ситуації, факти та явища.

Принаймні, йдеться про міграційний обмін, який означає міждержавні та міжтериторіальні безперервні соціальні переміщення населення, в ре­зультаті яких здійснюється тимчасове або постійне переселення людей в інші країни чи суміжні регіони, внаслідок чого одна з держав або ж терито­рій зазнає еміграції, а друга - імміграції.

Складовими міграційного обміну є вибуття-прибуття, кількість яких, відповідно до певних держав і територій, завжди можна відслідкувати та з’я­сувати. Різниця між сумою вибуттів та прибуттів з території А до території Б означає наявність між ними процесів міграційного обміну. Якщо з України, наприклад, до Російської Федерації виїхало протягом місяця близько 1000 чол., аз Російської Федерації в Україну в’їхало 1500 чол., то це свідчить про те, що зазначені держави обмінялися між собою вищенаведеною кількістю громадян або осіб без громадянства.

Для фіксацій міграційного обміну потрібно завжди брати до уваги як­найменше дві складові - державу чи територію (регіон). Оскільки не можна говорити про міграційний обмін без ландшафтних зон і соціальних утворень. Проте міграційний обмін буває не лише між державами, а й між материка­ми чи континентами, містами та селищами тощо. Його частота, якщо вона зростає чи спадає, свідчить про інтенсивність міграційного обміну, який протікає з певними інтервалами, може бути то більшим, то меншим. Отже, інтенсивність - це швидкість міграційного обміну, здійснюваного за певний проміжок часу в конкретному напрямку або в кількох напрямках, але за­вжди - від однієї держави до іншої, з попередньої території до наступної, в основному до нового місцеперебування.

Підрахунки міграційного обміну прості, якщо фіксувати тільки вибут- тя-прибуття. Проте, коли треба підрахувати міждержавний обмін інвестиці­ями, людськими ресурсами або технологічними потужностями, тоді потріб­ні спеціальні знання. Від того, наскільки фахівець знає проблему міграцій­ного обімну в тій чи іншій галузі або сфері, залежить, наскільки вона буде глибоко дослідженою.

Одними з найбільш відомих та поширених видів міграційного обміну є обмін досвідом роботи, державним будівництвом, етнонаціональною полі­тикою, мистецькими досягненнями, культурними здобутками і цінностя­ми. Духовні та культурні цінності, як виявляється, зазнають інтенсивних міграцій шляхом особистісного спілкування, за допомогою засобів масової інформації. Думки, ідеї, концепції мають високу ступінь рухливості та об- сяговості міграційного обміну, а також міру значного впливу на соціальне буття і суспільний процес.

Водночас йдеться про міграційний підйом - стан інтенсифікації міграцій­ного процесу, переселення чи переміщення населення, матеріальних або тру­дових ресурсів, у тому числі - той просторовий рух, який характеризується такими чинниками: а) спрямування за вектором «початковий етап - інтенси­фікація - нарощування»; б) послідовним зростанням обсягу чи потоку міграції на одиницю території або, у порівнянні з колишніми величинами, з минулим (попереднім) станом переселення; в) наближенням за своїм безперервним роз­витком до найвищої точки інтенсивності міграційного процесу або пов’язаного з ним явища; г) перебуванням міграційного процесу у стадії «розквіту».

Міграційний підйом означає зростання обсягу та інтенсивності мігра­ційного руху за певний проміжок часу, від початкової або відлікової точки до того етапу, стану чи стадії, з яких настають протилежні процеси, тобто їх перебіг до безповоротного спаду. На практиці міграційний підйом пов’язу­ється з побутовими уявленнями про відбуття емігрантів з певної території або їх прибуття (але вже іммігрантів) на територію іншої держави. У ході мі­граційного підйому відбувається відтік чи притік переселенців, але на стадії зростання масової хвилі міграції, і в жодному разі не на тому етапі, що свід­чить про спадання інтенсивності міграційного руху.

