2.2.  МІГРАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Міграція як різновид соціальної мобільності населення - це вид, спосіб і форми переміщень осіб без громадянства або громадян у внутрішньодер­жавному чи транснаціональному просторі, що зумовлюються на практиці, зокрема, соціально-економічними та політико-культурними причинами, а не природними чинниками, тобто саме такими чинниками, які перебувають поза межами соціалізованих впливів.

Соціальна мобільність означає людську міграцію як по горизонталі, так і по вертикалі. Міграція по вертикалі, яка спостерігається на території усіх країн світу, свідчить про потяг людей займати вищі щаблі органів держав­ної влади та управління, брати безпосередню участь у творчому суспільному процесі. Міграція по вертикалі пояснюється і першими аргументами, і фраг­ментарними доведеннями того, що, переміщуючись від одного обласного центру до іншого, від однієї держави до іншої, людина, навіть якщо вона й знаходиться на попередньому соціальному рівні і не може змінити власного соціального статусу, все одно прагне утвердитись в особистому покликанні. Тому міграцію як різновид соціальної мобільності населення можна дорів­нювати до пошуків кращої долі, тієї образної метафори, яка віддзеркалює потребу особи в самореалізації.

Свого часу соціальну мобільність постійно ототожнювали з соціальни­ми переміщеннями. Різниця між цими поняттями полягає саме в тому, що соціальна мобільність є показником інтенсивності міграційних процесів під впливом або тиском соціалізованих чинників. Соціальні переміщення, якщо до них не застосовувати якісну діагностику, методи та показники ви­мірювання інтенсивності міграційного руху у часі та просторі, свідчитимуть про склад і напрями переселенських потоків з метою облаштування чи пра­цевлаштування.

Проте ці два терміни єдині їх важко і зовсім недоцільно відривати один від одного. Без цих понять унеможливлюється цілісне бачення міграційного процесу.