3.     Управлінська діяльність як різновид суспільно-необхідної праці

Управлінський вплив суб’єкта на об’єкт управління здійснюється в процесі управлінської діяльності. По відношенню до інших видів люд­ської діяльності21 вона так би мовити має «вторинний» характер, оскіль­

20 Лебедев Н.П. Социальное управление. - Л., 1982. С.152,158-159.

21 Діяльність - специфічно людська форма відношення до оточуючого світу, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення в інтересах людей. (Див.: Большой энциклопедический словарь. М.; СПб., 1994. С.381)

ки сама по собі не є самоціллю, жодних матеріальних і духовних ціннос­тей не створює. Водночас управління, забезпечуючи базову (предметну) діяльність різних організаційних ланцюгів (виконавців), створює (під­тримує та розвиває) всі необхідні умови для упорядкування цієї діяль­ності, сприяє підвищенню її ефективності.

Об’єктивна необхідність виникнення та становлення управління як діяльності обумовлена суспільним характером праці, необхідністю забез­печити єдність дій учасників будь-якої спільної діяльності, її кооперацію.

Аналізуючи в «Капіталі» різні форми суспільної праці, К. Маркс зробив дуже важливий щодо розуміння генезису та сутності управлін­ської діяльності висновок: «Будь-яка безпосередньо суспільна чи суміс­на праця, що здійснюється у порівняно великому масштабі, — зазначав він, — потребує в більшій або меншій мірі управління, котре встановлює узгодженість між індивідуальними роботами і виконує загальні функції, що виникають із руху всього виробничого механізму на відміну від руху його самостійних органів. Окремий скрипаль сам управляє собою, ор­кестр потребує диригента»22. Дане положення застосовне до будь-яких організаційних ланцюгів соціальних систем.

Управлінська діяльність існувала протягом усієї історії людства і була притаманна будь-якій стадії суспільного розвитку. На ранніх ета­пах становлення людського суспільства управління мало дещо стихій­ний характер суспільної саморегуляції і безпосередньо входило у процес тієї діяльності, яку воно так або інакше упорядковувало. По мірі роз­витку суспільства управління стало носити свідомий, цілеспрямований характер, відокремилось на самостійну функцію. Поступово сформува­лась система управлінських органів і організацій з арсеналом різнома­нітних засобів впливу на суспільне життя. Так управління набуло статус організованої та інституціалізованої діяльності.

Управлінську діяльність можна визначити як сукупність доцільних вчинків та дій людини в сфері управління, що здійснюються на підставі навичок, умінь, способів та засобів, вироблених історичним досвідом, на­уковим пізнанням і талантом людей.

Вона покликана обслужити досягнення цілей та здійснення функцій управління, забезпечити підготовку та реалізацію управлінських рішень у предметно-практичній діяльності.

Управлінська діяльність відрізняється інтелектуальним характе­ром, оскільки завжди в ході неї здійснюється процес підготовки, при­

22 Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К, Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т.23. С.342.

йняття та практичної реалізації управлінських рішень, покликаних вне­сти корективи у стан та течію суспільних процесів, у рівень викорис­тання соціальних ресурсів суспільства, а опосередковано — у свідомість та поведінку людей. Ця діяльність повинна адекватно віддзеркалювати соціальну дійсність, розкривати ресурси, що є в наявності, знаходити за­соби та резерви, обирати оптимальні способи вдосконалення соціальних систем та переведення їх на новий рівень розвитку.

Багато в чому управлінська діяльність є інформаційною, оскільки пов’язана з отриманням, усвідомленням, систематизацією, зберіганням та розповсюдженням соціальної, поперед все управлінської інформації, тобто такої, що лежить в основі цілеспрямованого впливу суб’єкта на об’єкт управління.

Управлінська діяльність це складне емоційно-психологічне явище з яскраво виявленою домінантою волі. Кожна людина, зайнята управлін­ням, постійно здійснює розумові та вольові операції. Це створює в со­ціальних організаціях особливий соціально-психологічний мікроклімат, що активно впливає на свідомість, почуття, життєві орієнтації людини та формує певний тип поведінки та діяльності. Постійне напруження волі, тягар відповідальності, дисциплінованість, підкорення особистого «я» колективним цілям — це ті природні компоненти, котрі притаманні управлінській діяльності в нормальному органі управління.

Важливим аспектом цієї діяльності є те, що вона може бути профе­сійною та суспільною. А. А. Богданов пише: «Всяка людська діяльність є по суті організацією та дезорганізацією...»23. Професіоналізація управ­ління призводить до менеджменту, що виник як управління в бізнесі та поєднувався з маркетингом (зовнішньою сферою управління). По мірі свого розвитку менеджмент все більше стає професійним управлінням, а власне управлінням за допомогою інших осіб24.

