ПЕРЕДМОВА

Права та свободи людини, їх утвердження та забезпечення визна­чають зміст спрямованість діяльності правової демократичної держави. Одне з провідних місць у системі виконавчої влади, що покликана за­безпечувати виконання конституційних вимог, посідають органи вну­трішніх справ України, які, з одного боку, є галузевою підсистемою дер­жавного управління, а з іншого - одним з найбільш важливих суб’єктів правоохоронної діяльності.

Потреби економічного, політичного та ідеологічного життя суспіль­ства обумовлюють необхідність удосконалення організації та діяльності цих органів, піднесення її на рівень вимог сучасності й майбуття. Особли­вої гостроти ця проблема набула в умовах переходу від всеохоплюючої тоталітарної системи управління до організації громадянського суспіль­ства, радикальних перетворень суспільно-політичного ладу та економіки України, котрі, водночас, викликали й негативні наслідки в житті країни. Кризові явища в економічній, соціальній та духовній сферах призвели до різкого ускладнення криміногенної ситуації, викликали подальші нега­тивні зміни в динаміці, структурі, якісних характеристиках злочинності.

Ускладнення оперативної обстановки висуває перед правоохорон­ними органами, в тому числі органами внутрішніх справ, нові завдання, спонукає до перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації охорони громадського порядку та бороть­би зі злочинністю. Зробити це можливо в процесі реформування систе­ми органів внутрішніх справ.

До основних напрямів удосконалення та розвитку органів внутріш­ніх справ України слід віднести:

• удосконалення правового забезпечення їх діяльності;

• оптимізацію функціональної та організаційної структури органів і підрозділів внутрішніх справ;

• втілення новітніх технологій у роботу органів внутрішніх справ України;

• розширення участі населення та громадських формувань у пра­воохоронній діяльності;

• формування органів внутрішніх справ як головного суб’єкта за­безпечення внутрішньої безпеки держави.

Реформування системи ОВС передбачає конкретні заходи щодо за­конодавчого, організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку органів внутрішніх справ України. Здійснення цих заходів неможливе без достатнього рівня управлінської підготовле­ності працівників органів внутрішніх справ, без оволодіння ними наукою управління, яка ґрунтується на соціальному управлінні, синтезує теорію і практику управління з досягненнями науково-технічного прогресу.

Навчальна дисципліна «Управління в органах внутрішніх справ» є однією з профілюючих, що вивчаються в усіх без виключення вищих навчальних закладах системи МВС. Оволодіння нею дозволить курсан­там, слухачам і магістрам отримати теоретичні знання щодо основних положень науки управління соціальними процесами й організаціями, набути практичних вмінь та навичок, які необхідні як керівникам, так і виконавцям для ефективного здійснення управлінської діяльності в системі МВС України, успішної боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Архітектоніка курсу відрізняється новизною порівняно з іншими навчальними виданнями з цих питань і становить три частини.

У першій частині розглядаються концептуальні засади соціального управління, її методологічні основи. Чільне місце приділено аналізові основних теорій організації та управління, без знання положень яких унеможливлюється успішне управління ОВС. Основним завданням щодо опанування цієї частини курсу є усвідомлення змісту та призна­чення, системоутворюючої ролі соціального управління, формування у слухачів наукового уявлення про суть управління, зміст його механізму, системи, процесу. У цій частині розкриваються різновиди управління, історія його розвитку та становлення, робиться новий наголос на ролі органів внутрішніх справ. Дається поняття щодо науки управління, її методологічних основ та особливостей розвитку основних управлін­ських теорій, аналізуються проблеми подальшого вдосконалення соці­ального управління, сучасні концепції його розвитку. Чільну увагу при­ділено ілюстрації еволюції системних уявлень, що закладає навички та уміння до використання системної методології при управлінні соціаль­ними системами.

У другій частині розглядаються практичні питання організації управління в органах внутрішніх справ. Вивчення слухачами цієї час­тини курсу передбачає вироблення у них чіткого уявлення щодо орга­нізації системи управління органами внутрішніх справ, її функціональ­ної, організаційної та інформаційної структури, а також щодо змісту, принципів побудови, розвитку та удосконалення. Ставляться завдання щодо прищеплення слухачам умінь та навичок здійснення інформацій­но-аналітичної роботи, діяльності щодо підготовки та прийняття управ­лінських рішень в органах внутрішніх справ, опанування особливостя­ми технології здійснення в органах внутрішніх справ таких важливих функцій управління, як планування та контроль і такого його методу як сітьове планування та управління, специфікою організаторської роботи в органах внутрішніх справ. Окрему увагу приділено питанням взаємо­дії та координації.

Важливе місце в цій частині курсу посідають питання забезпечення управління, а саме такі його аспекти як правове, документаційне, медич­не, управління персоналом, а також правила та положення наукової орга­нізації праці в органах внутрішніх справ. Окрему увагу приділено дослі­дженню перспективних напрямів взаємодії органів внутрішніх справ і за­собів масової інформації щодо формування позитивного іміджу міліції.

Новизною є розгляд у даному розділі питань, пов’язаних з діяльніс­тю міліції в особливих умовах.

У третій частині розглянуто пріоритетні напрями управління в органах внутрішніх справ. Дані напрями репрезентовані крізь призму дослідження питань євроінтеграції, боротьби з тероризмом, управління національною безпекою в цілому та в окремих її сферах, технічного за­хисту інформації органами внутрішніх справ, управління в поліції Ні­меччини.

Структура навчального курсу обумовлена складністю та багато­гранністю як соціального управління в цілому, так і управління в орга­нах внутрішніх справ, зокрема наявністю у ньому соціального, право­вого, психологічного та кібернетичного аспектів, сполученням та єдніс­тю в управлінні статики (організації системи) та динаміки (організації процесів).

До списку рекомендованої літератури до кожного розділу включені роботи, які є обов’язковими для самостійного опрацювання і є необхід­ними для вивчення всього курсу і усвідомлення загальної мети автор­ського колективу.

Положення даного навчального посібника охоплюють основні теми дисциплін управлінського циклу, що викладаються кафедрою, відпо­відають їх тематичним планам і можуть стати базою для підготовки до семінарських і практичних занять з таких навчальних дисциплін, як: «Управління в органах внутрішніх справ», «Теорія управління ор­ганами внутрішніх справ», «Управління правоохоронними органами», «Управління у сфері правоохоронної діяльності», «Теорія державного управління», «Історія і сучасні теорії управління», «Дослідження сис­тем управління», «Праксеологія та наукова організація праці керівни­ка», «Оперативне управління та поліцейський менеджмент в умовах масових безпорядків», «Організація оперативно-службової діяльності апаратів Головних управлінь — управлінь МВС України», «Організацій­ні і тактичні засади протидії проявам тероризму», «Національна безпека України», що викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ та Академії управління МВС України, а також вищих навчальних закладах системи МВС України.

Авторський колектив вважає свою важливішу задачу у тому, щоб піднести науковий та ідейний рівень праць, що публікуються з даної тематики, боротися зі схематизмом, абстрактністю, відірваністю від на­укових напрацювань минулих років, спрямовувати розвиток науки на стійке процвітання і стабільну могутність України.