3.     Напрями наукового формування сучасної вітчизняної моделі менеджменту

Вітчизняні науковці вважають управління прикладною наукою, оскільки вона безпосередньо впливає на вирішення практичних завдань, пов’язаних із підвищенням ефективності управління й виробництва. Аналогічної думки дотримується і багато зарубіжних авторів. Так, фран­цузькі дослідники Д. Ру і Д. Сульє пишуть, що однією з характерних рис теорії управління є прагнення конкретного результату32.

Сучасна вітчизняна наука опинилася перед необхідністю переоціни­ти деякі теоретичні уявлення і концепції минулого, осмислити масштаб­ні проблеми економіки й управління на етапі переходу до ринку, відмо­витися від певних схем, критично оцінити зарубіжний досвід менедж­менту.

Відповідно теорія менеджменту повинна органічно поєднати кри­тично осмислені напрацьовані знання з раціональними елементами зарубіжної науки управління. Нові реалії потребують цілісної, збалан­сованої концепції управління суспільним виробництвом як надійного чинника економічних і соціальних змін у суспільстві.

До проблем, які потребують глибокого наукового аналізу, належать:

- загальні закономірності становлення і розвитку управління в умовах перехідної економіки;

- розроблення моделі управління економікою загалом та її лан­ками в умовах утвердження і стабілізації ринкових відносин в Україні;

- структурно-функціональне обґрунтування організаційної побу­дови підприємств;

- створення механізму взаємодії держави та підприємницьких ор­ганізацій;

- формування нової системи функцій і методів управління;

- розроблення засад стратегічного управління;

- дослідження механізмів ефективного поточного управління тру­довими, матеріальними і фінансовими ресурсами виробництва;

- розроблення сучасної технології управління, становлення логіс- тичних систем управління матеріальними потоками та ін.

Висновки

Розвиток теорії управління не є віддзеркаленням процесу розвитку систем управління, а відбувається шляхом активних зворотних зв’язків. Поява прогресивних уявлень та ідей має освітлювати шлях практиці ке­рівництва, сприяти розробленню ефективного механізму управління.

Тривалий час вітчизняна управлінська наука була описовою, розви­валася вслід за практикою. На нинішньому етапі вона повинна виперед­жати практику, визначаючи способи ефективного управління господа­рюючими суб’єктами як на шляху до ринку, так і в процесі стабілізації ринкових відносин.

Щоправда, пошуки вітчизняних учених поки що концентруються на аналізі світових наукових досягнень, розробленні методології науко­вих досліджень процесів управління, узагальненні досвіду економічно розвинених країн. Водночас вони одностайні у визнанні необхідності формувати українську модель менеджменту, синтезуючи раціональні елементи зарубіжної науки управління з актуальними напрацюваннями вітчизняних вчених.

Теоретичні пошуки вітчизняного менеджменту повинні розгортатися в контексті функціонування організацій як особливих соціальних утворень незалежно від їх галузевої належності і предметної сфери діяльності.

Вітчизняні дослідники завжди прагнули до упорядкування, систе­матизації та узагальнення теоретичних положень науки управління і її теоретичної основи — системи категорій. Однак багато з них потребують перегляду у зв’язку зі зміною соціально-економічних умов функціонуван­ня організацій. Запозичення системи категорій зарубіжної науки менедж­менту не завжди виправдане, оскільки зарубіжні дослідники нерідко ко­ристуються різними дефініціями для опису однорідних явищ, ускладню­ючи розуміння та використання теоретичних побудов практиками-управ- лінцями. Найраціональнішим за таких обставин є синтез категорійного апарату вітчизняної та зарубіжної науки управління на основі критичного аналізу відповідних категорій, узагальнення соціально-економічних про­цесів, які відбуваються в управлінні вітчизняними організаціями .

Центральною у системі категорій науки менеджменту є «організація». Навколо неї групуються категорії «закономірності менеджменту», «принци­пи менеджменту», «функції менеджменту», «методи менеджменту», «ефек­тивність менеджменту», створюючи теоретичну основу науки менеджменту.

Кожна з цих категорій є фундаментальною і вимагає глибоких на­укових досліджень та обґрунтувань, перевірки практикою управління діяльністю суб’єктів ринкового господарювання в Україні. Тільки після цього вони можуть стати надійною теоретичною базою ефективної ді­яльності вітчизняних підприємців і менеджерів.