У

Узагальнене рішення задачі управління — параметричне сімейство управлінь, моделей організаційних систем, що володіють заданою га­рантованою ефективністю в заданій множині.

Умови праці — сукупність факторів (елементів) виробничого серед­овища та трудового процесу, які здійснюють вплив на функціональний стан організму людини — здоров’я, працездатність, задоволення працею та його ефективність.

Управління — 1) процес цілеспрямованого впливу управляючої під­системи (органу управління) на виконавчу підсистему (об’єкт управлін­ня), що забезпечує ефективне функціонування останньої; 2) упорядку­вання системи, тобто приведення її відповідно до об’єктивних законо­мірностей та тенденцій, що діють у даному середовищі (кібернетичний підхід)-, 3) двоєдиний процес, який містить у собі знання про закони роз­витку процесів, закони управлінських відносин і практику управління, інакше кажучи це поєднання теорії і практики.

Управління в органах внутрішніх справ — 1) свідома та вольова дія на систему даних органів, та її структурні підрозділи з метою підви­щення ефективності її функціонування для вирішення завдань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; 2) цілеспрямований, організуючий та регулюючий владний вплив на систему цих органів та її структурні підрозділи з метою підвищення ефективності їх функціо­нування і розвитку для успішної реалізації державної політики у сфері внутрішніх справ.

Управління персоналом (кадрова функція) — функція соціального управління, зміст якої визначається діяльністю з виявлення потреби в персоналі, який відповідає визначеним вимогам, його підбору, розста­новці, навчанню та вихованню.

Управління персоналом органів внутрішніх справ (кадрова функ­ція внутрішніх справ) — специфічно повторювана діяльність, здій­снювана в процесі управління органами внутрішніх справ, змістом якого є забезпечення органів і підрозділів необхідним, відповідним певним вимогам контингентом людей, а також інформацією про ньо­го, впровадження науково обґрунтованих методів добору, розстанов­ки, навчання, виховання, стимулювання кадрів, правового регулю­вання проходження служби та надання правового захисту рядовому і начальницькому складу.

Управлінська діяльність — сукупність доцільних вчинків та дій лю­дини в сфері управління, що здійснюються на підставі навичок, умінь, способів та засобів, вироблених історичним досвідом, науковим пізнан­ням і талантом людей.

Управлінське рішення — свідомий акт (дія) суб’єкта управління, який спираючись на інформацію, що має в своєму розпорядженні, ви­бирає цілі, дії, шляхи, способи та засоби їх досягнення.

Управлінський підхід — 1) підхід, за який будь-які явища розгляда­ються крізь призму системи управління; 2) така дослідницька програма, яка виходить з того, що існування людини, суспільства і держави в якос­ті триєдиного організму є результатом глобального процесу управління, продуктом, який виник у ході адаптації людини до світу і виживання у ньому через отримання і обмін значущою інформацією.

Управлінський цикл — 1) повторювана сукупність послідовно здій­снюваних операцій, що складають технологію процесу управління; 2) сукупність послідовно здійснюваних управлінських операцій, які по­вторюються, по мірі та під час яких суб’єкт управління досягає бажаних результатів — цілей.

Управлінські відносини — відносини між людськими колектива­ми та особистостями в процесі управління, між суб’єктом та об’єктом управління з приводу управлінської праці; 2) конкретна форма соціаль­них зв’язків свідомо-вольового та організаційного характеру, в яких одна сторона (суб’єкт) є носієм функцій управління, а інша (об’єкт) відчуває її регулюючий вплив, відповідний до цілей соціального управління.

Управлінські функції державних органів — юридично виражені управляючі впливи окремих державних органів або їх посадових осіб, які вони мають право і зобов’язані здійснювати щодо певних керованих об’єктів або управляючих компонентів певних структур.

Ухвалення рішення цільовий вибір із безлічі альтернатив.