2.     ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ТА КОНТРАБАНДНЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ МІГРАНТІВ ЯК ФОРМА МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Десятиліттями проблема організованої злочинності майже не приверта­ла до себе увагу на європейському політичному рівні. Проте вже в 70-і роки вона активно поширюватися як у Західній, так і в Центральній та Східній Європі, дедалі глибше проникаючи в суспільні структури. Як наслідок, кри­мінальні ринки стали більш динамічними, набули міжнародного, насиль­ницького характеру. До того ж радикальні зміни, що відбулися у Східній Європі наприкінці 80-х років, значно розширили можливості міжнародної злочинності у провадженні транснаціональних операції по всій Європі.

Майже в усіх західноєвропейських країнах організована злочинність за­хоплює ринки в дедалі більшому обсязі. Так, статистичні дані за останні де­сять років свідчать про значне зростання в Західній Європі таких категорій злочинів: крадіжки автомобілів, економічні злочини, відмивання грошей, нелегальна торгівля зброєю, корупція, нелегальна торгівля небезпечними відходами, злочинність в імміграційній сфері, в тому числі нелегальна мі­грація та нелегальний перетин кордонів, підроблення віз і паспортів, зло­чинність у сфері працевлаштування, зокрема незаконна експлуатація праці нелегальних мігрантів, а також злочинність, пов’язана з проституцією та іншими формами сексуальної експлуатації.

У Центральній та Східній Європі, поруч із злочинами, пов’язаними з проституцією та іншими формами сексуальної експлуатації, а також коруп­цією, спостерігається зростання випадків вимагання, майнових, економіч­них злочинів та виготовлення фальшивих грошей. Надзвичайно прибутко­вим залишається й такий традиційний різновид міжнародної злочинності, як торгівля наркотиками. Усі ці злочини е формами організованої злочин­ності і між ними, як правило, існують тісні взаємозв’язки.

На цьому тлі впродовж останніх десяти років помітно підвищилася ін­тенсивність багатосторонніх зусиль у боротьбі з організованою злочинністю. Зростаюче занепокоєння мобілізацією та інтернаціоналізацією організова­ного криміналу зумовило зростання кількості міжнародних ініціатив, спря­мованих на посилення боротьби з ним. Доповнюючи класичне міжнародне поліцейське співробітництво в рамках Інтерполу та Європолу, ці багатосто­ронні програми реалізуються, переважним чином, на рівні Європейського Союзу, Ради Європи та Організації Об’єднаних Націй.

До Маастрихтського договору в Європейському співтоваристві не іс­нувало спеціальної структури, яка б займалася проблемами організованої злочинності, проте неформальне поліцейське співробітництво між країна- ми-членами, започатковане ще в середині 70-х років, поступово поширю­валося й на організовану злочинність, зокрема, в контексті групи ТРЕВІ. Маастрихтський договір (набув чинності в листопаді 1993 р.), зокрема його третій розділ, передбачає спеціальні положення в сфері правосуддя та вну­трішніх справ, які дозволяють створити офіційну структуру співробітни­цтва як у сфері митних і поліцейських проблем, так і у сфері кримінального переслідування злочинців і карного правосуддя.

У рамках цієї структури були створені робочі групи з питань поліцей­ського співробітництва, боротьби з наркотиками та організованою злочин­ністю, боротьби з тероризмом і взаємодії судових органів. Відтоді як набув чинності Маастрихтський договір, Європейський Союз видав низку право­вих документів з питань боротьби з організованою злочинністю. Втілення цих документів у життя дістало новий стимул після прийняття у квітні 1997 р. Плану дій у боротьбі з організованою злочинністю з тридцятьма його рекомендаціями. Цей План, зокрема, включає такий компонент, як програ­му обмінів і навчання (Програму Фальконе).

28 травня 1998 р. між країнами-членами Європейського Союзу, країна- ми-кандидатами Центральної та Східної Європи та Кіпром був укладений Підготовчий Пакт про боротьбу з організованою злочинністю. Головним завданням цього документа е щорічна розробка єдиної стратегії з метою вжиття найбільш ефективних заходів щодо боротьби з організованою зло­чинністю. Це, зокрема, двосторонній потік інформації, обмін офіцерами зв’язку, проведення спільних розслідувань і спеціальних операцій за під­тримки Європолу.

Нині в рамках структури співробітництва в галузі карного правосуддя та внутрішніх справ проводяться обговорення основних напрямів і заходів запобігання організованій злочинності з наміром розробити глобальну стра­тегію боротьби з нею. Пропозиція щодо цього була внесена на розгляд Пар­ламенту 12 жовтня 1998 р., який вніс до неї низку поправок.

Маастрихтський договір відкрив нові можливості посилення поліцей­ського співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю. Як резуль­тат, у 1993 р. за рішенням Європейської Ради була утворена Європейська Група боротьби з наркотиками (ЕБІІ), що стало першим кроком на шляху до утворення Європолу. До відання ЕБІІ була віднесена нелегальна торгів­ля наркотиками, злочини, пов’язані з діяльністю мереж нелегальної іммі­грації та торгівлею краденими автомобілями. У грудні 1996 р. Європейська Рада поширила мандат ЕБІІ і на торгівлю людьми.

Конвенція про утворення Європолу набула чинності 1 жовтня 1998 р., по­клавши на цю новостворену організацію цілу низку різноманітних обов’яз­ків, зокрема: здобування, накопичення та аналіз інформації; термінове по­відомлення компетентним органам країн-членів будь-якої інформації про кримінальні злочини та виявлені між ними зв’язки; надання допомоги кра- їнам-членам у проведенні розслідувань і провадження комп’ютерної систе­ми збору інформації. Таким чином, на Європол покладений обов’язок вести боротьбу з нелегальною торгівлею ядерними та радіоактивними матеріа­лами, людьми, автомобілями та наркотиками, а також з відмиванням гро­шей, одержаних від цих злочинів. Крім того, на додаток до зазначених вище обов’язків, починаючи з січня 1999 р. Європолу доручено вести боротьбу з тероризмом і дитячою порнографією.

Реалізація прийнятої Радою Європи міжурядової робочої програми бо­ротьби зі злочинністю відбувається через Європейський Комітет з проблем злочинності (СОРС), Однім з останніх результатів цієї роботи стала заключ­на декларація та план заходів, прийняті на Зустрічі у верхах Ради Європи, яка відбулася у жовтні 1997 р. Була досягнута домовленість про:

0 зміцнення міжнародного співробітництва в боротьбі проти тероризму;

0 взаємодію країн-членів у боротьбі з корупцією, включаючи її зв’язки з міжнародною злочинністю та відмиванням грошей;

0 співпрацю у вирішенні проблем, пов’язаних із застосуванням і неле­гальною торгівлею наркотиками;

0 запровадження єдиних стандартів захисту дітей від негуманного трактування з метою запобігання всім формам експлуатації їх, вклю­чаючи дитячу порнографію.

Зростанню злочинних організацій та загрозі суспільству з їхнього боку був присвячений ряд резолюцій, прийнятих у 70-і - 80-і роки на сесіях Ге­неральної Асамблеї Інтерполу, в яких окремо відзначалося, що організова­на злочинність фінансується за допомогою економічних злочинів, звертала­ся особлива увага на роль організованої злочинності в нелегальній торгівлі наркотиками, а також на той факт, що організовані кримінальні синдикати спеціалізуються на певних різновидах злочинів. Після Генеральної Асамблеї 1987 р. розпочала свою діяльність у 1988 р. робоча група у справах боротьби з організованою злочинністю. Результатом її роботи стало визначення Інтер- полом поняття « організована злочинність » і внесення на розгляд Генеральної Асамблеї 1988 р. проекту резолюції про створення спеціальної групи «з метою координації всієї інформації про конкретні організовані злочинні угрупован­ня, яка надходить від країн-членів Інтерполу». У цій резолюції відзначало­ся, що «боротьба з міжнародною діяльністю організованого криміналу вима­гає якнайширшого поліцейського співробітництва на міжнародному рівні, що організована злочинність не обмежується якоюсь одною формою кримі­нальної діяльності... що існує нагальна потреба в тому, аби всі країни-члени були поінформовані про поточні події, зміни, що відбуваються, та операції, що провадяться організованими злочинними угрупованнями, обмін цією ін­формацією повинен висвітлюватися на міжнародних форумах».

На виконання цієї резолюції Генеральний Секретаріат Інтерполу сфор­мував у 1989 р. Відділ боротьби з організованою злочинністю. Одна з на­ступних резолюцій, прийнята Генеральною Асамблеєю в 1993 р., додатково підкреслила необхідність міжнародного співробітництва в боротьбі з орга­нізованою злочинністю, порекомендувавши «МОКП - Інтерполу й надалі підтримувати діяльність органів поліції, посилюючи співробітництво між різними країнами та їхніми поліцейськими службами... в цілях підвищен­

ня якості інформаційного обміну між країнами, аналізу цієї інформації, а також всілякого сприяння участі всіх країн у спеціально створеній з цією метою структурі МОКП - Інтерполу». У довгостроковій перспективі Відділ боротьби з організованою злочинністю мав створити широку базу даних про організовані кримінальні угруповання та осіб, які постійно займаються про­типравною діяльністю з метою одержання незаконних прибутків.

Добре усвідомлюючи, що організовані злочинні групи дедалі частіше за­ймаються переправленням нелегальних мігрантів і торгівлею людьми, Від­діл боротьби з організованою злочинністю за сприяння країн-членів висту­пив ініціатором проекту, присвяченого проблемам нелегальної міграції. У 1996 р. розпочалася реалізація Проекту «Марко Поло» з метою дослідження маршрутів, методів діяльності злочинців і тих кримінальних угруповань, які займаються нелегальним переправленням людей з будь-якої країни сві­ту до Західної Європи. Опублікована в 1997 р. розвідка «Марко Поло» пові­домила, що найбільше число нелегальних іммігрантів, які дісталися до Єв­ропи з 1992 р. до 1997 р., походить або з Іраку, Китаю, Пакистану чи Індії, або з однієї з таких африканських країн, як Нігерія, Руанда або Сомалі. У тій самій розвідці був названий ряд маршрутів нелегального переправлення китайських громадян до Західної Європи.