Управлінська діяльність являє собою, як зазначалось вище, специ­фічний різновид трудового процесу, а тому характеризується всіма при­таманними йому елементами — предметом праці, засобами праці, самою працею, тобто робочими операціями, а також результатами праці.

Предметом і продуктом управлінської діяльності є інформація. У пер­шому випадку вона є первинними даними, або так званою «сирою» інфор­мацією, а тому її не можна у непереробленому вигляді використовувати на практиці. Але в результаті управлінської діяльності на її підставі готу­

23 Богданов A.A. Тектология: Всеобщая организационная наука. Кн. 2. M., 1989. С.190.

24 Фоллетт М. Динамическая администрация. M., 1948. С.62.

ється та приймається управлінське рішення, тобто інформація нового рів­ня, виходячи з якої, об’єкт управління може здійснювати конкретні дії.

Мають рацію, на наш погляд, і науковці, котрі до предмету управлін­ської праці крім інформації також відносять25:

• свідомість, поведінку та діяльність людини, його соціальні влас­тивості як елемента системи управління (результатом, продуктом праці керівника, таким чином, стає прирощення інтелектуаль­ного, морального та організаційного потенціалу певної системи управління);

• відносини, котрі об’єктивно складаються між людьми в будь-якій соціальній системі;

• умови життєдіяльності людей (умови праці, побуту, відпочинку, розвитку, правова та екологічна захищеність тощо — всі ці пара­метри віддзеркалюють життєво значимі для кожної людини по­треби) та якість їх життя (останній компонент виступає також і продуктом управлінської праці).

Засобами управлінської праці є те, що буде сприяти здійсненню опе­рацій з інформацією — від найсучасніших комп’ютерів, оргтехніки, кан­целярського приладдя до органів людського тіла.

Як ми вже наголошували, управлінська праця належить до категорії праці інтелектуальної, розумової, що здійснюється людиною у вигля­ді нервово-психічних зусиль. Окрім управлінської в організації можуть мати місце й інші види розумової праці — оперативно-інспекторська, дослідницька, інженерна тощо. Процес розумової праці складається з таких елементарних дій або операцій, як слухання, спостереження, чи­тання, мислення, міркування і т.п. Всі ці операції різняться за цільовим призначенням, конкретним змістом, формами та методами здійснення, за ступенем складності.

Складність управлінської праці обумовлюється декількома обста­винами. По-перше, масштабом, кількістю та структурою вирішуємих проблем, зв’язків між ними, різноманітністю застосовуваних методів, організаційних принципів. По-друге, ступенем новизни рішень, що приймаються, обсягом необхідних змін у стані об’єкта управління, по­шуком нетрадиційних підходів до них. По-третє, ступенем оператив­ності, самостійності, відповідальності, ризикованості рішень, які по­трібно прийняти.

25 Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т.1 / Под ред. В А. Козбаненко. Изд.2-е, с изм. и доп. - М.: «Статут», 2002. - С.29-32.

Управлінська праця існує в трьох основних формах: евристичної, ад­міністративної та операційної26.

Евристична праця складається із сукупності дій щодо аналізу та ви­вчення тих чи інших проблем, що стоять перед організацією, і розробці на підставі цього різних варіантів їх вирішення, в основному стратегіч­ного характеру. В залежності від складності та специфіки самих проблем ця праця виконується різного рівня керівниками та спеціалістами.

Адміністративна праця є в основному прерогативою керівників і передбачає поточну координацію та оцінку діяльності підлеглих. Ця праця, в свою чергу, здійснюється у декількох формах. По-перше, розпо­рядження, пов’язані з доведенням в усному чи письмовому вигляді при­йнятих рішень до виконавців та їх інструктуванням. По-друге, контроль за роботою підлеглих, їх заохочення або покарання. По-третє, організа­ція обміну інформацією, що відбувається в процесі проведення зборів та нарад, прийому відвідувачів, проведення ділових зустрічей, відповідей на листи та телефонні дзвінки, обходу робочих місць.

Операторна праця спрямована на технічне забезпечення оператив­но-службових та управлінських процесів потрібного інформацією. Вона охоплює такі види діяльності як діловодство; первинно-розрахункова та облікова; комунікативно-технічна, обчислювальна та формально-ло­гічна. Ця праця виконується спеціалістами та технічними виконавцями; частина її не належить до розумової праці, тому для її позначення іноді використовують термін «нефізична праця».