2.     ГЛОБАЛЬНА ПРОГРАМА БОРОТЬБИ З НЕЗАКОННОЮ МІГРАЦІЄЮ І ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Короткий зміст

Міжнародний науково-дослідний інститут злочинів і правосуддя при ООН

За останні роки внаслідок процесу глобалізації й інших факторів неза­конна міграція і торгівля людьми збільшилася в усьому світі. Проблема за­гострилася у своїх масштабах і серйозності також у зв’язку зі зростаючою участю організованих злочинних угруповань. Контрабанда мігрантами організованими угрупованнями руйнує встановлену політику імміграції країн-адресатів та зловживає правами людини. Експлуатаційний характер поводження з жертвами торгівлі доволі часто створює нові форми рабства.

Для забезпечення можливості урядам і міжнародному співтовариству протистояти цим міжнародним проблемам Відомство при Управлінні бо­ротьби з наркотиками і запобігання злочинів запропонувало глобальну Програму. Програма спрямована на з’ясування ролі організованих злочин­них угруповань у контрабанді людьми та на підтримку розробки ефектив­них заходів правосуддя.

До процесу впровадження Програми залучатимуться регіональні та між­регіональні інституції, вивчатимуться перспективні методи світового досві­ду, виконуватимуться демонстраційні проекти в окремих країнах чи регіо­нах та оцінюватимуться проекти, засновані на стандартизованих критеріях. На основі отриманих результатів буде сформована база даних найкращих методів, що, в свою чергу, стануть доступними через Інтернет.

Програма складається з інтегрованого пакета політично спрямованих до­сліджень і технічного співробітництва Відомства Організації Об’єднаних На­цій при Управлінні боротьби з наркотиками і злочинністю та Міжрегіональ­ного науково-дослідного інституту злочинів і правосуддя при ООН. На різних стадіях Програми співробітництво аналізуватиметься іншими суб’єктами Ор­ганізації Об’єднаних Націй - державами-учасниками, міжурядовими органі­заціями, включаючи Європейський Союз, академічне співтовариство, неуря­дові організації й інші організації, що зіштовхнулися з торгівлею людьми.

Надійних даних щодо контрабанди мігрантами і торгівлі людьми, які до­зволили б дати порівняльний аналіз цих явищ і прийняти проект контрза­ходів, нині недостатньо. Отже, на початковій стадії Програми буде зібрано матеріал про різні маршрути, про структури, що займаються контрабандою людьми, про канали, які використовуються для транспортування людей і їх­ньої наступної експлуатації. Аналіз даних дасть змогу ідентифікувати масш­таб і природу явища та роль, яку відіграють злочинні організації. Паралельно цьому аналізу здійснюватиметься огляд найкращих методів, які використо­вуються у боротьбі з контрабандою та торгівлею людьми, включаючи спеці­альні. Вивчається питання про залучення до цих занять документаційних центрів спеціалізованих організацій. Для використання локальними неуря­довими організаціями в Інтернет буде створено спеціальний дуеЬ-сайт.

У 2-ій фазі Програми в окремих країнах буде випущено низку проектів. Вибір країн відбуватиметься з урахуванням рівня впливу на країну контр­абанди мігрантами, торгівлі людьми і пов’язаних з цим проблем. Також роз­глядатиметься політичне блокування уряду, а також період часу, протягом якого країна, могла б бути зразком у регіоні. Особлива увага приділятиметь­ся країнам з перехідною економікою і країнам, що розвиваються.

Демонстраційні проекти орієнтуватимуться на кращі методи, що здава­тимуться найприйнятнішими для розв’язання конкретних проблем. Вони включатимуть широкий діапазон різних підходів для оптимізації отриманого практичного досвіду. Демонстраційні проекти допоможуть урядам протидія­ти угрупованням, що займаються контрабандою і незаконною торгівлею; поси­лити боротьбу зі злочинами, пов’язаними з незаконною міграцією і контр­абандою людьми; покращити захист свідків, жертв; у допомозі потерпілим.

Технічне співробітництво включатиме навчання таких професійних груп, як правоохоронні органи, митниця, юридичні та соціальні служби, а також реформу законодавства, створення структур для захисту жертв і свідків торгівлі людьми. Іншим важливим компонентом стане створення національних чи локальних коаліцій відповідних агентств у країнах, де такі координаційні механізми не існують. Деякі з проектів створять ор­ганізаційні структури для співробітництва між правоохоронними органа­ми, представниками імміграційних служб і судовими органами 11 країн. Проекти формуватимуться на основі існуючих ініціатив у країні, підтри­муватимуться національними та/чи іншими міжнародними об’єктами і не­урядовими організаціями.