У 1994 р. на Всесвітній конференції з проблем організованої транснаціо­нальної злочинності, яка відбулася на міністерському рівні в Неаполі, з ме­тою належного реагування на проблему інтернаціоналізації та вдосконален­ня методів діяльності злочинних угруповань країни-члени ООН прийняли Неапольську Політичну Декларацію та Глобальний план дій проти органі­зованої транснаціональної злочинності. У боротьбі з організованою транс­національною злочинністю та превентивній діяльності Неапольський план дій робить головний наголос на національному потенціалі та міжнародному співробітництві. Він також підкреслює, що необхідно розробити загально­прийняте визначення терміна «організована злочинність» та чіткого з’ясу­вати її основні структурні характеристики та методи діяльності.

Що стосується подальшої боротьби з організованою злочинністю, Комі­сії з питань запобігання злочинності та карного правосуддя було доручено вивчити можливість підготовки тексту конвенції проти організованої транс­національної злочинності. Останнє неформальне підготовче засідання Від­критого Міжурядового Спеціального Комітету з розробки тексту всеосяжної міжнародної Конвенції проти організованої транснаціональної злочинності відбулося у Відні (Австрія) в березні 1999 р.

Ця Конвенція, включаючи протокол про запобігання, припинення та покарання торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, що за ініціативою Аргентини та Сполучених Штатів доповнює Конвенцію ООН проти організо­ваної транснаціональної злочинності, а також протокол про переправлення нелегальних мігрантів, у тому числі морськими шляхами, який доповнює цю саму конвенцію за ініціативою Італії та Австрії, має бути остаточно роз­роблена до 2000 року. Крім того, Центр запобігання міжнародній злочиннос­ті (СІСР) разом з Міжрегіональним Дослідницьким Центром ООН з проблем злочинності та правосуддя (ІШІСШ) будуть втілювати у життя глобальну програму боротьби з торгівлею людьми та нелегальною міграцією.

Оскільки визначення терміна «організована злочинність» є джерелом тривалих дискусій між міжнародними організаціями, нижче наводяться різні варіанти тлумачення цього поняття. Так, поняття організованої зло­чинності дістало спільне визначення Європейської Комісії та Експертної Групи з проблем організованої злочинності при Раді Європи. До обов’язко­вих критеріїв цього визначення належать:

1) співробітництво трьох або більше осіб;

2) діяльність протягом тривалого або невизначеного часу;

3) підозри або засудження за вчинення тяжких кримінальних злочинів;

4) мета одержання матеріального зиску та/або влади.

До необов’язкових критеріїв належать:

5) наявність у кожного учасника конкретного завдання або ролі;

6) застосування насильства або інших методів залякування;

7) вплив на політику, засоби масової інформації, державну адміністра­цію, правоохоронні органи, судові органи або економіку шляхом ко­рупції або застосування інших засобів;

8) використання комерційних або бізнесових структур;

9) відмивання грошей;

10) діяльність на міжнародному рівні.

Критерії Європолу дещо відрізняються від згаданих вище. Вони мають містити, як мінімум, шість із поданих нижче характеристик, три з яких - 1, 5 і 11 - обов’язкові, аби сам злочин чи кримінальне угруповання були визна­ні організованими:

1) співробітництво двох і більше осіб; 2) наявність у кожного учасника кон­кретного завдання або ролі; 3) протягом тривалого або невизначеного часу; 4) наявність певної форми дисципліни та контролю; 5) підозра або засудження за вчинення тяжких кримінальних злочинів; 6) діяльність на міжнародному рівні; 7) застосування насильства або інших методів залякування; 8) викорис­тання комерційних або бізнесових структур; 9) відмивання грошей; 10) вплив на політику, засоби масової інформації, державну адміністрацію, судові орга­ни або економіку; 11) мета - одержання матеріального зиску та/або влади.

Як зазначалося вище, зараз Організація Об’єднаних Націй завершує ро­боту над текстом Міжнародної Конвенції проти транснаціональної органі­зованої злочинності, в якій міститися визначення саме цього поняття. Досі консенсус з цього питання не був досягнутий. Нижче подаються два варіан­ти сфери застосування Міжнародної Конвенції. На сьогодні найбільшу під­тримку здобув перший варіант Проекту Конвенції, який спирається на так званий «тест тяжкості» в поєднанні з причетністю до злочину організовано­го кримінального угруповання. Іншими словами, злочин має бути: і) досить тяжким; іі) до нього має бути причетне організоване кримінальне угрупо­вання, тобто злочин має включати транснаціональні або інші елементи, ти­пові для організованої злочинності.

Запропонований Мексикою другий варіант, крім «тесту тяжкості», базу­ється також на ілюстративному переліку злочинів. Проте численні країни, в тому числі всі країни Європейського Союзу, недвозначно відкинули під­хід, що ґрунтується на вичерпному або ілюстративному переліку злочинів. На їхню думку, буде важко досягти консенсусу щодо списку злочинів через значні розбіжності умов у різних регіонах світу. Втім, деякі делегації обсто­юють думку про те, що перший варіант не дає чіткого роз’яснення цього яви­ща, і надто широке визначення ляже надмірним тягарем на плечі властей.

Неапольська Політична Декларація та План дій 1994 р. наводять такі шість характеристик організованої злочинності:

1) вчинення злочину організованою групою;

2) наявність ієрархічних зв’язків або особистих взаємин, які дозволя­ють ватажкам контролювати групу;

3) застосування насильства, залякування та корупція з метою одержан­ня прибутків або контролювання територій чи ринків;

4) відмивання незаконної виручки для фінансування кримінальної ді­яльності та проникнення в легальну економіку;

5) потенціал експансії в нові сфери діяльності за межами національних кордонів;

6) співробітництво з іншими організованими транснаціональними зло­чинними угрупованнями.

Крім того, Неапольський План підкреслює, що кримінальні організації відрізняються між собою за розмірами, масштабами діяльності, географією, стосунками з органами влади своїх рідних та іноземних країн, за внутріш­ньою організацією та структурами, за набором методів уникнення від право­охоронних органів і провадження кримінальної діяльності, а також за діа­пазоном їхньої легальної та нелегальної діяльності.

Чи поширює міжнародна організована злочинність свою діяльність на сферу торгівлі людьми?

Нелегальна міграція в Європу значною мірою організується підпільними кримінальними групами, які спеціалізуються на переправленні мігрантів і торгівлі людьми. Через характер цієї торгівлі та нелегального переправлен­ня людей точну кількість проданих або перевезених осіб встановити немож­ливо. В різних політичних і географічних регіонах і навіть у різних країнах одного регіону обережні оцінки масштабів нелегальної міграції, яка здійсню­ється такими організованими кримінальними групами, дуже відмінні - від 10 - 20 до 50 % . Ці оцінки залежать і від самого визначення організованої злочинності - адже окремі групи, що займаються переправленням мігрантів і торгівлею людьми, навіть маючи певний рівень організації, можуть не під­падати під критерії тих чи інших визначень організованої злочинності.

За даними Європолу, до числа цих ознак належить, зокрема, той факт, що нелегальні мігранти часто долають величезні відстані, і чим більша від­стань, тим більша ймовірність того, що переїзд влаштовують організовані злочинні групи. Крім того, мігранти подорожують групами, платять за по­їздку великі гроші й часто змінюють маршрути. У разі ж провалу негайно після прибуття на місце їм надається юридична допомога, причому часто од­ними й тими адвокатами.

За своїми масштабами проблема нелегальної міграції значно більша, ніж бізнес торгівлі людьми. Переважна більшість нелегальних мігрантів у Європі користується послугами підпільних перевізників, котрі майже в по­ловині випадків належать до організованих злочинних угруповань, а ті, в свою чергу, забезпечують перетинання кордону. Навіть у країнах з низьки­ми показниками, так само як і в інших регіонах Європи, помітна тенденція до їх зростання, і по всій Європі реєструється дедалі більше випадків неле­гальної міграції.

Деякі нелегальні мігранти потрапляють до рук високоорганізованих груп торговців, піддаються експлуатації та використовуються в злочинних цілях. Ця характерна риса експлуатації та використання у злочинних ці­лях, незважаючи на її відносно невеликі масштаби, робить торгівлю людь­ми не менш, якщо не більш серйозною проблемою, ніж нелегальна міграція. Цікаво зауважити, що переважна частина нелегальних мігрантів - це чоло­віки, тимчасом як торговці людьми займаються товаром жіночої статі. Ціл­ком очевидно, що існують кілька різних категорій нелегальних мігрантів і живого товару, - хтось із них просто подався шукати щастя з власної волі, а хтось потребує захисту. Отже, за всіма цими явищами стоїть набагато біль­ше глибинних проблем.

Організовані злочинні угруповання перебувають у вічному пошуку нових ділових можливостей, прямуючи туди, де є попит і вигідні умови для бізнесу при мінімальному ризику. Саме тому організовані злочинні групи поширили свою діяльність і на нелегальну міграцію, займаючись як торгівлею людьми, так і переправленням мігрантів. Як наслідок, у країнах широких можливос­тей помітне зростання й інших форм організованої злочинності. Тому навіть ті країни - зокрема північноєвропейські, - де нелегальна міграція як форма організованої злочинності ще не стала надто великою проблемою, мають бути готовими зіткнутися з нею, тобто із нелегальною міграцією як організованим бізнесом, та іншими формами організованої злочинності в дедалі більших масштабах. Оскільки численні європейські країни значно обмежили можли­вості в’їзду на спільну територію Європейського Союзу з-поза його кордонів, зріс попит на послуги в нелегальному переправленні через кордон, відкрива­ючи нові можливості для організованої злочинності. Чуйно відгукнувшись на цей попит організовані кримінальні групи - почали займатися нелегальними перевезеннями мігрантів через кордони. І чим гостріше країни Союзу реагу­ють на цей розвиток подій, зводячи все нові перепони на шляхах нелегальної міграції, тим більш організовано й жорстоко діють кримінальні групи.

