Висновки

І тут вкрай важливо врахувати принципи, що забезпечують права і свободи мігрантів, які визначенні у Загальній Декларації прав людини (1948), Між­народній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Європей­ській Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950), Конвен­ції про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (1979), Гаагській Міністерської Декларації Європейських рекомендацій (1997), Декларації про викорінення насильства щодо жінок (1999) та інших міжнародних основопо­ложних документах.

Особливе значення у цьому контексті мають «Правозахисні стандарти ставлення до жертв торгівлі людьми» (січень 1999 р.), розроблені Глобальним Альянсом проти торгівлі жінками, Фундацією проти торгівлі жінками, Гру­пою з міжнародного права у галузі прав людини. Йдеться про зобов’язання держав домагатися ліквідації всіх форм насильства проти жінок і всіх форм торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції, у тому числі, шляхом відповідних правових заборон проти такого виду діяльності та вжиття інших необхідних заходів, на що було звернуто особливу увагу на Московському за­сіданні Конференції з питань гуманітарного виміру ОБСЄ (1991).

Важливим є також врахування підходів трьох світових конференцій щодо порушення прав жінок внаслідок торгівлі. Всесвітня конференція по правам людей (Відень, 1993 р.) визнала, що насильство проти жінок питання люд­ських правку Платформа заохочує залучення жінок до політичного, громад­ського, економічного, соціального та культурного життя. Вона закликає до ліквідації тендерного насильства, включаючи сексуальне насильство та між­народну торгівлю. Це заохочує урядові організації, міжурядові організації та НУО захищати та пропагувати людські права жінок та дітей.

Важливе значення щодо цього має Конференція з питань населення та роз­витку, що відбулася у Каїрі у 1994 р. Програма Дій цієї Конференції містила ідеї зміцнення жіночих прав у сексуальних та репродуктивних правах з послі - дуючим піклуванням про здоров’я. Вона націлена на створення освітніх про­грам, які б допомагали захистити жінок та дітей від сексуального насильства, торгівлі, експлуатації та інших видів насильства. Це змусило уряди «зверну­тися до кореня причин міграції» та «зробити можливим право вибору для всіх людей у кожній країні». Жінки та діти, які мігрують легально, мають бути за­хищені від приниження та порушення їхніх людських прав. Мається на увазі, що уряди повинні уникати акцій расизму або геноциду та політичного аспекту в міграційній процедурі. Ця програма рекомендує впроваджувати дії, та при­зведуть до зменшення кількості нелегальних мігрантів, запобігання їх експлу­атації та міжнародної торгівлі людьми.

Пекінська платформа Четвертої Всесвітньої Конференції зі становища жі­нок (Пекін, 1995 р.) у свою чергу закликала до ліквідації торгівлі жінками та посилення допомоги жінкам, чиї людські права були порушенні шляхом на­сильницької проституції та торгівлі. Цей документ визнав, що насилля про­ти жінок спричинює високий ризик фізичних та психологічних захворювань. Платформа звернулася до країн із закликом:

0 ратифікувати, переглянути, розширити та ввести в дію міжнародні конвенції проти торгівлі людьми та рабства;

0 вжити заходів для вивчення коріння проблем, що заохочують торгів­лю, комерційний секс, насильницькі шлюби або насильницьку працю;

0 посилити співробітництво та дії з запровадження законів з метою зни­щення національних, регіональних та міжнародних мереж торгівлі;

0 забезпечити жертв торгівлі такими можливостями, як навчання, ро­бота, юридичний захист, конфіденційне медичне обстеження тощо.

При вивченні проблеми варто використовувати доробок ООН та її інститу­цій, відповідні конвенції та угоди, доповіді (Доповідь Генерального секретаря ООН «Торгівля жінками і дітьми», Доповідь Робочої Групи із сучасних форм рабства), матеріали відповідних Комітетів Генеральної Асамблеї ООН, зокрема - Комітету по статусу жінок, Спеціального Комітету з розробки Конвенції проти транснаціональної злочинності, Комітету боротьби зі злочинністю та криміналь­ного права, Підкомітету з попередження дискримінації та захисту неповноліт­ніх, Комісії по правам людини, матеріали Парламентської Асамблеї Ради Євро­пи, відповідні європейські конвенції та угоди, наробки ОБСЄ, зокрема оглядової конференції ОБСЄ «Проблеми контрабанди людьми: завдання ОБСЄ».

