4.     РЕКОМЕНДАЦІЇ БУДАПЕШТСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Зустрівшись на запрошення Уряду Чеської Республіки у Празі 14-15 жовтня 1997р., міністри (або їх представники) урядів Албанії, Австралії, Австрії, Білору­сі, Бельгії, Болгарії, Канади, Хорватії, Чеської Республіки, Данії, Естонії, Фін­ляндії, Франції, Німеччини, Греції, Угорщини, Ісландії, Ірландії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Молдови, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Ру­мунії, Російської Федерації, Словаччини, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччини, України, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки; представники таких міжнародних організацій: Центральноєвропейська ініціа­тива, Рада Європи, Європейський Союз, Міжнародний центр розвитку міграцій­ної політики. Міжурядові консультації, Міжнародна організація цивільної авіа­ції, Міжнародна організація з міграції, Інтерпол, Комісія ООН з питань поперед­ження злочинності. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Посилаючись на заключні документи попередніх конференцій міністрів, відповідальних за питання нелегальної міграції, що пройшли у Берліні 30-31 жовтня 1991 р. тау Будапешті 15-16 лютого 1993 р.;

Посилаючись на заходи, ініційовані в останні роки іншими міжнародними форумами, головним чином відповідними органами Організації Об’єднаних На­цій, Інтерполом, а також на регіональному рівні, з метою подолання нелегальної міграції, перевезення мігрантів та пов’язаної з ними організованої злочинності;

Наголошуючи на тому, що нелегальна міграція та перевезення мігрантів створюють загрозу державній безпеці та вимагають спільних дій від усіх зане­покоєних держав, їх впровадження в дусі міжнародної солідарності та взаємо- зацікавленості з метою посилення співробітництва, яке в сфері внутрішньої безпеки сприяє стабілізації на регіональному рівні;

Розуміючи, що однією з причин нелегальної міграції є різниця у рівні жит­тя в різних регіонах і що запобігання нелегальній міграції передбачає трива­лий врівноважений розвиток у країнах проживання мігрантів;

Вказуючи на необхідність поваги до прав людини та підкреслюючи зо­бов’язання, що випливають з Європейської конвенції про захист прав люди­ни, Женевської конвенції про статус біженців та Нью-Йоркського протоколу, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та Конвенції про права дитини;

Позитивно оцінюючи діяльність Будапештської групи старших посадових осіб, яку було створено для втілення рекомендацій Будапештської конферен­ції міністрів;

Також позитивно оцінюючи заяву Міністра внутрішніх справ Угорщини та звіт, підготовлений Будапештською групою, про досягнення у процесі втілення ре­комендацій, затверджених на попередніх конференціях у Берліні та Будапешті;

Розуміючи, що потрібно вживати подальших заходів у цьому напрямі і що проблеми, пов’язані з нелегальною міграцією, перевезенням мігрантів та між­народною організованою злочинністю істотно змінилися та погіршилися;

Нагадуючи, що значні інституційні зміни відбулися з часів проведення останньої конференції міністрів, головним чином збільшилося членство в Єв­ропейській та Шенгенській групах, а також була укладена угода про асоці­йоване членство у Європейському Союзі десятьма державами Центральної та Східної Європи;

Із задоволенням зазначаючи, що Європейський Союз підсилив заходи, спрямовані проти нелегальної міграції, перевезення мігрантів, інших форм організованої злочинності, та приділяє увагу цим питанням під час діалогу з асоційованими членами у контексті процесу внутрішньоєвропейського парт­нерства, в рамках трансатлантичного діалогу та запланованого співробітни­цтва з країнами СНД;

Розуміючи, що на теренах Європи будь-які заходи боротьби з нелегальною міграцією та перевезенням мігрантів повинні передбачати відповідні дії та співробітництво між структурами Європейського Союзу;

Звертаючи увагу на останні заходи щодо перевезення осіб з метою сексу­альної експлуатації, особливо:

Конференцію з питань перевезення жінок з метою сексуальної експлуата­ції, що проходила 10-11 червня 1996 р. у Відні, і Комюніке Європейської Ко­місії з цього питання від 20 листопада 1996 р.;

Декларацію та Порядок денний світового конгресу проти експлуатації дітей в комерційних та сексуальних цілях, прийняті у Стокгольмі 27-31 серпня 1996 р.;

Декларацію Європейських провідних принципів ефективних заходів запо­бігання і боротьби з перевезенням жінок з метою сексуальної експлуатації, за­тверджену Гаазькою конференцією міністрів 26 квітня 1997 р.;

Спільні заходи боротьби проти незаконного переміщення людей та сексу­альної експлуатації дітей від 21 січня 1997 р., затверджені Радою міністрів Єв­ропейського Союзу;

Відчуваючи впевненість, що гармонізація в’їзної політики, впорядкуван­ня міграційних процесів, прискорення та поширення свободи пересування Єв­ропою вимагають послідовної і наполегливої стратегії;

