3.     Система цілей управління, співвідношення понять ціль, засіб і результат

Якщо до цілей підходити з точки зору системного підходу, то вона являє собою систему елементів, які взаємопов’язані, це потреба, усві­домлення потреби, форма виразу усвідомленої потреби, результат, дія через результат і засоби.

У сукупності ці поняття виражають найбільш суттєві сторони соці­ального управління.

1. Потреби визначають його змістовну сторону і встановлюють його своєрідні межі. Таке розуміння управління має суттєве значення для практики, оскільки дисциплінує управлінське мислення, на­правляє його на пошук об’єктивно визначених цілей.

2. Усвідомлення потреби — один з елементів пошуку основного компо­нента цілі управління і через нього — інших додатків цього поняття.

3. У цьому усвідомленні є два механізми — стихійний і свідомий. На початку людської історії цілі визначались стихійно. Такий підхід збері­гався і в наступні епохи. Але з часом виникає прагнення до усвідомле­ного виявлення цілей. Поступово воно набуває форму передбачення, що виступає як фундамент різних видів наукового передбачення.

Засоби досягнення цілей: ресурси — засоби, які споживаються в процесі досягнення цілей; фактори — засоби, які не споживаються системою, але використовуються нею.

4. Ціль викликає інтерес (бажання, прагнення його досягти), який

може виражати психологічний та соціально-психологічний стан. Треба стимулювати поведінку людей, тобто розвинути в них со­ціальну активність. Інтерес — може бути реальною безпосеред­ньою причиною дій, що стоїть за безпосередніми спонукання­ми — мотивами, задумами, ідеями, намірами. Інтереси поділяють за ступенем спільності (індивідуальні, групові, суспільні), за сфе­рою спрямованості (духовні, економічні, політичні), за ступенем усвідомленості (що діють стихійно і на основі розробленої про­грами), за можливістю здійснення (реальні та уявні), стосовно об’єктивної тенденції суспільного розвитку (прогресивні, реак­ційні, консервативні).

5. Дія — наступний компонент поняття цілі — має вираз взаємопов’я­заних окремих вчинків. По мірі їх здійснення використовуються засоби і вишукуються нові. Цей процес відіграє роль своєрідного моста, що з’єднує ціль з дійсністю, робить її реальністю.

6. Усі засоби можна поділити на дві групи:

- засоби-ресурси — споживаються в процесі досягнення цілі і тому повинні поновлюватись, або якщо вони непоновлюємі (напри­клад корисні копалини), відшукуються знову;

- засоби-фактори не споживаються системою, але використову­ються нею. Найважливішим з них є час, його основна ознака — незворотність.

Цілі управління соціальною системою.

1. Удосконалення ресурсного забезпечення системи. Ця ціль управ­ління досягається шляхом здійснення заходів, що спрямовані на підви­щення професійної підготовки кадрів, їх належний відбір, оптимізацію інформаційних потоків, матеріально-технічне та фінансове забезпечен­ня, впровадження передових методів праці.

2. Розподіл ресурсів для забезпечення максимально повного до­сягнення цілей системи. Ця ціль управління здійснюється шляхом оптимального розподілу наявних сил та засобів між керованими ор­ганізаціями системами з урахуванням різних видів їхньої діяльності, ступінь важливості того чи іншого завдання безпосередньо виявляється в пріоритетності ресурсного забезпечення процесу його виконання.

3. Визначення пріоритетів цілей та випливаючих з них завдань системи. Ця ціль набуває особливо важливого значення, якщо керо­вана система не має упорядкованої ієрархії цілей, останні не з’єднані внутрішнім змістом. У законах, підзаконних актах неможливо знайти відповіді на запитання, яка із проголошених цілей ОВС діяльності найпріоритетніша, а яка менш важлива. «Боротьба зі злочинністю», «охорона громадського порядку»,— подібні цілі розглядаються тут як рівнозначні. Однак саме суб’єкт управління в конкретних умовах по­винен визначати, який із напрямів діяльності, що відповідають вказа­ним цілям, є основним.