Так, у Європі, реагуючи на всі ці обмеження в політиці Заходу і перехід­ний процес на Сході континенту, організовані кримінальні групи знайшли належну відповідь на попит і об’єднали торгівлю людьми з нелегальною мі­грацією в єдиний, дедалі вигідніший і відносно безкарний бізнес, майже не пов’язаний з ризиком. Оскільки в багатьох країнах міри покарання за ці зло­чини доволі поблажливі або й зовсім відсутні, а окремі країни відзначаються високим рівнем корупції, цей бізнес виявився, по суті, безпечним. Скажімо, порівняно з торгівлею наркотиками, у багатьох країнах ризики та міри по­карання в торгівлі людьми та нелегальній міграції значно нижчі. Отже, тор­гівля людьми та переправлення нелегальних мігрантів як форми бізнесу мо­жуть приносити надзвичайно високі прибутки без особливого ризику.

З огляду на жорстку обмежувальну політику Заходу, тобто відсутність легальних можливостей в’їзду на спільну територію Європейського Союзу для громадян третіх країн, нелегальні мігранти та об’єкти торгівлі людьми повністю залежать від «послуг» кримінальних угруповань. На додаток до цієї залежності живий товар перебуває під суворим контролем торгівців. До того ж у торгівлі людьми істотним елементом бізнесу є експлуатація, яка розпочинається з того моменту, коли люди погоджуються бути перевезени­ми до іншої країни. Часто всі затримані нелегальні мігранти розповідають правоохоронцям одну й ту саму байку, що свідчить про сфабриковані кримі­нальними організаціями «історії мандрів». У деяких випадках з’ясовувало­ся, що організовані кримінальні групи влаштовували обов’язкові підготовчі курси, аби навчити нелегальних мігрантів і об’єктів торгівлі, що і як відпо­відати правоохоронцям. Оскільки нелегальні мігранти повністю залежать від злочинців, вони щосили чіпляються за ці вигадані казочки. Це явище теж допомагає організованим кримінальним структурам успішно ховатися за лаштунками нелегальної міграції.

Залежність жертв від їхніх хазяїв зменшує ризик провалу, утруднює розслідування злочинів і є доволі типовим явищем для організованої зло­чинності. В результаті сторонній людині вкрай важко одержати відомості про цей вид злочинного бізнесу. Саме тому неможливо зробити скільки-не- будь достовірну кількісну оцінку потоків нелегальної міграції, а отже, всі цифри в цій сфері дуже приблизні. Таким чином, торгівля людьми та неле­гальна міграція - це проблеми не лише суто міграційні, але й дедалі частіше стають у більших масштабах проблеми організованої злочинності. Додамо, що збільшення обсягів нелегальної міграції, особливо з далеких від Європи країн, теж почасти пояснюється участю в цьому бізнесі організованих кри­мінальних груп. А оскільки люди, що користуються послугами перевізників і торгівців, походять з усіх країн світу, ця проблема, ясна річ, має глобаль­ний характер. З огляду на різні історичні, релігійні, політичні обставини, як і на географічне місце перебування, часто буває дуже важко налагодити взаємодію між усіма регіонами світу. Тому широка структура європейського співробітництва в рамках Будапештського процесу могла б послужити від­мінним вихідним пунктом у цій справі.

Прагнучи максимально розширити можливості провадження незакон­ного бізнесу, організована злочинність помітно поширює свою діяльність на інші кримінальні сфери. У Європі численні підпільні групи почали займа­тися іншими різновидами кримінального бізнесу, дедалі більше приділяю­чи увагу торгівлі людьми та нелегальній міграції. При цьому організовані кримінальні групи, зокрема торговці людьми, спираються на досвід і зв’яз­ки, здобуті при проведення старих злочинних операцій, користуються пе­ревіреними маршрутами, впроваджуючи в давно відпрацьовані схеми нові злочинні операції. На практиці злочинній групі з надійним особовим скла­дом, налагодженими засобами діяльності, перевіреними маршрутами, мере­жею корумпованих чиновників і широкими зв’язками надзвичайно просто швидко переключитися на нові кримінальні ринки, інвестуючи в них гроші, одержані від інших різновидів кримінальної діяльності.

Як показує досвід не лише Європолу та Інтерполу, але й соціальних праців­ників і поліцейських-практиків, торгівля зброєю або наркотиками, крадіжки автомобілів, пограбування, незаконна експлуатація нелегальних мігрантів, експлуатація проституції та інші форми сексуальної експлуатації, корупція, імміграційна злочинність, фальсифікація віз і паспортів, а також відмивання грошей - усі ці категорії організованої злочинності тісно пов’язані з торгівлею людьми. У нелегальному міграційному бізнесі простежуються зв’язки, як міні­мум, з торгівлею наркотиками. Варто зауважити, що в Західній та Центральній Європі спостерігається стрімке зростання перелічених категорій злочинів.

Таким чином, існують очевидні зв’язки та взаємозалежність між орга­нізованою злочинністю, торгівлею людьми та нелегальною міграцією. Тут ми розглядаємо структури тих кримінальних угруповань, котрі займаються торгівлею людьми та переправленням нелегальних мігрантів. Проте спочат­ку слід внести ясність у самі поняття торгівлі людьми та переправлення не­легальних мігрантів.

Навколо визначення понять «торгівля людьми», «переправлення неле­гальних мігрантів» та «організована злочинність» точиться чимало диску­сій. Щодо торгівлі людьми, преамбула Рекомендацій Празької міністерської конференції зазначає:

«Ефективні та скоординовані зусилля проти організованої та/ або про­фесійної торгівлі іноземцями вимагають одностайного розуміння терміна «торгівля іноземцями».

З цією метою міністри зауважили, що «поняття торгівлі іноземцями включає, зокрема, таке: зловживання легальними міграційними структу­рами, організацію нелегального перетину кордону, нелегальний в’їзд та/або перебування в іноземній країні, нелегальний транзит, виготовлення, поста­чання та використання фальшивих документів, зловживання справжніми документами, надання консультацій та/або засобів для дачі неправдивих свідчень перед компетентними органами, організацію перевезень, конспі­ративних місць і нелегального працевлаштування мігрантів». Проте наве­дений вище перелік характеристик був лише директивним і необов’язково містив усі типові риси, притаманні торгівлі людьми та нелегальній міграції. У міністерській рекомендації 1 зазначено:

«Однакове для всіх розуміння терміна «торгівля іноземцями» повинно включати діяльність, свідомо спрямовану на організацію перетину кордону іноземцем або його проживання на території країни всупереч діючим у цій країні правилам і умовам».

Слід проводити чітку різницю між торгівлею людьми та переправленням нелегальних мігрантів. На Празькій міністерській конференції між цими двома поняттями різниця не проводилася. Проте оскільки більш тісні взаємозв’язки з іншими формами організованої злочинності у формі експлуатації притаман­ні скоріше торгівлі людьми, ніж нелегальній міграції, і невід’ємним елемен­том поняття торгівлі людьми є експлуатація або втягнення до кримінальних мереж, необхідно проводити чітку різницю між ними, аби краще зрозуміти ці явища з точки зору організованої злочинності. Аналогічними характеристика­ми користуються Європол та Інтерпол. Обидва ці явища, тобто торгівля людьми та переправлення мігрантів, тісно пов’язані між собою й мають багато спільно­го, але між ними є й великі розбіжності. Отже, важливо проводити чітку різни­цю між ними, аби полегшити дослідницьку роботу та збір інформації.

І торгівля людьми, і їхнє переправлення через кордон є формою незакон­ної міграції. Англійський юридичний термін «trafficking» означає (неле­гальну) торгівлю, тобто торгівлю людьми, яка відбувається нелегальними, незаконними шляхами. Водночас, за даними деяких досліджень, особи, що стали об’єктами продажу з метою подальшої експлуатації їх, можуть протя­гом усього періоду цієї експлуатації балансувати на межі легального та не­легального статусу. Тому феномен торгівлі людьми неможливо чітко окрес­лити як нелегальний. Він є, скоріше, неправомірний, тимчасом як статус цих людей може бути нелегальний принаймні на якомусь етапі їхньої подо­рожі або перебування в іноземній країні.

Поняття торгівлі людьми включає кілька характеристик. По-перше, тут обов’язкова наявність посередника, тобто торговця, який надає необхідні по­слуги для організації міграції. До таких послуг належать, скажімо, надання ін­формації, викрадених або підроблених документів, офіційного або неофіційно­го транспорту, тимчасових притулків під час подорожі, допомоги при перетині кордону та впровадження до кримінальних мереж. Усі ці послуги породжують міцні взаємозв’язки між торговцями та об’єктами торгівлі. Однак спочатку ці останні нерідко сприймають торговців як героїв, ніж як своїх визискувачів, і через це буває так важко здобути бодай якісь відомості про торговців.

По-друге, торговці часто одержують за ці послуги платню на основі дов­гострокових контрактів. Оскільки ці суми разом з високими відсотками до­волі великі, то типовим явищем для торгівлі людьми є боргова кабала, яка, в свою чергу, породжує ще більшу залежність «живого товару» від торговців. Часто буває, що вся родина - батьки, діти та подружжя - мусить сплачувати ці борги під загрозою розправи. Вкрай залякані й обмануті торговцями, їхні жертви не довіряють правоохоронним органам .і, боячись за власну безпеку та свої родини, не видають торговців, . навіть якщо ця боргова кабала пере­ростає у справжнє рабство.