Розуміючи, що впровадження необхідних заходів вимагає відповідної до­помоги багатьом державам Центральної та Східної Європи, а також країнам СНД у сферах удосконалення законодавства, технічної допомоги, професійної підготовки та постачання обладнання;

Зазначаючи, що Будапештська група та розвиток рішень попередньої кон­ференції міністрів виділила сім основних напрямів діяльності щодо забезпе­чення гармонізації подальших заходів і політики:

(I) гармонізація законодавства по боротьбі з незаконним переміщенням іноземців;

(II) в’їзна політика та контроль за її дотриманням, особливо уніфікація ві­зового режиму;

(III) передача осіб до країн їхнього проживання та угоди про повернення;

(IV) інформаційний обмін про нелегальну міграцію;

(V) технічна та фінансова допомога країнам Центральної та Східної Європи;

(VI) зв’язок між перевезенням осіб та іншими формами організованої зло­чинності;

(VII) подальше співробітництво між державами-учасницями Будапешт­ського процесу;

Беручи до уваги різні пропозиції щодо подальших заходів, підготовлених Будапештською групою, і після їх старанного опрацювання;

Наголошуючи на необхідності об’єднання зусиль та їх цілеспрямованості для досягнення позитивних результатів у справі впровадження необхідного законодавства та запобіжних заходів найближчими роками;

Розуміючи, що відповідні заходи слід запроваджувати, спираючись на консти­туційні норми та основні принципи правової системи кожної окремої держави,;

Затвердили такі рекомендації:

Гармонізація законодавства щодо боротьби з незаконним перевезенням іноземців у розвиток завдань, визначених попередньою конференцією міні­стрів у сфері гармонізації законодавства, пропонуючи рекомендації, які б чіт­ко окреслили спільну правову концепцію боротьби з нелегальною міграцією;

розуміючи, що переміщення іноземців з метою економічної чи сексуальної експлуатації часто пов’язане з використанням сили, особливо насильництвом та погрозами, або обманом;

приділяючи спеціальну увагу цим аспектам під час гармонізації законо­давства;

(а)    Необхідність спільного розуміння терміна «перевезення іноземців»

Підкреслюючи, що ефективні спільні зусилля, спрямовані проти організо­ваного та/чи професійного перевезення іноземців, вимагають спільного розу­міння терміна «перевезення іноземців»;

Беручи до уваги, що діяльність по перевезенню іноземців охоплює: пору­шення правових міграційних інститутів, нелегальний перетин кордону, неле­гальний в’їзд та проживання у країні, використання недозволених транспорт­них засобів, виготовлення, постачання та використання фальшивих докумен­тів, порушення при використанні справжніх документів, надання допомоги та коштів для звернення з фальшивими позовами до органів влади, організація перевезення, забезпечення місць притулку та нелегальної роботи;

1. Рекомендувати, щоб спільне розуміння терміна «перевезення інозем­ців» передбачало діяльність, спрямовану на навмисне сприяння іноземцям у перетині кордону або проживанні на території держави на умовах, що не су­перечать правилам та умовам, прийнятим у цій державі.

(б)    Необхідність визнання процесу перевезення іноземців злочином і засто­сування ефективних санкцій проти переміщення та пов’язаної з ним діяльнос­ті

Розуміючи, що перевезення іноземців має шкідливі соціальні та економіч­ні наслідки і часто призводить до експлуатації осіб і, таким чином, повинно розглядатися всіма державами як серйозний злочин;

Із задоволенням ставлячись до того факту, що більшість держав-учасниць визнають діяльність, пов’язану з переміщенням іноземців, злочином;

Беручи до уваги, що перевезення іноземців часто пов’язує кількох осіб, які одночасно діють на території кількох держав, і розуміючи, що справжнє пока­рання за перевезення іноземців можливе тільки за тих умов, що існуюче пра­вове поле здатне реагувати на міжнародний характер перевезення іноземців;

Підкреслюючи необхідність розрізняти осіб (як юридичних, так і фізич­них), втягнутих у процес переміщення на окремих його етапах, коли йдеться про тип та міру покарання;

Беручи до уваги, що міра та типи покарання суттєво відрізняються у дер- жавах-учасницях і що чинні карні санкції здебільшого не є придатними та до­статньо суворими, щоб мати запобіжний ефект, особливо порівняно з карними санкціями за інші види організованої злочинності;

Пропонуючи вважати обтяжувальними такі фактори та обставини у проце­сі перевезення іноземців: переміщення іноземців з метою фінансової винагоро­ди та/або в організований спосіб підроблення документів, вимагання (насиль- ництво, погроза перевищення повноважень), експлуатація у формі проститу­ції або в інших формах економічних та сексуальних обмежень, спонукання не­легальних мігрантів до нелегальної діяльності (нелегальне працевлаштуван­ня, контрабанда наркотиків, приховані підприємства, крадіжки автомобілів тощо) та відмивання грошей;

Беручи до уваги, що іноземці, яких перевозять, перебувають в особливо враз­ливому становищі, та, спираючись на гуманні засади, пропонуючи відрізняти тих, хто і кого перевозять, коли йдеться про принципи, типи та міру покарання;

