4.     Механізм формування цілей («дерево цілей»)

Цільове управління має два основних аспекти: методологічний і ор­ганізаційний.

Перший спрямований на методологічне визначення, вибір і поста­новку цілі та побудову «дерева цілей».

Другий — направлений на організаційну перебудову системи управ­ління, до приведення її у відповідність з вибраною ціллю, або передба­чає структурну перебудову системи управління, пристосування її до по­ставленої цілі.

Провідним аспектом при цьому є методологічний, оскільки зміст цілі визначає організацію цільового управління.

Вибір цілі — це визначення майбутнього стану керуючого і керо­ваного середовища системи; визначення можливого, неможливого та необхідного стану системи, виходячи із закономірного, випадкового та бажаного результату.

Взаємозв’язок цих факторів розвитку системи визначає реальний зміст мети. Бажане і закономірне дають необхідне в змісті цілі управлін­ня, яке є головним її елементом, що визначає значущість цілі, її об’єктив­ність, організаційну силу.

Закономірне, але випадкове, характеризує можливий зміст мети. При поставленні цілі ці фактори необхідно враховувати. Важливо вста­новити вплив випадкового. Це досягається за допомогою прогнозу та методів, які використовуються при прогнозуванні. Математичні методи й обчислювальна техніка дозволяють враховувати випадкові стани сис­теми при розробці цілей управління.

Ціль розробляється людиною і, природно, містить елемент суб’єк­тивного. Важливо, щоб частка суб’єктивного не була переважаючою в цілі. Це залежить від рівня знань, обміну і аналізу інформації про об’єк­тивні умови, якості методики розробки цілі, колегіальності її розробки.

Таким чином формування цілі управління — це визначення бажа­ного, можливого і необхідного стану системи; це процес відокремлення бажаного від неможливого, небажаного і непотрібного в майбутньому стані системи. Таке формування цілі виконують поетапно. Можливий стан системи у майбутньому необхідно співставити з бажаним і неба­жаним станом. Бажаний стан системи треба зіставляти з можливим, але непотрібним, можливим, але небажаним.

Таким чином формування цілі управління може здійснюватися за наступними етапами:

1) визначення необхідних обставин та закономірних етапів стану системи та включення їх в ціль управління;

2) визначення можливих, але небажаних обставин та станів, яких слід уникнути і від яких треба обмежити ціль управління;

3) визначення можливих та бажаних обставин та етапів і включення їх в процес управління;

4) відмежування цілі від бажаних, але об’єктивно неможливих об­ставин та етапів системи.

Отже, розробка цілей управління потребує серйозного наукового підходу з використанням сучасних технологій.

Методи формування і обґрунтування цілей.

1. Спостереження — метод пізнання, за допомогою якого в контро­льованих умовах досліджуються явища дійсності. Розрізняють наступні способи спостереження: поточне, періодичне, одноразове, суцільне, ви­біркове, безпосереднє, документальний спосіб спостереження.

2. Експеримент — плановане дослідження об’єктів чи процесів. Роз­різняють активний експеримент, коли дослідник активно впливає на об’єкт дослідження, і пасивний експеримент — спостереження, без ак­тивного впливу на об’єкт.

3. Моделювання — це особливий пізнавальний процес, метод теорети­чного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб’єкт замість безпосереднього об’єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним до­поміжний об’єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформа­цію переносить на реальний предмет вивчення.

4. «Дерево цілей» — у графічній формі описує впорядковану ієрар­хію цілей, яка виявляє їх підпорядкованість та внутрішні взаємозв’яз­ки. В результаті утворюється цілісний комплекс цілей першого поряд­ку, другого, третього і т.ін. Сутність побудови «дерева цілей» полягає у співвіднесенні цілей, їх узгодженні та оцінці відносної важливості.

Щоб правильно уявити собі сутність поняття цілі, треба уявляти її ієрархічний понятійний ряд. Найвищим поняттям в цьому ряду є про­блема, потім йде сама ціль, потім завдання, функція і критерій.

Велике значення має підпорядкованість, співвідносна важливість цілей, яка дає змогу створювати їх ієрархію, тобто виділяти найбільш важливі та менш важливі цілі, встановлювати їх пріоритет, ранжувати. Все це лежить в основі особливого методу упорядкування цілей, котрий дістав назву побудови «дерева цілей».

Умовний фрагмент «дерево цілей», як правило, у графічній формі описує впорядковану ієрархію цілей, яка виявляє їх підпорядкованість та внутрішні взаємозв’язки. В результаті утворюється цілісний комплекс цілей першого порядку, другого, третього і т. ін. Сутність побудови «дерева цілей» полягає у співвіднесенні цілей, їх узгодженні та оцінці відносної важливості.

Поняття «ієрархія» це розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого.

Стосовно управління ОВС, то тут слід мати на увазі, що перед МВС України стоять завдання першого порядку; УВС (УВСТ) — другого; РУ МВС — третього; і так далі, хоча вказану структуру об’єднує загальна проблема — боротьби зі злочинністю, розгляд якої можна відобразити за допомогою графічної схеми дерева цілей на різних рівнях.