По-третє, під час перевезення до країни призначення перетинаються між­народні кордони - як правило, нелегально або напівлегально. Нелегальний перетин кордону відбувається за межами прикордонного контролю або шля­хом пред’явлення фальшивих, крадених чи підроблених документів. Напів­легальний перетин має місце при навмисному введенні в оману властей щодо наміру нелегального проживання в країні. Тобто «живий товар» цілком ле­гальне завозиться до країни на підставі, скажімо, туристичних, відпочинко- вих, студентських або бізнесових віз незаконно залишається на її території по закінченні терміну візи. Окремі торгівці - що теж типово для організова­них кримінальних груп - організують легальні структури, наприклад курси іноземних мов або професійного навчання, які є прикриттям їхніх проти­законних намірів. Для нелегальної міграції це дуже поширене явище. Крім того, для прикриття торгових операцій можуть укладатися фіктивні шлюби, причому в деяких країнах цей метод набув надзвичайної поширеності. В Ін- тернеті можна знайти десятки адрес, за якими можна замовити для себе дру­жину. На цих самих сайтах пропонуються на продаж і діти.

Отже, торгівля людьми супроводжується недостовірною інформацією про наміри перебування в країні, в тому числі шляхом надання неправдивих, змі­нених або неточних фактів. Водночас у деяких випадках перетинання кордо­ну відбувається офіційно й на цілком законних підставах. Іншими словами, як свідчать дані Європолу та Інтерполу, деякі легальні мігранти, що вже про­живають на території європейської країни, переходять на нелегальний стан. Багато з них рекрутуються з іммігрантського середовища в країнах-членах Європейського Союзу. Якщо ж говорити про проституцію, то мігранти про­сто недооцінюють масштаби тих поневірянь, яких їм доведеться зазнати. По приїзді до країни мігранти, за згодою чи без неї, втягуються у злочинну ді­яльність. Як наслідок, перебування в країні призначення стає нелегальним. Отже, в усіх випадках торгівлі людьми можна говорити або про нелегальну подорож, або про нелегальне перебування в країні на якомусь етапі.

По-четверте, на додаток до оплати за доставку торгівці одержують при­бутки від експлуатації «живого товару» та втягнення його до кримінальних структур які можуть займатися, зокрема, нелегальною працею, організова­ним жебрацтвом, кишеньковими крадіжками, експлуатацією проституції, іншими формами сексуальної експлуатації, торгівлею дітьми, в тому числі примушенням дітей до проституції або торгівлі наркотиками. Часто відбува­ється ротація «живого товару», іншими словами людей продають або обмі­нюють між країнами або між різними кримінальними групами й використо­вують із різною злочинною метою. На цьому етапі вони нерідко одержують інші імена та ідентифікаційні дані.

Отже, прибуток у торговому бізнесі одержується від довгострокової екс­плуатації «живого товару». Проте слід уточнити, що термін «експлуатація» не обов’язково означає пряме примушення, але незмінним є зневажання людської гідності та порушення елементарних прав людини, зловживання беззахисним становищем багатьох цих людей, втягнення їх у залежність від хазяїв і поводження з ними не як з людьми, а як з товаром.

Експлуатація може, приміром, включати організацію нелегального пе­реправлення людей до інших країн навіть без їхньої згоди, однак частіше за все їх просто вводять в оману щодо цілей такої міграції, тобто мова йде про шахрайство, дезінформацію щодо можливих правоохоронних заходів, жорстоке поводження з людьми з метою їх продажу чи використання в тих чи інших цілях, шантаж, залякування чи насильство, в тому числі побиття та зґвалтування. Як підтверджує досвід Інтерполу в Європі, торговці стають дедалі жорстокішими й не гребують жодними засобами заради досягнення своїх цілей. Можна також передбачити, що замість брехливих обіцянок як метод рекрутування жінок усе частіше застосовується викрадення.

У багатьох визначеннях цього явища згадується добровільний вибір об’єкта торгівлі як додаткова передумова. Зрозуміло, що переважна біль­шість таких людей самі приймають рішення поїхати з власної країни. До виїзду людину часто підштовхує створений засобами масової інформації, кінофільмами та журналами образ заможного Заходу, що підкріплюється в розмовах з родичами або друзями, яким пощастило в житті, але не має нічо­го спільного з дійсністю.

У таких випадках, незважаючи на нібито добровільно прийняте рішення нелегально поїхати або залишитися в тій чи іншій країні, людей вводять в оману не лише привабливі образи райського життя, змальовані ЗМІ, але й самі торговці своїми брехливими обіцянками, а подекуди їх навіть примушу­ють до цього під загрозою фізичної розправи. До типових форм залякуван­ня та насильства належать, зокрема, такі: побиття, в тому числі ногами, та погрози побиття, припікання запаленими цигарками, виривання сережок з вух, позбавлення їжі, накачування наркотиками та транквілізаторами, сек­суальна експлуатація та зґвалтування, утримування під замком при постій­ному контролі та нагляді, погрози вогнепальною зброєю, погрози відіслати на батьківщину сороміцькі фотографії та відеокасети, а також убивства. Де­далі частіше в торговому бізнесі злочинці вдаються до викрадень людей.

Дані з різних джерел свідчать, що в переважній більшості випадків (при­близно 80 %) нелегальні мігранти більш-менш знають, яку роботу їм дове­деться виконувати, але майже ніхто не має уявлення в яких умовах вони опиняться у країнах призначення. Решта (20 %) нелегалів навіть не підо­зрюють, яка робота на них чекає. У таких випадках об’єкти торгівлі часто потрапляють у фактичне рабство в країні призначення. Ясна річ, у різних регіонах світу наведені цифри різні.

У переважній більшості випадків, де мотиваційним фактором є введен­ня в оману, не кажучи вже про примушення, застосування якого, за даними Інтерполу, дедалі зростає, добровільність переїзду не може відігравати ви­рішальну роль у визначенні цього терміна. Більш того, навіть якщо об’єкти торгівлі справді добровільно зробили свій вибір, умови, в яких їх іноді три­мають всупереч волі - зневажання людської гідності, позбавлення волі або інших елементарних прав людини, включаючи дезінформацію щодо правоо­хоронних органів і їхніх прав, постійний нагляд, насильство та безжальний тиск, конфіскація паспортів і проїзних документів, невиплата заробітку й жорстоке поводження, - ставлять під сумнів добровільність їхнього вибору.

Метою всього процесу торгівлі людьми є експлуатація об’єкта торгівлі в злочинних цілях, і всі попутно скоєні злочини є лише кроками на шляху до цієї експлуатації. Іншими словами, втягнення до злочинних мереж, експлуатація в кримінальних цілях є невід’ємним елементом торгового бізнесу. Ця характер­на риса робить проблему торгівлі людьми проблемою прав людини, даючи під­стави твердити, що це явище є сучасною формою рабства. Елемент експлуатації та використання в різних кримінальних цілях відрізняє торгівлю людьми від переправлення нелегальних мігрантів і виступає тією ланкою, що з’єднує не­легальну торгівлю людьми з іншими формами організованої злочинності.

Таким чином, існує різниця між переправленням нелегальних мігрантів і торгівлею людьми. Поняття торгівлі людьми та переправлення мігрантів мають деякі спільні риси, але між ними є й значні розбіжності. Переправ­лення нелегальних мігрантів є однією з форм незаконної міграції. Англій­ський юридичний термін «trafic» означає нелегальне ввезення або вивезен­ня тих чи інших предметів. Отож, контрабанда людей означає нелегальне переправлення людей з країни походження (експорт) до країни призначен­ня (імпорт). Це явище завжди має протиправний характер і тому легше під­дається визначенню, ніж торгівля людьми.

Контрабандне переправлення мігрантів має низку характерних рис, притаманних і торгівлі людьми.

По-перше, тут теж обов’язкова наявність посередника, контрабандиста, який організує перетин кордону, але не надає своїм клієнтам такого ж ши­рокого кола послуг, як це роблять торговці людьми. У цьому бізнесі іноді можуть надаватися такі послуги, як забезпечення проїзними документами - краденими, фальшивими чи підробленими, та певна побутова «допомога» на шляху пересування. Перетинання кордону може відбуватися сухопутними, морськими або повітряними шляхами за допомогою контрабандистів, які належать до підпільних груп, що займаються цього роду бізнесом. Контр­абандисти часто беруть на озброєння найновіші методи та кращу техніку, ніж та, що є в розпорядженні прикордонників. З метою уникнення прикор­донного контролю застосовуються, наприклад, гелікоптери, що літають на малих висотах, швидкохідні катери та сучасні засоби радіозв’язку.

Усі ці інвестиції коштів свідчать про певний організаційний рівень і уста­лений характер діяльності, а отже про участь організованих злочинних угру­повань. Більш того як це, зрештою, характерно для всієї організованої злочин­ності, в деяких випадках перевезення людей відбувається в таких умовах, що їх експлуатація теж стає частиною контрабандного бізнесу. Через недбалість організованих злочинних груп трапляється, що хтось помирає під час переїз­ду. Проте в цілому контрабанда людей не включає компоненту експлуатації.

По-друге, завжди й без винятку всі міжнародні кордони перетинають­ся нелегально, іншими словами, в обхід прикордонного контролю. З цією метою перехід відбувається в нічний час, і часто кілька контрабандистів ви­конують на шляху слідування ті чи інші конкретні функції. Маючи широкі зв’язки й добре знаючи умови в різних країнах, контрабандисти обирають найзручніші маршрути. На цьому ж етапі процесу часто використовується корумпованість чиновників.

По-третє, переміщення людей відбувається цілком добровільно. Контрабан­дистів вважають скоріше героями, які допомагають у переході кордону, аніж злочинцями, що наживаються на чужому нещасті. Усе це стає більш зрозумі­лим, якщо пригадати, яка ситуація панувала в 60-і та 70-і роки. Тоді, за часів за­лізної завіси, організатори нелегального переходу кордону користувалися неаби­якою славою відважних і невловимих героїв. Тепер вони раптом перетворилися на звичайнісіньких злочинців. Проте, хоча метою цих організованих угруповань є матеріальний зиск, а підпільні мандрівки часто супроводжуються великим ри­зиком, все ж давно вкорінене рішення людей так швидко змінити неможливо.