Визнаючи, що ефективно проведене повернення переміщених осіб може мати стримуючий вплив на потенційних нелегальних мігрантів, що в деяких випадках держави можуть прийняти рішення не повертати негайно особу, якщо вона постачає інформацію, яка може бути використана для боротьби з нелегальним перевезенням;

Розуміючи, що в Центральній та Східній Європі санкції проти працедав­ців, які використовують працю нелегальних мігрантів, були запроваджені лише кілька років тому;

2. Рекомендувати державам-учасницям, які цього досі не зробили, при­йняти національне законодавство, яке б визнавало переміщення або спробу переміщення іноземців кримінальним злочином так само, як і підбурювання, допомогу та сприяння У цьому злочині; спеціальну увагу слід приділити пере­міщенню з метою сексуальної експлуатації.

3. Рекомендувати державам-учасницям вивчити можливості поширення дії національного законодавства проти переміщення іноземців у такий спосіб, щоб воно карало громадян країни та інших осіб, які залишаються на території держави для сприяння нелегальному в’їзду до будь-якої держави.

4. Рекомендувати, щоб правові та адміністративні заходи спеціально зосе­реджувалися на карних санкціях проти організованого переміщення іноземців.

5. Рекомендувати, щоб покарання за переміщення іноземців було ефектив­ним, пропорційним та мало стримуючий ефект, яким можна вважати тюремне ув’язнення з максимальним терміном 2 роки (3 роки за обтяжливих обставин) при одночасному застосуванні штрафних санкцій.

6. Рекомендувати створювати умови для конфіскації доходів, одержаних внаслідок переміщення іноземців, так само, як і транспортних засобів (авто­мобільних, водних та повітряних), які належать учасникам або співучасникам злочину та використовуються для цілей нелегального переміщення.

7 Рекомендувати вивчити можливість застосування відповідних санкцій згід­но з адміністративними правилами або кримінальним кодексом, серед яких - за­криття або припинення економічної діяльності підприємств, які постійно ство­рюють умови для скоєння злочинів, пов’язаних з переміщенням іноземців.

8. Рекомендувати карати нелегальний перетин кордону санкціями, що ма­ють ефективний, пропорційний та стримуючий характер, до яких належать штрафи та, за обтяжливих обставин, короткий термін ув’язнення, але з ура­хуванням ст. 31 Женевської конвенції; а також повертати назад мігрантів, які нелегально в’їхали до країни і не мають підстав для законного проживання, якщо це не суперечить гуманним міркуванням або міжнародному праву.

9. Рекомендувати розробляти заходи з метою гарантування захисту особам, які брали участь у переміщенні (наприклад, з метою сексуальної експлуатації) і які надають інформацію про перевезення, чия присутність необхідна для свідчен­ня під час юридичних процедур, що може, якщо це необхідно, гарантувати тимча­совий дозвіл на перебування; та забезпечити обережне і розсудливе ставлення до іноземців, які стали жертвами переміщення з метою сексуальної експлуатації.

10. Рекомендувати введення ефективних, пропорційних та стримуючих санкцій проти виготовлення, надання та використання фальшивих докумен­тів. Цими санкціями мояша ввая^ати ув’язнення з максимальним терміном З роки, накладання штрафів і конфіскацію цих документів, а також доходів, одержаних від цієї діяльності.

11. Рекомендувати працевлаштування нелегальних мігрантів карати ефек­тивними, пропорційними та стримуючими санкціями, до яких, може належати тюремне ув’язнення з максимальним терміном 6 місяців, штрафи та конфіска­ція доходів, одержаних внаслідок використання нелегальних працівників.

(і) Необхідність приєднання до відповідних міжнародних актів та їх реалізації

Висловлюючи занепокоєння з приводу того, що багато держав-учасниць поки що не приєдналося до відповідних міжнародних актів, а ратифіковані акти не повністю чи не належним чином реалізуються у деяких державах.

12.    Рекомендувати державам-учасницям, які досі цього не зробили, при­єднатися та приступити до реалізації таких міжнародних актів;

(і) Акти, що захищають права людини та права біженців:

Європейська конвенція з прав людини 1950 р. та одинадцять додаткових протоколів;

Женевська конвенція 1951 р. про статус біженців та Нью-Йоркський Про­токол 1967 р.;

Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.;

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижу­ючих гідність видів поводження і покарання 1984 р.;

Конвенція про права дитини 1989 р.;

(II)   Акти, спрямовані на поліпшення та сприяння міжнародному співро­бітництву:

Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. та додатко­вий протокол 1978 р.;

Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 19- 59 р. та Протокол до неї 1978 р.;

Європейська конвенція 1981 р. про захист осіб у зв’язку з автоматичною обробкою інформації, що належить до приватного життя;

Конвенція 1990 р. про відмивання грошей, виявлення, вилучення та кон­фіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

Регулювання дов’їзної та в’їзної політики, особлива уніфікація візового режиму

Наголошуючи на тому, що уніфікація в’їзної політики та процедур між європейськими державами є передумовою започаткування свободи пересу­вання;