Протягом 3-ї фази оцінюватимуться процеси, що тягнуть за собою сто­ронні ефекти демонстраційних проектів. Повні результати оцінки будуть введені в базу даних кращих методів і забезпечать керівництво глобальною стратегією.

В останній фазі Програми глобальна стратегія протидії контрабанді і тор­гівлі людьми сформулюється безпосередньо для застосування конкретними національними і міжнародними організаціями. Її буде представлено для прийняття міжнародним співтовариством на всесвітньому форумі. Після прийняття результати будуть поширені за допомогою сучасних засобів зв’яз­ку. Результати оцінки проектів стануть доступними на спеціалізованому шеЬ-сайті.

Проектна тривалість програми - 36 місяців. Через 10 місяців будуть за­вершені глобальні звіти й опис найкращих методів. Розробка, реалізація й оцінка демонстраційних проектів у обраних країнах займуть близько 20 мі­сяців. 4 місяці зарезервовані для формулювання глобальної стратегії. Роз­рахунковий бюджет Програми становить 6,5 млн доларів.

Сутність проблеми

Під час першої зустрічі спеціальний комітет з детальної розробки Угоди проти Транснаціональної Організованої Злочинності ООН у січні 1999 р. вису­нув пропозицію для додаткових протоколів щодо контрабанди мігрантами та торгівлі жінками і дітьми. У проектах передбачалися два пов’язаних між со­бою явища. Програма передбачає використання наступних визначень. Контр­абанда мігрантами може бути визначена як нелегальне проникнення людини в країну, громадянином якої він не є. Торгівля може бути визначена як вербу­вання, транспортування чи залучення людей обманним шляхом чи за приму­сом з метою проституції, іншої сексуальної експлуатації чи вимушеної праці.

Щороку сотні тисяч незаконних мігрантів контрабандно вивозяться в інші країни злочинними угрупованнями. Для організованих злочинних угруповань це передача досвіду, запровадження засобів і мереж, що вико­ристовуються для контрабанди наркотиків та інших товарів, на нові вигід­ні ринки. Люди, що транспортуються організованими злочинними угру­пованнями, часто переслідуються економічно чи фізично. їх часто обма­нюють щодо країни-адресата, іноді змушують займатися проституцією чи злочинними діяннями в країні-адресаті, щоб оплатити понесені витрати. В останньому разі організовані злочинні угруповання вчиняють два право­порушення: контрабанда і торгівля людьми. За останні десятиліття контр­абанда і торгівля людьми стали основною діяльністю та джерелом прибутку злочинних організацій національного і міжнародного рівня. Різні злочинні мережі - і локальні, і міжнаціональні - контролюють контрабанду і сексу­альну експлуатацію, одержуючи суттєвий прибуток.

Хоча засоби масової інформації постійно повідомляють про існуючі про­блеми, однак немає жодного навіть короткого огляду розміру, характеру учас­ті організованої злочинності. А це перешкоджає розробці та наступному при­йняттю і фінансуванню ефективних національних і міжнародних стратегій.

У багатьох країнах контрабанда людьми дійсно не контролюється і не усувається. Урядова політика у межах методів управління часто концентру­ється на заборонених аспектах переміщення, залишаючи осторонь участь організованих злочинних угруповань у контрабанді людьми. Як наслідок, первинний адресат управлінської сфери - нелегальні мігранти, а не злочин­ні організації, що займаються контрабандою й експлуатацією людей.

Водночас багато країн не мають ефективної політики, спеціально розро­бленої для боротьби з торгівлею людьми. Вони визнають, що їхнє законодав­ство не забезпечує сучасні вимоги для боротьби з торгівлею людьми, особли­во з діями міжнаціональних злочинних організацій. Крім того, національна політика не забезпечує ефективних важелів для впливу на організовані зло­чинні структури і їхні міжнародні союзи, скорочення їхнього прибутку і про­тидії спробам забезпечити їхній розвиток. Дослідження організованих зло­чинних угруповань більш високих рівнів організації, що займаються тор­гівлею людьми, часто вимагає необхідних нормативних актів, спрямованих проти корупції і хабарництва. Припустимі умови, включаючи процедурні кримінальні кодекси і правила для поліції, часто значно змінюються, спри­яючи створенню зон безпеки для торговців.