Міграційний підйом - нарощування обсягів еміграції або імміграції, причому не лише людський, а й, наприклад, матеріальних ресурсів, тобто інвестицій, капіталів, субсидій. Про міграційний підйом можуть свідчити:

а) зростання клопотань щодо виходу із громадянства (якщо в 1994 році їх

було в Україні 90, то вже на 1 грудня 1995 року кількість осіб, які клопота­лися про вихід з громадянства, склала понад 211 чол.); б) зростання кількос­ті заяв на тимчасовий виїзд за кордон з метою здійснення подорожей, сезон­ного працевлаштування; в) подання замовлень на інвестиціювання міжна­родних проектів, капіталовкладення поза межами національної території. Зростання еміграційного відпливу є адекватним імміграційному припливу, тобто показник А (еміграції) = Б (імміграції), якщо йдеться про виїзд з кон­кретної держави та контрольований в’їзд до іншої країни. Кількість осіб, які вибули з певної території, постійно буде дорівнювати загальній чисельності осіб, що прибудуть на іншу територію. Зростання вибуттів і прибуттів - це свідчення міграційного підйому і міграційному процесі.

Міграційний простір -- водна, повітряна і сухопутна територія, по якій здійснюється рух міграційних потоків як природного, так і соціального по­ходження, завдяки яким забезпечується переміщення, переселення, пере­сування об’єктів та суб’єктів матеріального світу.

В одних випадках міграційний простір - це вищеперелічені шляхи або транспортні комунікації, з використанням яких здійснюється процес пере­міщення людей, предметів, речовин тощо, в тому числі - інфраструктура, що створюється внаслідок обслуговування міграційного руху. Цими шля­хами відбувається тимчасове і постійне переміщення матеріальних та люд­ських ресурсів - інвестицій, капіталів, робітників, товарів.

За інших ситуацій міграційний простір означає територію, що приймає до себе потоки іммігрантів, тобто це є місце їх тимчасового або постійного розселення (проживання і перебування), зокрема анклави, діаспори, коло­нії, поселення, табори біженців і т. д. На цій території міграційні рухи мо­жуть протікати як цілеспрямовано, так і хаотично, але завжди та скрізь - інтенсивно та перемінно.

Міграційний простір можна уявити як земну поверхню, на якій здійсню­ється переміщення і переселення з одного місця на інше, між континентами та материками, регіонами, державами, населеними пунктами.

Як соціальний, так і міграційний простір постійно накопичує у собі люд­ський потенціал, привносить у конкретні ландшафтні зоні певні збудження, видозміни, інновації - гармонію чи дисгармонію. Це означає, що суб’єкти міграційного процесу, які розглядають міграційний простір як навколишнє природне та соціальне середовище, зазнають від нього зустрічного впливу. Об’єкти та суб’єкти міграції, облаштовуючись чи розташовуючись у системі координат міграційного простору, завжди взаємодіють з природними та со­ціальними умовами. Така взаємодія спричиняє вплив на міграційний про­стір, а вже з його боку - на суб’єкти міграційного руху. Відбувається таким чином еволюція міграційного простору, не лише природно, а й соціально.

У теорії і на практиці розрізняють природний та соціальний міграційний простір, адже між ними є багато відмінного та спільного. При пошуку зако­нів і закономірностей міграційного простору беруть до дослідної уваги зазна­чене та враховують, що природа та соціум хоч і являють собою єдине ціле, проте ніколи не бувають одним і тим самим. Міграційний простір є складо­вою як природного, так і соціального простору, невід’ємним та незамінним його атрибутом. Це свідчить про тісний взаємозв’язок між системами при­роди та соціальними структурами, рухом та спокоєм.

Міграційний процес - це хід або протікання будь-якого міграційного явища, послідовна видозміна його етапів, періодів та станів, а також розви­ток залежних від них побічних наслідків.

До міграційного процесу можна віднести, наприклад, вибуття й прибут­тя громадян, їх інтеграцію в національні поліетнічні суспільства, адаптацію до кліматичних та виробничих умов, натуралізацію тощо. У соціальному просторі міграційні процеси відбуваються безперервно, тобто перманентно, а це, в свою чергу, зумовлює їх перехрещування і стикування. Тому чистих, тобто «обмежених» міграційних процесів фактично не буває.

Будь-який міграційний процес має свій початок і кінець. Так, набуття громадянства розпочинається з клопотання про нього, а завершується отри­манням відповідних документів. Успадкування коштів чи майна від іно­земного спадкодавця бере початок з набуття спадкових прав, а закінчується прийняттям спадщини. У кожного з міграційних процесів є проміжні етапи і стадії. Скажімо, щоб без перешкод натуралізуватися в країні свого постій­ного проживання, потрібно мати легалізовані документи, певний час перебу­вання, або, як це практикується нині у Латвійській Республіці, «обіцяти ві­рність державі». Водночас особи, які мають намір натуралізуватися у Латвії, повинні офіційно відмовитися від свого попередньо набутого громадянства.