Пам’ятаючи, що Європейський Союз ставить за мету забезпечення свободи пересування в межах Союзу тією чи іншою мірою, як це зафіксовано в Амстер­дамському проекті угоди, та беручи до уваги, що Союз працює над гармонізаці­єю візової політики держав-учасниць, а також інших складових компонентів дов’їзної та в’їзної політики;

Вітаючи заходи, ініційовані Європейським Союзом стосовно передачі за­цікавленим державам посібника про ефективні процедури регулювання та контролю: за переміщенням осіб на державних кордонах;

Розуміючи, що гармонізація дов’їзної та в’їзної політики сприяє більш ефективній боротьбі з нелегальною міграцією та переміщенням іноземців;

Розуміючи, що ця політика забезпечить необхідні умови для перевірки осіб, які звернулися з проханням про надання притулку відповідно до норм міжнародного законодавства;

Знаючи про те, що не усунуті розбіжності між вимогами до віз та візовими режимами, запровадженими державами Європейського Союзу та Центральної і Східної Європи;

Підкреслюючи, що крім міркувань зовнішньої політики та безпеки, опра­цьовуючи необхідність та вимоги до візової політики, слід пам’ятати про фак­тори нелегальної міграції та процедури повернення осіб;

Вітаючи заяву Міністра внутрішніх справ Словенії стосовно того, що Уряд країни готовий взяти на себе керівництво процесом уніфікації віз у державах Центральної та Східної Європи і розробкою концепції процесу реєстрації, а та­кож відповідальність за прозорість та відкритість у цій сфері;

Із задоволенням ставлячись до поширення міжнародної норми, згідно з якою держава, відповідальна за в’їзд іноземця, також бере на себе усі зобов’я­зання щодо перевірки його справи та організації його повернення, за винятком тих випадків, коли доведена відповідальність іншої держави;

Беручи до уваги те, що Дублінська Конвенція забезпечує систему для визна­чення відповідальності між державами-учасницями Європейського Союзу в спра­ві перевірки прохання про надання притулку, та вітаючи набуття нею чинності.

13. Рекомендувати зацікавленим країнам, з яких походять або куди пере­возяться мігранти, використовувати інформаційні програми з метою запобі­гання нелегальній міграції.

14. Рекомендувати Європейському Союзу послідовно продовжувати інфор­мувати асоційованих членів та інші держави про ефективні заходи контролю за переміщенням осіб на державному кордоні.

15. Рекомендувати державам-учасницям забезпечити виконання захо­дів для ідентифікації іноземців, які не мають необхідних документів, та роз­глянути на міжнародному рівні положення про інформаційний обмін, яке б відповідало Конвенції 1981 р. про захист інформації, а також взяти до уваги принципи Рекомендації № 15 Комітету міністрів Ради Європи від 1987 p., які регулюють використання приватної інформації поліцейськими органами та національне законодавство про захист приватної інформації.

16. Рекомендувати усім державам-учасницям дотримуватися технічних нормативів ІСАО (Міжнародна організація цивільної авіації) у виданні пас­портів і віз та запровадити в себе автоматичні системи, здатні обробляти («чи­тати») інформацію, що міститься у паспортах та візах.

17. Рекомендувати державам-учасницям, спираючись на Чікагську кон­венцію, розробити форми конструктивного співробітництва з транспортними агентствами, до яких включити допомогу та навчання персоналу для більш успішної ідентифікації пасажирів без відповідних документів.

18. Рекомендувати ввести санкції у формі штрафів та оплати за зворотний проїзд проти транспортних агентств, які при наданні транспортних послуг були не спроможні визначити пасажирів без відповідних документів.

19. Рекомендувати державам-учасницям поступово змінювати візовий та транзитний режими, процедури видачі віз, а також контроль у прикордонній зоні з урахуванням політики та правил, що діють в країнах Європейського Союзу.

20. Рекомендувати обмежити повноваження щодо видачі віз і доручити це компетентним органам, здатним досконало перевірити, чи не загрожує видача візи поширенню нелегальної діяльності і чи не зашкодить зусиллям держав- учасниць у боротьбі з неконтрольованою міграцією.

21. Рекомендувати можливість прийняття положення про те, що видана віза втрачає свою чинність принаймні за ЗО днів до закінчення строку дії проїзних до­кументів, якщо це допоможе гарантувати повернення нелегальних мігрантів.

22. Рекомендувати провести в 1998 р. в рамках Будапештського процесу зустріч експертів під керівництвом Уряду Словенії з метою прискорення процесу уніфіка­ції візового режиму в країнах Центральної та Східної Європи, а також Європейській Комісії надавати необхідну підтримку цьому процесу через існуючі системи.

23. Рекомендувати, спираючись на принципи Дублінської конвенції, про­вести аналіз щодо можливостей розробки послідовної загальноєвропейської системи визначення відповідальності за перевірку прохання про притулок.