Багато країн мають недостатню пропускну здатність, щоб адекватно реагувати на торгівлю людьми. Причинами цього є обмежена законом про­пускна здатність, недолік експертиз у судовому секторі, недостатнє співро­бітництво між силовими структурами, правосуддям та іншими установами імміграції, відповідними соціальними агентствами.

На міжнародному рівні межі співробітництва силових структур і право­суддя різних країн часто неадекватні, виникаючими в результаті неефек­тивного судового розслідування і судового розгляду справ щодо торгівлі людьми. Недолік координації, і на національних, і на міжнародних рівнях, є правилом, а не винятком.

Ті, хто стали жертвами торгівлі, при співробітництві з системою право­суддя частіше втрачають більше, ніж отримують.

У багатьох країнах такі люди розглядаються радше як співучасники не­законних дій, ніж жертви злочину, і переслідуються за порушення законів імміграції, за проституцію чи за порушення, які розцінюються законом як «непристойне поводження», «бродяжництво» та ін. Недоліки адекватного свідчення і програми захисту жертв злочинів знижують ефективність роз­слідувань, судового переслідування і судових процедур.

Широкій публіці не відомо про всі аспекти торгівлі людьми, про розмах, з яким організовані злочинні угруповання займаються торгівлею людьми, про долю жертв торгівлі. Отже, багато хто ризикує стати жертвою такої тор­гівлі, або, у випадку з дітьми, їхні батьки чи опікуни не повного мірою готові до різних форм експлуатації, яким вони можуть бути піддані.

Спрямованість та завдання програми

1. Розгляд відповідей певних країн, що стосуються організованої зло­чинності та карного правосуддя.

Проблема рабства і торгівлі людьми завжди займала пріоритетне місце у стратегії і програмах Організації Об’єднаних Націй.

Навчання й ініціативи технічного співробітництва, проведені міжна­родними і неурядовими організаціями, забезпечують необхідною інформа­цією, наприклад, про ймовірні нові угруповання організованої злочинності (людей, що живуть у погіршених економічних умовах, біженців з місць вій­ськових дій, включаючи тих, хто шукає притулок), придбання підроблених документів, недоліки технологічних пристроїв, що контролюють перетинан­ня кордонів. Хоча за ініціативою міжнародних організацій взято до уваги злочинний компонент торгівлі людьми, проте зосередження на злочинних мережах, що займаються контрабандою і торгівлею людьми, і на необхідних відповідних заходах правосуддя, незначне. Представлена Програма призна­чена для заповнення цієї прогалини.

Завдання 1

Оцінка проблеми і застосування найкращих методів

З очевидних причин участь організованих злочинних угруповань у контрабанді і торгівлі - тема складного дослідження. Кількісні дані складно збирати, тому їх недостатньо і частково вони з порівняльних і міжнародних оглядів. Якісні дані також важко отримати. Більшість «ключових» злочин­ців не бажають розкривати свою участь у незаконних діях і часто відмов­ляються надавати інформацію. Крім того, дослідження злочинних органі­зацій має певний ризик для дослідників. Коротше кажучи, одержання да­них і аналіз досить таки ускладнені. Однак оцінка проблеми необхідна для розробки відповідної стратегії протидії на міжнародному, регіональному і національному рівнях. З цієї причини перша фаза Програми складається зі спроби зібрати, проаналізувати і поширити надійну інформацію щодо участі міжнаціональної організованої злочинності в міжнародних мережах торгів­лі в різних куточках світу, використовуючи будь-які доступні джерела.

Звіти допоможуть виявити проблеми, що вимагають термінового розв’я­зання. Вони також об’єднають досвіди країн і методи вирішення цих про­блем. На основі аналітичних звітів буде розроблена база даних з використан­ням найкращих методів для розв’язання проблем безпосередньо на місці.

Завдання 2

Підтримувати найкращі методи

Основний компонент Програми складається з підготовки, реалізації й оцінки ряду проектів на експериментальній основі. Ці проекти будуть вклю­чати різні заходи, що, як здається, мають бути багатообіцяючими. В окре­мих країнах підтримуватимуться ефективні заходи правосуддя для бороть­би з локальними і міжнаціональними організованими злочинними угрупо­ваннями, що займаються торгівлею людьми.