Нарешті, прибуток у контрабандному бізнесі одержується з тих грошей, які нелегальний мігрант платить контрабандисту. На відміну від процесу торгівлі людьми, ця плата, як правило, виплачується за короткостроковою угодою, тобто авансом або безпосередньо після успішного переправлення. Таким чином, боргова кабала майже відсутня. Розмір оплати контрабанд­них послуг буває дуже різним, залежно від того, звідки походять нелегальні мігранти, від умов у країнах транзиту та призначення.

Усе частіше потрапляння до рук властей не загрожує нелегальному мі­грантові жодним фінансовим ризиком, тому що контрабандисти гарантують успіх переправлення, і після депортації вся гра розпочинається спочатку.

Загалом, у кримінальні угруповання, котрі спеціалізуються на контра­банді людей, головним чином, займаються виключно цим бізнесом, тимчасом як організовані злочинні групи, що торгують людьми, завжди беруть участь в інших різновидах кримінальної діяльності, включаючи контрабанду. Ін­шими словами, контрабанді людей не завжди притаманний прямий тісний горизонтальний взаємозв’язок з іншими формами організованої злочиннос­ті, тимчасом як у торгівлі людьми цей взаємозв’язок не підлягає сумнівам.

Організована злочинність як поняття є не якимось конкретним різнови­дом злочину. Це - складний феномен кримінальної діяльності, процес або метод учинення злочинів. Значною мірою організовану злочинність можна окреслити як злочинний контроль. В окремих випадках злочинний контр­оль часто визнається не як організована злочинність, а як окремо взяті зло­чини, завдяки чому кримінальні структури, що стоять за їхніми лаштунка­ми, залишаються недоторканними. Тому аби успішно боротися з організо­ваною злочинністю, слід добре усвідомлювати наявність взаємозв’язків між різними категоріями злочинів.

У бізнесі торгівлі людьми кримінальні групи дуже міцно пов’язані з ін­шими різновидами злочинної діяльності, такими як торгівля наркотиками та/або зброєю, крадіжки автомобілів, пограбування, експлуатація праці не­легальних мігрантів, експлуатація проституції та інші форми сексуальної експлуатації. У цьому бізнесі експлуатація проституції є найбільшою за сво­їми масштабами проблемою, і в деяких країнах місце традиційних сутенерів поступово зайняли злочинні організації. Ось чому цьому бізнесу притаманне насильство. Більш того, гроші, одержані від усіх форм незаконної діяльнос­ті, необхідно відмивати.

І зараз усі ці форми організованої злочинності переживають у Європі справжнє піднесення.

Водночас групи, що займаються кількома формами організованої зло­чинності, структуровані в такий спосіб, що різні підрозділи спеціалізуються на різних видах діяльності. Іншими словами, існує доволі високий рівень спеціалізації в межах самої кримінальної групи. В результаті причетність кримінальної групи до різних типів злочинної діяльності залишається при­хованою для зовнішнього світу. Про тенденцію до вузької спеціалізації зло­чинних груп мова піде нижче.

У бізнесі торгівлі людьми «живий товар» використовується як робоча сила в інших кримінальних цілях, наприклад на нелегальних роботах, в ор­ганізованому жебрацтві, торгівлі наркотиками, експлуатації проституції та інших формах сексуальної експлуатації. Отже, в торгівлі людьми горизон­тальні взаємозв’язки приносять особливо високі прибутки, оскільки органі­зована злочинність одержує зиск як від самої торгівлі, так і від подальшої експлуатації «живого товару» як робочої сили в кримінальних цілях. Це подвійне використання дає змогу торгівлі людьми успішно конкурувати за рівнем рентабельності з торгівлею наркотиками, і стає зрозуміло, чому на­віть найбільш структуровані та розгалужені організовані злочинні угрупо­вання включили її до спектру своєї діяльності.

Потреба в робочій силі для інших кримінальних цілей відіграє свою роль у визначенні обсягів торгівлі людьми та країн призначення «живого това­ру». Так, якщо потреба в робочій силі в якійсь країні повністю задоволена, торгівці не будуть переправляти до неї більше людей для використання у кримінальних цілях, а почнуть переправляти бажаючих виключно заради грошей. Як наслідок, організовані кримінальні угруповання, по суті, регу­люють потоки нелегальної міграції, роблячи свій істотний внесок у ці про­цеси. В обох цих видах бізнесу одержані прибутки можуть інвестуватися в інші кримінальні галузі, що вимагає достатнього рівня організованості зло­чинних структур. Таким чином, і нелегальна міграція, на свій спосіб, ро­бить внесок у процвітання організованої злочинності.

Отже, організована злочинність у країні призначення створює мережі торгівлі людьми та їх контрабандного переправляння через кордон, а ті, в свою чергу, породжують організовану злочинність. Інакше кажучи, по-пер- ше, групи торговців і контрабандистів є, як правило, високо організовани­ми структурами, і, по-друге, займаються іншими різновидами організованої злочинності. Усі ці взаємозв’язки дають змогу зробити висновок, що бороть­ба з однією формою організованої злочинності, в тому числі зі структурами підпільних груп, особливо на рівні керівництва, незмінне охоплює й бороть­бу з іншими формами організованої злочинності.

З огляду на це необхідно приділяти більшу увагу боротьбі з тими орга­нізованими злочинними групами, які стоять за контрабандним переправ­ленням мігрантів і торгівлею людьми. В цій боротьбі слід також зважити на взаємозв’язки між різними категоріями злочинів. Часто їх буває важко по­мітити, а отже, потрібне більш ретельне, навіть прискіпливе розслідування, чуйне реагування на пі прояви. Ліквідуючи кримінальні організації, що за­ймаються торгівлею людьми та контрабандним переправленням мігрантів, можна запобігти проникненню на спільну територію Європейського Союзу сотень нелегальних мігрантів, одночасно рятуючи їх самих від небезпеки під час подорожі та подальшої експлуатації.

Слід додати, що зосередження уваги лише на безпосередніх виконавцях, затриманих на «гарячому» в процесі торгівлі людьми чи контрабандного пе­реправлення мігрантів, явно недостатньо. З огляду на високий рівень спеці­алізації всередині організованих злочинних груп, якщо правоохоронці ви­ловлюватимуть лише «пішаків», залишаючи поза увагою керівні структури групи, годі сподіватися якихось серйозних результатів у боротьбі з організо­ваною злочинністю.

Організовані кримінальні угруповання, в тому числі ті, що займаються торгівлею людьми та переправленням мігрантів, функціонують так само, як будь-яка законна економічна організація. Кінцевою метою діяльності орга­нізованих злочинних угруповань, як і будь-якої легальної економічної орга­нізації, е одержання прибутку. Щоб одержати максимальні прибутки, кри­мінальна організація завжди прагне до встановлення монополії, особливо в умовах відносно невеликого ринку. Підвищення попиту як з боку потенцій­них мігрантів, так і з боку їхніх експлуататорів, зумовлює процвітання рин­ку нелегальної міграції. В умовах різко обмежених можливостей легального в’їзду до країн Заходу організований злочинний бізнес у цій сфері пережи­ває справжнє піднесення. Як наслідок, цим бізнесом займається ціла низка кримінальних організацій, одержуючи все більші прибутки. Те саме підви­щення попиту сприяє і посиленню внутрішньої конкуренції між організо­ваними злочинними угрупованнями, призводячи до сплесків насильства та поділу територій поміж кримінальними групами.

Як вже зазначалося, контрабандне переправлення мігрантів є значно біль­шим за своїми масштабами бізнесом. Прибуток одержується від плати за пере­везення, і якщо ринки процвітають, то й прибутки великі. З іншого боку, тор­гівля людьми є особливо хитрою формою організованої злочинності, оскільки прибуток одержується як від плати за переправлення через кордон, так і від подальшої експлуатації «живого товару».

Отже, поширюючи свою діяльність на торгівлю людьми та утримуючи під контролем нелегальних мігрантів, організовані злочинні угруповання задо­вольняють свої потреби в робочій силі для інших злочинних цілей. Завдяки цьому подвійному використанню «живого товару», торгівля людьми стала од­ним з найбільш прибуткових і безпечних різновидів організованої злочиннос­ті. Ось чому новостворені кримінальні групи починають займатися торгівлею людьми та переправленням мігрантів, одночасно поширюючи окремі форми організованої злочинності на нові ринки. Прибутки, одержані від одного різ­новиду кримінальної діяльності, можуть інвестуватися в інші її форми.

Аби приховати від стороннього ока торгівлю людьми та переправлення мі­грантів, організовані кримінальні угруповання часто займаються цілком ле­гальним бізнесом. Подібна практика притаманна останнім часом як торгівлі людьми, так і нелегальній міграції. Як зазначалося вище, для прикриття неза­конних намірів використовуються такі структури, як туристичні агенції, курси іноземних мов чи професійного навчання, транспортні компанії, 3 цієї причини буває дуже складно провести чітку різницю між легальним і нелегальним біз­несом. У такий спосіб організовані злочинні угрупування не лише приховують свою нелегальну діяльність, але й здобувають респектабельність і владу, з успі­хом відмивають гроші, одержані від інших різновидів злочинної діяльності.

Кінцевою метою організованої злочинності є перетворення її на інтегрова­ну або паралельну частину життя суспільства. Прагнучи завоювати ці позиції, організовані злочинні угруповання вдаються до таких методів, як шантаж, за­лякування, насильство та корупція. За даними Інтерполу, простежується по­всюдна готовність організованих злочинних угрупувань не зупинятися перед жодним насильством заради досягнення своїх цілей. Особливу роль ця тенден­ція відіграє в торгівлі людьми, надзвичайно ускладнюючи здобування інфор­мації щодо цього явища.