Повернення до країни походження та угоди про передачу осіб

Розуміючи, що процеси повернення та передачі осіб є необхідною складо­вою частиною імміграційних систем держав-учасниць і що політика у цій сфе­рі є важливим складовим елементом боротьби з нелегальною міграцією,

Наголошуючи на праві кожної особи в’їхати до держави та залишатися на території держави, громадянином якої вона є, і підкреслюючи зобов’язаність кожної держави допустити своїх громадян на свою територію.

Нагадуючи, що до застосування примусових заходів, слід спробувати спри­яти добровільному поверненню як найбільш гуманному та шанобливому спо­собу розв’язання проблеми;

(а)    Повернення до країни проживання, зобов’язання країн щодо прийняття своїх громадян

Беручи до уваги, що тільки широкомасштабне співробітництво між дер­жавними органами країни проживання та, за необхідності, країнами транзи­ту, дозволить ефективно проводити повернення нелегальних мігрантів,

Засуджуючи відмову певних держав допустити своїх громадян на власну територію та підкреслюючи, що це є порушенням міжнародного права.

24. Рекомендувати державам-учасницям передусім розглядати можли­вість повернення осіб до країн їхнього проживання через те, що здебільшого це є найбільш придатним шляхом розв’язання проблеми.

25. Рекомендувати державам-учасницям об’єднатися та спільно вимага­ти від владних органів країн проживання надавати більше допомоги в процесі ідентифікації осіб без документів, які можуть бути громадянами цих країн, та зазначити прийнятний термін для відповіді на запити про повернення.

26. Рекомендувати дерлсавам-учасницям в тих випадках, коли громадян­ство визначене або не викликає сумнівів, об’єднатися і спільно вимагати від країни проживання надання документа типу консульської перепустки, за яким повернення можливе у найкоротший строк та в межах часу, дозволеного внутрішніми правилами для затримання з адміністративних причин, відпо­відно до законодавства держави, яка подала запит.

27. Рекомендувати державам-учасницям визначити країни, що створюють перепони процесам повернення власних громадян, та домовитися про спільні дії стосовно цих країн.

28. Рекомендувати державам-учасницям сприяти прискоренню транзит­них перевезень іноземців, які повертаються до країн проживання, та надавати допомогу, наприклад при вирішенні транспортних проблем або спільно опла­чуючи їх супроводження.

29. Рекомендувати дерлсавам-учасницям домовитися про зразковий доку­мент, подібний до того, що діє у країнах ЄС, що діятиме як консульська пере­пустка та прискорить проїзд до країни призначення.

30. Рекомендувати владним органам дерлшв-учасниць налагодити співп­рацю з відповідними органами країн проживання з метою прискорення про­цесу повернення зазначених осіб до країн їхнього проживання.

31. Рекомендувати державам-учасницям об’єднатися та спільно вимагати від країн призначення і країн проживання співпрацювати з метою сприяння процесам добровільного повернення.

32. Рекомендувати зацікавленим державам розробляти національні про­грами та/чи використовувати послуги МОМ з метою поширення добровільного повернення до країни проживання.

(б)    Угоди про передачу осіб через державний кордон із задоволенням за­значаючи, що останнім часом між державами, що беруть участь у Будапешт­ському процесі, було укладено значну кількість угод про передачу осіб через державний кордон;

Висловлюючи стурбованість з приводу того, що лише кілька подібних угод було укладено з неєвропейськими країнами;

Привертаючи увагу до зразкового проекту укладання двосторонніх угод, розробленого для країн ЄС;

Також привертаючи увагу до звіту про окремі проблеми застосування зраз­кового проекту укладання двосторонніх угод для держав Центральної та Схід­ної Європи, підготовленого під керівництвом Будапештської групи;

Схвалюючи підхід, поширений серед країн ЄС, за яким угоди з третіми країнами містять положення про передачу осіб через державний кордон;

33. Рекомендувати державам-учасницям і надалі домагатися укладання угод про передачу осіб через державний кордон, включаючи до них положення про власних громадян, про громадян третіх країн, про транзитний проїзд з ме­тою повернення та про захист відомостей щодо особистостей.

34. Рекомендувати дерясавам-учасницям для укладання угод про передачу осіб скористатися зразковим проектом укладання двосторонніх угод, розро­блений ЄС, або іншою моделлю, яка може задовольнити усіх учасниць Буда­пештського процесу.

35. Рекомендувати державам-учасницям використовувати найбільш гнуч­кі та прискорені форми передачі, наприклад передачу з мінімальними фор­мальностями за участю компетентних органів, домовленість про пункти пере­

дачі, стандартні двомовні бланки, спрощену процедуру доказів, а також інші заходи, що підвищують ефективність виконання угод та зменшують час, ви­трачений на окрему справу.

36. Рекомендувати державам-учасницям, які розглядають відміну візо­вого режиму стосовно іншої, враховуючи інтереси інших держав-учасниць, укладати угоди зворотнього прийняття відповідною державою.

37. Рекомендувати включити положення про повернення як власних гро­мадян, так і громадян третіх країн, до загальних угод про співробітництво (на­приклад, угод про економічну або політичну співпрацю) з країнами - «поста­чальниками» нелегальних мігрантів.