Завдання З

Розробляти міжнародну стратегію

Досягнення згоди щодо основних напрямів міжнародної стратегії вима­гає вираження політичної волі та блокування урядів і громадянського сус­пільства, а також розподілу відповідальності і спільних дій. Програма орі­єнтуватиметься на допомогу і співробітництво агентств і установ, які прямо чи опосередковано пов’язані з проблемою торгівлі людьми. Ці заходи спря­мовані на розробку ефективних заходів проти торгівлі людьми. Міжнародна стратегія і заключний звіт будуть представлені на Всесвітній конференції.

Структура програми

Фаза 1: Оцінки потоків контрабанди

Буде здійснено 3 оцінки, кожна з яких зосереджена на головному потоці контрабанди/торгівлі. Кожний з них буде включати дві чи більше країни. Досліджуватимуться як міжрегіональні мережі контрабанди чи торгівлі, так і відповідні дії правосуддя.

Країни, залучені до навчання, обиратимуться за такими параметрами:

ІЗ існування важливих контрабандних маршрутів і форм експлуатації перевезених людей;

0 співробітництво сил правопорядку і судової влади у можливому по­ширенні, доступності інформації щодо судових розслідувань;

0 існування контрзаходів, включаючи останні законодавчі реформи;

0 залучення уряду до реалізації проекту.

У процесі відбору перевага надаватиметься регіонам, де існує незначний ступінь координації і партнерства між поліцією, митницею і місцевими со­ціальними агентствами.

Передбачено, що оцінки будуть зроблені відповідно до головних потоків контрабанди (країни, згадані нижче, лише приклади).

(а) Потоки, що виходять з Південно-Східної Азії як регіону-джерела. Міжна­родне вербування і транспортування досліджуватимуться в окремій країні похо­дження (наприклад, Філіппіни). Основні регіональні маршрути торгівлі і ринки аналізуватимуться в країнах-адресатах і транзитних країнах. Прикладами мо­гли б стати Австралія та/чи західноєвропейська країна, та/чи азіатська країна.

(б) Потоки, спрямовані до Західної Європи як регіону призначення. Кра- їна-адресат (наприклад, Італія) буде обрана для з’ясування зв’язку з однією африканською й однією країною Середземномор’я (наприклад, Албанія). Щоб визначити зв’язок з центральною (наприклад, Польща), чи східноєв­ропейською країною (наприклад, Україна), та/чи латиноамериканською країною (наприклад. Домініканська Республіка) буде обрана інша захід­ноєвропейська країна (наприклад, Нідерланди). Досліджуватимуться також потоки пересування між двома обраними західноєвропейськими країнами.

(в) Потоки, спрямовані до Північної Америки. Досліджуватиметься зв’язок між однією латиноамериканською, чи однією карибською країною походження, та/чи азіатською країною походження (наприклад, Китай) з обраною країною призначення (наприклад, Канада чи СІЛА).

Оцінки ґрунтуватимуться на 3-х джерелах інформації, як описано нижче.

Література і статистика

Буде представлено загальний короткий огляд законодавчих умов щодо організованої злочинності, яка займається контрабандою і торгівлею людь­ми, засобів прикордонного контролю, імміграційних процедур і проститу­ції. Аналізуватиметься таке:

(а) література з маршрутами переправляння і використання різних спо­собів;

(б) доступна статистична інформація про контрабанду мігрантів і їх пе­ресилання;

(в) звіти по проектах урядової, неурядової та міжнародної технічної до­помоги й ініціативи щодо боротьби з контрабандою і пов’язаних з цим про­блем у міжнародному співробітництві.

Інформація головним чином отримуватиметься з таких джерел:

(а) міністерські, парламентські чи інші офіційні звіти держав-членів;

(б) парламентські слухання;

(в) звіти і коментарі міжнародних організацій і локальних неурядових організацій;

(г) матеріали з документаційних центрів спеціалізованих організацій, статей, представлених на національних і міжнародних конференціях, звіти університетів та науково-дослідних інститутів;

(д) аналіз змісту висвітлення цієї теми засобами масової інформації.