Термін міграційний процес застосовується до різних міграційних сфер. Це є міграційні процеси асиміляції, адаптації, акультурації, етноанізотро- пії, дисиміляції, диференціації, інтеграції, реінтеграції, обміну населенням. Перелік міграційних процесів складає довгий ряд, який буде доповнювати­ся, оновлюватися та уточнюватися. Такий об’єктивний стан реальних справ вимагає класифікацій міграційних процесів за їх місцем і роллю в міграцій­ному просторі, а також за галуззю та сферою власного самовияву.

Міграційні процеси, якщо вони інтенсивні та потенційно дієздатні, від­чутно позначаються на соціальній інфраструктурі, культурній та національ­ній сфері, в політичному й економічному житті. Процеси, що зумовлюються нелегальною міграцією, міжнародною злочинністю та наркобізнесом, при­вносять із собою, як правило, соціальну напруженість і суспільну дисгармо­нію. Виходячи з цього, міжнародне співтовариство дозволяє національним урядам забороняти надання притулку у своїх державах злочинцям, підсуд­ним, терористам тощо.

Міграційний процес і соціальна інфраструктура - це двобічна чи багато­стороння взаємодія між суб’єктами та об’єктами міграційного процесу, зо­крема у тих соціокультурних умовах, у які потрапляють мігранти та члени їх сімей.

Якщо під соціальною інфраструктурою розуміти все те, що було створе­но до прибуття на її місцерозташування потоку іммігрантів, то міграційний процес як сукупність суб’єктивних і об’єктивних на неї впливів у цілому по­стане у вигляді зовнішніх збудників та подразників. Ці носії імміграційних збуджень чинитимуть інноваційний вплив і відповідний тиск на соціальну інфраструктуру, зумовлювати у ній певні зрушення*

Наплив іммігрантів, що набуває масового характеру, створює, як прави­ло, додаткове навантаження на природні й соціальні ресурси. Це відчутно позначається на соціальній інфраструктурі, зокрема таких її базових ком­понентах, як здоров’я, освіта, культура, побут. В умовах безробіття іммігра­ційні процеси тиснуть на ринок праці, вони деформують або розбалансову- ють його, вносять згубну дисгармонію у виробничі та національні відносини. Завдяки таким впливам дешевшає робоча сила, істотно змінюється структу­ра зайнятості населення. Це констатувалося Нарадою експертів УВКБ ООН, МОМ та ОБСЄ, яка відбулася в Женеві 18 - 19 травня 1995 р., а також інши­ми засіданнями міжнародних експертів.

Імміграція привносить не завжди взаємодоповнюючі та інтеграційні процеси, особливо тоді, коли соціальні інфраструктура заздалегідь не під­готовлена до зовнішніх навантажень. Внаслідок цього відбувається навіть злам окремих інфраструктурних елементів, їх нещадна експлуатація та не­виправне використання.

Інша річ, якщо імміграційні процеси гармонізують із соціальною інфра­структурою, відповідають її запитам, інтересам, потребам. Тоді наявні позитивні зрушення, доповнюючись енергетикою зовнішніх каталізаторів, набувають сво­го інтенсивного розвитку, а відтак - соціального прогресу у тій чи іншій сфері.

Міграційний ринок - сукупність громадян, іноземців та осіб без грома­дянства, які можуть інтенсифікувати процес еміграції-імміграції своєю без­посередньою участю в ньому, складати основу трудових ресурсів, що пере­міщуються в соціальному просторі.

Міграційний ринок - це матеріальні та трудові ресурси, що зазнають пе­реміщення в соціальному просторі, який можна розділити на: а) національ­ний ринок праці; б) міжнародний ринок праці.

Міграційний ринок може означати у своїй сукупності трудові ресурси на які може бути попит в таких галузях народного господарства: а) виробни цтво; б) освіта; в) медицина; г) наука, д) культура; е) техніка; є) промисло вість; ж) сільське господарство.

Міграційний ринок містить у собі ринок: а) грошовий; б) інфраструкту ри; в) соціальної рівноваги; г) обміну товарів на гроші і грошей та товар; д ринок реальної продукції і товару; е) ринок цінних паперів; є) ринок праці

ж) майновий; з) конфліктогенний тощо.

Міграційний ринок — це наявність матеріальних і трудових ресурсів до яких відноситься оволодіння суспільними благами та цінностями різно міри вартості і суспільної значущості.