38. Рекомендувати продовження процесу Міжурядових консультацій з ме­тою збереження та поповнення списку документів про передачу осіб через дер­жавний кордон, укладених Європейськими країнами.

Обмін інформацією про нелегальну міграцію

Наголошуючи на тому, що для держав-учасниць у справі боротьби з не­легальною міграцією і перевезенням іноземців, а також через їхній зв’язок з організованою злочинністю зростає потреба в інформаційному обміні на усіх рівнях;

Беручи до уваги те, що систематичний інформаційний обмін з питань неле­гальної міграції було налагоджено серед країн Європейського Союзу, особливо в рамках спеціальної групи Європейської Ради - СГОЕИ, а також те, що держави з асоційованим членством брали участь у кількох зустрічах з цих питань у рам­ках Структурного діалогу і були запрошені постачати інформацію до СГОЕИ;

Також беручи до уваги те, що у процесі Міжурядових консультацій роз­робляється модель збору, аналізу та передачі інформації про перевезення іно­земців;

Схвалюючи зусилля Уряду Угорщини щодо підсилення інформаційного обміну, особливо між прикордонною службою Центральноєвропейських та Східноєвропейських країн, завдяки організації зустрічей та впроваджуючи механізми для обміну інформацією з питань нелегальної міграції;

Наполягаючи на тому, що ефективна боротьба з нелегальною міграцією можлива тільки за умов існування широкомасштабних та спільних систем збо­ру, обробки та поширення інформації, якими охоплюються усі держави-учас- ниці;

Розуміючи важливість двосторонніх домовленостей про інформаційний обмін із зазначених питань;

В той же час розуміючи, що передумовою для обміну інформацією щодо осіб, причетних до перевезення мігрантів, є дотримання Європейської конвен­ції 1981 р. про захист осіб у зв’язку з автоматичною обробкою інформації, що належить до приватного життя;

39. Рекомендувати усім державам-учасницям прийняти Законодавчі акти про захист особистої інформації відповідно до міжнародних норм.

40. Рекомендувати в рамках Європейського Союзу здійснювати подальші кроки для поліпшення інформаційного обміну з питань нелегальної міграції і перевезення іноземців серед асоційованих членів та усіх інших держав.

41. Рекомендувати державам-учасницям запроваджувати спільні системи збору, обробки та обміну інформацією з питань нелегальної міграції та переве­зення іноземців шляхом узгодження дефініцій та критеріїв збору інформації, беручи до уваги та користуючись критеріями, розробленими Європейським Союзом і, особливо, CIREFI.

42. Рекомендувати під керівництвом Уряду Угорщини та за допомогою Се­кретаріату Будапештської групи налагодити спільні системи інформаційного обміну між прикордонними або іншими компетентними службами держав Цен­тральної та Східної Європи і системами, поширеними серед держав-учасниць;

Також рекомендувати запровадження широкомасштабної європейської системи моніторингу та аналізу нелегальної міграції.

Технічна та фінансова допомога державам

Центральної та Східної Європи

Розуміючи, що боротьба з нелегальною міграцією та перевезенням вимагає поширення технічного співробітництва і що подібне співробітництво піде на користь усім без винятку державам, одночасно розуміючи, що запровадження деяких рекомендацій Празької конференції міністрів вимагатиме значних ре­сурсів, в тому числі й фінансових;

Знаючи про те, що кілька країн Центральної та Східної Європи стражда­ють від економічної скрути, яка впливає на їхню спроможність належним чи­ном відповісти на міграційні проблеми;

Розуміючи необхідність пан-європейської солідарності стосовно цих країн у формі надання їм фінансової та технічної підтримки;

Схвалюючи у цьому зв’язку рішення Європейського Союзу ширше вико­ристовувати фонд PHARE і поширювати його на фінансування таких сфер, як юстиція та внутрішні справи, на програми нової орієнтації, які надають пере­вагу цим сферам, а також інституційній реформі;

Також схвалюючи перебування нещодавньої місії Європейського Союзу у країнах СНД, присвяченої поширенню програми TACIS на фінансування сфер юстиції та внутрішніх справ, і той факт, що місія виділила нелегальну мігра­цію як одну з галузей співпраці міяс Союзом та зазначеними вище державами;

Позитивно оцінюючи запровадження Програми управління контролем за східними кордонами для держав Балтії та зазначаючи, що подібні програми потрібні в інших регіонах Європейського континенту;

Пригадуючи, що питання фінансової підтримки державам Центральної та Східної Європи в галузі повернення нелегальних мігрантів розглядалося на по­передній Конференції міністрів;

43. Рекомендувати державам Центральної та Східної Європи провести під­готовчу роботу та представити проекти для фінансування за дво- або багатосто­роннім принципом; а також деяким асоційованим членам розробити проекти для фінансування за рахунок нових напрямів програми PHARE.

44. Рекомендувати державам-учасницям проаналізувати всі наявні мож­ливості для надання допомоги у вигляді людських ресурсів або обміну досві­дом державам Центральної та Східної Європи у виконанні програм, запрова­джених у рамках програми PHARE.