Інтерв’ю

Інтерв’ю проводитимуться з провідними спеціалістами агентств, право­охоронних органів, соціальними працівниками, представниками національ­них соціальних установ і локальних експертів. Інформація збиратиметься безпосередньо і від жертв торгівлі людьми. Таким чином, наприклад, щоб дослідити примусову проституцію, входитимуть у контакт із жінками, при­мушеними пропонувати сексуальні послуги, опитуватимуть про причини їх­нього залучення до сексуальної торгівлі, а у разі контрабанди - шукатимуть контакти з людьми в імміграційних таборах.

Судові справи

Буде проведений глибокий аналіз судових справ, що стосуються злочин­них угруповань, опитуватимуться офіційні особи, що стежать за дотриман­ням законів і які вели ці справи. Коли можливо, братимуться інтерв’ю і у потерпілих.

Попередньо в двох обраних країнах з різних регіонів вивчатимуться і пе­ревірятимуться (наприклад, Італія і Філіппіни) методологічні важелі (типу напівструктурованих інтерв’ю).

За підсумками оцінок буде складено звіт, представлений на веб-сайті.

Фаза 2: Демонстраційні проекти

На основі аналізу п’яти чи більше країн дані включатимуться у проект. У цих країнах застосовуватиметься набір спеціальних заходів втручання для зміцнення пропускної здатності, щоб контролювати і протидіяти фор­мам торгівлі на національному і міжнародному рівнях. Вони можуть бути проведені в окремій країні та можуть включати країни відправлення, а та­кож країни транзиту та/чи призначення.

Завдання полягає в тому, щоб установити ряд заходів, що матимуть вплив і на систему корумпованого правосуддя, і на способи зв’язків з інши­ми партнерами на національному (наприклад, соціальне забезпечення і не­урядові організації) та міжнародному рівнях.

Демонстраційний проект може включати таке: навчання офіційних осіб, що стежать за дотриманням законів; рекомендації щодо законодавчої реформи; створення національних коаліцій релевантних агентств; розроб­ку моделі законодавства; угоди між державами-членами про видачу жертв торгівлі; реалізацію програми допомоги жертвам, захист свідків та репатрі­ацію; створення превентивної політики; встановлення рамок співробітниц­тва релевантних агентств між країнами.

Приклади можливих демонстраційних проектів.

(а) Посилення співробітництва між агентствами (наприклад, на Філіппі­нах). Це співробітництво включатиме обмін інформацією, що потрібна для підготовки справ, які стосуються торгівлі людьми. Угоди визначать також розподіл завдань.

(б) Співробітництво установ юстиції різних країн (наприклад, Албанія й Італія). Угоди про співробітництво могли б розроблятися для поліпшення двостороннього співробітництва, включаючи обмін інформацією, необхід­ною для підготовки справ щодо контрабанди і торгівлі людьми, удоскона­лення методів допомоги видачі.

(в) Захист свідків і жертв. Демонстраційний проект допоможе удоско­налити співробітництво між жертвою, свідками і поліцією, включаючи роз­робку основ проекту для програми захисту свідків. Детальніше у проекті слід розробити угоду щодо захисту свідків, жертв між поліцією, іммігра­ційними і соціальними агентствами країн. Проект може бути пілотажним в одному судовому регіоні, спрямованим на поліпшення роботи правоохо­ронних органів (слідчі органи, обвинувачі, судді), що займаються свідками, людьми.

Фаза 3: Оцінка проектів

Оцінка буде надана, застосовуючи стандартизовані методи, незалежною групою дослідників після виконання 2-ої фази.

Застосовані методи змінюватимуться відповідно до характеру проекту. Вони можуть включати інтерв’ю, включаючи агентства, що представляють жертв, залежно від їхньої ролі в процесі. У деяких випадках об’єктивні по­казники результатів, наприклад успішні судові переслідування, будуть включені в оцінку проекту. Результати будуть розміщені на \уеЬ-сайті.

Фаза 4: Міжнародна стратегія проти контрабанди мігрантами і торгівлі людьми

З урахуванням результатів оцінок і демонстраційних проектів буде роз­роблено глобальну стратегію боротьби з контрабандою мігрантами і торгів­лею людьми.

Глобальна стратегія буде підготовлена в тісному співробітництві з між­народними і національними агентствами, включеними у програму. Прово­дитимуться також регіональні круглі столи. Значний базовий матеріал буде представлений на веб-сайті. Буде підготовлено кінцевий звіт у вигляді по­рівняльного короткого огляду оцінок і проектів.

Кінцевий звіт і міжнародна стратегія будуть винесені на глобальний фо­рум вищого рівня.

