3.7.  Школа лідерської поведінки

Сучасна соціологія організацій визнає, що немає одного єдино пра­вильного стилю лідерства (керівництва), відповідного до всіх ситуацій.

Американські учені Р. Танненбаум і В. Шмідт спробували проранжувати все різноманіття стилів і одержали деяку шкалу керівництва. Край­ні точки на шкалі позначають:

1) лідера авторитарного типу, орієнтованого на завдання, що максимально використовує свою владу і мінімально — свободу під­леглих;

2) лідера демократичного типу, орієнтованого на колективне ухва­лення рішень, що допускає максимум свободи при мінімумі влади.

Між ними розташовані всі інші типи поведінки. Шкала лідерської поведінки стала класичною схемою. Вона дуже зручна і наочна, тому часто застосовується на практиці. Соціолог одержує дані, вказуючи, що робить лідер (керівник) в групі, як він ухвалює рішення залежно від того, на який стиль він орієнтується, і визначає, як вчиняє керівник і куди його слід відносити. Якщо він ухвалює рішення одноособово, то він — авторитарний лідер, якщо він тільки позначає межі неприпусти­мого, а в усьому іншому надає повну свободу, він — демократ. Усі про­міжні позиції чітко позначені на шкалі. Діагональ, що перетинає ква­драт, поділяє сферу влади (обов’язковий атрибут авторитарного лідера) і область свободи підлеглих (межа демократичного стилю). Вони змен­шуються або збільшуються в обсязі залежно від того, до якого стилю ми наближаємося.