45. Рекомендувати Європейській Комісії привернути належну увагу до пи­тань запобігання нелегальній міграції шляхом укладання Договорів про парт­нерство з асоційованими членами, що може бути вирішено в рамках стратеги, яка передує їхньому вступу до ЄС.

46. Рекомендувати запровадити для країн СНД програму співробітництва у сферах юстиції та внутрішніх справ в рамках програми TACIS, взявши до уваги перебування нещодавньої місії Європейського Союзу.

47. Рекомендувати державам-учасницям продовжувати співробітництво з відповідними міжнародними організаціями, такими як Комісія ООН з пи­тань запобігання злочинності, УВКБ ООН, Європейська Рада, МОМ, Інтерпол і МЦРМП, з метою створення інституційного потенціалу для прискореного вті­лення рекомендацій Празької конференції міністрів.

48. Рекомендувати державам-учасницям та відповідним міжнародним ор­ганізаціям забезпечити у зазначених сферах координацію заходів, спрямова­них на допомогу державам Центральної та Східної Європії для того, щоб ефек­тивно використовувати наявні ресурси та запобігати дублюванню зусиль.

49. Рекомендувати дерлсавам-учасницям на національному рівні оцінити реальність координації та втілення усіх заходів щодо запобігання нелегальній міграції і перевезення іноземців належним чином.

50. Рекомендувати державам-учасницям налагодити підготовку та обмін фахівцями, відповідальними за боротьбу з перевезенням іноземців з метою сек­суальної експлуатації, взявши за зразок програму STOP Європейського Союзу.

Зв’язок між перевезенням іноземців та іншими формами організованої злочинності

Розуміючи, що перевезення іноземців впродовж останніх кількох років на­було більш впорядкованого й організованого характеру, а також те, що існує потреба дослідити зв’язок міл< цією та іншими формами організованої злочин­ності, зокрема контрабанда наркотиків;

Схвалюючи поширення співробітництва між Європейським Союзом та асо­ційованими членами у справі запобігання злочинності;

Схвалюючи поширення мандату Відділу боротьби з наркотиками Європолу, до функцій якого нині належать і питання, пов’язані з контрабандою людей;

Згадуючи заходи Організації Об’єднаних Напій щодо запобігання злочин­ності та нелегальній міграції;

Беручи до уваги діяльність Інтерполу та важливу роль, яку він відіграє, допомагаючи Урядам у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю;

51. Рекомендувати державам-учасницям контролювати, щоб національні правоохоронні органи і далі приділяли належну увагу зв’язку між перевезен­ням іноземців та іншими формами організованої злочинності;

52. Рекомендувати державам-учасницям більш інтенсивно проводити дво­сторонній та багатосторонній обмін досвідом та інформацією для поширення знань про існуючі методи та форми перевезення;

53. Рекомендувати Будапештській групі провести, у тісному співробітни­цтві з відповідними міжнародними організаціями, дослідження щодо обсягів і місця, яке займає перевезення іноземців у міжнародній організованій зло­чинній діяльності.

Подальша співпраця між державами-учасницями

Наголошуючи на тому, що Будапештський процес е єдиним форумом, який збирає усі європейські, а також деякі неєвропейські держави для організації опору нелегальній міграції та перевезенню мігрантів, допомагаючи одночасно запобіганню міжнародній організованій злочинності;

Беручи до уваги, що тільки десять держав Центральної та Східної Європи беруть участь у Структурному діалозі Європейського Союзу і що значна кіль­кість держав, які не мають стосунків з Європейським Союзом, активно залуче­ні до Будапештського процесу;

Підкреслюючи, що розвиток Будапештського процесу буде відбивати ін­тереси та намагання усіх держав-учасниць;

Наголошуючи на потребі розширювати співробітництво з державами - «постачальниками» нелегальних мігрантів з метою опору організованій зло­чинності;

Закликаючи до розробки панєвропейського підходу щодо поширення сво­боди переміщення та щодо укладання багатосторонніх угод для забезпечення впорядкованості міграційних процесів;

54. Рекомендувати усім державам-учасницям активно проводити в життя ці Рекомендації на національному та міжнародному рівнях, а також, працюю­чи під керівництвом Уряду Угорщини, зберегти і посилити неформальні дієві механізми Будапештського процесу.

55. Рекомендувати Президії Будапештської групи за допомогою Секрета­ріату передбачити необхідні кроки для забезпечення подальшого розвитку і виконання рішень Конференції, включаючи підготовку щорічного звіту про виконання Рекомендацій, затверджених цією Конференцією.