Партнерство, висновки та персонал

Програма буде виконана в співробітництві з іншими об’єктами Організа­ції Об’єднаних Націй: і міжурядовими та неурядовими організаціями. Про­грама передбачає тісне співробітництво з тими чи іншими організаціями в оцінці, наданні і фазах оцінки. Таке співробітництво включатиме участь цих організацій у детальній розробці міжнародної стратегії.

Передбачаються такі результати: оцінка контрабанди і потоків пере­правлення людей; створення банку даних найкращих методів; луеЬ-сайт; де­монстраційні проекти, включаючи їхню оцінку; кінцевий звіт; міжнародна стратегія; міжнародний форум.

Штат Організації Об’єднаних Націй

Один соціолог і один криміналіст для участі головним чином у реалізації фази 1 Програми:

(а) визначення основних правил збору інформації;

(б) встановлення і відновлення банку даних та \¥еЬ-сайта, створення зв’язку з іншими луеЬ-сайтами;

(в) підтримка зв’язку з організаціями, включеними в різні фази Програ­ми, особливо на рівні однієї країни;

(г) організація груп дослідників, що працюють на локальному рівні;

(д) запис і відновлення звітів оцінок;

(е) співробітництво в підготовці глобальних стратегій. Один обвинувач і один експерт з допомоги жертвам із досвідом у реалізації проекту виконува­тимуть фазу 2 Програми:

(а) забезпечення банку даних і web-caйтa офіційними документами і ста­тистичними даними;

(б) підтримка тісного зв’язку з організаціями, що включаються в різні фази Програми в межах проекту;

(в) виконання демонстраційних проектів;

(г) співробітництво в підготовці глобальних стратегій. Один адміністра­тор банку даних.

У фазах 1 і 2 здійснюватиметься співробітництво залучених консультан­тів (дослідницькі інститути як індивідуальні експерти, сили правопорядку і персонал судової влади як неурядові організації).

Важелі Організації Об’єднаних Націй

Подолання рабства як у формі класичної работоргівлі, так і у сучасних формах - одна з основних цілей Організації Об’єднаних Націй. Лігою Націй і Організацією Об’єднаних Націй рабство було засуджено в численних зако­нодавчих і політичних актах.

Організація Об’єднаних Націй стурбована порушенням прав людини, що виявляються в традиційній і сучасній формах рабства, торгівлі людьми, жін­ками, дітьми, експлуатації проституції, сексуальній експлуатації, трудовій експлуатації, експлуатації дитячої праці, продажу дітей, дитячій проституції

та порнографії, неволі, використанні дітей у збройних конфліктах, в умовах апартеїду і колоніального режиму. Безліч об’єктів Організації Об’єднаних Націй мають справу з жінками, дітьми, біженцями і мігрантами, з порушен­нями прав людини, дискримінацією, експлуатацією та насильством, здійсню­ваних щодо найуразливіших груп під час воєн і збройних конфліктів.

Робота з подолання рабства продовжується Генеральною Асамблеєю і функціональними комісіями Економічної і Соціальної Ради, що включають: Комісію із запобігання злочинів, Комісію з соціальної розробки, Комісію з прав людини та підкомісії із запобігання дискримінації і захисту меншин, робочу групу з сучасних форм рабства, експертну групу в справах людини і біженців, Комісію зі статусу жінок, Комітет проти дискримінації жінок та Комітет з прав дітей. Спеціальні співробітники, що працюють під егідою Економічної і Со­ціальної Ради та допоміжних відділів, займаються проблемами контрабанди людей і експлуатації проституції, насильства проти жінок, виявленням його причин і наслідків, продаж дітей, дитячої проституції та порнографії.

Комісії ООН, що спостерігають за релевантними діями Програми, вклю­чають відомство боротьби з наркотиками і запобігання злочинів, Верховний комісаріат ООН з прав людини, відділ Організації Об’єднаних Націй із за­хисту жінок, Проектний Фонд Організації Об’єднаних Націй із захисту жі­нок, Верховний комісаріат ООН у справах біженців, Міжнародну організа­цію праці, Міжнародну організацію у справах біженців, освітню, наукову і культурну організацію при ООН, Міжнародну організацію цивільної авіації, Міжнародну морську організацію, Всесвітню організацію охорони здоров’я і Всесвітню торгову організацію.