До цього варто додати матеріали міжнародних конференцій, зокрема, ма­теріалів першого міжнародного семінару «Пошук шляхів запобігання торгівлі жінками в Україні та формування Комплексної Програми Дій» (Київ, 1998 р.), конференції «Дотримання прав жінок та завдання правоохоронним органів України» (Київ, 1999 р.). Значне місце для вивчення мають наробки так зва­ного Будапештського процесу (Конференції Міністрів внутрішніх справ країні Європи з питань запобігання нелегальної міграції).

Підручник підготовлено для юристів. Саме тому, значне місце у вивченні проблеми посідають правові документи з питань боротьби проти організованої злочинності, зокрема, План дій Європейського Союзу у боротьбі з організованою злочинністю з тридцятьма його рекомендаціями, положення Підготовчого Пак­ту по боротьбі з організованою злочинністю між країнами - членами ЄС та краї­нами - кандидатами з Центральної та Східної Європи (1998), Неапольська Полі­тична Декларація та Глобальний План Дій проти транснаціональної злочиннос­ті. Важливим є те, що у процесі підготовчого засідання Відкритого Міжурядово­го Спеціального Комітету було підготовлено всеосяжну міжнародну Конвенцію проти організованої транснаціональної злочинності (Відень, березень 1998 р.). Ця Конвенція, включаючи Протокол про запобігання припинення та покарання торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, доповнює Конвенцію ООН проти запобігання, припинення та покарання торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, доповнює Конвенцію ООН проти організованої транснаціональної зло­чинності, а також Протокол про переправлення нелегальних мігрантів.

Характерним є й те, що Центр запобігання міжнародної торгівлі людьми (СІСР) разом з Міжрегіональним Дослідницьким Центром ООН з проблем зло­чинності і правосуддя (ІШІСШ) впроваджено в життя глобальну програму бо­ротьби з торгівлею людьми та нелегальною міграцією. До того ж з 1996 року роз­почалася реалізація проекту «Марко Поло» з метою дослідження маршрутів, методів діяльності злочинців і тих кримінальних угруповань, які займаються нелегальним переправленням людей з будь-якої країни до Західної Європи.

Слід далі наголосити на необхідності розгляду досвіду зарубіжних країн, що має виключне значення для України - особливо СІЛА та держав - членів ради Єв­ропи. Зокрема знати сутність «Державної програми боротьби з торгівлею людьми СІЛА» (березень 1998 р.), діяльність Міжвідомчої Ради у справах жінок при Прези­дентові СЛІА, Бюро старшого координатора з питань жінок Міністерства Юстиції, Бюро з питань міжнародного співробітництва у боротьбі з наркотиками і діяльнос­ті правоохоронних органів при Держдепартаменті СПІА, підгрупи з питань контр­абандного ввезення іноземців до СПІА, матеріали служби імміграції та інше.

Цей підручник дає змогу, на нашу думку, розібратися із складними мігра­ційними процесами, зрозуміти сутність та загрози від нелегальної міграції та торгівлі жінками та всіляко сприяти стратегії зміцнення демократичних ін­ститутів, захисту прав та основних свобод людини мігранта, жінки, дитини.

Сподіваємося, що це видання сприятиме значному пожвавленню діяль­ності відповідних адміністративних структур, експертів, правоохоронних ор­ганів, неурядових організацій, вихованню у юристів загостреного співчуття, співпереживання та професійної відповідальності. Йдеться, зокрема, про по­дальшу спеціальну підготовку працівників підрозділів МВС, СБУ, прикордон­ної та митної служб, суду та прокуратури.