1.     Поняття і сутність функцій соціального управління, їх характерні риси

Функція — діяльність, спрямована на досягнення цілі. А функція управління це особливий вид діяльності, що виявляє напрям або стадію здійснення суб’єктом управління цілеспрямованої, керівної дії на об’єкт управління.

Г. В. Щокін «Теорія соціального управління» визначив, що функ­ція управління — це основні види діяльності, які відображають спря­мування або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв’язки та відношення людей в процесі життєдіяльності суспільства і управлін­ня ним.

Функція управління — це об’єктивно необхідна, відносно самостійна частина управлінської діяльності (елемент управління), що характеризуєть­ся специфічним змістом, особливо просторово тимчасовою формою виразу.

Управління має чітко виражений зміст, який складає система функ­цій, тобто окремих, відносно самостійних, але тісно взаємопов’язаних видів відповідної діяльності.

Дослідження у сфері управління призвели до посилення уваги до проблеми визначення його функцій. Зв’язок функцій управління з функціями держави та її органів безперечна. Держава, її органи, здій­снюють управління суспільством за допомогою складного комплексу економічних, соціально-політичних та інших функцій.

Проте було б помилковим ототожнення функцій держави з окреми­ми видами управлінської діяльності, що здійснюється заради досягнен­ня узгодженості будь-якого соціального утворення, тобто власне з функ­ціями управління.

Подібні функції, що відповідають призначенню тої чи іншої соці­альної системи, називаються основними. Вони індивідуальні щодо кон­кретної системи, що обумовлюється своєрідністю об’єкта впливу, осо­бливостями суспільних відносин, що регулюються.

На відміну від них загальні функції управління призначені для упо­рядкування діяльності самої системи державного органу. Вони перед­бачають різні види управлінської діяльності, що здійснюється з метою забезпечення успішної реалізації основних функцій.

Віднесення до функцій управління того або іншого виду діяльності грунтується на використанні ряду критеріїв, якими є:

• безпосередня направленість даної діяльності на вирішення за­вдань управління;

• неможливості здійснення без неї управління;

• складність її змісту, що передбачає можливість виділення ряду окре­мих щодо конкретної функції підвидів управлінської діяльності;

• відносна самостійність.

При цьому слід зауважити, що у зміст всякої функції управління обов’язково входить робота по відбору, обробці та аналізу інформації.

Виходячи з вищесказаного, можна дати визначення функції управ­ління:

Функції управління — об’єктивно необхідні види діяльності. Вони можуть бути обрані довільно, оскільки виходять з цілі управління, з можливості досягнення шляхом здійснення різних видів робіт.

Таким чином, функція управління — це об’єктивно необхідна, від­носно самостійна частина управлінської діяльності (елемент управлін­ня), що характеризується специфічною просторово-часовою формою виразу. Можна дати ще одне визначення функції управління — як ціле­спрямований вплив на соціальні процеси з метою досягнення бажаного кінцевого результату.

Риси функцій управління.

1. У функціях виявляються сутність, зміст, цілі та завдання управ­ління.

2. Функціям належить важлива роль в утворенні організаційних структур управління. Вивчення функцій є найважливішою пере­думовою формування структури конкретної системи управлін­ня, визначення компетенції її структурних підрозділів і відносин підпорядкованості.

3. Місце, яке займається функціями управління в системі, можна зобразити вже відомою схемою: ціль — завдання — функції. За­вдяки функціям досягаються цілі управління, бо саме виконання взаємопов’язаних, але різноманітних за змістом функцій, складає зміст управління соціальною системою.

4. Функція як певний вид управлінської діяльності з управління характеризується відомою самостійністю, повторюваністю. Вона за допомогою відповідної організаційної структури забезпечує виконання цілей і завдань управління.

5. Кожна функція має свою сферу діяльності і здійснюється специ­фічними методами.

6. Функції управління потребують організаційного забезпечення, тобто формування для їхньої реалізації організаційно-штатних структур (апаратів) або виділення окремих службових осіб.

7. Усі функції управління діють в єдності та взаємозв’язку, але пере­хід від одного рівня соціального управління до другого супрово­джується змінами їх змісту і ролі.

Так, в органах внутрішніх справ з метою виконання основних функ­цій створені служби карного розшуку, слідства, охорони громадського порядку тощо. Що ж до здійснення функцій управління, то в кожному органі є відповідний апарат на чолі з керівником.

В органах внутрішніх справ апарат управління включає в себе ряд підрозділів: кадрових, матеріально-технічних, інформаційних тощо. Ці функціональні підрозділи і їх працівники у межах своєї компетен­ції проводять підготовку, допоміжну, технічну роботу щодо здійснення окремих функцій управління. У цілому їх реалізація досягається сукуп­ними зусиллями всього апарату управління.