Ряд ранніх угод виразно демонструють прагнення до подолання рабства, торгівлі людьми, експлуатації проституції, примусової праці: Міжнародна угода «Про заборону торгівлі білими людьми» від 18 травня 1904 р., Міжна­родна угода «Про заборону контрабанди білих людей» від 4 травня 1910 р., Міжнародна угода «Про заборону продажу жінок і дітей» від ЗО вересня 19- 21 р. Конвенція проти рабства (1926), Конвенція проти продажу людей і екс­плуатації проституції від 1949 та 1953 рр., Протокол, що редагує Конвенцію проти рабства, підписаний у Женеві 25 вересня 1926 р. та Протокол про ска­сування рабства, работоргівлі і методів, подібних до рабства (1956).

Інші релевантні методи Організації Об’єднаних Націй: Декларація про права дітей (1959), Декларація проти дискримінації жінок (1967), Декла­рація про захист жінок і дітей у катастрофах і збройних конфліктах (1974), Декларація проти расової дискримінації (1978), Найробі (1985), Стратегія захисту жінок, Всесвітня декларація про виживання, захист і розвиток ді­тей та План дій з її виконання (1990). Декларація проти насильства жінок (1992). Програма із запобігання і відповідальності за сексуальне насильство, захисту біженців і жінок (1992). Програма дій із запобігання продажу дітей, дитячої проституції і дитячої порнографії (1992), Програма дій із захисту бі­женців і їхніх родин (1992), Віденська конвенція прав людини (1993), Всес­

вітня Програма у справах молоді до 2000 р. (1995), Декларація Організації Об’єднаних Націй із захисту прав (1995), Пекінська Декларація Четвертої Всесвітньої Конференції з прав жінок (1995), Програма боротьби з насиль­ством жінок (1997), План Дій із охорони здоров’я жінок і дітей.

Прийняті рішення щодо боротьби з торгівлею людьми і примусовою працею: Женевська угода (1949), додаткові Протоколи до неї (1949), Угода про статус біженців, Угода про політичні права жінок (1952). Міжнародна угода про викоренення всіх форм расової дискримінації (1965). Міжнарод­на угода про права людини (1966), Міжнародна угода про економічні, соці­альні і культурні права (1966). Міжнародна угода про цивільні і політичні права (1966), Факультативний протокол до міжнародної угоди про цивільні і політичні права (1966), Угода про заборону всіх форм дискримінації жі­нок (1979), Угода проти катувань і жорстокого чи нелюдського поводження (1984), Конвенція про права дітей (1989), Міжнародна угода про захист мі­груючих робітників і членів їхніх родин (1990).

Крім того, важливе значення має робота, проведена Міжнародною орга­нізацією праці ООН проти примусової праці, неволі і рабства: Конвенція про примусову працю (1930) і скасування примусової праці (1957), Угода щодо мінімального віку для дозволу трудової зайнятості, Угода Організації Об’єд­наних Націй за законом моря (1992) стосується нелегальних дій в екстери­торіальних водах, включаючи піратство і контрабанду людьми морським шляхом. У ст. 99 вказується, що сторони зобов’язані заборонити транспор­тування рабів у судах.

Видаються спеціальні закони, спрямовані на захист прав жінок і дітей, боротьбу з дискримінаційними експлуатаційними методами. У розділі 1 ст. 6 Угоди про заборону всіх форм дискримінації жінок (1979) вказано, що сторони зобов’язані вживати відповідних заходів для придушення контр­абанди людьми й експлуатації проституції. У ст. 34 Угоди про права дитини (1989) вказано, що сторони зобов’язані захищати дітей від усіх форм сексу­альної експлуатації і вживати всіх заходів для запобігання вчинення при­мусових дій щодо дітей.

Сфера діяльності Програми Організації Об’єднаних Націй із подолання торгівлі людьми особливо посилилася в останні роки. Термін і поняття на­сильства проти жінок тепер включає торгівлю жінками і дівчатами. З іно­земцями, що займаються контрабандою повітряним шляхом і морським шляхом, має справу Міжнародна організація цивільної авіації. Нещодав­но Організація Об’єднаних Націй підключилася до регіональних ініціатив, спрямованих на вирішення регіональних і міжнародних проблем, пов’яза­них з нелегальною міграцією (наприклад, «Будапештський Процес») та тор­гівлею жінками і дітьми, особливо в Азії, Європі і Латинській Америці.