Ці нові для Європи форми злочинної діяльності - торгівля людьми та пе­реправлення мігрантів, - породжені можливостями нових ринків, які відкри­лися завдяки перехідним та інтеграційним процесам на континенті, судячи з усього, скерували розвиток кримінальних організацій у двох напрямках: спе­ціалізації та диверсифікації. Тенденція до спеціалізації зумовлена тим фак­том, що для подолання перешкод на шляхах мігрантів до країн призначення в Західній Європі необхідний досвід і висока майстерність. Невеличкі групи часто спеціалізуються або тільки на переправленні мігрантів, або тільки на торгівлі людьми, накопичуючи в такий спосіб необхідний досвід роботи. Вели­кі кримінальні структури дозволяють собі наймати кваліфікованих фахівців, вирішуючи в такий спосіб питання спеціалізації. Модель диверсифікації озна­чає, що організовані злочинні групи починають усе частіше поширювати свою діяльність на різні галузі злочинного бізнесу з метою збільшення прибутків і мінімізації ризиків. Помітна також тенденція до чіткого розподілу завдань у межах однієї організації, про що мова піде трохи згодом.

Усі ці тенденції зумовлені фактом загострення конкуренції поміж кримі­нальними організаціями. Кілька груп, об’єднаних етнічним походженням або багатонаціональних за складом, ведуть боротьбу за якийсь один ринок. У ре­зультаті, прагнучи збагатити досвід роботи в даному регіоні і тим самим здобу­ти переваги над конкурентами, організовані злочинні групи (особливо великі) в різних країнах, почали вступати в альянси. Наприклад, одна американська неурядова організація під назвою «Глобальна мережа виживання» виявила, що російські злочинці продають жінок до будинків розпусти та клубів у Япо­нії, Макао, та Гонконгу, часом співпрацюють з японськими якудза та начебто з кримінальними групами Туреччини та колишньої Югославії в торгівлі жін­ками до країн Західної Європи. Італійська організована злочинність, імовірно, співпрацює з албанськими групами, контролюючи Балканський маршрут. Усі ці синергічні тенденції та співробітництво в торгівлі людьми сприяють експлу­атації та процесу ротації «живого товару», а отже вкрай потрібні. Крім того, в разі надто високого ризику кримінальні організації продають «живий товар» іншим організаціям, котрі повністю змінюють особові дані своїх жертв. За да­ними Інтерполу, деякі злочинні мережі теж: не можуть обійтися без своєрідної взаємодопомоги з боку цих організацій, аби одержати всі потрібні нелегальні, послуги, в тому числі нові особисті документи. Приміром, під час агентурної операції, проведеної у СІЛА проти китайських контрабандистів, останні звер­нулися з проханням роздобути проїзні документи в обмін на героїн.

Усе це означає, що відстань між управлінським і виконавським рівнем у багатьох злочинних організаціях дедалі зростає, тим самим зменшуючи ризик потрапити в поле зору правоохоронців. Інакше кажучи, ланцюжок доказів, що пов’язує злочин з організованою кримінальною структурою, особливо з її керівною ланкою, стає надзвичайно важко виявити. До того ж організована злочинність постійно змінюється, пристосовуючись до нових обставин, а отже, сьогоднішня інформація може безнадійно застаріти завтра. Запорукою успіху кримінальної організації є передусім, гнучкість. Далі ми робимо спробу розі­братися в структурах організованих злочинних угруповань.

Загалом, не існує якоїсь типової організованої злочинної групи, яка б за­ймалася торгівлею людьми та переправленням мігрантів. Структури цих груп дуже відмінні - від вільних аматорських угруповань, які спеціалізуються на переправленні мігрантів одними й тими самими маршрутами, до міжнародних структурованих організацій, спеціалізацією яких є торгівля людьми з метою їх­ньої експлуатації. У цьому бізнесі діють і одинаки, і більші або менші злочинні мережі, що складаються з земляків або членів однієї родини, і добре організова­ні кримінальні групи з жорсткою ієрархічною структурою. Проте дедалі часті­ше на зміну контрабандистам чи торговцям-одинакам - приходять організовані кримінальні угруповання. Переважна їх більшість - це, по-перше, етнічні гру­пи, котрі зосереджують діяльність на власних співвітчизниках, і по-друге, вели­кі кримінальні організації, котрі включили до сфери своєї діяльності торгівлю людьми та переправлення мігрантів у розрахунку на великі прибутки. У біль­шості випадків європейці займаються європейцями, африканці - африканцями, азіати - азіатами, однак при цьому в будь-якому бізнесі беруть участь європейці з країн призначення «живого товару». Почасти це пояснюється існуванням мов­них бар’єрів, географічним положенням та історичними зв’язками між різними регіонами. І все ж численні великі й розгалужені злочинні мережі займаються вихідцями з різних країн заради одержання максимальних прибутків.

Тому скласти типовий портрет групи, що займається цим бізнесом, немож­ливо. І для того, щоб розібратися в структурах цих груп, нам не обійтися без певних узагальнень. Отже, загалом, за торгівлею людьми стоять великі органі­зовані злочинні угруповання. Елемент експлуатації пояснює високий рівень їх організації та міжнародний характер. Великі структури необхідні для управ­ління діяльністю цих груп, котрі всі без винятку займаються іншими видами злочинної діяльності, в тому числі експлуатацією проституції та іншими фор­мами сексуальної експлуатації, торгівлею наркотиками та зброєю, організо­ваними крадіжками автомобілів і пограбуваннями. Групи торгівців можуть займатися й контрабандним переправленням мігрантів.

Переправляння мігрантів далеко не завжди включає елемент експлуатації - тут йдеться лише про нелегальний переїзд. Незначна частина контрабандист­ських груп увійшла на цей ринок, реагуючи на зростання попиту та надзви­чайну прибутковість цього бізнесу, проте все це - лише тимчасові структури, що не планують своїх акцій з такою ж ретельністю, з якою це роблять органі­зовані кримінальні угрупування. Втім, і в контрабандному бізнесі переважна більшість груп добре організована з технічної точки зору.

Такі фактори, як інвестування коштів у високі технології, широкі зв’яз­ки в різних країнах, гарантований успіх переправлення, регулярність опера­цій і наявність спеціальних транспортних підрозділів, свідчать про те, що за цими акціями стоять великі кримінальні організації. З іншого боку, оскільки в контрабандному бізнесі джерелом прибутку є лише плата за переправлення, немає потреби вводити мігрантів в оману й тримати під контролем, як це має місце в торгівлі людьми. Тому в контрабандному бізнесі великі організації зі штатом наглядачів практично непотрібні.

Переважна більшість груп, які займаються переправленням мігрантів, часто спеціалізуються лише на цих операціях. Однак, за даними Європолу, контрабандисти нерідко виявляються причетними до торгівлі наркотиками.

До того ж;, оскільки організована злочинність завжди шукає нових можливос­тей, цілком імовірно, що контрабандистські групи теж поширюватимуть свою діяльність на інші кримінальні сфери.

Організованим злочинним угрупованням як контрабандистів, такі торгів­ців, притаманна чітка організованість, жорстка ієрархічна структура та сис­тема підпорядкування. Як зазначалося вище, в одних групах ця ієрархічна структура міцніша, в інших більш слабка. Інакше кажучи, організовані кри­мінальні групи в різних країнах істотно відрізняються одна від одної за своєю структурою, що слід враховувати при визначення поняття організованої зло­чинності. Різні підрозділи чи елементи організованої групи мають чітко окрес­лені функції і виконують їх на засадах повної автономності. Ці підрозділи та елементи, які можуть складатися з однієї чи кількох осіб, мають вузьку спе­ціалізацію, діють незалежно одна від одної і майже нічого не знають про інші частини організації, чим зводиться до мінімуму ризик загального провалу. Іншими словами, якщо хтось і потрапить до рук правоохоронців, то саме ця вузька спеціалізація допоможе зберегти організацію в цілому. Цим самим й пояснюється, чому так мало виявляється випадків нелегальної міграції в поєд­нанні, скажімо, з переправленням наркотиків. Хоча операції торгівлі людьми та контрабанди наркотиків часто провадяться одними й тими самими кримі­нальними групами, проте конкретні завдання розподіляються між окремими підрозділами таким чином, що ризик провалу зводиться до мінімуму.

Так, спеціалізація в торгівлі людьми має двосторонній характер: різні під­розділи відповідають за різні складові частини та елементи однієї злочинної операції. В загальній організаційній структурі можна виділити кілька елемен­тів. З огляду на складнішу організаційну побудову тих структур, що займа­ються торгівлею людьми, у наведеному нижче прикладі розглядається саме така група. Залежно від її величини, деякі елементи можуть поєднуватися.

1. Елемент вербування - відповідає за набір потенційних бажаючих ви­їхати з країн походження. Злочинці грають на людському прагненні до кращого життя, зваблюючи людей брехливими обіцянками. Методи рекрутування бувають різними - від намовлянь з боку земляків, друзів і родичів до виїзду з рідної домівки в пошуках щастя до рекламних ого­лошень у газетах та Інтернеті і цілком легальних агенцій всіх мастей. В останньому випадку протиправна діяльність прикривається легальною, що взагалі типово для організованої злочинності.

2. Елемент транспортування - відповідає за доставку. Перевезення можуть відбуватися сухопутними, морськими або повітряними шляхами спо­лучення. Країна призначення та форма доставки залежать від уміння торговців відшукати слабкі ланки в географії систем контролю. Певну роль у цьому рішенні відіграє й потреба в робочій силі для тих чи інших злочинних цілей. Одні транспортні підрозділи займаються вивезенням «живого товару» з країн походження, інші - переправленням до країни транзиту, ще інші - до країни призначення. Тут з усією очевидністю про­стежуються типові риси організованої злочинності, тобто взаємозв’язки між різними елементами та ретельне планування всіх деталей операції.

