1. Поняття, сутність та зміст цілей соціального управління

У найбільш загальному вигляді проблема соціального управління може бути зведена до таких головних аспектів:

• визначення цілі управління;

• вибір засобів її досягнення;

• створення апарату досягнення цілі;

• формування його діяльності;

• організація інформаційного забезпечення цілі.

Ураховуючи вказані аспекти постає необхідність для дослідження цілі управління.

Щоб глибше визначити зміст цілі як категорії науки управління, побачити процес виникнення і досягнення цілі в ході управлінської ді­яльності, треба розглянути спочатку філософський аспект категорії цілі, а вже потім ціль в ряду інших понять, як передуючих їй, так і тих, що йдуть за нею, де вона теж посідає значне місце у відповідній ієрархії.

Ще Аристотель, розглядаючи питання управління, вказував, що благо майже усюди залежить від дотримання двох умов: по-перше, пра­вильного визначення кінцевої мети будь-якої діяльності; по-друге, від­шукування відповідних заходів, які ведуть до кінцевої мети.

У філософському словнику за ред. В.І. Шинкарука дається філософ­ське поняття цілі — передбачення у свідомості людей результату, на до­сягнення якого спрямовані дії.

Як безпосередній мотив ціль направляє і регулює дії, пронизує прак­тику як внутрішній закон, якому людина підкоряє свою волю. Ціль, ви­ражаючи активну сторону людської свідомості, повинна відповідати об’єктивним законам, реальним можливостям оточуючого світу і самого суб’єкта.

Ціль буде вірно визначена тоді, коли вона співпадає з об’єктивни­ми можливостями її здійснення. Як уже зазначалось, будь-який процес управління починається з визначення цілі, тобто з визначення того ре­зультату, стану об’єкта управління, на досягнення яких суб’єкт управ­ління прагне.

Ціль в управлінні можна розглядати як систему. Якщо ціль визна­чити з точки зору системного підходу, то вона являє собою систему, еле­менти якої розміщені таким чином:

Філософський аспект категорії цілі:

1. Необхідність — об’єктивна категорія, що існує за межами нашої

свідомості.

2. Потреба — конкретизована необхідність, що наближена до люд­ських інтересів.

3. Інтерес — усвідомлена потреба.

4. Ціль (як філософське поняття) — ідеальна модель майбутнього

бажаного результату людських дій.

5. Засіб — курс дій, який дозволяє досягти бажаної цілі.

6. Оцінка — відображення результату в людській свідомості.

Щоб правильно визначити сутність поняття цілі треба уявляти її ієрархічний ряд. Найвищим поняття в цьому ряду є проблема, потім йде саме ціль, завдання, функція, критерій. Загальну сукупність цілей управління можна представити у вигляді системи, яка складається з та­ких елементів:

Управлінський аспект категорії цілі:

1 .Проблема — під нею розуміється виявлена, усвідомлена відмін­ність між бажаним і наявним станом системи.

2. Ціль — майбутній бажаний стан об’єкта управління або окремих його параметрів (тобто якісно виражених характеристик). Інакше кажучи, ціль є передчасно наміченим, запрограмованим станом системи, досягнення якого дозволяє вирішити проблему. Також ціль це результат, який повинен досягти суб’єкт управління.

3. Завдання — конкретизована реальна ціль, бажаний результат діяль­ності, який необхідно досягнути за встановлений час та яка харак­теризується набором визначених якісних та кількісних даних.

4. Функції — діяльність з досягнення цілі. Суб’єкти управління з ба­гатьох можливих обирають найкращий спосіб реалізації функції для досягнення запрограмованої цілі. Таким найкращим варіан­том є максимально проста функція. Її реалізація здійснюється мінімальною структурою і призводить до мінімальної дії при до­сягненні цілі.

5. Підфункція — конкретизована діяльність з досягнення конкретно визначеної цілі.

6. Операція — практичний акт вирішення завдання в рамках да­ної процедури; однорідна, логічно неподільна частина процесу управління; конкретний спосіб здійснення окремої дії в послі­довності інших дій, об’єднаних єдиною ціллю. З даного ряду дій складається результат діяльності.

7. Конкретна дія — витрачання вольових і інтелектуальних ресурсів людини.

8. Функціональний обов’язок — персоніфікований, тобто покладений на конкретну особу обов’язок здійснювати визначену роботу за­ради досягнення цілі, вирішення завдань, виконання функцій.

9. Критерій досягнення цілі — спосіб, який дозволяє зробити оцінку, настільки досягнено ціль.

У словнику спеціальних термінів правоохоронної діяльності надаєть­ся таке визначення цілі — конкретні кінцеві стани або шукані результати в установі чи організації, які має на меті досягти група, працюючи разом.

У своїй праці В.В. Цвєтков зазначає «Мета є найважливішою харак­теристикою процесу управління, його змістом. Власне задля досягнен­ня певних цілей і здійснюється процес управління.„оскільки змістом управління є його мета, оскільки зміст цілей управління становить його сутність».

О.М. Бандурка надає таке визначення ціль, мета — це майбутній бажаний стан об’єкта впливу чи кінцевий бажаний результат процесу управління. Інакше кажучи, метою управління є заздалегідь визначе­ний, запрограмований стан системи, досягнення якого в процесі управ­ління дозволяє вирішити проблему.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що мета управління — це бажаний, можливий і необхідний стан системи, на до­сягнення якого направлено процес управління.

Існує чотири основних види цілей, загальні для всіх організацій: 1) цілі-завдання; 2) цілі-орієнтації; 3) цілі власно системи; 4) латентні.

Цілі-завдання — ставляться вищестоящим суб’єктом управління та мають, як правило, нормативне закріплення, в них відображається при­значення системи в зовнішньому середовищі. Цілі-орієнтації — відобра­жають загальні інтереси колективу призначеного здійснювати цілі-за- вдання. Цілі власно системи — відносно автономного утворення відо­бражають прагнення системи зберігати свою стабільність та цілісність, рівновагу у взаємодію із навколишнім середовищем. Латентні цілі — цілі приховані, що відрізняються від офіційно проголошених. Тобто дії, які спрямовані на досягнення окремої цілі є результатом підміни або не пра­вильного розуміння мети, помилкових уявлень про засоби її досягнення.