«Взаємозв’язки між організованою злочинністю та торгівлею іноземця­ми» - саме під такою назвою Секретаріатом Будапештської групи у червні 1999 року була підготовлена спеціальна розвідка, яка недвозначно вказує на те, що взаємозв’язки між організованою злочинністю, торгівлею людьми та нелегальною міграцією мають двобічний характер: вертикальний і горизон­тальний. По-перше, торгівля людьми та переправлення нелегальних мігрантів складається з цілої низки тісно пов’язаних між собою окремих вертикальних злочинів. До їх числа, зокрема, належать: корупція, підробка проїзних доку­ментів і порушення імміграційних законів. Зараз ці категорії організованої злочинності переживають справжній бум на Європейському континенті. По- друге, поміж різними типами злочинної діяльності в межах однієї організації існують і горизонтальні зв’язки. Кримінальні угруповання, що займаються торгівлею людьми, як правило, причетні й до інших різновидів злочинної ді­яльності, скажімо, до експлуатації проституції та інших форм сексуальної екс­плуатації, крадіжок автомашин, пограбувань, а також до нелегальної торгів­лі зброєю та/або наркотиками. До того ж гроші, одержані від цієї діяльності, необхідно відмивати. Відтак у Європі спостерігається помітне зростання усіх цих категорій криміналу.

Різні підрозділи організованої злочинної групи спеціалізуються на різних типах злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми та переправленням нелегаль­них мігрантів у вертикальній та горизонтальній площинах, займаючись ними цілком автономно один від одного. Цим елементам притаманна вузька спеціа­лізація, вони, як правило, складаються з однієї чи кількох осіб і майже нічого не знають про організацію в цілому. Диверсифікація завдань зводить до міні­муму ризик потрапити в поле зору правоохоронців. У рамках структурованої групи торгівців людьми виявлені такі складові елементи (І) вербувальний; (II) транспортний; (III) корумповані державні чиновники; (IV) провідники; (V) підтримка; (VI) стягнення боргів і (VII) керівний рівень.

Згідно з визначеннями Європолу та Інтерполу в цій розвідці проводиться різниця між поняттями торгівля людьми та переправлення нелегальних мігран­тів. Коротко кажучи, торгівля людьми - це не лише організація перетину кор­дону, але й обов’язково та чи інша форма експлуатації людей, а отже, й подвій­ні прибутки від цього бізнесу. Нелегальний характер має або перетин кордону, або перебування в іноземній країні. Тимчасом нелегальна міграція - це лише переправлення людей через кордон, яке завжди має нелегальний характер. І торгівля людьми, і переправлення їх через кордони організуються підпільними кримінальними угрупованнями, які займаються й іншими різновидами орга­нізованої злочинності. Структури цих угруповань бувають дуже різними - від вільних аматорських груп до міжнародних структурованих організацій.

Таким чином, явища торгівлі людьми та нелегальної міграції є не лише про­блемою міграції населення, але й проблемою організованої злочинності. Тому слід передусім зосередити увагу на ліквідації організованих злочинних угрупо­вань, особливо на рівні їхнього керівництва. Вирішальне значення в боротьбі з організованою злочинністю має багатостороннє співробітництво. Тому міжнарод­ні форуми, присвячені питанням боротьби з організованою злочинністю та мігра­ції населення, повинні всіляко сприяти тісному співробітництву в цій сфері. До речі, у контекст Будапештського процесу введено поняття торгівлі іноземцями, яке містить як торгівлю людьми, так і переправлення нелегальних мігрантів.

Отже, 14-15 жовтня 1997 р. в рамках Будапештського процесу в Празі від­булася Конференція на рівні міністрів з питань запобігання нелегальній мігра­ції. Вона прийняла низку рекомендацій стосовно гармонізації законодавства в боротьбі з торгівлею людьми; передв’їзного та в’їзного контролю, зокрема у справі зближення візових режимів; угод про повернення нелегальних мігран­тів до країн їхнього походження; інформаційного обміну в галузі нелегальної міграції; технічної та фінансової допомоги країнам Центральної та Східної Єв­ропи; взаємозв’язків між торгівлею іноземними громадянами та іншими фор­мами організованої злочинності; майбутнього співробітництва між країнами- учасницями в контексті Будапештського процесу. Щодо взаємозв’язків між торгівлею іноземними громадянами та організованою злочинністю Конферен­ція наголосила у своїх рекомендаціях 51-53.

З метою втілення в яшття цих трьох рекомендацій, особливо рекомендації 53, були проведені два засідання робочої групи. Одне - у Відні (Австрія) в жов­тні 1998 р., друге - в Братиславі (Словаччина) в березні 1999 р. До цих засідань Секретаріат силами свого спеціального консультанта пані Ріїкка Путтонен підготував робочий документ. Основою для нього послужили десятки науко­вих публікацій та статей, а також ціла низка відкритих і закритих доповідей. Свій внесок у роботу над цією доповіддю зробили також численні працівники міграційних служб і правоохоронних органів. З огляду на те, що цей документ був представлений і на шостому засіданні Будапештської групи, що відбуло­ся у Варшаві 7-8 грудня 1998 р., він став предметом детального обговорення на обох засіданнях, у яких взяли участь представники урядів Австрії, Бель­гії, Хорватії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Португалії, Російської Федерації, Словаччини та Туреччини, а також представники Європолу, Інтерполу, ЮМ, Центру запобігання організованій злочинності ООН і Верховний Комісар ООН у справах біженців. За результатами проведених обговорень до робочого доку­мента були внесені відповідні поправки.