3. Корумповані чиновники. У бізнесі торгівлі людьми важливу роль у ство­ренні та розвитку усталеної торговельної структури відіграє допомога з боку властей. Працівники правоохоронних органів у багатьох країнах походження, транзиту та призначення «живого товару» одержують ха­барі за допомогу нелегальним мігрантам в’їхати та виїхати з країни. Ко­рупція є однією із головних складових організованої злочинності.

4. Елемент супроводження - відповідає за допомогу нелегальним мігрантам у переїзді з одного транзитного пункту до іншого. Для цього часто викорис­товуються місцеві агенти. Це зводить до мінімуму ризик провалу, оскільки місцеві «пішаки» майже нічого не знають про організацію в цілому.

5. Елемент підтримки - відповідає за задоволення всіх побутових потреб нелегальних мігрантів, у тому числі за утримання конспіративних по­мешкань. Одержуючи все необхідне, передусім харчування та приту­лок, нелегальні мігранти не вступають у контакт із зовнішнім оточен­ням, а отже повністю залежать від ласки чи неласки торговців. Отже, утворюються взаємозв’язки між торговцем і його жертвою, що до певної міри полегшує експлуатацію останньої в кримінальних цілях.

6. Елемент стягнення боргів - відповідає за утримання нелегальних мі­грантів у конспіративних помешканнях і одержання плати за переве­зення. Оскільки нелегальні мігранти рідко коли мають змогу заплати­ти за доставку, цей елемент втягує їх до кримінальних мереж, і борги відробляються шляхом їхньої участі в кримінальній діяльності. Така боргова кабала є дуже ефективним механізмом контролю, породжуючи сильну залежність жертви від торговця, що взагалі дуже типово для ор­ганізованої злочинності.

7. Управлінський рівень. Цей елемент керує всією структурою, ретельно планує весь ланцюжок нелегальних операцій, контролюючи як її ви­конання, так і складну структуру організації в цілому. Інакше кажу­чи, управлінський рівень з’єднує розрізнені злочини, утворюючи свого роду ланцюжок протизаконних дій. Цей ланцюжок відіграє життєво важливу роль у справі реалізації злочинних намірів. Рядовим вико­навцям дуже рідко буває щось відомо про цей рівень, що надзвичайно ускладнює боротьбу з торговельним бізнесом.

Маршрути доставки в Європу «живого товару»

Існує кілька маршрутів доставки в Європу «живого товару» та нелегаль­них мігрантів. Вони можуть змінюватися, залежно від низки факторів: геогра­фічного положення, відстані між країнами походження та призначення, по­літичної ситуації та контрзаходів правоохоронних органів у різних регіонах, а також корупції. Організовані злочинні угруповання дуже гнучкі й завжди готові пристосуватися до змін. Тому й маршрути переправлення «живого това­ру» та нелегальних мігрантів змінюються у відповідь на зміни обставин, іноді навіть з дня на день. Крім того, нерідко існує широкий вибір маршрутів і мож­ливостей, з яких віддається перевага найзручнішому на даний момент.

Ні для кого не є новиною, що кримінальні групи спираються у своїй діяль­ності на здобуті раніше досвід, майстерність і засоби. При опануванні нової сфери криміналу новий вид діяльності часто вписується в стару модель. А якщо зважити на те, що кримінальні групи в Європі часто починали з інших різновидів злочин­ності, то й торгівля людьми та переправлення нелегальних мігрантів відбувається старими, давно випробуваними маршрутами. Так, приміром, маршрути доставки наркотиків тепер використовуються для переправлення «живого товару» та неле­гальних мігрантів. У такий спосіб торговельні та контрабандні угруповання одер­жують ширший вибір шляхів для скерування міграційних потоків.

Оскільки маршрути, якими користуються кримінальні організації, по- перше, ніколи не бувають прямими, по-друге, дуже різноманітні, й по-третє, постійно змінюються, надзвичайно важко здобувати про них оперативну ін­формацію. Можна назвати низку основних країн транзиту «живого товару» та нелегальних мігрантів. Як виявила Експертна Група Будапештського проце­су, на країни Сходу припадає переважна більшість незаконних переправлень мігрантів до Європи. Країни цього регіону використовуються також як остан­ня зупинка на шляху до місця призначення.

У Північній Європі проблема торгівлі людьми та контрабандного переправ­лення мігрантів має значно менші масштаби, ніж у Європі. Північні маршрути проходять через Росію та балтійські країни, тобто Естонію, Латвію та Литву, а звідти - спочатку до скандинавських країн, а потім до інших країн Європи. Власне кажучи, скандинавські країни частіше вважаються країнами транзи­ту, ніж країнами призначення.

У тих регіонах Європи, де проблема торгівлі людьми та переправлення мігрантів набула ширшого розмаху, злочинці найчастіше користуються сум­нозвісним Балканським маршрутом. Проте через війни, що вирували в цьому куточку континенту, торговці та контрабандисти почали активніше викорис­товувати інші маршрути, тим часом як балканські країни стали одним з голо­вних джерел постачання «живого товару». На сьогодні найбільше займаються торгівлею людьми та переправленням мігрантів саме югослави. Як наслідок, у цьому регіоні процвітають обидва ці різновиди злочинного бізнесу, а Албанія перетворилася на країну транзиту для контрабандистів і торговців людьми.

Польща стала однією з тих країн, через які переправляються нелегальні мігранти, оскільки тут проходять два великі міграційні шляхи. Східний марш­рут, який починається в Білорусі й провадить далі до Москви, використовуєть­ся для переправлення вихідців з Азії та Африки. Південним маршрутом най­частіше користуються жителі балканського регіону, наприклад румуни. Гру­пи торговців і контрабандистів діють уздовж головних маршрутів вантажних

перевезень, наприклад на автомагістралі Варшава - Берлін. Будучи країною транзиту, Польща виступає ще й як країна походження «живого товару».

В Угорщині сучасна інфраструктура країни інтенсивно використовується для торгівлі людьми та переправлення мігрантів. Наприклад, автомагістраль, що з’єднує Будапешт і Відень, користується великою популярністю серед тор­говців людьми та контрабандистів. Власне кажучи, переважна більшість не­легальних мігрантів пробралися до Центральної Європи саме через Угорщину, нерідко через Хорватію та Словенію, часом через Словаччину. Основними кра­їнами призначення «живого товару» з Угорщини або через неї є Австрія, Бель­гія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Італія та Іспанія. Ці країни є найбільш популярними пунктами призначення.

Що стосується тих торговельних і контрабандистських організацій, що ді­ють дещо далі на південь і схід, то їхні маршрути переправлення людей прохо­дять через такі країни, як Україна, Чеська і Словацька Республіки. Зокрема, Прага стала важливим транзитним пунктом для вихідців з країн Близького та Далекого Сходу, а також з країн Балканського регіону та колишнього Радян­ського Союзу. До країн походження належать Молдова, Білорусь та Україна, тимчасом як країною призначення є Німеччина.

Ще далі - через Болгарію та Румунію - проходить розташований на самому півдні маршрут переправлення людей зі Східної Європи. Як мінімум, кілька торго­вельних груп використовують Болгарію для транзитного переправлення до Туреч­чини та інших країн російських, українських, грузинських і чеченських жінок для проституції. Один з відомих «зелених маршрутів» проходить через Болгарію, Ру­мунію, Угорщину та Австрію або Чеську Республіку та Німеччину; інший - через Болгарію та Грецію, Македонію, Албанію, через море до Італії й далі до Європи.

Середземноморським «блакитним маршрутом», що проходить через Се­редземне море, з Північної Африки переправляються до Європи вихідці з Аф­рики та Азії. Цей потік з півдня на північ проходить, переважним чином, через Грецію, Італію та Іспанію. Транзитними пунктами на шляху до Італії, а звідти до Західної Європи є й грецькі острови. Ясна річ, усі згадані вище середземно­морські країни, так само як останнім часом Португалія, стали популярними країнами призначення «живого товару».

Розвиток політичних подій у Європі протягом останніх десятиліть при­звів до того, що на додаток до таких традиційних організованих кримінальних груп, як італійські та азіатські організації, а також латиноамериканські нар- кокартелі, в Європі розгорнули діяльність кілька нових транснаціональних організованих злочинних структур. Це, зокрема, організовані злочинні групи з колишнього Радянського Союзу, Південно-Східної Європи та Африки.

Нижче ми охарактеризуємо деякі кримінальні групи, які за всіма ознаками займаються торгівлею людьми та переправленням мігрантів до Європи. Представ­лені тут організовані злочинні групи, ясна річ, не єдині, що займаються цим бізне­сом. Вибір на них зупинився з тієї простої причини, що інформації про них більше, ніж про інші. Крім того, на різних територіях діють різні кримінальні організації.

До деякої міри це зумовлено мовними бар’єрами, географічним положенням та іс­торичними зв’язками тієї чи іншої країни, але головною причиною цього явища є боротьба кримінальних організацій за ринки та прагнення до монополії.

Певні ознаки свідчать про те, що торгівлею людьми та переправленням мі­грантів до Європи займаються організовані злочинні групи, як мінімум, таких країн, як Афганістан, Китай, Іран, Косово, Нігерія, Пакистан і Туреччина. У різних європейських країнах, скажімо в Німеччині, Польщі та Росії мали місце випадки виявлення великих партій наркотиків у затриманих торговців і контрабандистів. Організовані злочинні групи з Туреччини підозрюються та­кож у торгівлі зброєю, крадіжках автомобілів і постачанні нелегальної робочої сили. Якщо говорити про турецькі злочинні групи, що діють у цьому бізнесі, то є певні ознаки їхніх зв’язків з групами бойовиків. Особливу проблему являє собою Курдська Робітнича партія. Отже, цілком очевидним стає горизонталь­ний взаємозв’язок між різними формами організованої злочинності з одного боку і торгівлею людьми та переправленням мігрантів - з іншого.

Нігерійські організовані злочинні групи були затримані за різні види діяль­ності, пов’язаної з торгівлею людьми та переправленням мігрантів, у тому числі за шахрайство, підроблення чеків та інших документів, за так звані нігерійські бізнес-листи, проституцію, торгівлю наркотиками та відмивання грошей. Щодо нігерійської організованої злочинності, то цікаво зазначити, що в різних краї­нах ці злочинні групи спеціалізуються на різних категоріях криміналу. Пред­ставники інших національностей, скажімо албанці та румуни, займаються під­робленням та крадіжками документів, використовуючи їх у злочинних цілях (у тій самій торгівлі людьми). Турецькі групи не раз попадалися на пред’явленні фальшивих документів, у тому числі паспортів. Тут чітко простежується верти­кальний взаємозв’язок між різними формами організованої злочинності.

Китайські організовані злочинні групи також займаються різними форма­ми протиправної діяльності. Німецька БНД повідомила у відкритій доповіді, що найбільш популярними різновидами діяльності китайських тріад є торгівля наркотиками, ігорний бізнес і торгівля людьми. Спеціалізуючись на переправ­ленні мігрантів і «живого товару», в тому числі для експлуатації підневільної праці, вони зажили лихої слави своєю жорстокістю. Нелегальні мігранти пра­цюють, наприклад, у китайських ресторанах, підпільних майстернях або ж торгують деталями для комп’ютерів. їх тримають в умовах, близьких до раб­ства, і змушують працювати майже цілодобово, що з європейської точки зору повинно розглядатися як експлуатація. За даними Європолу, китайські тріади рідко займаються торгівлею жінками з метою їхньої сексуальної експлуатації.

На торгівлі жінками, в тому числі вихідцями з Китаю, з метою сексуаль­ної експлуатації спеціалізуються японські якудза. За даними згаданої вище відкритої доповіді БНД, якудза та китайські тріади, по суті, співробітнича­ють між собою в торгівлі людьми. Якудза співпрацюють і з іншими великими транснаціональними злочинними організаціями; були також зафіксовані їхні зв’язки з колумбійськими наркокартелями та американськими злочинними групами. Окремі групи якудза займаються торгівлею наркотиками та зброєю, підключилися до ігорного бізнесу, шахрайських фінансових операцій та від­мивання грошей. Було виявлено - що, зрештою, типово для організованої зло­чинності - що окремі підрозділи та елементи кримінальних організацій зареє­стровані, як легальні компанії з метою прикриття своєї злочинної діяльності. Отже, якудза, будучи однією з найбільших і найстаріших кримінальних орга­нізацій, має надзвичайно високу ієрархічну структуру.

Існує ряд ознак того, що пакистанці, яких турки витіснили з наркобізнесу, переключилися на переправлення мігрантів і торгівлю людьми. В Італії ціла низ­ка убивств, пов’язаних з організованою злочинністю, була вчинена косівськими албанцями. Отже, організовані злочинні групи вдаються до все більш жорстоких методів у боротьбі за ринки і часто виявляють надзвичайну гнучкість, швидко пристосовуючись до нових умов і постійно вишукуючи нові можливості.

Російські та українські транснаціональні злочинні угруповання теж почи­нають усе активніше займатися торгівлею жінками з метою сексуальної експлу­атації. Неурядова організація «Глобальна мережа виживання» встановила, що навіть найбільші кримінальні організації не займаються цим бізнесом безпосе­редньо, а лише забезпечують йому своєрідний «дах», тобто безпеку та захист. Ро­сійські організовані злочинці займаються також відмиванням грошей, торгують зброєю, наркотиками та краденими автомобілями. За даними доповіді БНД, ро­сійські організовані злочинні групи мають жорстку ієрархічну структуру й тісні зв’язки у верхніх ешелонах державної влади. Деякі російські кримінальні групи мають зв’язки з іншими транснаціональними кримінальними структурами, які діють, зокрема, у Таїланді, Колумбії, Гонконгу, Сполучених Штатах, у таких єв­ропейських країнах, як Франція, Голландія і особливо Австрія та Німеччина. До сфери їхнього впливу потрапили також Велика Британія та Люксембург.

Організована злочинність набула значного поширення в країнах Європей­ського Союзу. Торгівлею людьми та переправленням мігрантів займаються й вітчизняні організовані злочинні групи. Італійська організована злочинність, маючи глибоке коріння, займається широким спектром злочинів - від торгів­лі наркотиками та зброєю, ігорного бізнесу до рекету/ Оскільки Італія є тран­зитним пунктом для нелегальних мігрантів, італійські організовані злочинні групи теж почали займатися їх переправленням. Вони налагодили зв’язки з іншими кримінальними організаціями і, заданими БНД, планують розгорну­ти діяльність у країнах Східної Європи.

Грецькі компетентні органи підозрюють, що кілька курдів було таємно пе­реправлено до країни, а потім їх викрадали ті самі злочинці, щоб одержати ви­куп. Є підстави вважати, що окремі контрабандисти змушені віддавати іншим кримінальним групам до половини своїх незаконних прибутків. Отже, стає очевидною необхідність у кооперуванні зусиль різних злочинних груп у галузі торгівлі людьми та переправлення мігрантів - принаймні, в окремих регіонах. Між різними кримінальними групами точиться запекла боротьба за ринки. У скандинавських країнах, особливо в Данії, банди мотоциклістів займаються торгівлею наркотиками, крадіжками автомобілів і переправленням нелегаль­них мігрантів. Можна навести ще багато інших прикладів.

Отже, стихійні міграційні потоки сприяють інтернаціоналізації органі­зованої злочинності в країнах ЄС. Нові ринкові можливості в цьому бізнесі спричинилися до зростання кількості кримінальних груп, які беруть у ньому участь, причому ці групи оперують у міжнародних масштабах. Навіть якщо керівництво групи перебуває в якійсь іншій країні, майже завжди як мінімум кілька громадян ЄС беруть участь у її діяльності. Отже, проблема нелегальної міграції є одночасно проблемою організованої злочинності. Боротьба з самою лише нелегальною міграцією не принесе скільки-небудь стабільних результа­тів. Лише спрямування боротьби проти організованої злочинності здатне зупи­нити людей, які стоять за цими операціями, тобто організаторів цих нелегаль­них міграційних потоків, а отже, й краще регулювати самі ці потоки.

Рекомендації Будапештської групи на майбутнє

Надзвичайно складні питання торгівлі людьми та переправлення мігран­тів неодноразово розглядалися та обговорювалися на різних міжнародних фо­румах. У процесі підготовки матеріалів цих зустрічей йшлося про те, як далі вести боротьбу проти участі організованої злочинності в торгівлі людьми та переправленні мігрантів. Оскільки на міжнародному рівні вже розроблено чимало цінних рекомендацій, немає потреби пропонувати якісь нові детальні тексти. Натомість варто зосередити увагу на втіленні в життя вже існуючих рекомендацій у рамках Будапештського процесу, а саме:

Конференції на рівні міністрів з проблем запобігання нелегальній міграції в контексті Будапештського процесу, що відбулася у Празі 14-15 жовтня 1997 р.

Гаазької Міністерської Декларації про Європейські директиви щодо ефек­тивних заходів запобігання та боротьби з торгівлею жінками з метою сексуаль­ної експлуатації, прийнятої у квітні 1997 р.

Неапольської Політичної Декларації та Глобального Плану дій у боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю, прийнятих Країнами чле­нами ООН на Всесвітній міністерській конференції з проблем організованої транснаціональної злочинності, яка відбулася в Неаполі в 1994 р.

На засіданнях робочої групи, проведених у Відні в жовтні 1998 р. та Бра­тиславі в березні 1999 р. і присвячених взаємозв’язкам між організованою зло­чинністю та торгівлею іноземцями, були висунуті такі рекомендації:

Країнам-учасницям, які досі цього не зробили, приєднатися до зазначених вище документів і проводили в життя вміщені в них рекомендації;

Посилювати двостороннє та багатостороннє співробітництво у сфері бо­ротьби з торгівлею людьми та нелегальним переправленням мігрантів у рам­ках Будапештського процесу;

Удосконалювати двосторонній і багатосторонній обмін інформацією та оперативним досвідом у сфері торгівлі людьми та нелегального переправлення мігрантів;

Забезпечити неослабну увагу міжнародних форумів з проблем запобігання злочинності, що провадяться на рівні ООН, Інтерполу, Ради Європи, Європей­ського Союзу/Європолу, до боротьби з торгівлею людьми та переправленням нелегальних мігрантів. Будапештська група може відкрити нові можливості проведення міжвідомчих консультацій та координації зусиль.

Як вже зазначалося, між організованою злочинністю, торгівлею людьми та нелегальним переправленням мігрантів уже склалися й розвиваються міц­ні взаємозв’язки. Як наслідок, явище торгівлі людьми та нелегальної міграції перетворилося на серйозну політичну проблему національного, регіонального та міжнародного рівня. У боротьбі з участю організованої злочинності в тор­гівлі людьми та переправленні мігрантів величезне значення мають відповідні політичні, соціальні та економічні контрзаходи. Більше того, лише запрова­дивши в усіх країнах одностайні міри покарання за цю категорію злочинів, можна не допустити використання організованими злочинцями різного роду лазівок і безпечних способів для здійснення їхньої протиправної діяльності.

У відповідь на інтернаціоналізацію кримінальних організацій так само повинні об’єднувати зусилля й правоохоронні органи. Міжнародне співробіт­ництво та узгодження дій є єдиним шляхом для одержання реальних резуль­татів. Саме тому заходи, що вживаються різними урядами та організаціями, в тому числі Європолом, Інтерполом, ЮМ, ІСМРО, Центром запобігання між­народній злочинності ООН (СІСР), а також Верховним Комісаром ООН у спра­вах біженців, повинні за допомогою міжнародних механізмів сформуватися в єдину спільну акцію. Відповідним форумом для цього співробітництва може послужити Бутапештський процес.